Постанова № 22663285, 12.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2140/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

прокурора:Ващенка Л.М. (посвідчення № 231 від 11.11.2011, дійсне до 11.11.2016),

представника позивача

УПФУ в Словяносербському районі Луганської області: не зявився,

відповідача фізичної особи підприємця

ОСОБА_1: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1759,80 грн.,

14 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1759,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець Словяносербською районною державною адміністрацією 02.05.2002, в Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області зареєстрований платником страхових внесків, що обрав особливий спосіб оподаткування фіксований податок.

В порушення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач не сплачує страхові внески, у звязку з чим станом на момент подання адміністративного позову за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за відповідачем рахується недоїмка по сплаті страхових внесків у розмірі 1759,80 грн.

Управлінням пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області відповідачу була направлена вимога про сплату боргу № Ф-141 від 06.05.2011. Відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

У звязку з несплатою відповідачем недоїмки позивач звернувся з позовом до суду.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позов.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 12.04.2012 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, про час, дату та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, заперечень проти позову не наддав, про причини неявки суду невідомо.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Словяносербською районною державною адміністрацією 02.05.2002 за № НОМЕР_1 (а. с. 15), яка сплачує фіксований податок, що підтверджується карткою особового рахунку громадянина - підприємця. В УПФУ в Словяносербському районі Луганської області зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в 25.04.2002, що підтверджується заявою про реєстрацію платника страхових внесків (а. с. 16).

Станом на момент звернення до суду з адміністративним позовом заборгованість відповідача по сплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2010 року складає 1759,80 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову (а. с. 10) та карткою особового рахунку (а. с. 11-12).

06.05.2011 Управлінням пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області була винесена вимога про сплату боргу № Ф-141 на суму 1759,80 грн. (а. с. 17). Вказана вимога була отримана відповідачем 24.05.2011, про що свідчить особистий підпис на поштовому повідомленні (а. с. 17).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, борг по сплаті недоїмки по страховим внескам у відповідача виник до 01.01.2011, тому, в даному випадку потрібно застосовувати норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами) (далі Закон № 1058-ІV).

Згідно з п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Законом України від 08.07.10 № 2461 «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Для платників фіксованого податку пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13 лютого 1998 №129/98-ВР встановлено порядок перерахування з фіксованого податку відрахувань до ПФУ, а саме: до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 р. № 2461 «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.

Починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058, тобто мінімального страхового внеску, а саме: за липень-вересень 2010 року по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року 306,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує фіксований податок (а. с. 15). В період з січня по червень 2010 року до УПФУ в Словяносербському районі Луганської області відповідач щомісяця повинен був зараховувати внески у розмірі 5,50 грн., у період з липня по грудень 2010 року відповідачу нараховано мінімальний внесок, а саме: за липень-вересень 2010 року по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року 306,10 грн., який відповідач не сплатив.

Крім того, субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 здано звіт до УПФУ в Словяносербському районі Луганської області за 2010 рік, де в графі «фактично сплачено страхових внесків (грн..)» зазначено 66,00 грн. (а. с. 13-14). Відповідно до картки особового рахунку платника розмір несплаченої недоїмки по страховим внескам за період з січня по грудень 2010 року складає 1759,80 грн., тобто нараховані внески до 01.01.2011. Але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, так як звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним.

Пунктом 6 частини 2 стаття 17, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV, страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-ІV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума заборгованості по сплаті внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2010 року становить 1825,80 грн. (а. с. 10). Відповідачем частково була сплачена сума боргу по страхових внесків в сумі 66,00 грн., а тому заборгованість становить 1759,80 грн. (1825,80 грн. 66,00 грн. = 1759,80 грн.).

Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу № Ф-141 від 06.05.2011 у встановленому законом порядку не оскаржена.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає, що позов Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1759,80 грн. є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1759,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 93741, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області (місцезнаходження: 93701, Луганська область, смт. Словяносербськ, вул. Гагаріна, 30, код ЄДРПОУ 21792620, р/р 25605301011546 ТВБВ № 10012/030 філія Луганського обласного управління, АТ Ощадбанк, МФО 304665) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1759,80 грн. (одна тисяча сімсот пятдесят девять гривень вісімдесят копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 17 квітня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва