Постанова № 2266558, 17.07.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2008 р. Справа № 02/3123а

м. Черкаси, 11 год. 40 хв.

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Дойчева Л.І.. -за довіреністю, відповідач: ОСОБА_1 -підприємець особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 131 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 131 грн. 22 коп. боргу по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року, що складає різницю між ставкою внеску, встановленого на підставі Закону України № 1058 від 09.07.2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і абзацу 8 пункту 8 статті 45 Закону України № 2285 від 23.12.2004 року "Про державний бюджет України на 2005 рік" та частини єдиного податку, сплаченого відповідачем за вказаний період.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила, що зміни до Закону № 2285, зокрема в частині положень статті 45, та Закон України від 16.03.2006 року № 3583-ІV не впливають на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (до яких відноситься відповідач) доплатити до мінімального страхового внеску 83,84 грн., який був встановлений Законом до 31.03.2005 року, оскільки проведеною позаплановою перевіркою позивача від 16.05.2008 року на підставі даних ДПІ в м. Ватутіне встановлено врахування лише 117 грн. 60 коп. за січень -березень 2005 року і цю суму позивач не заявляє до стягнення. Представник позивача заперечила проти доводів відповідача, стверджуючи, що Закон № 2181 не поширюється на правовідносини, які розглядаються у даній справі; відповідно до п. 15 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до вимог про стягнення страхових внесків строк позовної давності не застосовується.

Відповідач у письмовому поясненні по суті спору та у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на Закон України № 3583-ІV від 16.03.2006 року “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року”, вважає, що він не має заборгованості перед позивачем за вказаний період, оскільки він сплачував всі необхідні суми відповідно до вимог законодавства, донарахування і фінансові та штрафні санкції не повинні нараховуватися, Пенсійному фонду не надано право тлумачити Закони України. Також відповідач у судовому засіданні стверджував, що позивачем пропущено строк 1095 днів для стягнення із відповідача коштів, встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач у справі - ОСОБА_1 - зареєстрований 16.09.1997 року виконавчим комітетом Ватутінської міської ради як фізична особа -підприємець та зареєстрований як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідач сплачує податки по спрощеній системі оподаткування -знаходиться на єдиному податку.

Позивач провів перевірку повноти нарахування та сплати фіксованого розміру страхового внеску за І квартал 2005 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та склав Акт № 35 від 16 травня 2008 року про донарахування фіксованого розміру страхового внеску, в якому встановив, що відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (якою був встановлений фіксований розмір страхового внеску у розмірі мінімального страхового внеску) відповідач зобов'язаний був сплатити за 1 квартал 2005 року фіксований страховий внесок, розрахований як різниця між встановленою ставкою внеску 83,84 грн. та частиною єдиного або фіксованого податків, яка згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” становить 42 (єдиний податок) та 10 (фіксований податок) відсотків відповідно, тому за січень - березень 2005 року відповідач повинен був сплатити фіксовану суму страхового внеску 248 грн. 82 коп. Позивачем зараховано відповідачу із суми єдиного податку в січні - березні 2005 року 117 грн. 60 коп. Тому за висновком перевірки позивача відповідач зобов'язаний сплатити 131 грн. 22 коп. до фіксованого розміру страхового внеску.

23.05.2008 року відповідачу направлена вимога № Ф-41 від 16.05.2008 року на вказану суму 131 грн. 22 коп. На поштовому повідомленні проставлена відмітка про отримання кореспонденції 27.05.2008 року.

Суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення і з відповідача підлягає стягненню борг у заявленій позивачем сумі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон), що набрав чинності з 01.01.2004 року, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Закон визначає порядок сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

Пунктом 1 статті 11 Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 14 Закону страхувальниками цих осіб є роботодавці-фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

У статті 18 Закону вказано, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні нараховувати та сплачувати страхові внески до Пенсійного Фонду України в установленому цим Законом порядку. Відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи.

Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами пункту 16 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У пункті 8 статті 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285, в редакції до внесення змін Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV (яким даний закон викладено у новій редакції) вказано, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, встановлювався у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058, на місяць на кожну особу.

Згідно статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Законом України № 2285 від 23.12.2004 року на січень - березень 2005 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено у розмірі 262 грн.

Виходячи із припису статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та враховуючи встановлену для відповідача ставку збору - 32%, мінімальний страховий внесок для нього становить 83 грн. 84 коп., тобто до Пенсійного фонду України в січні-березні 2005 року (по 25 число) від відповідача повинні були надійти кошти в загальній сумі 248 грн. 82 коп.

З розрахунку позивача вбачається, що зі сплаченого відповідачем єдиного податку позивач зарахував як сплачені 58 грн. 80 коп. у січні, та по 29 грн. 40 коп. у лютому та березні 2005 року, а всього зарахував суму 117 грн. 690 коп. Тобто, несплачена сума боргу по страхових внесках складає 131 грн. 22 коп.

Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків з позивачем. Відповідач не оскаржив у встановленому законом порядку вимогу позивача № Ф-41 від 16.05.2008 року на суму 131 грн. 22 коп., тому пред'явлена позивачем сума є узгодженою.

Суд вважає, що позивачем не порушуються вимоги Закону України № 3583-ІV від 16.03.2006 року “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року”, на який посилається відповідач, оскільки в статті 1 Закону говориться про те, що не вважаються заборгованістю суми внесків до Пенсійного фонду України, які були сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством, але не були розподілені, що й виконано позивачем.

Згідно частини 15 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” строк давності щодо стягнення недоїмки, пені, штрафів не застосовується. Перевірка була проведена позивачем та складено акт перевірки 16.05.2008 року. Приписи Закону України № 2181, на який посилався відповідач у судовому засіданні, не поширюється на правовідносини щодо сплати страхових внесків до ПФУ.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у заявленій сумі 131 грн. 22 коп. На підставі статей 89, 94 КАС України з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 грн. 31 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статями 89, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

а) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 21366573) борг в сумі 131 грн. 22 коп.;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси НОМЕР_2банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію - 1 грн. 31 коп. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко  

Постанова складена в повному обсязі

18.07.2008 року.