Постанова № 2310621, 01.07.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2008 року м.Львів справа № 22а-2370/08

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Нос С.П.

Довгополова О.М.

секретаря судового засідання Каблак Т.П.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача - Мудрієвська О.В. - представник, довіреність від 27.06.08 р.;

від відповідачів - Ткач І.Я. - представник, довіреність від 08.01.2008 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

апеляційною скаргою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2007 року у справі № 14/78-2209

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.03.2007 року № 0000651703/0/24758, № 0010172304/0/24760, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розан» звернувся у господарського суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача - Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції. У позовній заяві просить суд прийняти рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 30.03.2007 року № 0000651703/0/24758 (донараховано суму податкового зобов'язання із сплати податок з доходів фізичних осіб та штрафні санкції) та № 0010172304/0/24760 (донараховано суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток підприємств).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2007 року у справі № 14/78-2209 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан» задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.03.2007 року № 0000651703/0/24758 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61009,60 грн., в тому числі: 47 072 грн. за основним платежем, 13973,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції з посиланням на Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про податок з прибутку підприємств», мотивована тим, що на

__________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Руденко О.В. 22а-2370-08.doc ряд. ст. зв. № 36

Господарський суд Тернопільської області, реєстр 01.07.2008 р. Справа № 22а-2370/08

 справа № 14/78-2209

Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П.

підставі угоди б/н від 06.07.2006 року громадянин ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_2 згідно із право чином б/н від 01.08.2006 року зобов'язувалися надати послуги водія та перевезти на вантажному автомобілі, який належить позивачу на праві користування та розпорядження, вантаж, придбаний позивачем у контрагентів у Республіці Польща.

Враховуючи суть та зміст укладених угод, суд дійшов до висновку, що відносини, які виникли між позивачем по справі та фізичними особами не є трудовими, а регулюються нормами Цивільного кодексу України, тобто є цивільно-правовими. Тому компенсація за відрядження отримані фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні включатися до складу місячного оподаткованого доходу цих осіб як надане додаткове благо.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав ряд матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн. і які призначені для використання у господарській діяльності платника податку. Тому, вказані витрати на придбання обґрунтовано віднесені до складу валових витрат з податку на прибуток.

4 травня 2006 року між позивачем та ПП ОСОБА_3 укладено договір № 00024, предметом якого було укладення Комісіонером за дорученням Комітента (позивача у справі) договорів купівлі - продажу теплоізоляційної плити, а також дослідження та маркетинговий аналіз в Україні ринку збуту плити теплоізоляційної. Пунктом 1.2. договору передбачено, що після виконання доручення зазначеного у п. 1.1. Договору, Комісіонер одержує комісійну винагороду в розмірі: 11 % від загальної суми укладеного договору (договорів) вказаного у п. 1.1 договору; 4 % від загальної суми укладеного договору вказаного в п. 1.1. договору за дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні плити теплоізоляційної. На підставі Договору між контрагентами було підписано Акт здачі - приймання наданих послуг № 0015 від 30.06.2006 року. Згідно даного Акту, загальна вартість наданих послуг становила 709 033,87 грн. На підставі згаданого Акту, суд першої інстанції дійшов висновку, що він (Акт) містить всі необхідні відомості і дає можливість достовірно визначити як дату фактично отриманих платником податків результатів робіт (послуг) так і розмір витрат платника податку нарахованих ним для компенсації вартості робіт та послуг, що придбані у контрагента для подальшого використання для власної господарської діяльності. Тому, нараховані позивачем витрати як компенсація вартості послуг, придбаних у приватного підприємця для подальшого використання їх у власній господарській діяльності підлягають включенню до складу валових витрат, що свідчить про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Не погодившись із постановою господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2007 року, відповідач у справі - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція, оскаржив її апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити повністю ТзОВ «Розан» у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначає що монітор, блок безперебійного живлення, принтер, вартість яких не перевищує 1000 грн., в даному випадку не можуть самі по собі виконати певних функцій, а є пристосуванням до комп'ютера. Тому витрати на їх придбання ідуть на збільшення балансової вартості основних фондів відповідної групи та підлягають амортизації і не включаються до складу валових витрат. Також апелянт зазначає, що оскільки ПП ОСОБА_3 не виконав свого обов'язку перед позивачем за договором № 00024 від 4 травня 2006 року, то у позивача не було обов'язку оплачувати кошти по договору, що свідчить про незаконність включення комісійної винагороди у сумі 185 420,00 грн. до валових витрат за І півріччя 2006 року.

За даних обставин справи, апеляційна скарга Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав:

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Розан». Перевірка проводилася з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки складено Акт від 26.03.2007 року № 2883/23-420/33992922.

Із наявної у акті доказової інформації вбачається, що позивачем включено до валових витрат за 1 півріччя 2006 р. комісійну винагороду від наданих послуг підприємцем ОСОБА_3 у сумі 185 420,00 грн. нараховану згідно договору комісії №00024 від 04 травня 2006 року та акту здачі-приймання наданих послуг від 30 червня 2006 року. Предметом договору було заключення комісіонером за дорученням комітента (ТзОВ «Розан») договорів з покупцями на продаж плити теплоізоляційної, а також дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні теплоізоляційної плити (пункт 1.1 договору). Згідно пункту 2.1 договору Комітент доручає Комісіонеру реалізувати товар за певну ціну зі складу Комітента.

Розділ 3 вказаного договору врегульовує умови платежів. Так, в силу п. 3.1, оплата за договором провадиться у визначених п. 1.2 даного Договору розмірах на протязі 5 банківських днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок Комітента за реалізовану продукцію згідно заключних Комісіонером договорів.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині судом не враховано, що згідно листа ТзОВ «Розан» від 25 грудня 2006 року «Повідомлення про розірвання договору» підприємця ОСОБА_3 повідомлено, що у зв'язку з неповним виконанням умов договору комісії, а саме: по укладених договорах на реалізацію товару у сумі 4726892,44 грн. жоден покупець не замовив товар та не провів попередньої оплати на підтвердження замовленого товару, а виконано пункт 1.1 договору комісії, а саме виконано дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні теплоізоляційної плити згідно звіту комісіонера від 29 червня 2006 року.

За даними бухгалтерського обліку, ні один потенційний покупець з перелічений в звіті комісіонера від 29 червня 2006 року (ПП ОСОБА_4, ТОВ «Дельфін», ПП «Укрпрогрес», ПП «Марево», ПП «Сі.Ай») укладених договорів на суму 4726892,44 грн. не замовив товар та не провів попередньої оплати на підтвердження замовленого товару, що підтверджується листом ТОВ «Розан» підприємцю ОСОБА_3 від 25 грудня 2006 року, тобто не виконано пункт 2.1 договору комісії.

Згідно п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, в силу вказаної норми, обовязковою ознакою коштів, які можуть бути віднесені до складу валових витрат є їх використання є використання послуг, одержаних за рахунок таких виплат у власній господарській діяльності платника податків ( позивача).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Оскільки Комісіонер не виконав доручення Комітента викладене у п.2.1 Договору по реалізаї товару, у Комітента не було обов'язку оплачувати послуги по договору (п.3.1 Договору), а надані послуги не використані в господарській діяльності позивача, то позивач - ТзОВ «Розан» включив комісійну винагороду від наданих послуг підприємцем ОСОБА_3 у сумі 185420,00 грн. до валових витрат за 1 півріччя 2006 року у порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, суд першої інстанції задовольняючи позов у цій частині допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Також, в ході перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Розан» віднесено на витрати (рахунок 22) придбані матеріальні цінності, вартість яких перевищує 1000 грн.

Так, відповідно до п. п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, а також інші витрати, безпосередньо пов'язані доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Згідно п.п. 8.2.1 Закону та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засобі» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

До первісної вартості основних засобів включаються інші витрати, безпосередньо пов'язані із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Мунітор, блок безперебійного живлення, принтер вартість яких не перевищує 1000 грн. в даному випадку не можуть самі по собі виконувати певних функцій, а є складовими компютера.

Тому витрати на їх придбання, як витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою відповідно до п.п.8.1.2 п.8. і ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ідуть на збільшення балансової вартості основних фондів відповідної групи та підлягають амортизації і не включаються до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову та задовільняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан» порушив норми матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення окремих питань адміністративного позову, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2007 року у справі № 14/78-2209 задовольнити, а постанову суду - скасувати;

2. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.03.2007 року № 0000651703/0/24758, № 0010172304/0/24760 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Судді В.П.Любашевський

О.М. Довгополов

С.П. Нос