Постанова № 2310639, 07.07.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,

при секретарі - Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Кармелюка Т.Б., довіреність № 63/10 від 19.05.2008р.,

пред-ка відповідача - Рабіновича М.Р., директора;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Абер» на постанову господарського суду Львівської обл. від 03.04.2008р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова до Приватного підприємства «Абер», Приватного підприємства /ПП/ «Ірена» та Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Інжпром ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов`язання, -

в с т а н о в и л а:

18.03.2008р. позивач ДПІ у Франківському районі м.Львова звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ПП «Абер» та ПП «Ірена» на суму 118658 грн., яке виникло на підставі податкової накладної № 415 від 29.09.2006р.; застосувати наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу /ГК/ України, як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТзОВ «Інжпром ЛТД») до господарських зобов'язань, які виникли між ТзОВ «Інжпром ЛТД» та ПП «Абер», ПП «Абер» та ПП «Ірена», зобов'язавши ТзОВ «Інжпром ЛТД» повернути ТзОВ «Абер» грошову суму в розмірі 118658 грн. 33 коп.; ПП «Абер» повернути ПП «Ірена» грошову суму в розмірі 118658 грн. 33 коп.; та стягнути з ПП «Ірена» в дохід держави 118658 грн. 33 коп. (сума еквівалента вартості придбаних у ПП «Абер» товарів); покласти на відповідачів судові витрати по справі (а.с.2-5).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 03.04.2008р. заявлений позов задоволено, визнано недійсним господарське зобов'язання між ПП «Абер» та ПП «Ірена» на суму 118658 грн., яке виникло на підставі податкової накладної № 415 від 29.09.2006р.; застосовано наслідки, передбачені ст.208 ГК України, як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТзОВ «Інжпром ЛТД») до господарських зобов'язань, які виникли між ТзОВ «Інжпром ЛТД» та ПП «Абер», ПП «Абер» та ПП «Ірена», зобов'язано ТзОВ «Інжпром ЛТД» повернути ТзОВ «Абер» грошову суму в розмірі 118658 грн. 33 коп.; ПП «Абер» повернути ПП «Ірена» грошову суму в розмірі 118658 грн. 33 коп.; та стягнуто з ПП «Ірена» в дохід держави 118658 грн. 33 коп. (а.с.43-45).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ПП «Абер», який покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову.

Апелянт вважає, що судом не встановлено факту здійснення відповідачами господарського зобов'язання з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства; а також не враховано, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Поряд з цим, оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а відносяться до адміністративно-господарських, через що можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України (а.с.50-51).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Ірена» та ПП «Абер» укладено усну угоду щодо поставки товарів (робіт, послуг) на суму 118658 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 19776 грн. 33 коп., про що останнім виписана податкова накладна № 415 від 29.09.2006р. на суму 118658 грн. (а.с.10).

Суму податку на додану вартість в розмірі 19776 грн. 33 коп. по зазначеній податковій накладній включено ПП «Ірена» до складу податкового зобов'язання відповідних періодів, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за період з 01.09.2006р. по 30.09.2006р. (а.с.13-14).

При цьому, в процесі проведення податковим органом зустрічної перевірки ПП «Абер» з питань проведення взаєморозрахунків з ПП «Ірена» за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. щодо підтвердження суми податку на додану вартість, по результатам якої складено довідку № 100/23-2/20838573 від 17.01.2008р. (а.с.6), встановлено, що ПП «Абер» є посередником, який придбав товари (послуги) у ТзОВ «Інжпром ЛТД», що підтверджується податковою накладною № 222 від 29.09.2006р. на суму 118658 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 19776 грн. 33 коп.

Відповідач ТзОВ «Інжпром ЛТД» знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі м.Києва і за період діяльності подавало податкові декларації з нульовими показниками. Згідно бази даних ДПІ у Дніпровському районі м.Києва на ТзОВ «Інжпром ЛТД» працює одноосібно ОСОБА_1, при цьому останній не має відношення до заснування та діяльності вказаного підприємства, податкові декларації не підписував і не надсилав до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва, оскільки він є психічно хворим інвалідом та знаходиться на відповідному обліку (а.с.7-9).

Актом ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 04.09.2007р. встановлено, що ТзОВ «Інжпром ЛТД» за юридичною адресою не знаходиться (а.с.17); за матеріалами ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м.Києва 24.04.2007р. Дарницьким РУ ГУ МВС України у м.Києві порушено кримінальну справу № 02-11190 за ч.1 ст.358 КК України (а.с.15, 16).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що із матеріалів справи вбачається, що невстановлені особи, діючи від імені службових осіб ТзОВ «Інжпром ЛТД», підробляли податкові декларації шляхом внесення до них завідомо неправдивих даних про відсутність господарської діяльності та подавали ці декларації до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва.

Зазначені факти вказують на те, що податкові накладні, видані ТзОВ «Інжпром ЛТД», не можуть підтверджувати факт проведення господарських операцій між належними суб'єктами та їх взаємне виконання.

Вказані податкові накладні складені із порушенням вимог п.18 наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», що позбавляє відповідача ПП «Абер» права на їх використання у податковому обліку, а саме при формуванні податкового кредиту, оскільки згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, господарське зобов'язання між ПП «Абер» та ТзОВ «Інжпром ЛТД» вчинено з метою приховання ухилення від сплати податків, отже є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є недійсним у зв'язку із його нікчемністю у відповідності до ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України та виключає необхідність визнання його недійсним в судовому порядку.

Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Виходячи із обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів виходить з того, що у підтвердження заявлених вимог податковий орган покликається на матеріали зустрічної перевірки - інформаційну довідку ДПІ у Дніпровському районі м.Києва № 10196/17.2, відповідно до якої вказане підприємство (ТзОВ «Інжпром ЛТД»), будучи зареєстрованим платником податку на додану вартість, не знаходиться за місцем державної реєстрації, подало податкові декларації з податку на додану вартість за період, в якому виконувалося спірне господарське зобов'язання, із нульовими показниками (а.с.7).

Згідно листа ДПІ у Дніпровському районі м.Києва керівник підприємства ОСОБА_1 не має жодного відношення до господарської діяльності ТзОВ «Інжпром ЛТД»; є психічно хворим (а.с.15).

Між тим, вказані обставини вказують на обставини правопорушення щодо несплати податків, їх неправомірне декларування, незвітування договірного контрагента, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, та не може вказувати на вчинення правочину чи господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Сам по собі факт недекларування сум податку на додану вартість ТзОВ «Інжпром ЛТД» не може тягнути за собою визнання недійсним господарського зобов'язання; також позивачем не представлено належних доказів того, що ОСОБА_1 є повністю або частково обмежений у дієздатності.

Інших доказів в підтвердження обставин наявності наміру у ТзОВ «Інжпром ЛТД» та підставності позовних вимог податковим органом не представлено.

Таким чином, позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

Окрім цього, колегія суддів враховує наступне.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника) перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Також порушення сторонами договору законодавства про податки не може бути підставою для визнання його недійсним (п.1.3. Оглядового листа ВАС України № 01-8/481 від 20.04.2001р.).

При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності - порушнику податкового законодавства (ТзОВ «Інжпром ЛТД»), оскільки ст.61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Необґрунтованим слід вважати покликання апелянта на наявність порушеної кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки в такій йдеться про підроблення невстановленими особами податкових декларацій шляхом внесення до них завідомо неправдивих даних про відсутність господарської діяльності і неподачі вказаних декларацій до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва, а не про наявність умислу на вчинення господарського зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, постанова про порушення кримінальної справи не відноситься до документів, визначених у ч.1 ст.72 КАС України, які є підставою для звільнення від доказування певних обставин.

Наведене позивачем у позовній заяві твердження про те, що ТзОВ «Інжпром ЛТД», укладаючи спірний договір, діяло з умислом на порушення податкового законодавства, і на докази на його підтвердження, колегія вважає недостатніми для визнання недійсним господарського зобов'язання.

Умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Оскільки позивачем не представлено доказів притягнення посадових осіб відповідача ТзОВ «Інжпром ЛТД» до кримінальної відповідальності, то доводи апелянта про наявність у відповідачів при укладанні спірного договору мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, колегія суддів визнає безпідставними.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності та не звітувався перед податковими органами.

Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а відносяться до адміністративно-господарських та відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України.

Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, а саме не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Спірне господарське зобов'язання було вчинено відповідачами у вересні 2006 році, а позов подано позивачем до суду лише 18.03.2008р., що свідчить про пропуск строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до сторін спірного господарського зобов'язання.

Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсним господарського зобов'язання є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Абер» задоволити.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 03.04.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова до Приватного підприємства «Абер», Приватного підприємства «Ірена» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжпром ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов`язання, - відмовити за безпідставністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Пліш М.А.

Заверуха О.Б.