Ухвала суду № 2310525, 09.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Василишин А.Р. Справа № 22а-1568/08

Господарський суд Рівненської обл. (№ 20/294) Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі - Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Тарновецького П.Я., довіреність від 06.06.2008р.,

пред-ка відповідача - Оксимчука А.О., довіреність № 22751/10-15 від 26.06.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову господарського суду Рівненської обл. від 13.09.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Вест-Тобако-Груп-Д» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

06.07.2007р. позивач ТзОВ «Вест-Тобако-Груп-Д» звернувся до господарського суду з позовом (а.с.2-3), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених позовних вимог (а.с.33-34), просить визнати нечинним рішення ДПІ у м.Рівне № 1001022343 від 26.06.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25000 грн.

Постановою господарського суду Рівненської обл. від 13.09.2007р. адміністративний позов ТзОВ «Вест-Тобако-Груп-Д» задоволено; визнано нечинним рішення ДПІ у м.Рівне № 1001022343 від 26.06.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 25000 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.46-49).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у м.Рівне, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуальне права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.51-52).

Апелянт вказує, що судом при винесенні рішення не враховані вимоги ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де міститься визначення поняття основних фондів; при цьому згідно чинного законодавства матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях з їх випуску (емісії) та погашення, є товаром.

В розглядуваній ситуації при проведенні розрахунків за реалізований легковий автомобіль позивачем не був застосований реєстратор розрахункових операцій, що є порушенням вимог ст.ст.1, 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в межах заявлених вимог не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена виїзна планова документальну перевірка ТзОВ «Вест-Тобако-Груп-Д» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 745/23-100/33723844 від 22.06.2007р. (а.с.5-9).

У вказаному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО.

Вказаний висновок податкового органу зроблений внаслідок встановленого перевіркою факту реалізації 25.10.2006р. позивачем на підставі накладної № 3 від 25.10.2006р. за готівкові кошти Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля марки «ЗАЗ-110557», 1997р.в., за ціною 5000 грн. (біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2006р.) без застосування РРО, при цьому отримані від реалізації готівкові кошти оприбутковані в касу підприємства прибутковим касовим ордером № 1400 від 25.10.2006р. та відображені в касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів, тобто 25.10.2006р. (а.с.10-13, 29-32).

На підставі наведеного Акта перевірки і згідно п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято рішення № 1001022343 від 26.06.2007р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 25000 грн. (а.с.4).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив із норм ст.ст.1, 2, п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до змісту яких РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції із розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Окрім цього, правильно враховано судом першої інстанції й ту обставину, що відповідно до вимог пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» реалізований автомобіль належить до основних фондів підприємства, був введений в експлуатацію згідно акта № В-0000001 від 12.01.2006р. як основний засіб позивача (а.с.15), у зв'язку з чим дія Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції з продажу основних фондів не поширюється.

Також згідно листа ДПА України № 10413/6/23-2119 від 18.11.2004р. «Про застосування РРо при продажу основних засобів» слідує, що оскільки основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України від 01.06.2000р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Вказаний автомобіль був реалізований на підставі біржового договору купівлі-продажу (а.с.10), грошові кошти в сумі 5000 грн. за придбаний автомобіль відповідно до пп.2.2, 2.3, 2.10 ст.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затв. постановою Правління НБ України № 72 від 19.02.2001р., були внесені покупцем в касу позивача і оприбутковані позивачем прибутковим касовим ордером № 1400 від 25.10.2006р. (а.с.12), а також відображені у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів (а.с.13).

При цьому розрахунки між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу були проведені готівкою до підписання договору; передача автомобіля та оплата останнього не співпадають в часі, що не узгоджується з п.4.4. Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затв. наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р., що унеможливлювало застосування РРО.

Колегія суддів звертає увагу на те, що реалізований автомобіль не був призначений для здійснення торгівельної діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п.2 постанови КМ України «Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення»).

Також зміст договору купівлі-продажу легкового автомобіля вказує на те, що вказаний договір не являється публічним; правовстановлюючим документом, яким засвідчена правомірність придбання автомобіля фізичною особою, є біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2006р., що укладений за правилами і на умовах, визначених Законом України «Про товарну біржу».

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у розглядуваному випадку реалізація підприємством транспортного засобу не є розрахунковою операцією з продажу товарів у розумінні Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що позивач не зобов'язаний був проводити вказану операцію через РРО.

Звідси, матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем вимог Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно покликань апелянта на критичну оцінку тверджень суду першої інстанції про те, що реалізований автомобіль не є товаром, оскільки таке суперечить вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., то такі відхиляються колегією суддів, оскільки такі твердження дані судом в аспекті застосування Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За таких обставин сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована податковим органом позивачу безпідставно, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову господарського суду Рівненської обл. від 13.09.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Пліш М.А.