Ухвала суду № 233328, 30.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

30.08.2006 р. справа № 1/537н(4/126н)

к/с № 5-107/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Нечитайла О.М.,

суддів: Карася О.В.,

Костенка М.І,

Маринчак Н.Є,

Шипуліної Т.М.

при секретарі Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача Портнова О.В. дов. від 05.01.2005р. № 14-27

Поліщук Н.Д. дов. від 28.08.2006р. № 33

відповідача Тищенко О.М., дов. від 28.08.2006р. № 14

Баранова С.О., дов. від 05.06.2006р. № 7

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Свердловську

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2005 року

у справі №1/573н (4/126н)

за позовомДержавного підприємства “Свердловантрацит”доДержавної податкової інспекції у місті Свердловськупровизнання податкового повідомлення рішення недійсним

В С Т А Н О В И В :

Державне відкрите акціонерне товариство “Шахта імені Я.М. Свердлова” правонаступником якого є Державне підприємство “Свердловантрацит” (далі по тексту позивач, ДП “Свердловантрацит”) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у місті Свердловську (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Свердловську) про визнання недійсним податкове повідомлення рішення від 21.11.2002р. №0000152344/0 1150-23-4-00177997/12245.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2005р. частково задоволено позов ДП “Свердловантрацит” до ДПІ у м. Свердловську, визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 21.11.2002р. №0000152344/0 1150-23-4-00177997/12245 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 54 691 грн. 55к. та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 325 270 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 325 270 грн. виходив з того, що необхідною умовою для віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість за операціями, які відбулися в період дії касового способу визначення бази оподаткування, є відрахування коштів з рахунку або каси платника податку саме в оплату вартості придбаних у період дії касового методу товарів (послуг).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2005 року рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2005р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Свердловську від 21.11.2002р. на суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 379 961 грн. 55 к. скасовано, визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 21.11.2002р. №0000152344/0 1150-23-4-0017797/12245 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 325 270 грн. В решті рішення господарського суду від 16.05.2005 року у справі №1/573н (4/126н) залишено без змін.

ДПІ у м. Свердловську, не погоджуючись з прийняттям апеляційним господарським судом постанови від 07.09.2005р., подала касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати частково в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000152344/0 від 21.11.2002р. про донарахування ДП “Свердловантрацит” податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 325 270 грн., як таку, що суперечить п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 , п. п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити касаційні вимоги ДПІ у м. Свердловську в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач стверджує, що ДВАТ “шахта “Свердлова” не відноситься до платників податків, вказаних у п. п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому що не є бюджетною організацією, не продає теплову енергію та газ природний у складі квартирної плати фізичним особам та бюджетним установам, а тому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, передбачених п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому суд апеляційної інстанції, в порушення п. п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, необґрунтовано дійшов висновку, що спірні податкові накладні отримані по операціях, до яких застосовувався касовий спосіб, що, в свою чергу, є підставою для його скасування.

Окрім того, відповідач стверджує, що під час перегляду справи в апеляційному порядку він вказував, що представлені позивачем первинні документи у підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту липня серпня 2002 р. сум податку на додану вартість за операціями придбання товарів (послуг) у контрагентів: ЦЗФ “Свердловська”, ДВАТ “Свердловськшахтобуд”, ДВАТ “Свердловінвестстрой” тощо, не містять відомості щодо періоду, за який оплачується заборгованість, у звязку з чим дослідити звязок між конкретною операцією та датою її оплати не вбачається можливим і підтвердити в повній мірі фактичну оплату позивачем товарів (послуг) також не можливо.

ДП “Свердловантрацит” подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, де заявлено прохання залишити касаційну скаргу ДПІ у м. Свердловську без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.10.2005р. без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень позивача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

З 21.10.2002р. по 25.11.2002р. ДПІ у м. Свердловську проведена перевірка правильності нарахування податкового зобовязання та обґрунтованості віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ДВАТ “Шахта імені Я.М. Свердлова” за липень серпень 2002 року, за результатами якої було складено акт перевірки №185/234/000177997/11538 від 15.11.2002р. (далі по тексту Акт перевірки).

15.11.2002 року ДПІ у м. Свердловську, на підставі висновків Акту перевірки, прийняті розпорядження, яким ДВАТ “Шахта імені Я.М. Свердлова” зменшена сума бюджетного відшкодування на 496 881 грн. та податкове повідомлення рішення №0000152344/0 1150-23-4-00177997/12245, яким ДВАТ “Шахта імені Я.М. Свердлова” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 379 961 грн. 55 к. (325 270 грн. основний платіж, 54 691 грн. 55к. штрафні санкції).

Як вбачається з вказаного вище акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про те, що ДВАТ „Шахта імені Я.М. Свердлова” в деклараціях з податку на додану вартість по рядку 17 заявлений податковий кредит в таких сумах:

- у липні 2002р. -1008027 грн.;

- у серпні 2002р. -1314548 грн.

Фактична сума податкового кредиту за результатами перевірки становить:

- у липні 2002р. - 785798 грн.;

- у серпні 2002р.-714626 грн.

Розходження по податковому кредиту встановлені в сумі - 822151 грн., у тому числі - за липень 2002р. податковий кредит завищено на 222229 грн., за серпень 2002р. на 599922 грн. і склалися з таких порушень:

- в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” підприємством у серпні 2002р. неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 152 грн. з операції придбання послуг від ДП ДВАТ „Транс - автосвердловантрацит", вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва з огляду на правила підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

- в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством неправомірно до складу податкового кредиту віднесено 685012 грн. 00 коп., у тому числі: 98379 грн. 55 коп. у липні 2002р., 589632 грн. 39 коп. у серпні 2002 року по придбаним товарам у 2000-2001 роках, по яким дата виникнення права на податковий кредит повинна визначатися згідно вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, у даному випадку по даті отримання податкових накладних. Податкові накладні на суму 685012 грн. 00 коп. були отримані підприємством у 2000-2001 роках і відображені у ж/о № 3.3 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” у відповідних періодах, суми ПДВ по цим податковим накладним були віднесені до рахунку 644 „Податковий кредит” та значилися на сальдо (Дт) рахунка 644 „Податковий кредит”. До книг придбання товарів (робіт, послуг) за період з 1 січня 2000 року по 01.07.02 не були занесені і не були відображені у складі податкового кредиту Декларацій з ПДВ минулих періодів. Вони були занесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) та включені до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді;

- в порушення пункту 4.2.2 статті 4 розділу 4 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 №166, підприємство неправомірно включило 136987 грн. 66 коп. до податкового кредиту, у тому числі: 126849,39 грн. - в липні 2002 року, 10138 грн. 27 коп. в серпні 2002 по придбаним 1999 році товарам, по яким податковий борг був списаний.

Місцевий господарський суд, під час нового розгляду справи, встановив наступне:

- відбулась реорганізація ДВАТ „Шахта імені Я.М. Свердлова", підприємство втратило статус юридичної особи і на правах структурного підрозділу увійшло до складу Державного підприємства „Свердловантрацит”, у зв'язку з чим, відповідно до статті 25 ГПК України, Вищим господарським судом України 04.11.04 здійснено заміну позивача у справі з ДВАТ „Шахта імені Я.М.Свердлова” на ДП „Свердловантрацит”;

- 14.08.03 підприємство подало до ДПІ у м. Свердловську уточнені податкові декларації на суму 414570 грн. 84 коп., при цьому податкові накладні за 2001 рік були відображені у податкових деклараціях за відповідні періоди, а саме, податкові накладні: № 1/1-8 від 31.05.01 на суму 46457 грн. 23 коп.; № 1/1-8 від 2.02.01 на суму 75247 грн. 44 коп.; № 1/1-8 від 31.01.01 на суму 69639 грн. 36 коп.; № 123 від 22.03.01 на суму 1606 грн. 40 коп.; № 137 від 16.03.01 на суму 15094 грн. 98 коп.; № 267 від 5.01.01 на суму 35 грн.; № 321 від 29.01.01 на суму 56 грн.; № 264 від 2.01.01 на суму 51 грн. 33 коп.; № 514 від 4.04.01 на суму 60 грн. 53 коп.; № 528 від 13.04.01 на суму 127 грн. 67 коп.; № 539 від 23.04.01 на суму 103 грн. 33 коп.; № 566 від 6.06.01 на суму 209 грн. 16 коп.; № 575 від 13.06.01 на суму 111 грн.; № 581 від 25.06.01 на суму 34 грн.; № 626 від 3-09.01 на суму 279 грн. 01 коп.; № 634 від 21.09.01 на суму 331 грн. 25 коп.; № 326 від 30.01.01 на суму 49 грн.; № 190 від 31.08.01 на суму 1171 грн. 80 коп.; № 223 від 28.09.01 на суму 1998 грн. 41 коп.; № 172/1 від 31.07.01 на суму 39690 грн. 33 коп.; № 192/1 від 31.08.01 на суму 12972 грн., 52 коп.; № 194/1 від 31.08.01 на суму 1817 грн. 39 коп.; № 193/1 від 31.08.01 на сумі 46176 грн. 62 коп.; № 845 від 28.09.01 на суму 1290 грн. 74 коп.; № 844 від 28.09.01 на суму 5148 грн. 85 коп.; № 857 від 28.09.01 на суму 3065 грн. 12 коп.; № 216/1 від 30.09.01 на суму 22695 грн. 04 коп.; № 217/1 від 30.09.01 на суму 6629 грн. 72 коп. № 33 від 30.03.01 на суму 2821 грн. 61 коп.;

- позивач визнав факт помилкового віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку за податковою накладною № 1957 від 31.08.02р. у якій відображена сума ПДВ за витратами, що не відносяться до складу валових витрат у розмірі 151 грн. 40 коп. Проте, зазначена обставина не вплинула на суму донарахованого податку по спірному податковому повідомленню-рішенню, а має значення по сумі зобов'язань за розпорядженням від 15.11.02р., прийнятим за результатами перевірки, що визнається і податковою інспекцією і платником податку.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку встановив наступне:

- подані підприємством у 2003 році уточнюючі податкові декларації на суму 414570 грн. 84 коп. не вплинули на суму податкового зобов'язання по спірному податковому повідомленню-рішенню, що визнається податковою інспекцією (лист від 30.09.05 № 11305/10), оскільки за результатами перевірки було також прийняте розпорядження про зменшення заявлених до відшкодування сум і подані уточнюючі декларації стосуються податкових зобов'язань за цим розпорядженням;

- спірні податкові накладні, що виключені податковою інспекцією зі складу податкового кредиту липня - серпня 2002 року отримані позивачем по операціях, до яких застосовувався „касовий спосіб” визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг), що також визнається податковою інспекцією (пояснення ДПІ у м. Свердловську від 30.09.05 № 11305/10). Проте, податок за цими податковими накладними виключений податківцями з додаткового кредиту тільки за тих обставин, що в липні - серпні 2002 року діяло правило „першої події” відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону про ПДВ і за доводами податкової інспекції підприємство повинно було виправити помилки і подати в липні - серпні 2002 року уточнюючі декларації згідно частини 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за минулі податкові періоди з огляду на дати одержання податкових накладних, що засвідчують факт придбання товарів (послуг), а не включати до складу податкового кредиту податок по факту оплати товарів (послуг) до яких до 01.01.01 застосовувався касовий спосіб оподаткування;

- за змістом акту перевірки № 185/234/00177997/11538 податковою інспекцією не перевірялися фактичні обставини щодо проведення в липні - серпні 2002 року підприємством розрахунків із своїми контрагентами за операціями, по яких податок віднесений до складу податкового кредиту. Як свідчить акт перевірки відповідач погодився з фактом оплати товарів (послуг), вказавши тільки на порушення правил податкового обліку і необхідність подачі уточнюючих декларацій з виправленими показниками за минулі періоди.

Апеляційний господарський суд вказав, що податкова інспекція не оспорювала факт проведення підприємством розрахунків з контрагентами і право підприємства на податковий кредит, а спір виник лише по періодах декларування податкового кредиту по спірним податковим накладним.

Позивачем до матеріалів справи надані первинні документи в підтвердження проведення розрахунків в липні - серпні 2002 року за раніше одержані товари (послуги), зокрема договори, платіжні документи, рахунки-фактури, акти звірення розрахунків, акти взаємозаліків з контрагентами, бухгалтерські відомості, рахунки, картки руху одержаних, оплачених матеріалів послуг, робіт по ДВАТ „Шахта імені Я.М.Свердлова”.

Наведеними документами підтверджуються доводи позивача щодо фактичної оплати товарів (послуг) на суму 2143057 грн. 00 коп. і ці обставини не спростовані податковою інспекцією у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону про ПДВ (в редакції Закону від 02.06.99 № 714-ХІХ) до 1 січня 2001 р. платники податку, які продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову енергію, газ надають послуги з водопостачання, тощо, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення по­даткових зобов'язань з продажу товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого платника податку, або отримання інших видів компенсації вартості таких товарів, а датою виникнення права на податковий кредит у споживачів зазначених товарів (послуг) є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких товарів, чи надання інших видів компенсації в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат вироб­ництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації.

Отже, з наведеної норми вбачається, що до 1 січня 2001 року платники податків, наведені в пункті 11.11 статті 11 Закону про ПДВ застосовували касовий спосіб визначення бази оподаткування.

Як встановлено у справі, ДВАТ „Шахта імені Я.М.Свердлова”, правонаступником прав і обов'язків якого є позивач у справі, згідно Статуту засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України. Основним напрямком діяльності є видобуток і реалізація вугільної продукції.

Законом України „Про податок на додану вартість” ( у відповідній редакції) встановлено, що касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в опла­ту вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

З 1 січня 2001 року до пункту 11.11 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” внесені зміни, за якими платники податків, які продають вугілля та вугільні брикети декларують свої податкові зобов'язання за правилами пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як вірно вказав апеляційний господарський суд, Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачалось проведення одноразового перерахунку у зв'язку із зміною бази оподаткування і відміною для ряду платників податків касово­го способу визначення бази оподаткування, а, навпаки, в пункті 11.11 статті 11 вказаного Закону вказано, що при зміні способу визначення бази оподаткування, суми податкових зобов'язань та податкового креди­ту (включаючи суми бюджетного або експортного відшкодування), нараховані до по­чатку застосування касового способу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв'язку із зміною такого способу.

Отже, відповідно до наведених вище норм Закону України „Про податок на додану вартість”, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач правомірно до 1 січня 2001 року застосував касовий спосіб визначення бази оподаткування, спірні податкові накладні отримані по операціях до яких застосовувався касовий спосіб.

Враховуючи, що розрахунки за товари (послуги), на які виписані спірні податкові накладні, проведені позивачем в липні-серпні 2002 року, що підтверджується матеріалами справи, Вищий адміністративний суд України вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що обґрунтованим є включення позивачем ПДВ по цим накладним до складу податкового кредиту в липні - серпні 2002 року, тобто по факту оплати.

При цьому слід зазначити, що вимоги податкової інспекції щодо подачі нових (уточнюючих) декларацій за минулі податкові періоди з виправленими показниками не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, за змістом пункту 5.1 Закону України № 2181 платник податків може надати уточнюючий розрахунок якщо він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Враховуючи, що позивач не припустився помилки у порядку ведення податкового обліку за касовим способом, який діяв саме на час здійснення спірних операцій, оскільки на дати одержання цих податкових накладних була відсутня оплата товарів (послуг), у зв'язку з чим позивач не мав права на податковий кредит. Право на податковий кредит виникло по даті оплати, при цьому за правилами пункту 11.11. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” при зміні способу визначення бази оподаткування, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту (включаючи суми бюджетного або експортного відшкодування), нараховані до початку застосування касового способу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у звязку зі зміною такого способу.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки контролюючим органом, при проведенні перевірки, не заперечувався факт оплати в липні серпні 2002 року кредиторської заборгованості саме по операціях поставки товарів, по яких видані спірні податкові накладні, а первинні документи бухгалтерського і податкового обліку підтверджують вказані обставини, оспорюване податкове повідомлення рішення №0000152344/0 1150-23-4-00177997/12245 має бути визнаним недійсним.

Враховуючи викладене, оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що апеляційний господарський суд повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну постанови апеляційного суду, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-

ухвалив :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.10.2005р. у справі № 1\573н( 4\126н) залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2005 року у справі №1/573н (4/126н) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.,

Судді: Карась О.В.,

Костенко М.І.,

Маринчак Н.Є.,

Шипуліна Т.М.