Ухвала суду № 229530, 23.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

23.10.06 Справа № А5/2218-2/363

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова №14989/10-008 від 04.07.06р.

на постанову господарського суду Львівської області від 08.06.2006р.

у справі №А5/2218-2/363

за позовом: Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Полонина», м.Львів

до відповідача ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівського міського управління земельних ресурсів, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.08.05р. №0000652320/3/02970984/14315/23-213

за участю представників

від позивача –Шарко С.В. –представник (дов. у справі);

від відповідача –Рождественська Л.П. –представник (дов. у справі);

від третьої особи –Антоняк Б.Ю. –представник (дов. у справі).

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Постановою господарського суду Львівської області від 08.06.2006р. у справі №А5/2218-2/363 (суддя Морозюк А.Я.) задоволено позов ВАТ «Полонина»до ДПІ у Галицькому районі м.Львова, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівського міського управління земельних ресурсів та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.08.05р. №0000652320/3/02970984/14315/23-213.

Постанова суду мотивована ст.ст.2, 7 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХII, ст.ст.19, 20, 66 Земельного кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність донарахування позивачу суми земельного податку в розмірі 14626,98 грн. як із земельних ділянок комерційного призначення, оскільки за перевірений період позивач надавав в оренду приміщення без зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, на яких вони розміщені, та в межах своєї господарської діяльності.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Галицькому районі м.Львова оскаржило рішення суду, наполягаючи на порушені позивачем ч.1 ст.7, ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 19.09.96р. №378/96-ВР та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.1198р. №377 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №788/3228 від 14.12.98р. (далі Інструкція №377), що призвело до невірного визначення функціонального використання земельних ділянок, зменшення грошової оцінки і відповідно до заниження податкового зобов’язання, визначеного платником в розрахунку земельного податку, тому таке рішення суду підлягає скасуванню.

Львівське міське управління земельних ресурсів також вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, зазначаючи у відзиві на неї, зокрема, про те, що згідно приписам Інструкції №377 операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам віднесено до видів економічної діяльності на землях, що використовуються в комерційних цілях.

У запереченні на апеляційну скаргу ВАТ «Полонина»не погоджується з доводами відповідача та третьої особи, вважаючи що землі промисловості –це землі комерційного (підприємницького) використання, оскільки вони використовуються підприємством з метою отримання прибутку, крім того, позивачем, у відповідності до чинного законодавства при нарахуванні земельного податку використовувались дані державного земельного кадастру.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки від 27.01.05р. №36/23-213/02970984 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Полонина»за період з 01.10.01р. по 01.10.04р.»зафіксовано порушення позивачем ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 19.09.96р. №378/96-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №378/96-ВР), на суму 15187,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова 31.01.05р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000652320/0/02970984/1485/23-213, яким згідно п.п. «а», «б», «в», «г»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), ст.7 Закону №378/96-ВР ВАТ „Полонина" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок за землю в сумі 18 427,12 грн., в тому числі 15 187,67 грн. основного платежу та 3239,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного оскарження позивачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, воно рішенням ДПА у Львівській області від 17.08.05р. за №13261/10/7/25-005 скасовано в частині донарахованого податку на землю за 4 кв. 2001 року в сумі 5436,45 грн. та застосовано штрафну санкцію по податку на землю в сумі 1636,16 грн. відповідно до вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, через що ДПІ у Галицькому районі м. Львова 17.08.05р. прийняла нове податкове податкове-рішення № 0000652320/3/02970984/14315/23-213, яким згідно п.п. «а», «б», «в», «г»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, ст.7 Закону №378/96-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок за землю в розмірі 14626,98 грн., в тому числі 9751,32 грн. основного платежу та 4875,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке є предметом даного спору.

В ході перевірки перевіряючими встановлено, що позивач нараховує плату за землю по ставками земель промисловості не враховуючи те, що частково здає в тимчасове користування (оренду) власні приміщення іншим суб’єктам підприємницької діяльності для здійснення ними підприємницької діяльності, а саме: за 4 кв. 2001р. площа таких приміщень складає 2547,88 кв.м.; в 2002р. –2709,1 кв.м.; в 2003р. –3613,14 кв.м.; за 9 місяців 2004р. –4280,9 кв.м., що призвело до невірного визначення останнім функціонального використання вказаних земельних ділянок, на яких знаходяться вказані приміщення, зменшення грошової оцінки і відповідно заниження податкового зобов'язання, визначеного платником в розрахунку земельного податку за період з 01.10.01р. по 01.10.04р. на 15187,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Полонина»є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 162 загальною площею 12000 кв.м., функціональне призначення якої –землі промисловості, яке також підтверджується і довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів від 04.08.99 року №1630/1616 01-15, згідно якої земельна ділянка ВАТ «Полонина», зазначена в акті перевірки, відноситься до земель промисловості з визначенням її грошової оцінки.

Також, відповідно до акту перевірки на вищевказаній земельній ділянці розташовані: виробничий корпус (1374кв.м.) , АПК (703 кв.м.), склад №1 (394 кв.м.), склад №2 (316кв.м.), прохідна (310 кв.м.), котельня (338 кв.м.), трансформатор (48кв.м.), що є власністю позивача та, які, згідно із п.2.2.20 статті 2 статуту ВАТ «Полонина», в якому передбачено, що предметом діяльності позивача є, зокрема, надання в оренду приміщень, здавались ним в оренду без зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої під ними, тобто використовувались в межах власної господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.2 Закону №378/96-ВР плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.7 цього ж Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

В даному випадку, для обчислення суми податку за землю, позивачем використовувались дані державного земельного кадастру, що передбачено ст.13 Закону №378/96-ВР.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік категорій земель за основним цільовим призначенням, серед яких відсутня така категорія як землі комерційного призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ст.20 Земельного кодексу України).

Зокрема, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їздних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст.66 Земельного кодексу).

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що спірна земельна ділянка була надана позивачу для розміщення на ній будівель і споруд промислового підприємства, тому така відноситься до земель промисловості.

Питання переведення земель з однієї категорії в іншу або віднесення земель до відповідних категорій відноситься до компетенції Львівської міської ради, зокрема, з ухвали якої від 19.04.99р. №210, а також Закону №378/96-ВР не вбачається, що підставою для зміни функціонального використання земель в цілях оподаткування є передача розміщених на них будівель в оренду(користування) іншим суб'єктам господарювання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, вважає, що податковий орган безпідставно відніс спірні земельні ділянки до земельних ділянок комерційного призначення, без зміни їх цільового призначення уповноваженими на те органами.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте відповідачем неправомірно, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Львівської області від 08.06.2006р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В.Орищин

суддя Г.Г.Якімець