Рішення № 233916, 18.09.2006, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

Суддів: Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі: Бахтагареєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Ялтинська міська рада, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Управління головного архітектора м.Ялта про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, загрози життю, здоров'ю та майну за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 11.04.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

30.08.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 і усунути загрозу її життю, здоров'ю і майну шляхом знесення за рахунок відповідачів об'єкту самочинного будівництва і газопроводу, які розташовані з південно-східної сторони земельної ділянки будинкуАДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою. Приблизно в березні 2005 року на сусідній земельній ділянці, яка є об'єктом комунальної власності, відповідачі почали самовільне будівництво жилого будинку без відведення земельної ділянки для цієї мети, без отримання відповідної проектної і дозвільної документації, з порушенням будівельних і санітарних норм. Крім того, земельна ділянка, на якій відповідачі здійснюють самовільне будівництво будинку та проведення газопроводу до нього розташована на сейсмологічно нестійкій частині грунту, що створює небезпеку для її будинку, для неї самої і членів її сім'ї. Також зведена відповідачами будівля закриває вид на море і затіняє вікна будинку позивачки, що зменшує естетичну цінність будови. Крім того, позивачка посилалась на те, що відповідачів двічі офіційно попереджала комісія ДАБК про припинення будівництва, накладала штраф, але будівництво продовжується.

Рішенням суду позов задоволено, ОСОБА_2 і ГОСОБА_3 зобов'язані судом усунути перешкоди у користуванні жилим будинком за адресою: АДРЕСА_2 і усунути загрозу життю, здоров'ю і майну ОСОБА_1 шляхом знесення за їх рахунок об'єкту самочинного будівництва і газопроводу, які вони самостійно зводять, розташованих з південно-східної сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 грн. 25 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі на рішення суду ГОСОБА_3 просить його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і справу

Справа № 22-4677/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Слєзко Т.В.

Доповідач: Курська А.Г.

направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апелянта зводяться до того, що будівництво спірної будівлі узгоджено з відповідними органами і що він має всі необхідні дозвільні документи на землю і проект. Крім того він вважає, що позивачка не надала доказів тому, що їх будівля створює будь-які перешкоди у користуванні будинком позивачці і загрожує її життю чи здоров'ю. Також вказував, що справа розглянута за відсутності представників міської ради і виконавчого комітету м.Ялта, чиї пояснення, на думку апелянта, мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, представника позивачки ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, визнає їх обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення, за таких підстав.

Суд частково вийшов за межі позову, чим порушив вимоги ч.І ст.П ЦПК України, а також допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що вплинуло на висновки суду і призвело до неправильного розгляду справи.

При задоволенні позову суд послався на ч.І і ч.7 ст.376 ЦК України і зобов'язав відповідачів знести самочинну будівлю і газопровід за особистий рахунок, на захист порушеного права власника ОСОБА_1

Між тим, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, вони не відповідають фактичним обставинам справи, а наданим сторонами доказам суд дав неналежну оцінку всупереч вимогам ст.212 ЦПК України.

Згідно з ч.І ст.376 ЦК України самочинним вважається будівництво, яке було здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; без належного дозволу чи належно затвердженого проекту і з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням- суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила ( здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що частина 7 ст.376 ЦК України визначає правові наслідки самочинного будівництва. До такого забудовника можливе застосування двох способів впливу: у випадку звернення до суду з позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може прийняти рішення про здійснення відповідної перебудови самовільним забудовником, а коли проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила ( здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Отже, позивачка ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не є належним позивачем для позовних вимог, що регулюють правовідносини за ч.І і ч.7 ст.376 ЦК України.

Суд помилково застосував до заявленого нею позову ст.376 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчий комітет Ялтинської міської ради ніяких позовів до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пред'являв, а його представник не приймав участі при розгляді справи.

Щодо думки представника Управління головного архітектора м.Ялта про підтримку позову ОСОБА_1 до відповідачівОСОБА_2, який також не приймав участі по справі, а висловився про це в листі від 12.09.2005 року (а.с.38), то це також не є достатньою підставою для застосування ст.376 ЦК України про знесення нерухомого майна за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Отже, суд першої інстанції мав прийняти до уваги тільки негаторний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження майном у вигляді будинку, який їй належить на підставі договору купівлі-продажу ( ст.ст.321, 391 ЦК України).

Вимоги власника жилого будинку про знесення самовільно споруджених будівель, зведенням яких порушується його право власності, в тому числі коли це не поєднано з позбавленням володіння, підлягають задоволенню на підставі ст.48 Закону України „Про власність".

Позивачка посилалась на протиправну поведінку сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які забудовою закрили їй краєвид на море з південно-східного вікна її будинку, через це, нібито, також порушено інсоляцію ( недостатнє постачання сонячного світла до жилих приміщень), споруда, на її думку, знаходиться у недопустимій близькості до її будинку, на сейсмологічно нестійкій частині грунту, що прилегла до скелі та не має під собою ніякого кам'яного опору.

Крім того, позивачка посилалась на те, що знижено немайнову цінність будинку та на можливість спричинення майнової шкоди її будинку, а також і на можливість фізичної шкоди життю та здоров'ю як її особисто, так і інших людей через те, що відповідачі здійснюють прокладання газопроводу без отримання відповідного дозволу, технічних умов, а неправильне з'єднання труб і розміщення може призвести для серйозної аварії (в майбутньому).

Згідно зі ст.стЛО, 60 ЦПК України на засадах змагальності кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія вважає, що факт доведення самочинного будівництва сам по собі не дає підстав для висновку про порушення прав позивачки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будівля відповідачів затінює кімнати будинку позивачки та вид на море без наведення будь-яких доказів, хоча ці обставини потребують дослідження і спеціальних познань (висновків експертів) щодо порушення інсоляції.

Суд послався на висновки Центру науково-технічних послуг „Інжзахист" за 2002 рік, яким були проведені інженерно-геологічні обстеження земельної ділянки НОМЕР_1 та прилежної місцевості, і дійшов висновку, що саме земельна ділянка, на якій відповідачі здійснюють самочинне будівництво, є небезпечною у зсувному відношенні. Але при цьому суд не навів мотиви, як ця обставина впливає на порушення прав позивачки-власника ОСОБА_1, і які додаткові докази свідчать про причинний зв'язок між дослідженням 2002 року і негаторним позовом, заявленим в 2006 році.

Крім того, суд послався на такий письмовий доказ без ретельної перевірки його висновків.

На думку судової колегії, цей письмовий доказ не можна визнати заслуговуючим на увагу, оскільки в ньому не вказано, про яку саме сусідню земельну ділянку йде мова, крім ділянки до будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та на чию замову було виконано таке дослідження.

.

За таких підстав, посилання позивачки та її представника на ст.ст.1163 Щ України про захист прав від зсувної небезпеки та загрозу через це її майну, життю і здоров'ю, є безпідставним і таким, що ґрунтується на припущеннях.

Щодо зниження цінності будинку позивачки через те, що будівля відповідачів, нібито, закриває краєвид на море, то ця обставина належним чином не доведена, крім посилання на доводи позову.

Судова колегія дійшла висновку, що посилання на дві фотокартки ( а.с.15), при відсутності інших доказів, не підтверджує цього факту. На висновки спеціалістів з цього приводу позивачка не посилалась, а її представник у судовому засіданні не заявляв клопотань про призначення експертизи згідно зі ст.143 ЦПК України щодо зниження цінності будинку з будь-яких підстав, з питання інсоляції чи підведення газу, та з питання загрози зсуву грунту.

Висновок суду, наведений в рішенні про те, що відповідачі не заперечували проти порушення ними прав позивачки тим, що їх самочинне будівництво закриває вид на море та затінює кімнати в її будинку, суперечить протоколу судового засідання ( а.с.79-80), з якого убачається, що відповідачі не визнавали позовні вимоги і стверджували, що їх діями права позивачки нічим не порушено. Зауважень на протокол судового засідання не приносилося.

При розгляді справи в апеляційній інстанції апелянт ОСОБА_3 посилався на те, що їм надано земельну ділянку для спорудження гаражу, на якій фактично збудовано споруду з однієї кімнати, кухні та санвузлу, про що надав докази, з яких убачається, що такі державні служби, як санепідемстанція м.Ялта та Ялтинське міське управління МЧС не заперечують проти реєстрації в БТІ та визнання пригодними для постійного проживання вищевказаної будівлі на земельній ділянці площею 0,0040 га за адресою АДРЕСА_1, що в районі будинку НОМЕР_1 за цією ж адресою.

Крім того, ОСОБА_3 надав листа за підписом замначальника державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління" №1946 від 12.09.2006 року, з якого вбачається, що в межах території ділянки зсувні деформації не спостерігаються і що це підприємство не заперечує проти відводу земельної ділянки для використання. Судова колегія приймає такі докази до уваги, оскільки вони спростовують доводи позивачки та його представника.

Згідно з ч.З ст.ЗОЗ ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини і неналежним чином оцінив докази, надані сторонами, і допустив неправильне застосування норм матеріального закону, замість посилання на ст.391 ЦК України, на підставі якої перевірялися правовідносини сторін і на підставі якої (ст.391 ЦК України) заявлено позов, суд послався помилково на ст.376 ЦК України, яка ці правовідносини не регулює, судова колегія вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову в позові за недоведеністю порушення прав власника ОСОБА_1 діями відповідачів ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія судців

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 11.04.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Ялтинська міська рада, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Управління головного архітектора

Справа № 22-4677/2006

м.Ялта про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, загрози життю, здоров'ю та майну.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 07 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075, отримувач -Апеляційний суд АР Крим.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту " його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Справа №22-4677/2006