Постанова № 2310494, 19.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інст.суддя Костюк С.В. ряд. ст. зв. № 40

господарський суд Волинської області справа №02/58-2А

доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року м.Львів Справа № 22а-2361/08

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Яворського І.О.

секретаря судового засідання Федунів Б.Б.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача - Щирба Ю.Є. - директор ТзОВ «Автоком»

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою - ТзОВ «Автоком»

на постанову господарського суду Волинської області від 04.10.2007р. у справі № 02/58-2А

за позовом ТзОВ «Автоком»

до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 13.06.2007 року:

- №0000202301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17995,00 грн., та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8106,90 грн.;

- №0000192301/0, про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10566,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5283,00 грн.;

- №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 33,02 грн., та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66,04 грн.

Постановою господарського суду Волинської області 4 жовтня 2007 року у справі №02/58-2А (суддя Костюк С.В.) в задоволенні позову було відмовлено. Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Любомльської МДПІ від 13.06.2007 року №0000202301/0 та №0000192301/0 мотивована тим, що позивач в порушення п.1.20, 1.26 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.42 п.7.4 ст.7 Закону №283/97-ВР не врахував обмеження щодо рівня звичайної ціни і окремих випадках провів реалізацію автомобільної техніки за ціною, нижчою від митної вартості, що призвело до заниження валового доходу, а відтак і до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, представленими позивачем матеріалами не підтверджено факту здійснення господарських операцій, що дають позивачу право на віднесення витрат по сплаті орендної плати та витрат по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки до складу валових витрат в порядку, передбаченому Законом №283/97-ВР, тому є правомірним висновок відповідача в частині завищення валових витрат та донарахування по оспорюваних рішеннях податкових зобов'язань, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен був відносити зазначені витрати на валові витрати майбутніх періодів. Оскаржувана постанова суду першої інстанції від 4.10.2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Любомльської МДПІ від 13.06.2007 року №0000212301/0 мотивована тим, що допущені відповідачем недоліки не призвели до прийняття незаконного рішення по суті. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорювані рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання їх нечинними та для задоволення позову.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 4 жовтня 2007 року з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить адміністративний суд апеляційної інстанції прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, просить постанову суду залишити в силі та відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі матеріалів виїзної планової документальної перевірки, про що складено акт №00003569 від 23.05.2007 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Автоком» (код 00382027) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2004р. по 31.12.2006р.», яким були встановлені порушення норм податкового законодавства.

Зокрема, в акті №00003569 від 23.05.2007 року зазначено, що внаслідок того, що послуги по транспортуванню згідно акту виконаних робіт б/н від 1.10.2006 року, надані приватним підприємцем ОСОБА_1, не було включено до собівартості придбаних товарів, було занижено залишок товарів, що обліковуються на балансовому рахунку 28 станом на 1.10.2006 року, в порушення п.5.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено приріст балансової вартості запасів на суму 10000,00 грн. за три квартали 2006 року, внаслідок чого позивачем занижено валовий дохід на суму приросту балансової вартості запасів 10000,00 грн. Крім того, в порушення п.1.20,1.26 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.42 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не врахував обмеження щодо рівня звичайної ціни і проводив в окремих випадках реалізацію автомобільної техніки за ціною, нижчою від митної вартості, внаслідок чого позивач занизив валовий дохід в 2005 році на суму 26533,00 грн., в 2006 році на суму 36307,00 грн. В акті №00003569 від 23.05.2007 року також зазначено, що в порушення вимог п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач в 2006 році включив до валових витрат орендну плату в сумі 6222,00 грн. за взяту в оренду землю згідно договору від 3.05.2006 року, а також витрати по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки згідно договору №39 від 4.08.2005 року в сумі 2925,00 грн. В зв'язку із вказаними порушеннями податкового законодавства, відповідачем 13.06.2007 року були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000202301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17995,00 грн., та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8106,90 грн., а всього нараховано до сплати 26101,90 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000192301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10566,00 грн., та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5283,00 грн., а всього нараховано до сплати 15849,00 грн.

Крім того, в Акті №00003569 від 23.05.2007 року вказано, що в порушення вимог п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року, наказу ДПА України від 30.09.2003 року №461, позивачем надана соціальна пільга платнику податку (ОСОБА_2), який припинив трудові відносини з позивачем, а також в порушення вимог п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього ж Закону не були оподатковані доходи, виплачені приватному нотаріусу ОСОБА_3 за вересень 2004 року в сумі 123,00 грн. В зв'язку із допущеними позивачем порушеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Любомльською МДПІ 13.06.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 33,02 грн., та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66,04 грн., а всього нараховано до сплати 99,06 грн.

Судом встановлено, що позивачеві приватним підприємцем ОСОБА_1 були надані транспортні послуги на загальну суму 10000,00 грн. згідно акту виконаних робіт б/н від 1.10.2006 року. При цьому, вказані транспортні послуги не були включені позивачем до фактичних витрат у ІІІ кварталі 2006 року.

Порядок ведення податкового обліку балансової вартості запасів регламентовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до ст. 5 п. 5.9 якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж: звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що послуги по транспортуванню (товарів) запасів, надані приватним підприємцем ОСОБА_1 на суму 10 000, 00 грн., згідно акту виконаних робіт б/н від 01.10.2006 року, включаються до облікових бухгалтерських документів за жовтень 2006 року, і до складу балансової вартості запасів позивача за III квартал 2006 року не включаються. А, отже, транспортні послуги, надані приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно акту виконаних робіт б/н від 1.10.2006 року, не включаються до фактичних витрат позивача у ІІІ кварталі 2006 року. Викладене узгоджується із даними висновку спеціаліста Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 16.07.2007 року №0266 щодо «Акту перевірки від 23.05.2007 р. про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Автоком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.04 р. по 31.12.06 р.».

Судом також встановлено, що позивачем протягом 2004 - 2006 років відбувалася реалізація вживаних автомобілів, сідельних тягачів та напівпричепів, які ввозилися на митну територію України із Франції. Покупцями такої автомобільної техніки виступали фізичні особи - громадяни України.

Операції з купівлі-продажу автомобільної техніки позивачем здійснювались за участю нерезидентів та фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток, встановленого статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При здійсненні операцій з нерезидентами та фізичними особами застосовуються положення щодо встановлення звичайних цін, що передбачено ст.7 п.7.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст.1 п.1.20.1, п.1.20.2, п.1.20.8 вказаного Закону України, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Виходячи з наведеного, при здійсненні операцій купівлі-продажу товарів з нерезидентами та фізичними особами, дохід отриманий платником податку від продажу товарів, та витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів, визначаються виходячи із договірних цін, але не вищих за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого придбання, та не нижчих за звичайні ціні на такі товари, що діяли на дату такого продажу. Врахування митної вартості товарів як рівня звичайної ціни, що діяла на дату придбання таких товарів та дату їх продажу, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено. Отже, визначення витрат позивачем, понесених у зв'язку з придбанням товарів (автомобільної техніки) на дату придбання таких товарів, та доходу товариства від продажу автомобілів, виходячи із договірних цін, що діяли на дату такого придбання та такого продажу, не суперечить вимогам чинного законодавства з оподаткування прибутку підприємств у разі, якщо такі ціни не вищі за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого придбання, та не нижчі за звичайні ціні на такі товари, що діяли на дату такого продажу. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість регламентовано Законом України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог ст. 4 якого для товарів, які імпортуються на митну територію України, база оподаткування податком на додану вартість визначається, виходячи із договірної (контрактної) ціни, але не меншої за митну вартість, зазначену в ввізній митній декларації. При цьому, база оподаткування при здійсненні операцій з поставки товарів, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) ціни згідно з договорами купівлі-продажу, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У випадку, коли товари продаються за цінами, нижчими за звичайні ціни, незалежно від рівня цін придбання таких товарів, то база оподаткування податку на додану вартість має визначатися на рівні звичайних цін.

Таким чином, визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (імпортних автомобілів), виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, не суперечить вимогам чинного законодавства з оподаткування податком на додану вартість у разі, якщо ці ціни не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. У разі, якщо ці ціни менше за звичайні ціни, незалежно від рівня цін придбання таких товарів, то база оподаткування податку на додану вартість має визначатися на рівні звичайних цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні ним операцій з купівлі-продажу товарів (автомобілів) за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, оскільки врахування митної вартості товарів як рівня звичайної ціни, що діяла на дату придбання та дату продажу таких товарів, нормами вказаних Законів не передбачена, а відповідачем не доведено того, що ціна договорів не відповідала рівню звичайної ціни. Викладене узгоджується із даними висновку спеціаліста Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 16.07.2007 року №0266 щодо «Акту перевірки від 23.05.2007 р. про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Автоком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.04 р. по 31.12.06 р.».

Судом також встановлено, що 4.08.2005 року між позивачем та ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договір про ґрунтове обстеження земельної ділянки площею 12 га щодо вилучення та відведення на території Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області. Загальна сума вартості виконаних робіт згідно цього договору складає 3510,42 грн. В серпні 2005 року сторонами договору був складений Акт №165 готовності науково-технічної продукції (послуг) до договору від 04.08.2005 року. Договірна ціна, згідно протоколу про її погодження, складає 3510,42 грн. Оплата за проведення проектно-технічних робіт на суму 3510,42 грн. здійснена позивачем згідно платіжного доручення №171 від 19.08.2005 року. Витрати на проведення ґрунтового обстеження земельної ділянки в сумі 2925,00 грн. були включені позивачем до валових витрат за 2005 рік. Крім того, 3.05.2006 року між позивачем та Любомльською райдержадміністрацією Волинської області було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який був зареєстрований у Любомльському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП „ЦентрДЗК" 05.05.2006 року за №040608800003. Відповідно до п. 9 цього договору, орендна плата складала 9329,99 грн. в рік, і повинна вноситися щомісячно у розмірі 777,50 грн. до 25 числа поточного місяця. Згідно платіжних доручень позивачем протягом 2006 року було сплачено орендну плату по договору на загальну суму 6220,00 грн., яку позивач включив до валових витрат за 2006 рік.

Порядок включення витрат платника податку до складу валових витрат регламентовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до положень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 якого витрати платника податку, як компенсація вартості послуг, наданих платнику для подальшого використання у власній господарський діяльності та підтверджених відповідними документами, включаються до складу валових витрат.

Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат по наданню послуг по проведенню обстеження земельної ділянки в сумі 2925,00 грн. за 2005 рік та послуг по наданню оренди земельної ділянки, придбаної для подальшого використання у власній господарський діяльності, в сумі 6220,00 грн. за 2006 рік, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Викладене узгоджується із даними висновку спеціаліста Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 16.07.2007 року №0266 щодо «Акту перевірки від 23.05.2007 р. про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Автоком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.04 р. по 31.12.06 р.».

Отже, відповідачем в акті перевірки №00003569 від 23.05.2007 року, та при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 13.06.2007 року №0000202301/0 та №0000192301/0 неправильно зазначено, а судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про те, що позивачем:

через невключення послуг по транспортуванню згідно акту виконаних робіт б/н від 1.10.2006 року, наданих приватним підприємцем ОСОБА_1, до собівартості придбаних товарів, було занижено залишок товарів, занижено приріст балансової вартості запасів на суму 10000,00 грн. за три квартали 2006 року, внаслідок чого занижено валовий дохід на суму приросту балансової вартості запасів 10000,00 грн.;

не були враховані обмеження щодо рівня звичайної ціни при реалізації автомобільної техніки, внаслідок чого занижено валовий дохід в 2005 році на суму 26533,00 грн., в 2006 році на суму 36307,00 грн.;

невірно включено до валових витрат орендну плату в сумі 6222,00 грн. та витрати по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки в сумі 2925,00 грн.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаним вимогам Закону, відповідачем не було доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.06.2007 року №0000202301/0 та №0000192301/0. В зв'язку з цим, вказані податкові повідомлення-рішення слід визнати нечинними.

Позивач також заявив позовну вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Любомльської МДПІ №0000212301/0 від 13.06.2007 року, покликаючись виключно на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253. Проте в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки судом не встановлено, що допущені відповідачем недоліки при оформленні результатів перевірки призвели до прийняття неправомірного рішення по суті, а позивачем не надано доказів того, що податкове повідомлення-рішення №0000212301/0 від 13.06.2007 року було прийнято відповідачем по суті з порушенням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Позивачем не спростовані вказані відповідачем порушення вимог п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року, наказу ДПА України від 30.09.2003 року №461, при наданні ним соціальної пільги платнику податку (ОСОБА_2), який припинив трудові відносини з позивачем, та порушення вимог п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього ж Закону, коли не були оподатковані доходи, виплачені приватному нотаріусу ОСОБА_3 за вересень 2004 року в сумі 123,00 грн. В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податку з доходів найманих працівників у розмірі 33,02 грн. та застосування штрафу в розмірі 66,04 грн. згідно податкового повідомлення-рішення відповідача №0000212301/0 від 13.06.2007 року.

Враховуючи наведене, постанова господарського суду Волинської області від 4.10.2007 року у даній справі прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст.ст. 198, 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Любомльської МДПІ від 13.06.2007 року №0000202301/0 та №0000192301/0 підлягають задоволенню, а в задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Любомльської МДПІ №0000212301/0 від 13.06.2007 року слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» на постанову господарського суду Волинської області від 04.10.2007р. у справі № 02/58-2А задовольнити.

2. Постанову господарського суду Волинської області від 4 жовтня 2007 року у справі № 02/58-2А скасувати та прийняти нову постанову.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» задовольнити частково. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції №0000202301/0 від 13 червня 2007 року та №0000192301/0 від 13 червня 2007 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Судді В.П.Любашевський

 О.М.Довгополов

І.О.Яворський

Повний текс постанови

виготовлений та підписаний

25.02.2008р.