Постанова № 227234, 21.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.06 р. Справа № 33/358

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Казеці О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ

про стягнення 24484грн.54коп.

в адміністративній справі №33/358.

за участю представників:

від позивача: Вдовін М.М. – за дов. від 25.04.2006р.

від відповідача: Бобов В.О. – за дов. від 03.05.2006р.

на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні від 01.09.2006р. було оголошено перерву по 21.09.2006р.

СУТЬ СПОРУ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернулось до Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23815грн.11коп. та нарахованої пені 669грн.43коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Краматорського міського центру зайнятості №01-14/1608 від 18.04.2006р.; лист Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради №01/12-1588 від 19.04.2006р.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 172особи. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 7 робочих місць. Фактично на підприємстві працювала 1 особа.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 6 нестворені робочі місця для інвалідів дорівнює 23815грн.11коп.

На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 13.07.2006р., яка дорівнює 669грн.43коп.

Ухвалою від 21.07.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/358 та призначено попереднє засідання на 11.08.2006р.

На підставі статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Дучал Н.М. до розгляду справи був залучений інший суддя. За нормами вищеназваної статті Кодексу судовий розгляд адміністративної справи розпочався спочатку, оскільки було залучено під час судового розгляду нового суддю.

У підготовчому засіданні від 11.08.2006р. представникам сторін повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України та роз’яснені процесуальні права та обов’язки відповідачеві, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від вимог, відповідач не визнав заявлені вимоги.

У запереченнях №01/274 від 09.08.2006р. відповідач не погоджуючись із заявленими вимогами наполягав на наступному.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-XII (із змінами та доповненнями) встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, відповідач не зобов'язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів.

Із 172 робочих місць наявних на підприємстві, робота інвалідів на 123 з них заборонена. Це підтверджується результатом атестації робочих місць за умовами праці. На думку відповідача, для визначення нормативу для працевлаштування інвалідів має братись до уваги кількість робочих місць за виключенням цих 123 робочих місць. Тоді норматив становитиме 2 особи, як і працювали на підприємстві протягом 2005року.

Крім того, у провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №32/142б про визнання банкрутом Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ. На момент розгляду справи, підприємство знаходиться в стадії ліквідації.

А за результатами господарської діяльності підприємство зазнало збитків у розмірі 650000грн.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 11.08.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 01.09.2006р.

У судовому засіданні від 01.09.2006р. головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Також представникам сторін було повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

В присутності представників позивача та відповідача на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву до 21.09.2006р.

Під час судового розгляду були досліджені: Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., розрахунок суми позову; Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; лист Краматорського міського центру зайнятості №01014/1608 від 18.04.2006р.; лист Краматорського міського Управління праці та соціального захисту населення №01/12-1588 від 19.04.2006р.; заперечення №01/274 від 09.08.2006р.; звіт про фінансові результати за 2004р.; звіт про фінансові результати за 2005рік; баланс за 2004рік; баланс на грудень 2005р.; звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою №3-ПН за червень-грудень 2005р.; довідка про кількість працюючих із важкими та шкідливими умовами праці №01/274/3 від 09.08.2005р.; штатний розпис на 01.09.2005р.; штатний розпис на 01.01.2005р.; штатний розпис на 01.04.2005р.; наказ №25-к від 01.07.2004р. (із додатком); протоколи проведення досліджень важкості та напруженості праці (лютий 2004р.); акт перевірки підприємства з питань атестації робочих місць для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення від 12.07.2004р.; Статут Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; ухвала господарського суду Донецької області від 25.03.2004р. у справі №32/142Б; ухвала господарського суду Донецької області від 10.08.2004р. у справі №32/142Б; ухвала господарського суду Донецької області від 07.06.2005р. у справі №32/142Б; ухвала господарського суду Донецької області від 18.07.2006р. у справі №32/142Б.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 172особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 1 особа.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 становить 7 осіб.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991.

Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004 р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.

У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.

Розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005рік становить 3969грн.19коп., таким чином, сума штрафних санкцій за 6 робочих місць, не зайнятих інвалідами, дорівнює 23815грн.11коп.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. Зокрема, у пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до наявних матеріалів справи (лист Краматорського міського центру зайнятості №01014/1608 від 18.04.2006р.; лист Краматорського міського Управління праці та соціального захисту населення №01/12-1588 від 19.04.2006р.) відповідач не повідомляв державну службу зайнятості чи органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та потребу підприємства у 2005 році в таких особах в цілому.

Відповідачем не надано доказів вжиття інших заходів, направлених на виконання обов’язку встановленого Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р., а саме - визначення видів виробництв, цехів та дільниць, посад, де доцільно використовувати працю інвалідів; включення заходів до колективного договору, та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2003 відносно відповідача порушено справу про банкрутство та ухвалою від 25.03.2004р. введена процедура санації. Доказів того, що господарським судом Донецької області винесено постанову про визнання боржника банкрутом та почато процедуру ліквідації суду не надано.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов’язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. Так само відсутні будь-які виключення у цьому Законі та Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. №784-XIV щодо підприємства, яке знаходиться у стадії банкрутства.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Статтею 12 цього Закону визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та Індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

Суд відхилияє посилання відповідача на те, що згідно специфіки діяльності підприємства відповідача більшість посад на підприємстві пов'язана з важкими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, тому не створюються робочі місця для інвалідів. Адже чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 року нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими умовами праці, оскільки зазначене не передбачено чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 23815грн.11коп. підлягають задоволенню.

Що стосується суми нарахованої пені у розмірі 669грн.43коп. за період з 15.04.2006р. по 13.07.2006р. слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2003. у справі №32/142Б щодо Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

Стаття 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. №784-XIV визначає, протягом дії мораторію на задоволення вимог не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, з нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій відповідачем є неправомірним. Тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення нарахованої пені за період з 15.04.2006р. по 13.07.2006р. у розмірі 669грн.43коп.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23815грн.11коп. У задоволенні решти вимог про стягнення 669грн.43коп. нарахованої пені слід відмовити.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004 р. за №1671/10270), Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. ст. 218 Господарського кодексу України, ст.. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. №784-XIV, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 112, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23815грн.11коп. та нарахованої пені 669грн.43коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Краматорське спеціалізоване управління по ремонту металургійних печей та обладнання „Донбасдомнаремонт” м. Краматорськ (84313, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 26, ЄДРПОУ 00192270) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 23815грн.11коп.

У задоволенні решти вимог про стягнення 669грн.43коп. нарахованої пені відмовити.

В судовому засіданні 21.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено: 26.09.2006р.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 3 примірника: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи