Ухвала суду № 2303331, 07.10.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

07.10.2008 С права № 22-а-343/08

Попередня справа № 2-27/11077-2007 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Санакоєвої М.А. секретар судового засідання Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

представника позивача: Щербіни Дмитра Сергійовича, довіреність №45/100 від 25.05.2007, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

представника відповідача: Аметової Ейли Мустафаївни, довіреність №б/н від 10.02.2008, Паливно-енергетичного комплексу "Современник";

представника відповідача: не з'явився, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан";

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 31.07.08 у справі №2-27/11077-2007 (№22а-343/08),

за позовом Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Паливно-енергетичного комплексу "Современник" (вул. Київська 73, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017, пр. Побєди, 15, Сімферополь, 95017) товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" (вул. Тимошенко, 29-А, кв. 229, Київ, 04205)

про визнання недійною угоди та стягнення 326313,54грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року (суддя Воронцова Н.В.) у справі №2-27/11077-2007А (№22а-343/08) відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до паливно-енергетичного комплексу "Современник", товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" про визнання недійсною угоди та стягнення 326313,54грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсною угоди та стягнення 326313,54грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 встановлено, що установчі документи та печатка товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" знаходяться у невстановлених осіб, які використовують їх здійснення незаконної діяльності від імені неіснуючого підприємства. У періодах, у яких було укладено та виконано угоду з відповідачем - паливно-енергетичним комплексом "Современник", неіснуюче підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Дан" податки не сплачувало, звітність не надавало та існувало як юридична особа. Таким чином, позивач вважає, що вказаними винними діями відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дан", при укладенні угоди з відповідачем паливно-енергетичним комплексом "Современник", наніс прямі збитки економічним інтересам держави, що призвело до значних негативних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість у розмірі 54385,59грн.

Таким чином, на підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі, на підставі статей 207, 208 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Отже, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та за метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства не випливає, що господарська діяльність підсумком якої є збиток, або неотримання очікуваного прибутку, не є господарською діяльністю у розумінні чинного законодавства.

Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено у відношенні відповідача - паливно-енергетичного комплексу "Современник" було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005.

За результатам перевірки було складено акт №2760/23-2/24870616 від 21.04.2006.

Також, в ході проведення перевірки було встановлено, що 04.03.2005 між відповідачем паливно-енергетичним комплексом "Современник" і відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Дан" було укладено договір б/н купівлі - продажу нафтопродуктів.

Згідно з умовами вказаного договору, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Дан" поставив на адресу відповідача паливно-енергетичного комплексу "Современник" 110,91 тон дизельного палива на суму 326313,54грн., відповідно до накладної №РН - 158470 від 01.06.2005.

Відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Дан" була видана відповідачу паливно-енергетичному комплексу "Современник" податкова накладна №НН - 158470 від 01.06.2005.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору, форма оплати за договором є товарно - грошовою.

23.02.2006 в рахунок погашення заборгованості відповідача паливно-енергетичного комплексу "Современник" перед відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Дан" за договором б/н від 04.03.2005, відповідач паливно-енергетичний комплекс "Современник" поставив відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю "Дан" бензин А 76 у кількості 10 тис. літрів на суму 27000,00грн., що підтверджується витратною накладною №РН - 0007807 від 23.02.2006 і довіреністю серії НОМЕР_1 від 20.02.2006 на ім'я ОСОБА_1 на вказану партію товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 у справі №2-1390/03 було визнано недійсними установі документи відповідача №2. Також було визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, видане відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю "Дан".

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийшла до висновку, що у даному випадку наявність умислу підтверджується навмисними діями засновника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Дан", який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю, усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність дій щодо підписання установчих документів.

Проте, поза увагою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишився той факт, що поставки нафтопродуктів підтверджується відповідними податковими і витратними накладними, що не оспорюється позивачем у справі.

Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006 (справа №21-321), вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надані суду докази, які підтверджують, що відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Дан" було виключено із Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не прийнято до уваги, що визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації не є підставою для визнання недійсними вчиненими їм з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність тільки при наявності вини, що знайшло своє відображення у постанові Судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 11.11.2004.

Крім того, необхідно зауважити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його засновницьких документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, в ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру (постанова Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду України від 14.02.2006 у справі №21-321).

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідачем на підтвердження виконання умов договору б/н від 04.03.2005 були надані податкові і витратні накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Державною податковою інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не спростовані доводи відповідача паливно-енергетичного комплексу "Современник" про те, що на момент здійснення господарської операції, продавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Дан" перебував в Єдиному державному реєстрі.

При таких обставинах, покупець (паливно-енергетичний комплекс "Современник") не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно з статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим робить висновок про наявність наміру тільки у однієї сторони за договором - у товариства з обмеженою відповідальністю "Дан". Однак, згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, за наявності намірів лише у однієї із сторін все отримане нею повинне бути повернене іншій стороні, а отримане останньою, що належить їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. Проте, позивач просить стягнути в дохід держави всю суму, отриману за договором.

Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, стаття 162 не передбачає рішення за позовам суб'єкта владних повноважень про визнання недійсним договору, укладеного між двома суб'єктами господарювання.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не вказана норма права, відповідно до якої договір може бути визнаний недійсним. Статті 207 і 208 Господарського кодексу України передбачають недійсність господарських зобов'язань, а не визнання договору недійсним.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання.

В статті 626 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договором є угода двох або більш сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, договір може бути розірваний тільки у судовому порядку.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визнання недійсними установчих документів відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" не тягне за собою визнання недійсними укладених ним угод. Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законів України, інших нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

При викладених обставинах, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.07.08 у справі №2-27/11077-2007 (№22а-343/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.07.08 у справі №2-27/11077-2007 (№22а-343/08) підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.07.08 у справі №2-27/11077-2007 (№22а-343/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяО.А.Щепанська

СуддіГ.П.Ілюхіна

М.А.Санакоєва