Ухвала суду № 2303282, 04.11.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

04.11.2008 Справа № 22-а-252/08

Попередня справа № 2-29/16193-2007                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Санакоєвої М.А.                      секретар судового засідання                                        Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

представника позивача: відкритого акціонерного товариства "Білогірський завод будівельних матеріалів" - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи;

представника відповідача: Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 червня 2008 року у справі №2-29/16193-2007 (№22а-252/08),

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Білогірський завод будівельних матеріалів" (вул. М.Бойко 4, Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)           

до           Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Мира 1,смт Білогір’я, 30200; вул. Луначарського, 58, Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)                               

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року (суддя Башилашвілі О.І.) у справі №2-29/16193-2007А (№22а-252/08) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Білогірський завод будівельних матеріалів" до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Суд визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим від 26.10.2007 №0000361502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 92,10грн.; від 26.10.2007 №0000351502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 1169,25грн.; від 26.10.2007 №0000341502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 20810,89грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що узгоджений податковий борг позивача за 2006 рік згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, покривався в порядку черговості виникнення в рахунок поточних платежів, що не суперечить діючому законодавству, у зв'язку з чим, відсутні підстави для визнання спірним податкових повідомлень - рішень недійсними.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

До початку судового засідання від представника позивач надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з лікарняним уповноваженого представника.

Проте, судова колегія, порадившись на місці, не знайшла обґрунтованих підстав для задоволення клопотання позивача, з тих підстав, що зокрема, відсутній лікарняний лист та чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони в судове засідання викликались, але у суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - відкрите акціонерне товариство "Білогірський завод будівельних матеріалів" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Білогірському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.10.2007 №0000361502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 92,10грн.; від 26.10.2007 №0000351502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 1169,25грн.; від 26.10.2007 №0000341502/0 про стягнення штрафних санкцій у сумі 20810,89грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що посадовою особою Державної податкової інспекції при проведенні перевірки порушені вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, а також вимоги Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12.05.1994 №37.

Також, позивач посилався на те, що операції за розрахунками здійснюються ним в хронологічному порядку та у встановлені законом строки, на підставі первісних документів платників податків та зазначених в них призначеннях платежу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі з 12.03.2007 по 12.03.2007 була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.11.2002 по 12.03.2007.

Так, за результатами даної перевірки було складено акт перевірки №362/15-03/00290819.

Отже, з акту перевірки вбачається, що під час перевірки було встановлені порушення з боку відкритого акціонерного товариства "Білогірській завод будівельних матеріалів" підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими і фондами" від 21.12.2000 №2181, згідно якої, впродовж десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну подачі податкової декларації платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання.

Фактична сума податкових зобов'язань складає 4716,80грн., штрафних санкцій 922,86грн.

Таким чином, на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000361502/0 від 26.10.2007 на суму штрафних санкцій у розмірі 92,10грн. №0000351502/0 від 26.10.2007р на суму штрафних санкцій у розмірі 1169,25грн., №0000341502/0 від 26.10.2007 на суму штрафних санкцій у розмірі 20810,89грн.

Судова колегія погоджується з висновком суд першої інстанції, що вказані податкові повідомлення-рішення є нечинними, у зв'язку з наступним.

Як передбачено пунктами 1.7, 3.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань виконання податкового, валютного та іншого законодавства, що діяв на момент перевірки (№429 від 16.09.2002 і №327 від 25.08.2005), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства зазначаються в акті невиїзної документальної, виїзною планової і позапланової перевірок чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують наявність вказаних фактів.

В частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування і їх посадовці повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 2.3.4 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих відомостей, а також суб'єктивних домислів перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів, і різного роду висновків по відношенню до дій посадовців суб'єкта господарювання.

Згідно з статтею 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", в терміни, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податків подає органу державної податкової служби по місцю свого знаходження податкову декларацію, не залежно від того, виникло в цей період податкове зобов'язання чи ні.

Також, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначає терміни здачі податкової декларації і терміни оплати податкового зобов'язання, вказаного в декларації.

Отже, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" передбачено, що податкові декларації надаються за базовий податковий період, рівний календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, вказану в наданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 для надання податковій декларації.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач надавав податкові декларації до Державної податкової інспекції в Білогірськом районі у встановлені законом терміни і оплачував суму податкового зобов'язання також у встановлені законно терміни, а саме: податкова декларація за травень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.06.2006, податкове зобов'язання по декларації - 4634,00грн., сплачено 30.06.2006 п/д №188 - 4900,00грн. (переплата становить 266,00грн.); податкова декларація за червень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.07.2006, податкове зобов'язання по декларації - 4000,00грн. сплачено 31.07.2006 п/д №213 - 5000,00грн. (переплата становить 1000,00грн.); податкова декларація за вересень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.10.2006, податкове зобов'язання по декларації - 24431,00грн. (ця сума увійшла до суми стягнення заборгованості за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-19/14961-2006 від 21.11.2006, рішення виконане), сплачено 31.10.2006 п/д №442 - 4000,00грн. (сплачено повторно, є переплатою); податкова декларація за жовтень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.11.2006, податкове зобов'язання по декларації - 600,00грн., сплачено 30.11.2006р. п/д №488 - 600,00грн.; податкова декларація за грудень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 18.01.2007, податкове зобов'язання по декларації - 777,00грн., сплачено 11.01.2007 п/д №610 - 778,00грн.; податкова декларація за січень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.02.2007, податкове зобов'язання по декларації - 417,00грн. сплачено 12.02.2007 п/д №675 - 700,00грн. (переплата становить 283,00грн.); податкова декларація за лютий 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 19.03.2007, податкове зобов'язання по декларації - 888,00грн., сплачено 16.03.2007 квитанція №09 - 888,80грн. (переплата становить 0,80грн.); податкова декларація за березень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.04.2007, податкове зобов'язання по декларації - 418,00грн., сплачено 25.04.2007 п/д № 807 - 418,00грн.; податкова декларація за квітень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.05.2007, податкове зобов'язання по декларації - (491+729) = 1220,00грн., сплачене 18.05.2007 п/д №881 - 920,00грн. і сплачене 23.05.2007 п/д №900 - 300,00грн., всього (920+300)= 1220,00грн.; податкова декларація за травень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 13.06.2007, податкове зобов'язання по декларації - (589+468)=1057,00грн., сплачене 20.06.2007 квитанція №01 - 1500,00грн. та сплачене 30.06.2007 п/д №188 - 4900,00грн., всього 6400,00грн. (переплата 5343,00грн.); податкова декларація за червень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.07.2007, податкове зобов'язання по декларації - 921,00грн., сплачено 20.07.2007 квитанція №01 - 940,00грн. і сплачено 31.07.2007 п/д №213 - 5000,00грн., всього 5940,00грн. (переплата становить 5019,00грн.); податкова декларація за липень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 15.08.2007, податковий кредит по декларації - 2535,00грн.; податкова декларація за серпень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 19.09.2007, податковий кредит по декларації -7330,00грн.

Але, разом, переплата на 01.06.2007 склала 10892,80грн., податковий кредит на 01.09.2007 склав 9865,00грн.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України №342 від 03.09.2001), а також Інструкції, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які поступають до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особливий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції "Про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди", при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.

При таких обставинах, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилається відповідача на пункт 8.1. статті 8 Закону №2181, яким передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу, у зв'язку з наступним.

Податкова застава виникає, але це не надає право працівникам Державної податкової інспекції зараховувати поточні платежі по податках на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Згідно з підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону №2181, платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх згоди з податковим органом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181, яким передбачено, що право податкової застави розповсюджується на будь-які види активів платника податків, які знаходяться в його веденні в день виникнення такого права, а також на інші активи, на які платник податків придбає права власності в майбутньому, - визнаний неконституційним і втрачає законність з дня проголошення Конституційним Судом України цього рішення.

На думку суду першої інстанції, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, винесені на підставі акту перевірки №1009-1502 від 11.10.2007 порушують права і законні інтереси позивача.

Так, у розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0000341502/0 від 26.10.2007 вказано, що за затримку на 339 календарних днів граничного терміну оплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 41621,76грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 20810,89грн. Штрафні санкції нараховані у зв'язку із затримкою оплати податку на додану вартість по наступних деклараціях: №4812 від 20.06.2006 (податок по податку на додану вартість за травень 2006); №6627 від 20.07.2006 (податок по податку на додану вартість за червень 2006); №10226 від 20.10.2006 (податок по податку на додану вартість за вересень 2006); №11583 від 20.11.2006 (податок по податку на додану вартість за жовтень 2006); №13771 від 18.01.2007 (податок по податку на додану вартість за грудень 2006); №796 від 20.02.2007 (податок по податку на додану вартість за січень 2007); №1386 від 20.03.2007 (податок по податку на додану вартість за лютий 2007); №3188 від 20.04.2007 (податок по податку на додану вартість за березень 2007); за невчасну оплату донарахованого податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №0000152301 від 02.04.2007.

Проте, згідно первинних документів (платіжним дорученням з призначенням платежу) позивач сплачував по вищевказаним деклараціях податок на додану вартість в строк, за винятком декларації №10226 від 20.10.2006 (податок по податку на додану вартість за вересень 2006), частково погашено податкове зобов'язання по податку на додану вартість, а саме: податкова декларація №4812 за травень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.06.2006, податкове зобов'язання по декларації - 4634,00грн. сплачено 30.06.2006 п/д № 188 - 4900,00грн. (переплата становить 266,00грн.); податкова декларація №6627 за червень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.07.2006, податкове зобов'язання по декларації - 4000,00грн., сплачено 31.07.2006 п/д №213 -5000,00грн. і сплачено 31.07.2006 п/д №406 - 4500,00грн (переплата становить 5500,00грн.); податкова декларація №10226 за вересень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.10.2006, податкове зобов'язання по декларації - 24431,00грн. сплачене 31.10.2006 п/д № 442 - 4000,00грн.

Отже, заборгованість складає 14665,00грн., оскільки за травень 2006 і за червень 2006 була переплата на суму 5766,00грн., відповідно штрафні санкції - 7332,50грн., а не 12212,50грн. як вказано в розрахунку штрафних санкцій (додаток №3 до акту № 1009-1502 від 11.10.2007).

Податкова декларація за жовтень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.11.2006, податкове зобов'язання по декларації - 600,00грн., сплачено 30.11.2006 п/д № 488 - 600,00грн.; податкова декларація за грудень 2006 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 18.01.2007, податкове зобов'язання по декларації - 777,00грн. сплачено 11.01.2007 п/д № 610 - 778,00грн.; податкова декларація за січень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.02.2007, податкове зобов'язання по декларації - 417,00грн. сплачено 12.02.2007 п/д №675-700,00грн . (переплата становить 283,00грн.); податкова декларація за лютий 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 19.03.2007, податкове зобов'язання по декларації - 888,00грн., сплачено 16.03.2007 квитанція № 09 - 888,80грн. (переплата становить 0,80грн.); податкова декларація за березень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.04.2007, податкове зобов'язання по декларації - 418,00грн. сплачено 25.04.2007 п/д № 807 - 418,00грн.

Оплата донарахованого податку на додану вартість в сумі 10223,00грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000152301 від 02.04.2007 проведена позивачем в строк 03.04.2007, квитанція № 01 на суму 10223,00грн.

Отже, по податковому повідомленню-рішенню №0000341502/0 від 26.10.2007 штрафні санкції повинні нараховуватися за невчасну сплату податку на додану вартість тільки по податковій декларації №10226 за вересень 2006 на суму 14665,00грн. та штрафні санкції у розмірі 50% від суми податку складають - 7332,50грн.

Також суд першої інстанції встановив, що штрафні санкції по податку на додану вартість за 2006 сплачені позивачем 30.07.2007 п/д №1025 в сумі 13144,77грн., увійшли штрафні санкції по податку на додану вартість за вересень 2006 у розмірі 7332,50грн., відповідно переплата складає 5812,27грн.

У розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0000351502/0 від 26.10.2007 (додаток №2 до акту №1009-1502 від 11.10.2007) вказано, що за затримку на 89 календарних днів граничного терміну оплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 5846,24грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 1169,25грн. Штрафні санкції нараховані у зв'язку із затримкою оплати податку на додану вартість по наступних деклараціях: №3188 від 20.04.2007 (податок по податку на додану вартість за березень 2007); №4585 від 21.05.2007 (податок по податку на додану вартість за квітень 2007); № 4990 від 15.06.2007 (податок по податку на додану вартість за травень 2007) і за невчасну оплату донарахованого податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню № 0000152301 від 02.04.2007.

Проте, згідно первинних документів (платіжним дорученням з призначенням платежу) позивач сплачував по вищезгаданих деклараціях податок по податку на додану вартість в строк, а саме: податкова декларація №3188 за березень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.04.2007, податкове зобов'язання по декларації - 418,00грн., сплачене 25.04.2007 п/д №807 - 418,00грн.; податкова декларація №4585 за квітень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.05.2007, податкове зобов'язання по декларації - (491+729)= 1220,00грн., 18.05.2007 п/д № 881 - 920,00грн. і сплачено 23.05.2007 п/д №900 - 300,00грн., всього (920+300) = 1220,00грн.

Податкова декларація № 4990 за травень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 13.06.2007, податкове зобов'язання по декларації - (589+468) =1057,00грн., сплачено 20.06.2007 квитанція №01 - 1500,00грн. (переплата 443,00грн.).

Оплата донарахованого податку на додану вартість в сумі 10223,00грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0000152301 від 02.04.2007 проведена в строк 03.04.2007, квитанція № 01 на суму 10223,00грн.

У розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0000361502/0 від 26.10.2007 (додаток №2 до акту № 1009-1502 від 11.10.2007) вказано, що за затримку на 16 календарних днів граничного терміну оплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 921,00грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 92,10грн. Штрафні санкції нараховані у зв'язку із затримкою оплати податку на додану вартість по декларації: №7182 від 20.07.2007 (податок по податку на додану вартість за червень 2007).

Крім того, суд першої інстанції встановив, що по податковій декларації №7182 за червень 2007 згідно штемпелю Державної податкової інспекції здана 20.07.2007, податкове зобов'язання по декларації - 921,00грн. сплачено 20.07.2008 квитанція №01 - 940,00грн., проте, в цій квитанції зазначено ОКПО іншого підприємства і платіж пішов по вказаному ОКПО, отже у підприємства склався борг за податковим зобов'язанням по податку на додану вартість за червень 2007, але враховуючи попередні платежі була переплата в сумі 726,00грн.; оплата зобов'язання по податку на додану вартість за січень перевищила на 283,00грн. (зобов'язання - 417,00грн., сплачено -700,00грн, п/д №675 від 12.02.2007); оплата за травень перевищила на 443,00грн. (зобов'язання - 1057,00грн., сплачено - 1500,00грн., квитанція №01 від 20.06.2007). Таким чином, зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2007 зменшилось на суму переплати та склало (921,00грн.- 726,00грн.)= 195,00 грн. Крім того, враховуючи те, що при оплаті штрафних санкцій по податку на додану вартість за 2006 30.07.2007 п/д №1025 залишилася переплата 5812,27грн. (граничний термін оплати податку за червень - 30.07.2007), те зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2007 сплачено в строк та на нього не можуть бути нараховані штрафні санкції.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: -          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; -           обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; -          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідач не довів суду обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 червня 2008 року у справі №2-29/16193-2007 (№22а-252/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 червня 2008 року у справі №2-29/16193-2007 (№22а-252/08) підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 червня 2008 року у справі №2-29/16193-2007 (№22а-252/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        О.А.Щепанська

Судді                                         Г.П.Ілюхіна                               М.А.Санакоєва