Постанова № 230828, 30.08.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року справа № АС-16/155-06

Судова колегія у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.

при секретарі Шемраєвій С.О.

за участю представників:

позивача - Кравцов А.О., Шемет Т.М.

відповідача - Клімовець С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу позивача (вх. № 2321С/1-6) на постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р. по справі № АС-16/155-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбитсервис", м. Шостка

до Шосткинської міжрайоної державної податкової інспекції у Сумській області, м. Шостка

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановила:

Позивач, ТОВ "Стройбитсервис", м. Шостка, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000942301/0 від 07.10.2005 р про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 1401,50 грн. та № 0000932301/0 від 07.10.2005 р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 3804,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 768,40 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р., повний текст якої підписано 25.05.2006 р. по справі № АС-16/155-06 (суддя Моїсеєнко В.М.) в позові було відмовлено.

Позивач, ТОВ "Стройбитсервис", з постановою місцевого господарського суду не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, в якій позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне дослідження доказів та неправильне застосування норм права.

Відповідач, Шосткинська МДПІ у Сумській області, в запереченні на апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції при прийнятті судового акту правильно встановив і дослідив всі обставини справи та виніс судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду –без змін.

При розгляді матеріалів справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що на підставі акту перевірки № 1515/23-1/23054903 від 28.09.2005 року було прийнято податкове повідомлення–рішення № 0000932301/0 від 07.10.2005 року про донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 3804 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1142 грн. 70 коп.

В обґрунтування своєї позиції по справі про скасування вказаного рішення в частині донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач посилається на те, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податків у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкового зобов’язання, заявлені в податкових деклараціях. А в зв’язку з тим, що в першому півріччі 2005 року діяльність підприємства була збитковою, податкового зобов’язання у підприємства не було.

Також за результатами вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення–рішення № 0000942301/0 від 07.10.2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 1401 грн. 50 коп. В акті перевірки зафіксовані порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями. Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що в травні 2004 року підприємство мало право віднести до податкового кредиту податкову накладну від ПП “ВБАК “Грань” на загальну суму 14455 грн. 01 коп., в тому числі ПДВ 2409 грн. 17 коп., так як в податковій накладній помилково була зазначена дата виписки (замість травня 2004р. було зазначено червень 2005р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача і пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, через таке.

Як встановлено судом, ТОВ "Стройбитсервіс" у травні та вересні 2004 року безпідставно були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент включення до складу податкового кредиту не були підтверджені податковими накладними. На момент перевірки підприємством були надані податкові накладні з датою складання, яка не відповідає періоду включення до складу податкового кредиту: податкова накладна від ПП "ВБАК Грань" № 12 від 18.06.2004 року на загальну суму 14455,01 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2409,17 грн.; податкова накладна від ТОВ ТД "УТС" № 4971 від 01.10.2004 року на загальну суму 2364,98 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 394,16 грн.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, яка є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що при подачі декларацій за відповідні податкові періоди ТОВ "Стройбитсервіс" заяви зі скаргами на постачальників не подавались.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Стройбитсервіс в 2 кварталі 2005 року відповідно до бухгалтерських документів наданих на перевірку віднесло до складу валових витрат, витрати пов’язані з поліпшенням основних фондів 1 групи (адміністративна будівля) в сумі 18263,98 грн.

Згідно з приписами п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

П. 22.2. ст. 22 даного Закону визначено, що "... в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду. "

Балансова вартість адміністративної будівлі (об’єкт основних фондів 1 групи, що поліпшувався) на початок розрахункового кварталу на підставі даних бухгалтерського обліку становить 33520,83 грн., 10 % від вартості об’єкта основних фондів 1 групи складає 3352,0 грн., саме таку суму підприємство повинно було віднести до складу валових витрат.

Таким чином, ТОВ "Стройбитсервіс" зависило суму валових витрат на 14912,0 грн., а відповідно занизило податок на прибуток на 3728,0 грн.

Крім того, позивач в 1 кварталі 2005 року згідно з бухгалтерськими документами наданими на перевірку відніс до складу валових витрат 306,0 грн. - витрати на відрядження фізичної особи Гришкова М.П., який не перебував з підприємством у трудових відносинах, а виконував роботи по експедируванню вантажів на підставі договору підряду.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що Позивач безпідставно відніс в 1 кварталі 2005 року до складу валових витрат вищезазначені витрати в сумі 306,00 грн., а відповідно занизило податок на прибуток на 76,00 грн.

Згідно з п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року зі змінами та доповненнями податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач після закінчення планової виїзної перевірки, а саме 26 вересня 2005 року подав до Шосткинської МДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року, згідно якого зменшено валовий дохід на суму 37,5 тис. грн. і податкове зобов’язання на 5,0 тис. грн. Вказаний уточнюючий розрахунок був прийнятий 26.09.2005 року та сума податку на прибуток, яка підлягає зменшенню, була проведена по картці особового рахунку та рахується як переплата.

Колегія судів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що приймаючи оскаржуване судове рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що постанова господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р., повний текст якої підписано 25.05.2006 р. по справі № АС-16/155-06 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно

ухвалила:

Постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р. по справі № АС-16/155-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Сторони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Адміністративну справу № АС-16/155-06 повернути до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.

Судді Білоконь Н.Д.

Сіверін В.І.