Постанова № 2267837, 23.04.2007, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №2-а-103/07

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Трофимової Д.А.,

при секретарі Золотухіній І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дії посадової особи - командира війскової частині А - 1978 Лормана Бориса Анатолійовича в частіні невиплати грошової компенсації замість продовольчого забезпечення неправомірними та стягнення з військової частини А-1978 грошової компенсації за невидане продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним адміністративним позовом до військової частини А-1978, в якому зазначили, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А-1978. 06.10.06р. за наказом № 242 він був звільнений в запас за станом здоров'я. Капітан ОСОБА_2проходив службу в військовій частині А-1978. 09.11.06р. за наказом № 268 він був звільнений в запас по скороченню штатів. Старший лейтенант ОСОБА_3проходив військову службу в військовій частині А-1978. 27.10.06р. за наказом № 257 він був звільнений в запас по скороченню штатів. Майор ОСОБА_4 проходив військову службу в військовій частині А-1978. 02.11.05р. за наказом № 33 він був звільнений в запас по скороченню штатів. Підполковник ОСОБА_5 проходив військову службу в військовій частині А-1392 (правонаступником якої є в/ч А-1978). 01.11.03р. за наказом № 305 він був звільнений в запас за станом здоров'я. Старший сержант ОСОБА_6 проходив військову службу в військовій частині А-1729 (правонаступником якої є в/ч А-1978). 21.09.2005р. за наказом № 264 він був звільнений в запас за станом здоров'я. Усі вони з 11.03.2000р. і по момент звільнення не отримували належний їм продовольчий пайок або грошову компенсацію замість нього.

Вважаючи, що порушено їх законне гарантоване державою право як громадян на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, позивачі просили суд визнати дії посадової особи - командира військової частини А-1978 Лормана Б.А. в частині невиплати грошової компенсації замість продовольчого пайка неправомірними та стягнути з військової частини А-1978 заборгованість за невидане продовольче забезпечення разом з коефіцієнтом інфляції, визначеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.2004р. за № 1202 у розмірі на користь: ОСОБА_1 - 15701 грн. 65 коп.; ОСОБА_2 - 15991 грн. 15 коп.; ОСОБА_3. - 15395 грн. 12 коп.; ОСОБА_4. - 12820 грн. 40 коп.; ОСОБА_5. - 5793 грн. 12 коп.; ОСОБА_6. - 12460 грн. 43 коп., а також витрати по оплаті держмита в розмірі 51 грн., тобто по 8 грн. 50 коп. кожному.

У судове засідання позивачі та посадова особа - командир військової частини А-1978 Лорман Б.А. не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися у

встановленому законом порядку. Тому суд вважає можливим розглянути справу без участі позивачів та посадової особи - командира військової частини А -1978 Лормана Б. А.

Представник позивачів за передорученням - ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачів у повному обсязі на підставі викладених у позові обставин та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю - Лазуткін О.В. адміністративний позов повністю не визнає, пояснив, що дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» в частині отримання за рахунок держави продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошової компенсації замість них, була призупинена Законом України № 1459-Ш/1459-14 від 17.02.2000р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. із змінами від 05.10.2000р. № 2019-Ш гарантує отримання військовослужбовців за рахунок Держави продовольчого та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, який постановою від 29.03.2002р. № 426 затвердив норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань. Загальновійськова норма № 1, в примітках до якої ніде не вказано, що військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом забезпечуються цією нормою за рахунок держави, а тим більше грошовою компенсацією замість неї. До того ж військова частина А-1978 з 2000 року не отримувала від головного розпорядника Міністерства оборони України коштів на виплату даної компенсації.

Суд, вислухавши пояснення представників позивачів і відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року N 1934-ХІІ в редакції Закону N 2019-Ш від 05.10.2000р., військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Залежно від характеру і умов службової діяльності військовослужбовцям Збройних Сил України можуть встановлюватися затверджені Кабінетом Міністрів України надбавки до видів забезпечення, передбачених цією статтею.

Більш того, ст.ст. 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Частина 2 статті 9 цього Закону визначила, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Дію даної норми Закону призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна на підставі Законів N 1459-ІП від 17.02.2000р., N 1577-ІП від 23.03.2000р.

Згідно ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Гарантії військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає таке гідне забезпечення професійної діяльності військовослужбовців, щоб

2

останні змогли надійно захистити суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечити її економічну й інформаційну безпеку.

Пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року, справа N 1-15/2002, N 5-рп/2002 визначено, що багато таких "пільг", встановлених законодавством України для вищевказаних категорій громадян, які знаходяться на службі в державі, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Призупинення дії ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їхнім бажанням грошової компенсації замість них суперечить не тільки ст. 22, але і ст. 48 Конституції України, що гарантує, у тому числі, і військовослужбовцям право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Крім того, у п. 6 вищевказаного Рішення Конституційного Суду України підкреслено, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Відповідно до роз'яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

З огляду на дані обставини справи, а також те, що Закон України № 1459-ІП від 17.02.2000 року, прийнятий після введення Конституції України, суперечить їй, суд безпосередньо застосовує Конституцію України.

Судом достовірно встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А-1978; 06.10.2006р. за наказом № 242 він був звільнений в запас за станом здоров'я. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_1. находився на продовольчому забезпеченні у військовій частині А-1978 і не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 14809 грн. 64 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 15701 грн. 65 коп.

Капітан ОСОБА_2проходив службу в військовій частині А-1978; 09.11.06р. за наказом № 268 він був звільнений в запас по скороченню штатів. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_2. находився на продовольчому забезпеченні у військовій частині А-1978 і не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 15081 грн. 98 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 15991 грн. 15 коп.

Старший лейтенант ОСОБА_3проходив військову службу в військовій частині А-1978; 27.10.2006р. за наказом № 257 він був звільнений в запас по скороченню штатів. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_3. находився на

продовольчому забезпеченні у військовій частині А-1978 і не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 14521 грн. 28 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 15395 грн. 12 коп.

Майор ОСОБА_4 проходив військову службу в військовій частині А-1978; 02.11.2005р. за наказом №33 він був звільнений в запас по скороченню штатів. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_4. находився на продовольчому забезпеченні у військовій частині А-1978 і не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 12102 грн. 26 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 12820 грн. 40 коп.

Підполковник ОСОБА_5 проходив військову службу в військовій частині А-1392 (правонаступником якої є в/ч А-1978); 01.11.2003р. за наказом № 305 він був звільнений в запас за станом здоров'я. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_5 не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 5514 грн. 35 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 5793 грн. 12 коп.

Старший сержант ОСОБА_6 проходив військову службу в військовій частині А-1729 (правонаступником якої є в/ч А - 1978); 21.09.2005р. за наказом № 264 він був звільнений в запас за станом здоров'я. У період з 11.03.2000р. по момент звільнення ОСОБА_6. не одержував грошову компенсацію замість продовольчого пайка на суму 11765 грн. 84 коп., а разом з коефіцієнтом інфляції, визначеній у Постанові Кабінету Міністрів України від 14.09.04р. № 1202 у розмірі 12640 грн. 43 коп.

Дані обставини повністю підтверджуються довідками-розрахунками (а.с. 18-20,25-27, 36-38,46-48, 53-54,60- 62) та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Із листа командира військової частини А-1978 полковника Лормана Б. А. за № 876 від 17.04.2007р. вбачається, що представник позивачів ОСОБА_8. 01.02.2007р. звертався до посадової особи - командира війскової частині А - 1978 Лормана Б.А. з питань виплати ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. грошової компенсації замість продовольчого пайка, але йому було в цьому відмовлено.

Оцінивши докази в їхній сукупності та приймаючи до уваги вимоги ст.ст. 8, 17, 22, 48 Конституції України, ст.ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, суд вважає доводи позивачів в частині стягнення з військової частини А-1978 грошової компенсації за невидане продовольче забезпечення обґрунтованими, оскільки відповідач порушив законні права та інтереси позивачів, передбачені вищезазначеними нормативними актами.

Таким чином, з відповідача на користь позивачів слід стягнути грошову компенсацію у сумі 78161 грн. 87 коп., у т.ч. на користь: ОСОБА_1 - 15701 грн. 65 коп.; ОСОБА_2 - 15991 грн. 15 коп.; ОСОБА_3. - 15395 грн. 12 коп.; ОСОБА_4. - 12820 грн. 40 коп.; ОСОБА_5. - 5793 грн. 12 коп.; ОСОБА_6. - 12460 грн. 43 коп.

У зв'язку з тим, що стягнута на користь позивачів компенсація у сумі входить в склад грошового забезпечення військовослужбовців, що позивачі відповідно до п. 1 ст. 4 Декрета КМУ «Про державне мито» були звільнені при подачі адміністративного позову від сплати державного мита, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави держмито у розмірі 781 грн. 62 коп.

Оскільки адміністративний позов задовольняється, то з відповідача необхідно стягнути і сплачене позивачами держмито у розмірі 51 грн., у т.ч. по 8 грн. 50 коп. кожному, а всього з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню 78212 грн. 87 коп., у т.ч. на користь: ОСОБА_1 - 15710 грн. 15 коп.; ОСОБА_2 - 15999 грн. 65 коп.; ОСОБА_3. - 15403 грн. 62 коп.; ОСОБА_4. - 12828 грн. 90 коп.; ОСОБА_5. - 5801 грн. 62 коп.; ОСОБА_6. - 12468 грн. 93 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 17,22, 48 Конституції України, ст.ст. 2,9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 11, 56, 104, 158-160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати неправомірними дії посадової особи - командира війскової частині А - 1978 Лормана Бориса Анатолійовича в частині невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 грошової компенсації замість продовольчого забезпечення.

Стягнути з військової частини А-1978 (р/р 35219012000181, КЕКВ 1112, МФО 813015, ЄДРПОУ 08160298, ГУДКУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя) суму грошової компенсації замість невиданого продовольчого забезпечення та судових витрат на користь: ОСОБА_1 у розмірі: 15710 (п'ятнадцять тисяч сімсот десять) грн. 15 коп.; ОСОБА_2 у розмірі 15999 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 65 коп.; ОСОБА_3 у розмірі 15403 (п'ятнадцять тисяч чотириста три) грн. 62 коп.; ОСОБА_4 у розмірі 12828 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 90 коп.; ОСОБА_5 у розмірі 5801 (п'ять тисяч вісімсот одна) грн. 62 коп.; ОСОБА_6 у розмірі 12468 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 93 коп.

Стягнути з військової частини А-1978 державне мито в доход державі у розмірі 781 грн. 62 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.