Постанова № 229138, 01.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.06 р. Справа № 28/260а

11 год. 55 хв. Зала судових засідань – кабінет № 213

м. Донецьк, вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О. М.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

за позовом: Державного підприємства „Артемвугілля” м. Горлівка

до відповідача: Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Центрально - Міському районі м. Горлівки: № 0000132440/1 від 08.09.2003 р., № 0001302342/0 від 09.07.2003 р., №0001312342/1 від 12.08.2003 р. №0001292342/1 від 12.08.2003 р.

за участю

представників сторін:

від позивача: Миргородов О.В. – за довір.

від відповідача: Толстолуцька М.М., Димченко О.Ю – за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Артемвугілля” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до ДПІ в Центрально - Міському районі м. Горлівки про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Центрально - Міському районі м. Горлівки: № 0000132440/1 від 08.09.2003 р., № 0001302342/0 від 09.07.2003 р., №0001312342/1 від 12.08.2003 р. №0001292342/1 від 12.08.2003 р.

Позивач не згоден із вищезазначеними податковими повідомлення - рішенням відповідача, посилаючись на невідповідність останніх вимогам чинного законодавства, наявності в акті перевірки, помилкових висновків, що не базуються на фактичних обставинах та суперечать чинному законодавству України.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

По податковому повідомленню-рішенню № 0000132440/1 від 08.09.2003 р.

1. Позивач вважає, що ніяких операцій по відчуженню дебіторської заборгованості, що по суті може відповідати уступці права вимоги, Позивачем не проводилося, і, отже не вимагало узгодження з податковим органом.

2. Заборгованість підприємств, що входять до складу в/о «Артемвугілля» як структурні підрозділи на утримання апарату управління, не є заборгованістю за товари, роботи або послуги, операції з якими вимагають узгодження з податковим органом.

3. При встановленні факту і складу порушення, Відповідач ґрунтується на сумах проведених Позивачем, згідно даних бухгалтерського обліку, розрахунків (безбанківськіх заліків), а не на фактичному аналізі проведених операцій, як того вимагає п.п. 8.6.1 Закону № 2181. Операції ж, проведені Позивачем і по яких вироблені вказані в Акті перевірки розрахунки, попередньої згоди податкового органу - не вимагали, оскільки: а) Продаж (відчуження) послуг Позивачем проводилось на підставі договорів про надання послуг з оренди, які передбачали грошову форму розрахунків. Таким чином, у момент надання послуг не малась на увазі інша форма розрахунків за них окрім грошової, тобто дана операція не вимагала отримання згоди податкового органу. Подальше (після надання послуг і після отримання послуг) проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно ст. 217 Цивільного Кодексу УРСР, проведене за заявою іншої сторони, об'єктом узгодження з податковим органом у світлі вимог Закону № 2181 - не є, оскільки не є операцією відчуження активів, на які розповсюджується право податкової застави.

2. По податковому повідомленню-рішенню № 0001302342/0 від 09.07.2003 р., яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 4747,50 грн.

Позивач вважає необґрунтованим визначення податкового зобов’язання з ПДВ, оскільки ніяких неоподатковуваних операцій, про яких йде мова в пп.7.4.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” і в яких могли б бути використані послуги з електропостачання, водопостачання, опалювання, Позивачем не здійснювалися (посилання на них немає і в Акті перевірки). Податковий кредит по одержаних послугах з електропостачання, водопостачання, опалюванню позивачем нарахований на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, як пов'язаного з придбанням товарів, (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Правомірність віднесення цих витрат до валових Актом перевірки не заперечується.

3. По податковому повідомлення-рішення № 0001312342/1 від 12.08.2003 р., яким визначене податкове зобов’язання з комунального податку у сумі 6828,90 грн.

Позивач вважає, що апарат управління не є платником цього податку, оскільки відповідно до ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори» комунальний податок стягується з юридичних осіб, окрім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств. Шахти, що входять до в/о «Артемвугілля» як структурні підрозділи і здійснюють відрахування на утримання його апарату управління, є планово-дотаційними підприємствами, звільненими від сплати комунального податку. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 10-93 «Про об'єднання підприємств вугільної промисловості»: «В цілях створення умов для безперебійного постачання паливом народного господарства і населення Кабінет Міністрів України ухвалює: І.Встановити, що державні підприємства вугільної промисловості ... входять до складу виробничих об'єднань (комбінатів, трестів) вугільної промисловості.... Об'єднання (комбінат, трест) функціонує як єдина господарська структура і має права юридичної особи.

Таким чином, вважає, що вимога до апарату управління в/о «Артемвугілля» нараховувати і сплачувати комунальний податок є безпідставною.

4. По податковому повідомленню-рішенню № 0001292342/1 від 12.08.2003 р.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення - рішення, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 173560 грн. є не законним.

Зазначив, що висновок відповідача про заниження валового доходу на суму 661,4 тис. грн. є невірним, оскільки відповідачем не вірно застосований пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, тому що відрахування на утримання апарату управління об'єднання, одержані їм від його структурних підрозділів, не можуть класифікуватися як доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Вищезгадані доходи - це, відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, доходи з інших джерел у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, одержаної платником податку. Отже, правила пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в даному випадку застосовані бути не можуть.

Стосовно порушення п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями та віднесення до валових витрат за 1,2,3,4 кварталі 2001 року, 3,4 кварталі 2002 р. у сумі 34,3 тис. грн., то позивач вважає, що у Акті перевірки сума не розписана по податковим періодам та переліком які саме витрати відніс позивач до складу валових витрат, що є порушенням «Порядку оформлення результатів перевірок ... », затвердженому Наказом ДПА України № 429 від 16.09.02 р., зокрема його розділу II п.2, оскільки не вказує первинні документи, на підставі яких проведені записи в податковому і бухгалтерського обліку, і не дає доказів, підтверджуючих висновок Відповідача, висловлений в Акті перевірки.

Відповідач у судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, який відповідно до ухвали господарського суду від 31.05.2006 року був замінений правонаступником - Горлівською об’єднаною ДПІ зазначив, що ДП "Артемвугілля” за перевіряємий період без попереднього узгодження з податковим органом виконувало незаконне відчуження дебіторської заборгованості, яка згідно Наказу Міністерства фінансів від 29.11.99 р. № 290 „Положення (стандарти) бухгалтерського обліку” є поточними активами ДП "Артемвугілля'' на загальну суму 46884,31 грн., в т.ч. за надання послуг оренди - 34084,31 грн. та на отримання апарату управління 12800 грн. Договір між структурними підприємствами, які є юридичними особами та спецапаратом на утримання апарату управління, та договір оренди індивідуально - визначеного майна, передбачають розрахунки грошовими коштами, але у наслідок без банківських заліків грошові кошти ДП "Артемвугілля” не отримані. Абзацом 3 ст. 2 Цивільного Кодексу УРСР встановлено, що податкові та бюджетні відношення він не регулює.

Стосовно ПДВ, то відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що за період з 01.01.2000р. по 31.12.3002р. позивач здійснив послуги оренди, які є об'єктом оподаткування з податку на додану вартістю. Згідно п.3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість - відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління. Підприємством в листопаді, грудні 2002р. на порушення пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Цю податок на додану вартість", згідно якого „У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду” підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму 3165 грн.. що призвело до завищення податкового кредиту у т.ч. ; листопад 2002р.- 765грн грудень 2002р. - 2400грн а саме: Спецапарат в/о "Артемвугілля'' здійснює послуги з надання майна в оренду. В розрахунках наданих орендаторам підприємством пред'явлені послуги по електропостачанню, водопостачанню, опаленню за листопад, грудень на суму - 14580 грн. у т. ч. :ПДВ 2430 грн. Згідно відомостей по оренді по рахунку 377/1 за листопад, грудень 2002р. орендаторам виставлені суми за спожиті послуги та включені до податкових зобов'язань в листопаді на суму 7692 грн. в т. ч. ПДВ 1282 грн., в грудні 6888 грн. в т.ч. ПДВ 1148грн ., ці суми по послугам використовуються в оподаткованих операціях і тому тільки ці суми можуть бути віднесені до суми податкового кредиту.

По комунальному податку.

Згідно з п.6 « Положення про комунальний податок» та ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.93 р. «Про місцеві податки та збори», затвердженого рішенням Горлівської міської Ради від 27.09.02 р. № IV/3-25 від сплати комунального податку звільнені бюджетні установи, організації, планово-дотаційні та сільськогосподарські підприємства. Згідно з відповіддю управління держказначейства у перевіряємому періоді ДП „Артемвугілля” не була передбачена дотація з бюджету, отже підприємство повинно було сплачувати комунальній податок на загальних обставинах.

Податок на прибуток.

Відповідач зазначає, що підприємство формувало валові доходи по надходженню коштів або компенсацій по утриманню апарату управління. Згідно з пп. 4.7 п. 4 статуту в/о „Артемвугілля", витрати на утримання апарату об’єднання покриваються за рахунок прибутку, одержаного внаслідок його самостійної діяльності і відрахувань від прибутку, що залишився у підприємств, що входять до складу об’єднання. Нормативи відрахування відзначає Рада Об’єднання.” Виробниче об'єднання „Артемвугілля” з підприємствами, які входять до складу об’єднання укладало угоди на утримання апарату управління. Згідно з якими „підприємства” зобов'язуються проводити відрахування грошових коштів щомісяця. Відрахування проводяться від виробничо - фінансової діяльності структурних одиниць в розмірі, визначеним згідно договору, на рахунок одиниць в розмірі, визначеним згідно договору на рахунок об’єднання, а також шляхом розрахунків векселями та заліком взаємних вимог.

Структурним підрозділам надавались повідомлення або рахунки з зазначенням суми, яку необхідно перерахувати на утримання апарату управління. При формуванні валового доходу підприємство враховувало тільки фактично сплачені структурними підрозділами суми.

Згідно пункту 2.2.1 акту перевірки підприємством в порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. із змінами та доповненнями підприємством в 1,2,3,4 кварталі 2001 р. 3,4 кварталі 2002 р., відповідно до якого - „не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку”, до складу валових витрат віднесені витрати без підтверджуючих документів, що призвело до завищення валових витрат на суму 29,7 тис. грн.., у т. ч.:1 квартал 2001 р. - 2,4 тис. грн., 2 квартал 2001 р. - 1,7 тис. грн., 3 квартал 2001 р. - 1,3 тис. грн., 4 квартал 2001 р.- 11,5 тис. грн., 3 квартал 2002 р.- 9,1 тис. грн., 4 квартал 2002 р.- 3,7 тис. грн. Позивачем на порушення пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р. із змінами та доповненнями, згідно з яким „будь-яки витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника за наявності підтверджуючих документів; щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку ....” до складу валових витрат в 3 квартал 2001р. віднесено суму 2034,45 грн. по авансовому звіту № 15 від 25.09.01р. Алишева Н.А. ( дт 92 кт 372) витрати на поїздку до м. Москви, які не пов’язані із господарською діяльністю, що призвело до завищення валових витрат на суму 2,0 тис. грн. в т.ч.: З квартал 2001 р. - 2,0 тис. грн.

на порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97- ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, згідно з яким валові витрати виробництва та обігу ... - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг ), які придбані, виготовлені таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності", підприємством до складу валових витрат віднесено суму 2,6 тис. грн. витрати, використання яких в господарській діяльності не підтверджено відповідними документами, а саме: підприємство орендувало у Автобази в/о „Артемвугілля” автотранспортні засоби, у т.ч. Камаз бортовий, екскаватор, ЗІЛ бортовий (перелік у додатку до акту № 6 ). Згідно дорожніх листів та додатків до рахунків постачальника, використання у власній господарській діяльності орендованих транспортних засобів не підтверджено відповідними документами, що призвело до завищення валових витрат на суму 2,6 тис. грн., в т.ч.: 1 квартал 2001р. - 0,6 тис. грн., 2 квартал 2001р. – 0,6 тис. грн., квартал 2001р. - 0,7 тис. грн., квартал 2001р. - 0,6 тис. грн., 4 квартал 2002р. - 0,1 тис. грн. Всі ці суми відображені у акті перевірки у т.ч. по періодах. Порушення підприємством п.5.1, пп.. 5.3.9 п. 5.3., пп. 5.4.8 п. 5.4, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, в 1,2,3,4 кварталі 2001 року, 3,4 кварталі 2002р. призвело до завишення валових витрат на загальну суму 34,3 тис. грн.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснена перевірка позивача за результатами якої складений Акт від 04.07.2003р.№52-23-114-2/00175478 „Про результати планової комплексної перевірки документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спецапарату виробничого об’єднання „Артемвугілля за період з 01.01.2000 року по 31.12.2002 року”.

За результатами перевірки відповідачем були прийняте Податкове повідомлення-рішення № 0000132440/0 від 09.07.2003 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 46884,31 грн., за самостійне відчуження активів, які знаходяться в податковій заставі і вимагають обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Позивач подав скаргу про перегляд Податкового повідомлення-рішення № 0000132440/0 від 09.07.2003 р. Відповідач Рішенням № 14924/31-12-1 від 08.08.2003 р. про результати розгляду скарги у задоволенні скарги відмовив та залишив Податкове повідомлення-рішення № 0000132440/0 від 09.07.2003 р. без змін.

Так, як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами, про що надане письмове пояснення стосовно фактичних даних, що стосуються проведення взаємозаліку та яке відповідно до ч. 4 ст. 70 КАСУ можуть не підтверджуватися певними засобами доказування, якщо відносно них не виникає спору.

Згідно акту перевірки ДПІ, підприємством у порушення пп.8.6.1 «а» п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 р., погашена сума дебіторської заборгованості за утримання апарата управління, і послуг з оренди майна в результаті проведення безбанківських заліків взаємної заборгованості між ВО «Артемвугілля» і дебіторами. Відповідно до акту перевірки ДПІ по даним бухгалтерського й податкового обліку ВО «Артемвугілля» (відомості по рахунку 377/1 «Розрахунки з іншими кредиторами» (оренда), ж/о № 6 по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», 377 «Розрахунки з іншими кредиторами», книги обліку продажу, придбання товарів (робіт, послуг) вищевказані операції проведені як бартерні.

Підприємство вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення пп.8.6.1 «а» п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р., оскільки ніяких операцій по відчуженню дебіторської заборгованості, що може відповідати уступці права вимоги ВО «Артемвугілля» не проводилось, заборгованість підприємств, що входять до складу об'єднання як структурні підрозділи на утримання апарату управління не є заборгованістю за товари, роботи (послуги), операції з якими вимагають письмового узгодження з податковим органом.

На підставі п.п.8.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 р.: «Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступка вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

Таким чином, підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» № 2181-111 визначені види майна (рухомого і нерухомого) і прав (майнових і немайнових), відчуження яких вимагає письмового узгодження з податковими органами.

Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) відповідно до «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну України від 08.10.1999р. №237: «визнається активом, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та оцінюється за первісною вартістю».

Позивач у позовній заяві ототожнює поняття «відчуження дебіторської заборгованості» з уступкою права вимоги іншій особі. Уступка права вимоги іншій особі входить у перелік господарчих операцій, для яких встановлені обмеження на їхнє вільне здійснення платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі. Вищевказані обмеження встановлені абзацом «б» п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111. У відповідності зі ст. 197-198 Цивільного Кодексу УРСР: «Уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору, або коли вимога не пов'язана з особою кредитора».

Статтею 217 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.

Таким чином, відповідно до вимог Цивільного Кодексу зобов'язання однієї сторони перед іншою можуть бути припинені шляхом їхнього виконання (у тому числі шляхом зарахування взаємних вимог) або шляхом переводу або уступки вимоги третій особі. При цьому якщо угода складена в письмовій формі, повинен бути складений договір про перевід боргу та підтверджена згода кредитора.

Відповідно до п. 1.19. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що «бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншої, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)».

Актом перевірки ДПІ встановлено, що в перевіряємому періоді, майно та майнові права підприємства у зв'язку з несплатою в установлений термін узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перебували в податковій заставі. Актом перевірки зазначено, що за перевіряємий період, ВО «Артемвугілля» без узгодження з податковим органом виконувало відчуження дебіторської заборгованості на загальну суму 92150,66грн., у тому числі після призупинення справи про банкрутство підприємства й дії мораторію (період дії мораторію 07.02.00р. -12.06.02р.) на суму 46884,31грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до ухвал Арбітражного суду Донецької області про порушення справи про банкрутство № 18/283б від 03.09.1999 р. та Господарського суду Донецької області в справі про банкрутство №18/283б від 12.06.2002 р. процедура банкрутства ВО «Артемвугілля» та пов'язаний із цим надалі мораторій на задоволення вимог кредиторів здійснювався у період з 03.09.1999 р. по 12.06.2002 р.

Між позивачем та підприємствами об'єднання укладались договори на утримання апарату управління, додаткові угоди про взаємну компенсацію вартості отриманих матеріальних цінностей (послуг) відпуском матеріальних цінностей (наданих послуг), акти безбанківського заліку взаємної заборгованості, заяви про залік зустрічних вимог. Відповідно до акту перевірки ДПІ встановлені факти погашення дебіторської заборгованості на утримання апарату управління шляхом проведення безбанківських заліків взаємної заборгованості між ВО «Артемвугілля» та підприємствами об'єднання.

(см. таблицю)

Згідно до вищезазначених договорів передбачені відрахування на утримання Апарату управління коштами, а також шляхом розрахунків векселями та заліком зустрічних вимог у погашення заборгованості, умови оплати відрахувань на утримання Апарату Управління не передбачали бартерних умов, а у грошовій формі.

Між ВО «Артемвугілля» та підприємствами-орендарями майна були укладені договори оренди індивідуально- визначеного майна та договори про відшкодування витрат на комунальні послуги при виконанні яких відзначене актом перевірки порушення п.п.8.6.1«а» п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111.

(см. таблицю)

Умовами договорів оренди індивідуально - визначеного нерухомого майна та договорів на відшкодування на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендарям передбачена грошова форма розрахунків, умови оплати зазначених договорах не були бартерними, тобто не у грошовій формі.

Крім того були укладені додаткові угоди про компенсацію вартості отриманих матеріальних цінностей зустрічною поставкою матеріальних цінностей (наданих послуг), акти безбанківського заліку взаємної заборгованості, заяви про залік зустрічних вимог за період із грудня 2001р. по грудень 2002р. у відповідності до акту перевірки позивачем здійснене відчуження дебіторської заборгованості дебіторів у сумі 92150,66грн.

Дані про додаткові угоди та взаємозалік викладені у таблиці:

(см. таблицю)

Тобто за період із грудня 2001р. по грудень 2002р. сума безбанківських заліків взаємної заборгованості ВО «Артемвугілля» склала 97967,72грн. у тому числі по розрахунках з дебіторами за надання послуг з оренди нерухомого майна та відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна -67186,19 грн., по розрахунках на утримання апарату управління -30781,53грн.

Сума безбанківських заліків взаємної заборгованості ВО «Артемвугілля» по розрахунках з підприємствами та структурними підрозділами об'єднання на утримання апарату управління склала 30781,53 грн. Відповідно до предметів договорів на утримання апарату управління ВО «Артемвугілля», Статуту ВО «Артемвугілля» встановлено, що надходження коштів на утримання апарату управління ВО «Артемвугілля» не є компенсацією вартості робіт (послуг), відвантажених або таких, які будуть відвантажені в майбутньому, у зв'язку з тим, що «об'єднання» не надає за здійснені підприємствами відрахування будь-які роботи або послуги та для цілей оподатковування податком на прибуток являються безповоротною фінансовою допомогою.

Первинними документами та висновком судово- бухгалтерської (економічної) ескпертизи не підтверджується документальна обґрунтованість формування дебіторської заборгованості на утримання апарату управління у відповідних податкових періодах,тому суд вважає, що господарські операції на утримання апарату управління, якими були виконані зобов'язання підприємств на утримання ВО «Артемугілля» у розмірі 30781,53грн. не підлягають письмовому узгодженню з податковим органом згідно пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р.

У результаті дослідження договорів оренди індивідуально визначеного майна та договорів про відшкодування витрат на комунальні послуги між ВО «Артемвугілля» та орендарями, додаткових угод про компенсації вартості отриманих матеріальних цінностей зустрічною поставкою матеріальних цінностей (зроблених послуг), актів безбанківського заліку взаємної заборгованості між підприємствами рахунків по оренді і відшкодуванню витрат на комунальні послуги ВО «Артемвугілля» встановлено, що зобов'язання вищевказаних договорів перед орендарями були виконані наданням послуг з оренди приміщень і комунальних послуг, підтверджених виставленими рахунками. Таким чином, ВО «Артемвугілля» та контрагенти мали зустрічні однорідні вимоги, які випливали з укладених з кожним з цих підприємств двох різних договорів, у яких ВО «Артемвугілля» виступав кредитором, а інші підприємства боржником, і навпаки. Дебіторська заборгованість контрагентів за послуги з оренди майна й комунальні послуги перед ВО «Артемвугілля» сформована за період з листопада 2001р. по грудень 2002р. склала 67186,19грн. Кредиторська заборгованість ВО «Артемвугілля» перед контрагентами за придбані товари, отримані послуги склала таку ж суму. Таким чином, зустрічні вимоги сторін були однорідними - грошовими. За перевіряємий період ВО «Артемвугілля» при укладанні та виконанні договорів, у відношенні яких актом перевірки ДПІ відзначені порушення п.п.8.6.1 «а» п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р., мало грошові зобов'язання, вид і форма розрахунків не змінювалися.

Таким чином, при виконанні договорів оренди майна та договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг ВО «Артемвугілля» за період із грудня 2001р. по грудень 2002р. проведені заліки зустрічних однорідних вимог, які випливали з укладених з кожним із цих підприємств двох різних договорів і були грошовими вимогами, на суму 67186,19грн., що не підлягають письмовому узгодженню з податковим органом згідно п. п. 8.6. 1 «а» п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 р.

На підставі вищенаведеного не підтверджуються висновки Акту ДПІ від 04.07.2003 р. № 52-23-114-2/00175478 у частині порушень ВО «Артемвугілля» пп. 8.6. 1 «а» п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами й державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р., про відчуження дебіторської заборгованості по утриманню апарата управління та по розрахунках з дебіторами за надання послуг з оренди нерухомого майна і відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна на суму 92150,66грн. у тому числі після зупинення справи про банкрутство і дії мораторію на задоволення вимог кредиторів без письмового узгодження з податковим органом у сумі 46884,31грн.

Тому вищезазначене податкове повідомлення – рішення № 00001302342/0 від 08.09.2003 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 46884,31 грн. за самостійне відчуження активів підлягає визнанню недійсним.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте Податкове повідомлення-рішення № 0001292342/0 від 09.07.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 179 360,00 грн. Позивач не погодився із зазначеним рішенням та подав скаргу про перегляд Податкового повідомлення-рішення №0001292342/0 від 09.07.2003 р. Відповідач Рішенням № 14924/31-12-1 від 08.08.2003 р. про результати розгляду скарги частково задовольнив скаргу (у частині зменшення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5800 грн.) і видав нове Податкове повідомлення-рішення № 0001292342/1 від 12.08.2003 р. на суму 173 560 грн.

Відповідно до даних Акту перевірки (аркуш 10 Акту) позивач у порушення пп. 4.1.1 п. 4.12 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занизив валовий дохід на суму 661,4 тис. грн. Дане порушення згідно акту перевірки ДПІ значиться допущеним у зв'язку з тим, що підприємством порушений порядок формування валових доходів від фінансування апарата управління.

Позивач відрахування на утримання апарата управління включив до складу валових доходів по даті зарахування коштів на розрахунковий рахунок або одержання компенсації на утримання апарата управління. Позивач вважав, що дані відрахування як безповоротна фінансова допомога, а не доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Крім того, згідно даних Акту перевірки (аркуш 12 Акту) підприємством в 1,2,3,4 кварталі 2001 року, 3,4 кварталі 2002 р. порушені вимоги п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8 п.5.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу валових витрат віднесена сума 34,3 тис. грн.

Згідно пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 25.05.1997р. №283/97-ВР: «Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу, у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податків, а при відсутності такий - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податків;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків».

Таким чином, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачене правило першої події для визначення дати збільшення валових доходів тільки для продажу товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що

§ продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

§ продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами й іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, передана платникові податків згідно з договорами дарування, іншим подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації або повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод…». Таким чином, поняття «безповоротна фінансова допомога» передбачає, що господарчі відносини між контрагентами ґрунтуються на безоплатній основі, тобто одна сторона відчужує приналежні їй кошти (активи) на користь іншої сторони без вимоги винагороди, компенсації, повернення або поставки товарів, робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення». Пунктом 1 ст.9 Закону встановлено, що «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення». Відповідно до вищевказаного Закону дані, які відображаються в первинних документах, систематизуються по рахунках бухгалтерського обліку в облікових регістрах, при цьому господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді в якому вони здійснені.

Між позивачем та його структурними підрозділами були укладені договори на утримання апарата управління ВО «Артемвугілля».

(см. таблицю)

За результатами дослідження договорів вбачається, що вказані договори не містять даних про склад робіт (послуг), які «Об'єднання» зобов'язується надавати на користь підприємств за відрахування, які перераховують ними, на утримання апарата управління. У договорах визначено, що «Об'єднання» «здійснює роботу з керівництва і виконання завдань, поставлених перед підприємствами вугільної промисловості Гірським Законом України, Законом України «Про підприємства в Україні», відомчим положенням та Статутом «Об'єднання»», тобто визначений напрямок господарської діяльності підприємства. У такий спосіб «об'єднання» здійснює функції встановлені законодавчими й відомчими документами, а не виконує роботи (послуги) у певному обсязі і за дорученням підприємства. Договорами так само не передбачена передача результатів робіт (послуг) і порядок складання первинних документів з передачі будь-яких робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 2 п. 1 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну України від 08.10.1999р. №237: «Дебітори – юридичні й фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату». Згідно п.5 П(С)БУ 10: «Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг й оцінюється по первісній вартості». Таким чином, з урахуванням викладених норм права формування в регістрах бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості дебіторів перед підприємством провадиться на підставі первинних документів, які містять інформацію про реалізації продукції, товарів, робіт (послуг).

Відповідно до Статуту Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Артемвугілля» Міністерства вугільної промисловості України: «До складу Об'єднання входять підприємства, які в єдиному технологічному процесі забезпечують потреби народного господарства України й обсяг виробництва (послуг) яким для потреб Об'єднання становить не менш 50% загального обсягу виробництва (послуг) підприємства. До складу Об'єднання входять підприємства відповідно до додатка №1». Додаток №1 до Статуту ВО «Артемвугілля» містить перелік підприємств і структурних одиниць, які входять до складу ВО «Артемвугілля». У переліку значаться підприємства й структурні підрозділи, у частині взаєморозрахунків з якими актом перевірки ДПІ відзначені порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як позивачем так і відповідачем суду не надано первинних бухгалтерських документів (акти виконаних робіт, акти звірення взаємних розрахунків та ін.), які містять дані про виконання й передачу підприємством робіт (послуг) іншим підприємствам і структурним одиницям у рамках договорів на утримання апарата управління. Таким чином, сформована дебіторська заборгованість підприємств і структурних підрозділів перед ВО «Артемвугілля» вважається сформованою в порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» без підтвердження належними первинними документами тобто необґрунтовано.

Зазначене також підтверджується висновком судово – бухгалтерської експертизи № 40/24 від 16.05.2006 року.

Згідно акту перевірки ДПІ (а.с.25) за період перевірки підприємство здійснювало послуги оренди, які є об'єктом оподаткування ПДВ, і одержувало відрахування структурних підрозділів на утримання апарата управління, які згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Операції з передачі та одержанню безповоротної фінансової допомоги не є об'єктом обкладання податком на додану вартість, оскільки відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Об'єктом обкладання є операції платників податку із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України...».

З урахуванням викладеного на підставі наданих первинних бухгалтерських документів та відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надходження коштів на утримання апарата управління ВО «Артемвугілля» не є компенсацією вартості робіт (послуг), відвантажених або таких, які будуть відвантажені в майбутньому, у зв'язку з тим, що «Об'єднання» не надає за здійснені підприємствами відрахування будь-які роботи або послуги. Таким чином, кошти перераховуються на безповоротній основі і для цілей оподатковування податком на прибуток являються безповоротною фінансовою допомогою, порядок формування валових доходів від одержання якої не регулюється п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі не підтверджуються висновки Акту перевірки ДПІ від 04.07.2003р. №52-23-114-2/00175478 у частині порушень ВО «Артемвугілля» пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 і пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про заниження сум валових доходів, відзначених у податкових деклараціях по податку на прибуток на суму 661,4 тис. грн.

Крім того, відповідно до даних Акту перевірки (т. 1, а.с.20) позивачем у порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» в 1, 2, 3, 4 кварталах 2001р., 3,4 кварталах 2002р. ВО «Артемвугілля» завищені валові витрати на 34,3тис.грн.

Згідно акту перевірки ДПІ валові витрати, задекларировані ВО «Артемвугілля» у відповідних податкових періодах, завищені позивачем на суму 29,7тис. грн. (порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій належними первинними бухгалтерськими документами; на суму 2,6тис. грн. (порушення п. 5.1 ст.5 Закону) у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат по оренді транспортних засобів, використання яких у господарській діяльності підприємства не підтверджено; на суму 2,0тис. грн. (порушення пп. 5.4. 8 п. 5.4 ст. 5 Закону) у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат по відрядженню, що не пов'язане з господарською діяльністю підприємства. Актом перевірки ДПІ встановлено завищення валових витрат за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2001р., 3-й, 4-й квартали 2002р. 34,3тис. грн., при цьому актом не враховане заниження підприємством валових витрат в 1-м й 2-м кварталах 2002р. у сумі 9,1тис. грн, встановлене в результаті зіставлення сум валових витрат задекларованих ВО «Артемвугілля» по рядку 32 податкових декларацій за перевіряємий період і сум валових витрат, які значаться документально підтвердженими згідно акту перевірки ДПІ. Таким чином, сума завищення валових витрат за перевіряємий период склала 25,2тис.грн.

Згідно акту перевірки ДПІ в частині порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума завищення валових витрат склала 29,7тис.грн., у тому числі по періодах:1 квартал 2001 р. - 2,4 тис. грн.; 2 квартал 2001 р. -1,7 тис. грн.; 3 квартал 2001 р. -1,3 тис. грн.; 4 квартал 2001 р.- 11,5тис. грн.; 3 квартал 2002 р. - 9,1 тис. грн.; 4 квартал 2002 р. - 3,7 тис. грн.

Дане порушення згідно акту перевірки ДПІ значиться допущеним у зв'язку з тим, що підприємством при декларуванні валових витрат були враховані витрати, не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами. При цьому в акті перевірки ДПІ визначено, що «зазначене порушення, встановлено при перевірці головної книги за 2001, 2002р., журналів-ордерів з додатками, відомостей по рахунках 631,685 з додатками, Декларацій про прибуток підприємства рядок 23 за 2001, 2002 р.»

У результаті дослідження матеріалів справи вбачається, що ВО «Артемвугілля» при складанні декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2002р. порушений порядок її складання по рядках 12, 13, 23, 32, 33, що спричинило заниження суми валових витрат, яка належить відображенню в графі наростаючим підсумком з початку звітного року в рядках 12, 23 на загальну суму 10,9тис. грн. і завищення суми валових витрат, яка належить відображенню в графі наростаючим підсумком з початку звітного року в рядку 13 на загальну суму 10,9тис. грн., однак відзначені порушення є взаємно компенсуючими і не спричиняють змін у формуванні загальної суми валових витрат за 9 місяців 2002р.

Згідно Акту перевірки ДПІ у 3-му кварталі 2001р. ВО «Артемвугілля» завищені валові витрати на 2 тис. грн. Зазначене порушення значиться допущеним у зв'язку з тим, що підприємством у порушення пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» включені до складу валових витрат витрати на відрядження по авансовому звіту № 15 від 25.09.01р., які не пов'язані з господарською діяльністю Дане порушення значиться встановленим при перевірці головної книги по рахунках 92, 372, авансових звітів з додатками за 2001, 2002рр., журналів-ордерів №7.

У ході адміністративного узгодження підприємство вказало, що відрядження Алишева Н.А. у м. Москву здійснювалося в рамках співробітництва з Московським науковим інститутом для участі в конференції «Розвиток вугільної галузі Донбасу». Оскільки тематика конференції пов'язана з діяльністю підприємства, то витрати по відрядженню підлягають включенню до складу валових витрат. У Рішенні про розгляд скарги №14924/31-12-1 від 08.08.03р. (а.с.87) зазначено, що на документальну перевірку була надана ксерокопія телефонограми № 667 від 07.09.2001 р. про запрошення керівника взяти участь заході «Дні Донбасу», що проходили в м. Москві з 21.09.2001р. по 24.09.2001р.

Відповідно до пп. 5.4.8. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено, що до валових витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до витрат, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

До витрат так само належать не підтверджені документально витрати на харчування і фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з його відрядженням, у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду і приїзду.

Відповідно до пп. 5.4. 8 п. 5.4 ст. 5 Закону України було встановлено, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Позивачем надані авансовий звіту № 15 від 25.09.2001р. з додатками: наказ № 237 від 19.09.01р. про відрядження генерального директора Алишева Н.А., телефонограма № 667 від 07.09.01р., посвідчення про відрядження, первинні розрахункові документи, що підтверджують витрати, пов'язані з відрядженням (чеки, рахунки про оплату проживання, авіаквитки). Телефонограма № 667 від 07.09.01р. спрямована керівникові підприємства і підписана начальником відділу вугільної промисловості, містить інформацію про запрошення керівника для участі в заході «Дні Донбасу» у м. Москві. Донецька облдержадміністрація підтверджує запрошення керівника в складі делегації від Донецької області. Відповідно до наказу про відрядження №237 від 19.09.01р. генеральний директор Алишев Н. А. відряджається в Москву терміном на 5 днів з 21.09.01р. по 25.09.01р., мета відрядження не значиться в наказі. Таким чином, згідно дослідження документів, які є підставою для оформлення посвідчення про відрядження, не підтверджується зв'язок мети відрядження Алишева Н. А. у Москву з 21.09.01р. по 25.09.01р. з господарською діяльністю ВО «Артемвугілля».

На підставі викладеного випливає, що наданими для проведення дослідження бухгалтерськими документами підтверджуються висновки Акту ДПІ м. Горлівки від 04.07.2003р. №52-23-114-2/00175478 у частині порушення пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” про завищення валових витрат у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат на відрядження по авансовому звіту № 15 від 25.09.01р., як не пов'язані з господарською діяльністю ВО «Артемвугілля» на суму 2,0 тис. грн.

Згідно акту перевірки ДПІ підприємство до складу валових витрат віднесло витрати на оренду автотранспортних засобів у сумі 2,6тис.грн, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними документами. Дане порушення значиться встановленим при перевірці рахунків на оренду автотранспорту, подорожніх листів на орендований транспорт, розшифровок до рахунків оренди, відомості по рахунку 631.

У процесі адміністративного оскарження підприємство вказує на те, що перераховані в акті первинні документи, які були надані для проведення перевірки (подорожні листи, доповнення до рахунків постачальників, рахунку на оренду, розшифровки до рахунків оренди) є достатньою підставою для відображення даних операцій у бухгалтерському й податковому обліку (а.с.80).

Відповідно до «Порядку складання декларації про прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України 21.01.1998р. №37 абзацом 5 пункту 1.4 визначено: « Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).».

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАСу обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказуванння, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, позивачем не надано суду документів, які б обгрунтовували його позовні вимоги, у зв'язку з чим позивачем не підтверджується документальна обґрунтованість даних щодо сум валових витрат зазначених у деклараціях підприємства в частині включення в їхній склад витрат на оренду автотранспортних засобів у сумі 2,6тис. грн.

У результаті зіставлення сум завищення валових витрат, відзначених актом перевірки, і сум завищення валових витрат встановлених у результаті розгляду справи випливає, що завищення валових витрат на суму 29,7тис. грн. у порушення пп. 5.3. 9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій належними первинними бухгалтерськими документами, яке значиться встановленим актом перевірки по рядку 23 Декларації по прибутку підприємства за перевіряємий період, підтверджується декларацією за 9-ть місяців 2002р. у сумі 9,1тис.грн. Актом перевірки не враховане заниження підприємством валових витрат в 1-му і 2-му кварталах 2002р. у сумі 9,1тис.грн, встановлене в результаті зіставлення сум валових витрат задекларованих ВО «Артемвугілля» по рядку 32 податкових декларацій за 1-й квартал і півріччя 2002р. Слід зазначити що вказані порушення є взаємно компенсуючими і у цілому за досліджуваний період не спричинили завищення або заниження об'єкта оподаткування.

Однак, при цьому суд зазначає, що висновки відповідача стосовно завищення валових витрат у сумі 2 тис. грн.. та 2,6 тис. грн.. підтверджується матеріалами справи.

Тому податкове повідомлення № 00129234/1 від 12.08.2003 року, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до Акту перевірки (стор. 16 Акту перевірки ) вказано, що позивачем в листопаді, грудні 2002 р. порушені приписи пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого було встановлено, що «У разі коли товари, (роботи послуги), які виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях , а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду» підприємством до складу податкового кредиту віднесена сума 3165 грн., що привело до завищення податкового кредиту, в т.ч.: листопад 2002 р. - 765 грн., грудень 2002 р. - 2400 грн., а саме: у грудні, листопаді 2002 р. підприємством одержані послуги електропостачання, водопостачання, опалювання на суму 33570,52 грн. (в т.ч. ПДВ 5594,67 грн.) по податкових накладних.

Спецапарат в/о «Артемвугіллю» здійснює послуги із здачі майна в оренду. У розрахунках представлених орендарям підприємством пред'явлені послуги з електропостачання, водопостачання, опалюванню на суму 14580 грн., в т.ч. ПДВ 2430 грн. І далі робиться висновок, що завищення податкового кредиту в 2002 р. складає 3165 грн., із яких листопад 2002 року - 765 грн., грудень 2002 року -2400 грн. Актом перевірки ДПІ не встановлено розбіжностей між сумою податкового кредиту по ПДВ, відображеного в деклараціях з податку на додану вартість ВО «Артемвугілля» за листопад, грудень 2002р., і сумою податкового кредиту, що значиться в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ВО «Артемвугілля» за відповідний період.

За результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001302342/0 від 09.07.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 4747,50 грн.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено ”У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.” Відповідно до договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендарю, договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна і додаткових угоди до них ВО «Артемвугілля» надавало послуги по оренді нерухомого майна і підприємства - орендарі зобов'язалися згідно договору брати участь у витратах ВО «Артемвугілля» на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а так само сплачувати комунальні послуги пропорційно займаної орендарем площі.

Сума податкового кредиту по ПДВ, сформованого в листопаді 2002р., по оплаті (нарахуванню) при придбанні послуг склала 2047,44грн., у грудні 2002р. відповідно - 3547,67грн.

Статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначений вичерпний перелік господарських операцій платника податку, які не є об'єктом оподаткування. При цьому в даній статті Закону не відзначені операції, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності як операція (операції) не підлягаючому оподатковуванню ПДВ. Тобто зазначені господарські операції підприємства не значаться в переліку операцій, які не підлягають обкладанню ПДВ.

У відповідності з п. п. 7.4. 1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких ставиться до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Слід зазначити, що відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначальною ознакою, по якому визначається сума податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту, є використання придбаних товарів (робіт, послуг) в лподаткованих або неоподаткованих податком операціях. Оскільки господарська діяльність, пов'язана з організацією виробництва, не враховується в переліку зазначених раніше операцій, то при розрахунку суми ПДВ підлягаючого декларуванню та отриманого в складі вартості робіт (послуг), придбаних з метою організації виробництва не застосовні положення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Визначальною ознакою для включення сум податку до складу податкового кредиту по таких господарських операціях відповідно до п.п. 7.4.1 й 7.4.4 є включення витрат по придбанню товарів, робіт і послуг до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до пп. 5.2. 1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються "…суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці..."

Витрати позивача, понесені у зв'язку з веденням власної господарської діяльності повинні включатися до складу валових витрат, а отже сума ПДВ, сплаченого (нарахованого) при придбанні вищевказаних робіт (послуг) повинна включатися до складу податкового кредиту по ПДВ за звітний період.

Сума податкового кредиту з податку на додану вартість,яку позивач мав право відобразити в податкових деклараціях за листопад, грудень 2002р. складає 5595,11грн., а фактично в податкових деклараціях за листопад, грудень 2002р. позивач задекларував податковий кредит по ПДВ у сумі 5595грн.

Таким чином не підтверджуються висновки Акту перевірки ДПІ у частині порушень підприємством пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за листопад, грудень 2002р.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 0001302342/0 від 09.07.2003 року про визначення податкового зобов”язання з ПДВ у сумі 4747,50 грн. підлягають задоволенню.

Висновки суду також підтверджуться Висновком судово- бухгалтерської експертизи № 40/24 від 16.05.2006 року.

Відповідно до даних акту перевірки позивачем порушена ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори», п.5.4 «Положення про комунальний податок», затвердженого рішенням Горлівської місцевої Ради від 27.09.02 р. № ІУ/3-25, пп.4.1.1, п.п.4.1.4 «б» п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань ...» № 2181-III від 21.12.2000 р. податкові декларації по комунальному податку до Державної податкової інспекції за 2000 р., 2001 р., 2002 р. не подавалися, податкові зобов'язання по комунальному податку не формувалися і не сплачувалися та фактична сума податкового зобов'язання по комунальному податку ... повинна скласти 5424,70 грн.

Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України було передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Як вбачається із матералів справи відповідачем складений Акт перевірки „ Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спецапарату виробничого об”єднання „Артемвугілля” за період з 01.01.2000 року по 31.12.2002 року” .

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про об'єднання підприємств вугільної промисловості” було передбачено, що державні підприємства вугільної промисловості, які входять до сфери управління Державного комітету України по вугільній промисловості і забезпечують безперервний технологічний процес видобутку, переробки і транспортування вугільної продукції, здійснюють будівництво і експлуатацію об'єктів вугільної промисловості та її соціальної сфери, входять до складу виробничих об'єднань (комбінатів, трестів) вугільної промисловості, що створюються і ліквідуються цим Комітетом за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і можуть вийти із складу зазначених об'єднань тільки за згодою Державного комітету України по вугільній промисловості. Зазначені підприємства є юридичними особами, на які поширюється дія Закону України "Про підприємства в Україні". Об'єднання (комбінат, трест) функціонує як єдина господарська структура і має права юридичної особи.

Однпак, позивачем не надано суду доказів того, що він є бюджетною установою, а також що у перевіряємому періоді він був планово-дотаційним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (норма процесуального закону).

Однак, при цьому частиною 1 ст. 71 КАСУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто відповідно до ч. 1 ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги (обмеження встановлені лише у ст. 72), але відповідно до частина 2 обов’язок доказування лежить на відповідачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 ст. 69 КАСУ встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 138 КАСУ предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення.

Доказів надання та отримання дотанцій, субвенцй із бюджетів будь- яких рівнів позивачем суду не надано, тому у цій частині позову позивачу у задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 0001312342/1 від 12.08.2003 року про визначення податкового зобов”язання у сумі 6828,90 грн. повинно бути бути відмовлено.

Враховуючи викладене та, керуючись Законами України „Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Декретом Кабінету Міністрів України „Про об'єднання підприємств вугільної промисловості” , Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», ст.ст. 2-15, 17, 18, 33-35, 45-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 160, 163, 167, 185, 186, 254, п. 6, 7 розділу 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства „Артемвугілля” м. Горлівка до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним Податкового повідомлення-рішення ДПІ в Центрально - Міському районі м. Горлівки: № 0000132440/1 від 08.09.2003 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 46884,31грн, за самостійне відчуження активів, які знаходяться в податковій заставі і вимагають обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, № 0001302342/0 від 09.07.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 4747,50 грн., № 0001312342/1 від 12.08.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по комунальному податку в сумі 6828,90 грн., № 0001292342/1 від 12.08.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 173 560 грн., задовольнити частково.

Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення № 0000132440/1 від 08.09.2003 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 46884,31 грн., за самостійне відчуження активів, які знаходяться в податковій заставі і вимагають обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення № 0001302342/0 від 09.07.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 4747,50 грн.

Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення № 0001292342/1 від 12.08.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 173 560,00 грн.

У задоволенні позову про визнання недійсним Податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001312342/1 від 12.08.2003 р. про визначення податкового зобов'язання по комунальному податку в сумі 6828,90 грн., відмовити.

Присудити Державному підприємству „Артемувугілля”( 84601, Донецька область, Горлівка,пр.Леніна, 13, п/р 26006000635104 у ФАКБ „Надра”, МФО 335719, ЄДРПОУ 32270533) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 листопада 2006 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено 06.11.2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кониченко О.М.