Рішення № 2283965, 04.11.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2008

Справа №2-15/7054-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин» (67751, Одеська обл.. Білгород-Дністровський район, с. Молога, вул.. Комсомольська, 260, ідентифікаційний код 33080423)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2; пров. Сільський, 35, ідентифікаційний код 31103143)

Про стягнення 63561,08 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» про стягнення 63561,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою господарського суду АР Крим від 04.09-17.09.2007 р. у справі № 2-25/9550-2007 було затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор», згідно з якою відповідач зобов’язався перерахувати грошові кошти у розмірі 359576,02 грн. заборгованості за договором дистрибуції № 49 від 01.06.2005 р.

Проте, враховуючи те, що до часу подачі позову до суду сума боргу у розмірі 281149,29 грн. не була погашена відповідачем, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» 3% річних у розмірі 3972,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 35938,97 грн., пеню у розмірі 23649,96 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог частково заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, не погоджується з нарахованою позивачем пенею за невиконання мирової угоди.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.09.-17.09.2007 р. у справі 2-/9550-2007 була затверджена мирова угода, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Вин” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луксор”.

Згідно затвердженої мирової угоди на частину заборгованості в сумі 78426,73 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять шість) гривень 73 копійки сторони провели взаємозалік. Частину заборгованості, що залишилась в сумі 281 149 (двісті вісімдесят одна тисяча сто сорок дев'ять) гривень 29 копійок Товариство з обмеженою відповідальністю “Луксор” зобов`язалося оплатити на протязі трьох неділь, з 19.09.2007 року по 10.10.2007 року, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок ТОВ “Бізнес Вин” в наступні строки:

19.09.2007 року - 12 737 (дванадцять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 10 копійок.

20.09.2007 року - 12 737 (дванадцять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 10 копійок

21.09.2007 року -12 737 (дванадцять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 10 копійок

24. 09.2007 року - 18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

25. 09.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

26. 09.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

27. 09.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

28. 09.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

01. 10.2007 року - 18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

02. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

03. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

04. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

05. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

08. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

09. 10.2007 року-18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки

10. 10.2007 року -18 687 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 54 копійки

Крім того, рішенням господарського суду АР Крим від 11.12.2007 р. у справі № 2-14/16289-2007 Товариство з обмеженою відповідальністю було зобов’язано виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-25/9550-2007 від 04.09-17.09.2007 р., стягнуто з ТОВ «Луксор» на користь ТОВ «Бізнес Вин» 281149,29 грн., 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, до часу подачі позову до суду вказана сума заборгованості відповідачем сплачена не була, що і стало приводом для нарахування на вказану суму, стягнену згідно затвердженої ГС АР Крим мирової угоди та наказу господарського суду АР Крим, інфляційних втрат,процентів за користування грошовими коштами, пені та для звернення з позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Отже, грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань.

Відповідно до пункту 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Суд, дослідивши представлені позивачем докази та оцінивши їх в сукупності встановив правомірність вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та річних. Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума 3% річних у розмірі 3972,15 грн. за період з 19.09.2007 р. по 20.03.2008 р.

Стосовно нарахування суми інфляційних втрат, то вона підлягає зменшенню та за заявлений позивачем період з 19.09.2008 р. по лютий 2008 р. становить 34853,10 грн., виходячи з наступного:

19.09.2007 року - 12 737,10 грн. х 102,2% х 1 дн. = 9,34 грн.

20.09.2007 року – 25474,20 (що становить 12737,10 грн. +12737,10 грн.) х 102, 2 = 18,68 грн.

21.09.2007 року – 38211,30 грн. х 102,2% х 1 дн. = 28,02грн.

24. 09.2007 року – 56898,83 грн. х 102,2% х 1 дн. = 41,73 грн.

25. 09.2007 року - 75586,36 грн. х 102,2% х 1 дн. = 55,43 грн.

26. 09.2007 року - 94273,89 грн. х 102,2% х 1 дн. = 69,13 грн.

27. 09.2007 року - 112961,42 грн. х 102,2% х 1 дн. = 82,84 грн.

28. 09.2007 року – 131648,95 грн. х 102,2% х 1 дн. = 96,54 грн.

01. 10.2007 року – 150336,48 грн. х 102,9% х 1 дн. = 140,64 грн.

02. 10.2007 року – 169024,01 грн. х 102,9% х 1 дн. = 158,12 грн.

03. 10.2007 року – 187711,54 грн. х 102,9% х 1 дн. = 181,45 грн.

04. 10.2007 року – 206399,07 грн. х 102,9% х 1 дн. = 193,08 грн.

05. 10.2007 року – 225086,60 грн. х 102,9% х 1 дн. = 210,56 грн.

08. 10.2007 року – 243774,13 грн. х 102,9% х 1 дн. = 228,05 грн.

09. 10.2007 року – 262461,66 грн. х 102,9% х 1 дн. = 245,53 грн.

10. 10.2007 року по 31.10.2007 р. - 281149,20 грн. х 102,9% х 20 дн. = 5260,21 грн.

Листопад 2007 р. – 281149,20 х 102,2% = 6185,28 грн.

грудень 2007 р. – 281149,20 х 102,1% = 5904,13 грн.

січень 2008 р. – 281149,20 х 102,9% = 8153,35 грн.

лютий 2008 р. – 281149,20 х 102,7% = 7591,02 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за період з 19.09.2007 р. по лютий 2008 р. становить 34853,10 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 23649,96 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» з дійсної справи не є господарським в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а підставою його виникнення як і підставою для звернення до суду є затверджена між сторонами ухвалою господарського суду від 04.09-17.09.2007 р. у справі № 2-25/9550-2007 мирова угода, умовами якої не передбачена відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» за її невиконання у вигляді штрафних санкцій, зокрема пені.

Таким чином, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 23649,96 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2; пров. Сільський, 35, ідентифікаційний код 31103143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин» (67751, Одеська обл.. Білгород-Дністровський район, с. Молога, вул.. Комсомольська, 260, ідентифікаційний код 33080423, п/р 26005301511165 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський», м. Білгород-Дністровський, МФО 328458) 3972,15 грн. річних, 34853,10 грн. інфляційних витрат, 388,25 грн. державного мита та 72,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.