Ухвала суду № 2267279, 21.07.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21  липня  2008 року                                                      м. Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –   Шевцової Н.В., 

           Суддів   -    КалиновськогоВ.А., Бенедик А.П.

при секретарі -  Маймуліній А.В.  

за участю:

Представника позивача - Колісник І.І.

Представника відповідача – Варич Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року по справі№2а-2433/08

за позовом  Приватного підприємства «Володар-2005»  

до                 ДПІ у Московському районі м. Харкова

про              визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

        Приватне підприємство «Володар-2005» (надалі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова (надалі по тесту відповідач), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі  м. Харкова від 30.08.2007 року № 000032/1600/0 про зменшення податку на додану вартість на суму 90000,00 грн., задекларованого у декларації з ПДВ за травень 2007 року у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

        ПостановоюХарківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 рокуадміністративний позов Приватного підприємства «Володар-2005» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішеннябуло задоволено.

        Не погодившись з  постановою суду  першої інстанції, відповідачемподано апеляційну скаргу, в якій він просить  скасувати оскаржувану  постанову.

        В  обґрунтування    вимог    апеляційної     скарги    відповідач   посилається   на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, 4, 11, 86, 159, КАС України, ст. 129 Конституції України та неповне з’ясування обставин справи.

        Позивач  подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду від 06.05.2008 року без змін.

        Колегія  суддів,  заслухавши  суддю  доповідача, перевіривши рішення суду та

_______________

Справа №22-а-4692/08                        Головуючий 1 інстанції: Спірідонов М.О.         Категорія:   36                                                      Доповідач: Калиновський В.А.

доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2007 р. позивач в порядку, передбаченому пп. 7.7.3. п 7.7. ст. 7 Закону України  "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), маючи у квітні 2007 р. залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 106926,00 грн., а у травні 2007 р. від'ємне значення у сумі 84294,00 грн. (код рядків 18.2, 21, 23, 24 податкової декларації з ПДВ за травень 2007 р.) та маючи у квітні 2007 р. факт сплати ним ПДВ у сумі 99833.32 грн. постачальникам товарів, подав до ДПІ у Московському районі м. Харкова податкову декларацію із зазначенням 90000,00 грн. ПДВ як такими, що підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (код рядків 25, 25.2 податкової декларації з ПДВ за травень 2007 р.).

На підставі направлення від 06.08.2007р. № 1635, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відшкодування ПДВ Харченко С.І. відповідно до п. З ч. 6 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р.         № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ „Про ПДВ") та відповідно до наказу ДПІ у Московському районі від 08.06.2007 р. № 537, працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства „Володар-2005" з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. - травень 2007 р. року в рахунок майбутніх платежів, відповідно до затвердженого плану перевірки.

        В ході проведення перевірки правильності визначення достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2007 року, встановлено факт порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ „Про ПДВ" (відповідно пп.5.12.2 Порядку заповнення та надання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005р. №213, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 30.06.2005 року за№702/10982) в частині визначення суми бюджетного відшкодування, як частини від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). За результатами перевірки було складено акт перевірки № 3985/16/33410201 від 17.08.2007 р.

          На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 000032/1600/0 від 30.08.2007 р., яким Приватному підприємству "Володар-2005" зменшено податок на додану вартість за травень 2007 р. на суму 90000,00 грн., задекларований у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

   Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що сплата Приватним підприємством «Володар-2005" у квітні 2007 р. податку на додану вартість у складі вартості товару в сумі не меншій ніж заявлена до відшкодування,   окрім   зазначених   платіжних   доручень   про перерахування грошових коштів  на загальну  суму  599000,00 грн.   (ПДВ - 99833,33  грн.), підтверджується наступними документами: факт   зміни   платежу   підтверджується   даними   проведення    бухгалтерського податкового коригування призначення платежів у податковому періоді - квітень 2007 р. (відповідно до договору купівлі-продажу       № 2005-ПР від 22.06.2006 р.), здійснених ПП "Володар-2005" за платіжними дорученнями № 18 від 18.04.2007 р. на суму 113000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18833,33 грн.) та № 20 від 20.04.2007 р. на суму 400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66666,66 грн.), вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 Контрагенти; Замовлення за квітень 2007 р. та картки рахунку: 631, в тому числі безпосередньо відносно контрагента МПП"АТОС" та відповідно до зобов'язань за договором       № 2005-ПР від 22.06.2006 р. які містяться в матеріалах справи.

         Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

        Згідно  п п. 7.7.1. п 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

         При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

         Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

         Згідно з п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

         Колегія суддів зазначає, що сплата позивачем у квітні 2007 р. податку на додану вартість у складі вартості товару в сумі не меншій ніж заявлена до відшкодування підтверджується:

- платіжними дорученнями :

- № 129 від 06.04.07 р. на суму 23000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3833,33 грн., відповідно   

до договору № 2005-ПР від 20.05.2006 р.;

- № 141 від 13.04.07 р. на суму 32000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5333,33 грн., відповідно  

до договору № 2005-ПР від 20.05.2006 р;

- №  143  від  18.04.07 р.  на суму 31000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5166,67 грн., відповідно до договору № 2005-ПР від20.05.2006р.;

- № 18 від 18.04.07 р. на суму 113000,00 грн.;

- № 20 від 20.04.07 р. на суму 400000,00 грн. на загальну суму 599000,00 грн.

  (ПДВ - 99833,33 грн.)

- договором купівлі-продажу товарів № 2005-ПР від 22.06.2006 р. щодо продажу МПП "АТОС" на користь ПП "Володар-2005" будматеріалів і товарів народного споживання за ціною, в асортименті та за кількістю згідно з накладними, в тому числі й на умовах 100% передплати (пп. 1.1,1.2);

- одержанням ПП "Володар-2005" від МПП "АТОС" продукції відповідно до договору № 2005-ПР від 22.06.2006 р. на загальну суму 600945,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 100157,56 грн.), з яких: 568791,70 грн.  (у т.ч.  ПДВ  - 94798,62 грн.) за видатковою  накладною  №  РН-91566 від 27.04.2007 р.  і  податковою   накладною № 270401 від 27.04.07 р., та 32153,62 грн. (у т.ч. ПДВ -5358,94 грн.)  за видатковою накладною  №   2044    від   02.04.2007 р.  і   податковою накладною  № 2044    від

02.04.2007 р.

         Також, колегія суддів зазначає, що факт сплати ПП "Володар-2005" ПДВ у сумі 85499,99 грн. у складі платежів за платіжними дорученнями № 18 від 18.04.07 р. та № 20 від 20.04.07 р. підтверджується:

- даними які містяться в листі ПП "Володар-2005" № 2704/4 від 27.04.2007 р. на адресу МПП "АТОС" про зміну призначення платежів за зазначеними платіжними дорученнями на оплату за ТМЦ згідно з договором № 2005-ПР від 22.06.2006 р. із виділенням при цьому до сплати загальної суми ПДВ 85500,00 грн.;

- актом звірки взаємних розрахунків за договором № 2005-ПР від 22.06.2006 р.

 Колегія  суддів  зауважує,  що   п.1.8 ст.1  Закону  України  „Про ПДВ"   містить

загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування'' та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.  7 Закону  України  "Про податок на додану вартість"

(надалі по тексту Закон України „Про ПДВ") податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При  цьому, згідно  пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  даного  Закону  України „Про ПДВ" не

підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З   матеріалів  справи,  а  саме  з  акту  перевірки,  вбачається,  що   позивач

виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно  до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7  Закону  України „Про ПДВ" право платника

податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

- або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична

відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

 Відповідно  до  ст. 67  Конституції  України,   кожен  зобов'язаний сплачувати

податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України), Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як  випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку

продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття  19  Конституції  України  встановлює,  що органи  державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже,  податкові  органи не можуть нараховувати податок на додану вартість

та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того,  відповідно  до  ст. 71 КАС України, в адміністративних справах  про

протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно  до  п.п."а" п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7  Закону  України  „Про ПДВ"  умовою

бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

         Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень Відповідачем не було виконано.          

        З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку стосовно того, що зміна призначення платежу законодавством не заборонена.

         Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не ставить можливість бюджетного відшкодування сплаченого ПДВ у попередньому періоді по відношенню до звітного податкового періоду чи віднесення такого ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів в залежність від джерела сплати грошових коштів разом з ПДВ (на оплату товару чи на погашення заборгованості за одержаний раніше товар).

        Крім того, колегія суддів зауважує, що сплата ПП «Володар-2005» у попередньому податковому періоді ПДВ у сумі 90000,00 грн. відповідачем не заперечується.

        Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

       Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.      

       Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова – залишити без задоволення, а постановуХарківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року по справі№2а-2433/08 – залишити без змін.       

            Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.               

Головуючий                                   (підпис)                                    Н.В. Шевцова

Судді                                                (підпис)                                     В.А. Калиновський

                                               (підпис)                                        А.П. Бенедик

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.07.2008 року.    

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                 В.А. Калиновський