Ухвала суду № 233341, 30.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

30.08.2006 р. Справа № 7/139-О-05

к/с № 5-134/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

Карася О.В.

Шипуліна Т.М.

секретар судового засідання Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача: Сервуля М.А. дов. від 02.07.2006р.

відповідача: не зявився

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Проторус”

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р.

у справі №7/139-О-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Проторус”

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Проторус” (далі по тексту позивач, ВАТ “Проторус”) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 14.03.2005 р. №0001652301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73531,68 грн., в т.ч. 47187,78 грн. основного платежу та 26343,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

29.04.2005 р. ВАТ “Проторус” подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 14.03.2005 р. №0001652301/0 в частині донарахування податкового зобовязання у розмірі 65 156,67 грн., в т.ч. 43437,78 грн. основного платежу та 21718,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.06.2005 р. у справі №7/139-О-05 (суддя Задорожна Н.О.) позов ВАТ “Проторус” задоволено; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.03.2005 р. №0001652301/0 в частині донарахування ВАТ “Проторус” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65 156,67 грн., в т.ч. 43437,78 грн. основного платежу та 21718,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поставка товару за договором купівлі-продажу від 23.03.2004 р. №23/03-03 на умовах оформленого відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент з оформлення грошового боргу, який виник внаслідок такої поставки, процентним векселем підпадає під визначення товарного кредиту, отже, проценти, що сплачуються покупцем товарів за виданим ним процентним векселем за правовою природою є платою за комерційний кредит, тому, не передбачається зміна суми компенсації за продаж товарів, і, відповідно, відсутня необхідність оформлення розрахунку коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної, при нарахуванні податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму процентів, що підлягають сплаті за процентним векселем, а підприємство перший держатель процентного векселя зобовязано оформити податкову накладну.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. (головуючий суддя Хуторной В.М., судді Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2005 р. у справі №7/139-О-05 скасовано; в задоволенні позову ВАТ “Проторус” відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

1) відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів” з моменту видачі векселя №8135232790279 загальною вартістю 217188,88 грн. у ВАТ “Проторус” припинилось зобовязання за договором купівлі-продажу від 23.03.2004 р. №23/03-03 перед ТОВ ПВКФ “Дело всех” і виникло зобовязання за вищевказаним векселем;

2) оскільки нарахування відсотків по векселю не відноситься до операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість, то у ВАТ “Проторус” відсутні підстави для видачі податкової накладної від 25.05.2004 р. №217;

3) оскільки відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” при зміні бази оподаткування податок, нарахований у звязку з поставкою товару, перераховується відповідно до зміни бази оподаткування, то позивачу, відповідно до п. 20 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165, слід здійснити корегування сум податку, шляхом подачі уточненої декларації;

4) оскільки позивач придбав товар шляхом передачі векселя, тобто без фактичної оплати його вартості продавцю, то ним порушено абз. 3 ст. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” згідно з яким векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобовязань, або податкового кредиту незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що ВАТ “Проторус” не надано доказів набуття права власності на вексель №7432661019173 номіналом 482560,00 грн., що не дозволяє зробити висновок про правомірність проведення позивачем розрахунків за цим векселем.

ВАТ “Проторус” не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, з підстав порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2005 р. у справі №7/139-О-05 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання суду касаційної інстанції не зявився, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ВАТ “Проторус” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 14.03.2005 р. ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0001652301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73531,68 грн., в т.ч. 47187,78 грн. основного платежу та 26343,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 14.03.2005 р. №0001652301/0 прийнято ДПІ у м. Херсоні на підставі акту “Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством “Проторус” (код 01350222) за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2004 р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки ВАТ “Проторус” в порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено у травні 2004 р. до податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 43 437,78 грн., згідно податкової накладної від 25.05.2004 р. № 217, виданою ТОВ ПВКФ “Дело всех” на нараховані відсотки по векселю №8135232790279 номіналом 217 188,88 грн., які не відносяться до операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.03.2004 р. між ТОВ ВКФ “Дело всех” (продавець) та ВАТ “Проторус” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №23/03-03 товару (лист 20 мм) на загальну суму 260626,66 грн. з оплатою товару протягом 20-ти календарних днів грошовими коштами на розрахунковий рахунок.

Згідно видаткової накладної від 31.03.2004 р. №117 ТОВ ВКФ “Дело всех” відвантажив покупцю листи 20 мм на загальну суму у розмірі 217188,88 грн., в т.ч. 43 437,78 грн. податку на додану вартість, виписав та видав останньому податкову накладну від 31.03.2004 р. №129.

15.04.2004 р. сторони у додатковій угоді до договору №23/03-3 змінили строки і порядок ведення розрахунку за товар і досягли домовленості, що оплату за товар сумі 217188,88 грн. буде здійснено шляхом передачі покупцем продавцю простого векселя протягом 15-ти банківських днів з дня одержання товару.

Сторонами договору складено акт прийому-передачі від 15.04.2004 р., згідно якого позивач передав ТОВ ВКФ “Дело всех” в рахунок оплати товару простий вексель №8135232790279 загальною вартістю 217188 грн. 88 коп. (векселедавець і емітент ВАТ “Проторус”) зі сплатою 3% процентів в день, який мав бути погашений по предявленню.

25.05.2004 р. позивачем укладено договір-доручення №395 “Лімітне замовлення на обмін цінних паперів“ з Товариством з обмеженою відповідальністю “Казна”, де позивач (довіритель), доручив ТОВ “Казна” (довіреному) обміняти вексель №7432661019173 номіналом 482560,00 грн. на вексель №8135232790279 номіналом 217 188,88 грн. з 3% ставкою, що знаходиться у ТОВ ПВКФ “Дело всех”. Емітентом векселя №7432661019173 є Приватне підприємство “Ніктех”, а емітентом векселя №8135232790279 є ВАТ “Проторус”.

Станом на 25.05.2004 р. відсотки за векселем склали суму 217 188,88 грн. На цю суму ТОВ ВКФ “Дело всех” оформив і видав позивачу податкову накладну від 25.05.2004 р. №219, зазначивши у номенклатурі товарів (робіт, послуг) продавця проценти по векселю №8135232790279 на суму 217188,88 грн. в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 43437,78 грн. Суму податку на додану вартість у розмірі 43437,78 грн. ВАТ “Проторує” віднесено у травні 2004 р. до податкового кредиту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач кінцево розрахувався за договором купівлі-продажу від 23.03.2004 р. №23/03-03 з ТОВ ПВКФ “Дело всех” на суму вартості товарів та на суму відсотків простим векселем №7432661019173 номіналом 482560,00 грн.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою суду апеляційної інстанції про неправомірність віднесення ВАТ “Проторус” сум податку на додану вартість у розмірі 43437,78 грн. до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 25.05.2004 р. №217, яка видана ТОВ ПВКФ “Дело всех” на нараховані відсотки по векселю №8135232790279 на суму 217188,88 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Згідно з п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що у разі, коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), які є обєктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобовязань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Таким чином, нарахування відсотків по векселю не відноситься до операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість, а отже у ВАТ “Проторус” відсутні підстави для видачі податкової накладної від 25.05.2004 р. №217, оскільки в даному випадку базою оподаткування є саме договірна вартість товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих за процентними векселями, а не проценти за векселем.

Відповідно до абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість“ векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобовязань або сум податкового кредиту платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі отримані.

Отже , законодавство чітко передбачає, що при встановлені факту розрахунку шляхом видачі векселя у платника податку право на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від факту оплати виданого векселя .

На думку судової колегії судом апеляційної інстанції цілком правомірно встановлено, що ВАТ “Проторус” придбано товар без фактичної оплати його вартості, а шляхом передачі векселя, при відсутності доказів сплати позивачем вартості зазначених векселів, тобто без фактичної надмірної сплати податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. у справі №7/139-О-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Проторус” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. у справі №7/139-О-05 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. у справі №7/139-О-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)НечитайлоО.М.Судді(підпис)Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

Карась О.В.

Шипуліна Т.М.

(підпис)