Рішення № 2291438, 07.06.2007, Хорольський районний суд Полтавської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-174/07

7 червня 2007 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Карпушина Г.Л.

при секретарі - Корнет В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. В позовній заяві позивач вказував, що відповідачі проживають в АДРЕСА_1. Даний багатоквартирний будинок підключений до системи централізованого теплопостачання і мешканці отримують послуги по опаленню квартир. Будинок є власністю ВАТ «Сільгоспхімія». Загальна площа квартири № 25 становить 33, 7 м. 2

З 1 серпня 2005 року рішенням Полтавської обласної ради від 15.04.2005 року тарифи за центральне опалення було збільшено до 0, 99 грн. за 1 м. 2 загальної площі протягом року і сума щомісячного нарахування становила 33, 36 грн. З 1 жовтня 2006 року вартість опалення Ім. " загальної площі становить 2, 59 відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 10.08.2006 року і сума щомісячного нарахування становить 87, 28 грн.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, встановлено зобов'язання споживачів вносити щомісяця плату за надані послуги згідно встановлених тарифів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений термін.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в односторонньому порядку не виконують зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію, в результаті чого склалась заборгованість станом з 01.08.2005 року по 01.02.2007 року в сумі 737 грн. 83 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, прохала суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 737, 83 грн., а також витрати по оплаті інформаційно -технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та обіцяв найближчим часом погасити заборгованість. При цьому пояснив, що тривалий час не зявлявся до суду та не отримував судові повістки, оскільки знаходився на заробітках в іншому регіоні країни. Також підтвердив факт того, що з співвідповідачкою ОСОБА_2 він не проживає з 2003 року, шлюб між ними розірваний, вони проживають окремо. У співвідповідачки є свій будинок, де вона проживає з дітьми. Щодо матеріальної відповідальності співвідповідачки та дітей він покладається на розсуд суду, оскільки фактичним споживачем послуги по центральному опаленню квартири є він, а інші питання утримання власності в належному стані між ним та іншими співвласниками узгодженні.

Співвідповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмові заяви, в яких прохали справу слухати за їх відсутності. Крім того, прохали справу щодо них закрити, оскільки вони з 2003 року проживають в АДРЕСА_2 і послугами з теплопостачання не користувалися, а тому позов не визнають. При цьому зазначили, що заборгованість повинен погасити один відповідач, як споживач теплової енергії, оскільки це випливає з їх домовленностей щодо утримання їх спільної власності.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проживає в АДРЕСА_3. Він може підтвердити, що ОСОБА_2разом з дітьми ОСОБА_1та ОСОБА_4постійно проживають поруч з ним в АДРЕСА_2з 2003 року.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони проживають в АДРЕСА_4. Вони добре знають відповідача та його колишню дружину ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 із співмешканкою. ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2003 року не проживають за вказаною адресою, у останньої мається власний будинок.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідків,  врахувавши позицію співвідповідачів, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що виробником послуги з центрального опалення в АДРЕСА_1є позивач, який безпосередньо виробляє вказану послугу та отримує за це плату.

Відповідач ОСОБА_1 проживає в квартирі № 25, співвласником якої він є на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.1999 року виданого органом приватизації при Хорольській міській раді та відповідно є єдиним споживачем послуги з централізованого опалення. Відповідно до зазначеного правовстановлюючого документа власниками вказаної квартири також є співвідповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Співвідповідачі з 2003 року проживають по АДРЕСА_2. Між відповідачем, співвідповідачами та позивачем з моменту одержання квартири у користування і до моменту розгляду справи в суді договір про надання послуг з централізованого опалення не укладався.

Відповідно до п. 1 ч. 2  ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач, як виробник послуг, зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Пунктом 1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 ч.3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року передбачено обов'язок відповідача, як споживача житлово-комунальних послуг, та співвідповідачів, як власників квартири, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З наведених вище норм Закону видно, що маючи обов'язок на укладення договору, сторони по справі допустили його невиконання без поважних причин, а тому ступінь їх вини є однаковою.

Зважаючи на те, що між сторонами відсутні договорні відносини, які б визначали зміст та обсяг зобов'язань між ними, на думку суду, вирішення спірних питань, які виникли необхідно проводити згідно з чинним законодавством, яке їх регулює.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону, Закону України «Про теплопостачання» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Житловим Кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», іншими піднормативними актами, встановлено, зважаючи на те, що значна частина житлових будинків відноситься до державного житлового фонду та перебуває у державній власності, обов'язковість надання послуг з централізованого опалення, яка обумовлена необхідністю забезпечення належних умов проживання та перебування осіб у будинках.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 11 ЦК України, передбачено, що підставою виникнення зобов'язання можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства.

Зважаючи на норми закону, зміст зобов'язання між сторонами, обставини справи, на думку суду, зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення стосується лише відповідача ОСОБА_1, оскільки він є фактичним споживачем даної послуги, так як інші співвласники проживають окремо де несуть обов'язок по сплаті житлово-комунальних послуг, та даний факт узгоджений між співвласниками і ніким не оспорюється. Викладене дає суду всі підстави для відмови позивачу у позовних вимогах щодо співвідповідачів.

Беручи до уваги викладене вище, в даному випадку обов'язок позивача, як виробника послуги, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів, передбачено законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Обов'язок відповідача, як споживача, оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, закріплений п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 67 ЖК України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року та п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Судом встановлено, що між сторонами мається зустрічне зобов'язання, яке полягає в тому, що згідно законодавчих актів у сфері теплопостачання, які є чинними на момент розгляду справи, позивач зобов'язаний своєчасно та відповідної якості надавати відповідачу послуги з теплопостачання, а відповідач зобов'язаний проводити оплату за надані йому послуги у строки встановлені законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що позивачем протягом спірного періоду послуги з центрального опалення відповідачу надавалися своєчасно та відповідної якості. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідача оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводити щомісячно.

З 1 серпня 2005 року рішенням Полтавської обласної ради від 15.04.2005 року тарифи було збільшено до 0, 99 грн. за 1 м. " загальної площі протягом року. З 1 жовтня 2005 року 2006 року відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 10.08.2006 року вартість опалення І м. : загальної площі становить 2, 59 грн.

Перевіркою законності розроблення та затвердження тарифів з надання послуги по централізованому опаленню встановлено, що останні розробленні та прийнятті на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством, а зокрема Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та інших під нормативними актами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що, починаючи з 01.08.2005 року по 01.02.2007 року, відповідач за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі розрахунок не проводив, суд визнає, що ним порушено зобов'язання.

Статтями 611 та 623 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання особа, яка його порушила повинна відшкодувати завдані нею збитки. Беручи до уваги наведені вище норми закону та надані докази, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача завданих ним збитків є законною.

Відповідно до ч. 1  ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зважаючи на викладене вище та вимоги Закону, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. Крім того, у відповідності до ст. ст. 81, 88 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526. 530, 538, 544, 610, 611, 623 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 10, 61, 64, 67, 68 ЖК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Постановами Кабінету Міністрів №45 від 24.01.2006 року та № 630 від 21.07.2005 року, суд-

ВИРІШИВ:

Позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1на користь ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 737, 83 грн. на р/р 26032054500132 ПРУ КБ «Приватбанк» МФО 331401, Код ЄДРПОУ 05541083.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на користь ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» на р/р 26032054500132 ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401, Код ЄДРПОУ 05541083.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.