Постанова № 229158, 17.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.06 р. Справа № 31/78а

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Москалик В.В., справу

за позовом розглянувши позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Сілур” м.Харцизьк

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422342/0 від 17.03.06р.

За участю представників сторін:

від позивача: Патяшин А.С. – довіреність № 15/14-50 від 13.01.2006р.

від відповідача: Ариничева О.В. – довіреність № 7382/10-008 від 05.06.2006р.

Коваленко Г.М. – довіреність № 5524 від 27.04.2006р.

Відкрите акціонерне товариство „Сілур” м.Харцизьк звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000422342/0 від 17.03.06р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ДПІ у м. Харцизьку у акті перевірки № 418/23-3-00191046 від 17.03.06р.безпідставно зробила висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2003р. на підставі неможливості підтвердження до кінцевого виробника сплати податку на додану вартість до бюджету по операціям з придбання товарів. Позивач зважає на те, що положення ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не містять вимоги про підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету до кінцевого виробника як умови для виникнення права на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач наполягає на тому, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операцій з придбання товарів, наявності належним чином оформленої податкової накладної, яка видана платником податку на додану вартість і порушення в цій частині відповідачем не встановлено під час даної перевірки.

Відповідач вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним і заперечує проти позову з тих підстав, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ „Сілур”, проведеної в березні 2006 року, з питань взаємовідносин з ТОВ „ДМ Проект”, ТОВ „ЗіС”, ТОВ „Тандем”, ТОВ НВП „Сталь-Канат” за період з 01.02.03р. по 28.02.03р.встановлено, що ВАТ „Сілур” здійснював господарські операції по придбанню товарів у даних підприємств, які не є виробниками продукції. Проведення зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачання неможливе, оскільки на час проведення перевірки окремі суб’єкти господарювання ліквідовані або не знаходяться за своєю юридичною адресою і статутні документи визнані недійсними, що свідчить про неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Судовий розгляд справи здійснено за правилами КАС України відповідно до п. 6, 7 розділу “Прикінцеві та Перехідні положення” КАС України.

В судовому засіданні вівся протокол судового засідання.

Провадження у справі зупинялось відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази, надані сторонами, господарський суд встановив наступне.

Позивачем 20 березня 2003 року до ДПІ у м. Харцизьку була подана декларація з ПДВ за лютий 2003 року, в якій задекларовано від"ємне значення ПДВ у сумі 247965 грн., яке заявлене до відшкодування з бюджету і складалось із експортного відшкодування у сумі 205236 грн. та 42729 грн. – бюджетного відшкодування.

Правомірність заявленого до відшкодування ПДВ за лютий 2003 року відповідачем була перевірена в червні 2003 року (акт перевірки № 1148-23-4-15/112-001910465 від 25 червня 2003 року) і за результатами перевірки було встановлено порушення у формуванні податкового кредиту, пов"язане із включенням до його складу ПДВ у сумі 100000 грн. по податковим накладним, які були невірно оформлені.

ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2003 року № 0000012344/0, яким була зменшена сума бюджетного відшкодування на суму 100000 грн. ( в зв"язку з порушенням у формуванні податкового кредиту), в тому числі зменшено 57271 грн. – експортного відшкодування ПДВ та 42729 грн – бюджетного відшкодування.

Залишок суми заявленого до відшкодування ПДВ у розмірі 147965 грн. складало експортне відшкодування ( 205236 - 57271=147965), яке було підтверджене ДПІ і здійснене його фактичне відшкодування, що сторонами підтверджується.

Після проведеної в червні 2003 року перевірки до ДПІ надійшли результати зустрічних перевірок контрагентів позивача по операціям, за якими був сформований податковий кредит з ПДВ за лютий 2003 року.

Матеріалами зустрічних перевірок ТОВ НВП "Сталь- Канат" (довідка Гірницької МДПІ від 15 жовтня 2003 року № 2501/23-2), ТОВ "Тандем" ( довідка ДПІ у Київському районі м. Донецька від 02 грудня 2003 року № 750/23-2), ТОВ "ЗіС" ( довідка Центрально-Міської ДПІ м. Макіївки від 16 липня 2003 року № 160/23-1) ТОВ "ДМ-Протект" ( довідка ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 1846/23-211-1/25102291 від 28 серпня 2003 року) підтверджено постачання позивачу товарів по наявним у нього податковим накладним, формування податкових зобов"язань контрагентами по операціям з позивачем за лютий 2003 року, відображення їх в документах податкового обліку та деклараціях, здійснення оплати за товар шляхом як перерахування коштів, так і проведенням заліків взаємної заборгованості та передачею простих векселів, які були погашені.

В довідках також, зокрема, зазначено, що контрагенти позивача не є виробниками реалізованої продукції, а придбали її у суб"єктів господарювання ( ТОВ "Аверс- Компані", ПП "Танол", ТОВ " Стройресурс", ТОВ "Краусінтел"), статутні документи яких визнані недійсними в судовому порядку і анульовані свідоцтва платника ПДВ, не знаходяться за своєю юридичною адресою або ліквідовані.

Лише в березні 2006 року, після фактичного відшкодування ПДВ у сумі 147965 грн., підтвердженого за результатами перевірки, проведеної в червні 2003 року, та матеріалів зустрічних перевірок, проведених в липні-жовтні, грудні 2003р. ДПІ прийняла рішення провести позапланову перевірку у позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "ДМ-Протект", ТОВ "ЗіС", ТОВ "Тандем", ТОВ НВП "Сталь- Канат" за період з 01 лютого 2003 року по 28 лютого 2003 року, за результатами якої складено акт перевірки № 418\23-3-00191046 від 17 березня 2006 року і прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2006 року № 0000422342/0, яким позивачу визначене завищення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 147965 грн., а оскільки дана сума вже відшкодована фактично, то цю суму ДПІ визначила як ПДВ і нарахувала на нього штрафні санкції у сумі 73982, 50 грн.

Зазначене податкове повідомлення- рішення є предметом спору у даній справі.

В якості правових підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач послався на п. 7.7.7 "б", п.7.4.1, п. 7.5.5 ст. 7 та п. 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд вважає, що за даними правовими підставами спірне податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно і не відповідає вимогам закону.

По-перше, Закон України „Про податок на додану вартість” не містить п.7.5.5 ст.7.

Крім того, на момент подання декларації за лютий 2003 року, Закон України "Про податок на додану вартість" не містив положень п. "б" п. 7.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки дана норма набрала чинності лише з 01 червня 2005 року, отже приписи даної норми не можуть бути підставою для застосування передбачених нею наслідків щодо правовідносин, які мали місце в лютому 2003 року. Внесені до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зміни та доповнення в механізм формування податкового кредиту та порядку відшкодування ПДВ, не мають зворотної дії в часі.

Крім того суд зазначає, що сума 147965 грн., визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні, як сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ, є фактично сумою експортного відшкодування (205236грн. 57271грн.). Перевіркою, проведеною в березні 2006р. порушень, пов’язаних з експортними операціями за лютий 2003р. не встановлено, як не встановлено і фактів порушення у формуванні податкового кредиту відповідно до приписів Закону України „Про податок на додану вартість”, що діяла на момент спірних правовідносин (лютий 2003р.)

Фактично підставою для зменшення суми відшкодування ПДВ у розмірі 147965 грн. за висновком ДПІ є непідтвердженість сплати сум ПДВ по операціям з придбання товарів за лютий 2003р., а не порушення у формуванні податкового кредиту, які б впливали на розрахунок експортного відшкодування , що підлягало відшкодуванню і було фактично відшкодовано в сумі 147965 грн. за результатами перевірки ДПІ, проведеної в 2003році.

За таких обставин суд вважає неправомірним зменшення сум експортного бюджетного відшкодування ПДВ і визначення його сумою податку у повному розмірі 147965 грн. з нарахуванням штрафної санкції.

Суд зобов’язував відповідача здійснити розрахунок податкового кредиту з урахуванням результатів (висновків)обох перевірок та здійснити розрахунок експортного відшкодування, однак наданий розрахунок ДПІ не може бути прийнятим судом до розгляду, оскільки не відповідає як фактичним даним так і приписам Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд, також, при прийнятті рішення приймає до уваги наступне.

Згідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Відповідно до ст.. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено не прямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Право на відшкодування від’ємної різниці є матеріальним правом позивача, несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення рішення скасуванню.

На підставі Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Сілур” м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 17.03.06 р. № 0000422342/0 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 17.03.06 р. № 0000422342/0 повністю.

Присудити Відкритому акціонерному товариству “Сілур” (86700, м. Харцизьк, вул. Філатова, 9, ЄДРПОУ 00191046, інші данні відсутні) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 17 липня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21 липня 2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ушенко Л.В.