Постанова № 229536, 20.09.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

20.09.06 Справа № 5/400-19/86А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Франківському районі м. Львова від 08.08.2006 року № 17718/9/10

на постанову Господарського суду Львівської області від 13.07.2006р.

у справі № 5/400-19/86А

за позовом Приватного підприємства (далі ПП) «Фламенко», м. Львів

до відповідача ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

від позивача –Солдатенко С.О. – представник;

від відповідача –Чабан О.С. –старший державний податковий інспектор юридичного відділу,

Постановою Господарського суду Львівської області від 13.07.2006р. у даній справі, суддя Левицька Н.Г., позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2, яким ПП «Фламенко»знято з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 15728,00 грн.

Викладені у постанові суду першої інстанції висновки мотивовані п.п. 7.2.6. п .7.2., п.п. 7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які, на думку суду першої інстанції, надають позивачу право на формування податкового кредиту на суму 15728,00 грн. та створюють для відповідача обов’язок відшкодувати такі кошти з державного бюджету.

ДПІ у Франківському районі м. Львова не погодилась з такою постановою Господарського суду Львівської області, подала апеляційну скаргу та пояснення по справі № 5/400-19/86А, в яких просить скасувати постанову та відмовити ПП “Фламенко” у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції положень п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо перевірки факту віднесення позивачем до валових витрат суми за поставлений товар. Також, податкова інспекція вказує на неправильне розуміння судом змісту Закону, за яким право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку-продавця. Крім цього, скаржник вважає порушеними норми ст. 163 КАС України щодо викладення резолютивної частини постанови.

У запереченні на апеляційну скаргу ПП «Фламенко»просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Франківському районі м. Львова від 08.08.2006 року № 17718/9/10, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 13.07.2006р. з підстав законності, правомірності, обґрунтованості постанови, яка винесена судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник скаржника у судових засіданнях вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено тематичну документальну перевірку з питань правильності відрахувань в бюджет податку на додану вартість Приватним підприємством “Фламенко” за листопад 2004 року, про що складено Акт від 04 січня 2005 року (а.с.а.с.46-49). З даного Акту вбачається, що усі податкові накладні, включені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), були в наявності, перевіряючими не встановлено жодних порушень правильності відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ.

З цього ж питання податковою інспекцією проведено камеральну перевірку на підставі поданої позивачем декларації з ПДВ за листопад 2004 року, про що складено Акт № 92 від 12.05.2005р.(а.с.а.с.5-6). В Акті вказано, що непідтвердженими залишаються суми, включені до податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП Тіунчик Д.П., від 08.11.2004 року на суму ПДВ 7322,07грн., від 22.11.2004 року на суму ПДВ 8406,64 грн., та на цій підставі не підлягають відшкодуванню з бюджету.

Керуючись висновками цього Акту, відповідачем прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005 року № 23970310/9070/10/15-2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 15728,00 грн. (а.с.38).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Заявивши позовні вимоги про визнання нечинним вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” посилається на те, що правомірно включив до податкового кредиту ПДВ у сумі 15728,71грн. на підставі податкових накладних, отриманих від продавця (ПП Тіунчик Д.П.) при придбанні у нього товару. Також позивач стверджує, що згідно п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, мав право відобразити вказану суму у податковій декларації за листопад 2004р. як таку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки за результатами звітного періоду різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом склала від’ємне значення.

На підставі наявних доказів апеляційний господарський суд доходить висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на суму 15728,71 грн. згідно з п.п. 7.2.6. п .7.2., п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 цього Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкові накладні від 08.11.2004 року на суму ПДВ 7322,07грн., від 22.11.2004 року на суму ПДВ 8406,64 грн., видані з дотриманням порядку їх виписування. Не спростував цього факту і відповідач.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування апеляційної скарги, ДПІ у Франківському районі м. Львова вказує, що причиною зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 15728,00 грн. стало не порушення ним правил формування податкового кредиту, а відсутність відомостей про належну сплату податку до державного бюджету продавцем товару. Зокрема, відповідачем подано копію витягу картки особового рахунку ПП Тіунчик Д.П., яка свідчить про сплату ним 900,00 грн. ПДВ за 2004 рік.

Даний довод підставно не був взятий до уваги Господарським судом Львівської області, оскільки відповідно до ст.17 Закону України «Про систему оподаткування»сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Порядок сплати ПДВ передбачений п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Беручи до уваги ці норми Закону, та враховуючи факт зняття ПП Тіунчик Д.П. з податкового обліку у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності, що не може відбуватись за наявності податкової заборгованості, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що ПДВ був сплачений постачальником товару позивача без порушення законодавства. Наведені норми спростовують твердження відповідача про необхідність доведення факту сплати продавцем саме тієї суми ПДВ, яку покупець заявляє до відшкодування (15728,00 грн).

Також, ДПІ у Франківському районі м. Львова вважає, що судом першої інстанції не досліджувалося питання включення ПП «Фламенко»суми за придбаний товар до валових витрат, у зв’язку з чим не повно та не всебічно перевірено обставини справи. Апеляційний господарський суд не погоджується з даними доводами оскільки відповідно до п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній у листопаді 2004 р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), що і мало місце у даному випадку.

Крім цього, суд бере до уваги копію витягу з Акту Державної податкової інспекції у м. Львові від 02.09.2005р. № 93/23-4/23970310, з якого вбачається, що ПП «Фламенко»віднесло до складу валових витрат відповідні суми: накладна № 41 на суму 36610,00 грн., ПДВ –7322,07 грн., загальна сума 43932,42 грн.; накладна № 46 на суму 42033,18 грн., ПДВ –8406,64 грн., загальна сума 50439,82 грн. (стор. 16 Акту). Вказаний факт спростовує доводи відповідача.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Апеляційний господарський суд погоджується з міркуваннями місцевого господарського суду , що такі випадки встановлені п.7.7. ст.7 цього Закону, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо така сума має від’ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з декларації з ПДВ за листопад 2004р., зобов’язання ПП «Фламенко»з ПДВ за цей місяць склали 0 грн., а податковий кредит –41339,00р. Тобто, різниця між податковими зобов’язаннями та кредитом має від’ємне значення. З витягу книги обліку придбання ПП “Фламенко” за листопад 2004р., а також з Акту перевірки від 04.01.2005р. вбачається, що у вказану у декларації суму податкового кредиту входить сума ПДВ, сплачена позивачем Суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі Тіунчик Д.П. (15728,71 грн.). Крім цього, позивачем підтверджено факт сплати постачальнику 15728,71 грн. ПДВ за придбаний товар (платіжні доручення та банківські виписки).

У зв’язку з вищенаведеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відповідно до пп.7.7.1., пп.7.7.2, пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” має право на відшкодування з бюджету 15 728,71 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог ст. 163 КАС України беруться судом до уваги, проте не є підставою для скасування постанови відповідно до вимог ст. 202 КАС України. Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної постанови, господарський суд задоволив позовні вимоги, проте не зазначив про скасування або визнання нечинним повідомлення-рішення від 13.05.2005 року №23970310/9070/10/15-2, хоча такий висновок випливає з викладених у ній мотивів. Згідно зі ст. 163 КАС України, резолютивна частина постанови повинна містити крім висновку суду про задоволення чи відмову в задоволенні позовних вимог, ще й висновок по суті вимог. Таке порушення процесуального законодавства є підставою для зміни постанови на підставі ст. 201 КАС України.

У відповідності до ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Оскільки Господарським судом Львівської області спір вирішено по суті правильно, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, то рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2005р. у справі № 5/400-19/86А необхідно змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини постанови у такій редакції «визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2, яким ПП «Фламенко»знято з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 15728,00 грн.», в іншій частині рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, –

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити апеляційну скаргу без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2006р. у справі № 5/400-19/86А, виклавши пункт 2 резолютивної частини постанови у такій редакції: «визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2, яким ПП «Фламенко»знято з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 15728,00 грн.».

3. В решті постанову суду залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова виготовлена в повному обсязі 07.11.2006р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.