Постанова № 22662896, 10.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 року 2а-944/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 №179/0000190171/21, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 989 336,00 грн.

27.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Білоцерківську обєднану державну податкову інспекцію Київської області замінено на Білоцерківську обєднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача винесене безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Період, за який оскаржуваним рішенням донараховано суму податкового зобовязання, а саме жовтень-грудень 2010 року, попередньо перевірявся під час документальної планової перевірки, проте жодних порушень вимог чинного законодавства Податковим органом по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Дока»виявлено не було. Так, всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджували правомірність формування ФОП податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із вказаним контрагентом були наявні та належним чином оформлені.

Відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 ПК України позивач після отримання наказу відповідача про проведення позапланової перевірки, звернувся до Податкового органу з заявою про надання строку для відновлення вказаних документів у звязку з достроковим знищенням первинних документів, що, зокрема, підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Дока», про що Податковий орган було письмово повідомлено напередодні.

ФОП вважає, що всупереч вищевказаним нормам ПК України відповідачем заява про надання строку для відновлення документів була проігнорована та залишена без розгляду. Разом з тим, в спірному акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт поставки сировини від ТОВ «Дока».

Позивач стверджує, що відповідач неправомірно та безпідставно, всупереч нормам чинного законодавства, не надав змоги відновити втрачені документи. Зазначене свідчить про необєктивний та упереджений підхід Податкового органу до проведеної перевірки, відсутність мети встановити обєктивні обставини справи та переслідування цілі посилити фіскальний та адміністративний вплив на ФОП.

Також, у своїх доводах позивач зазначає, що в спірному акті перевірки Податковий орган посилається на постанову старшого слідчого Подільського РУ ГУ МВС в м. Києві про порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва, як на єдину підставу, що свідчить про «нікчемність»укладеного між позивачем та ТОВ «Дока»правочину. Проте, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, встановлення подібних фактів стосовно юридичної особи самі по собі не призводять до недійсності угод, укладених такою особою та не позбавляє юридичної сили видані за господарськими операціями податкових накладних.

Водночас, представник позивача зазначає, що про реальність здійснення господарських операцій між ФОП та ТОВ «Дока», за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит у жовтні-грудні 2010 року, свідчать відновлені та долучені до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, видаткових накладних, про факт оплати вартості придбаного товару свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

Перевіркою ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 знищені підприємцем після проведення документальних планових виїзних перевірок, про що повідомила своїми листами Білоцерківську ОДПІ від 20.09.2011 (вхідний №23067/Р від 20.09.2011) та від 02.12.2011 (вхідний №39428/10 від 02.12.2011). Отже, ФОП повинна була відновити документи до 19.12.2011 згідно з положеннями ПК України.

Таким чином, позивачем до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт поставки сировини від ТОВ «Дока».

Крім того, відповідачем отримано акт перевірки ТОВ «Дока», у якому, зокрема, зазначено, що за період з 01.08.2010 по 17.12.2010 директором ТОВ «Дока»був ОСОБА_2 В ході відпрацювання ТОВ «Дока»встановлено, що підприємство є фіктивним субєктом господарювання, оскільки слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві 31.05.2011 порушено кримінальну справу №07-11997. Досудовим слідством встановлено, що невідомими особами придбано субєкт господарювання ТОВ «Дока»із метою прикриття незаконної діяльності. Допитані директори ТОВ «Дока»ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у показах засвідчили, що не мали відношення до реєстрації та перереєстрації субєкта господарської діяльності, ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, а підписували у нотаріальній установі документи, не усвідомлюючи їхнього змісту.

За результатами отриманої інформації Податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Дока»здійснюється поза межами правового поля. Таким чином, відповідач стверджує, що порушення ФОП та ТОВ «Дока»своїх податкових зобовязань, приписів цивільного та господарського законодавства мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно сформовано податкові зобовязання та податковий кредит, по суті спрямований на заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає встановленим факт необґрунтованого формування податкового кредиту позивачем у розмірі 565 335,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Дока»протягом жовтня-грудня 2010 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, висновки Верховного Суду України, позицію Вищого адміністративного суду України, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 26.11.2001 зареєстрована Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, податковий номер НОМЕР_1, на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ перебуває з 26.11.2001, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_2.

На підставі направлення від 28.12.2011, виданого Білоцерківською ОДПІ, згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п.7 8.1 ст.78 Податкового кодексу України та у звязку з отриманням постанови старшого слідчого СВ Подільського РУ ГМВС України в м. Києві капітана міліції Вишневського А.В. по кримінальній справі №07-11997 про призначення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо взаємовідносин з ТОВ «Дока»(код за ЄДРПОУ 19261401) з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

У звязку з наданням листів до Білоцерківської ОДПІ від 20.09.2011 (вхідний №23067/Р від 20.09.2011) та від 02.12.2011 (вхідний №39428/10 від 02.12.2011) про знищення ФОП після проведення документальних планових виїзних перевірок документів бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, перевірка проводилась у приміщенні Білоцерківської ОДПІ, хоча згідно з наказом про призначення визначена як виїзна. 19.01.2012 за результатами вказаної перевірки Податковим органом складено акт №147/17-1/9-2398516202 (далі Акт перевірки).

У висновках Акту перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого ФОП занижено податок на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року на суму 565 335,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року 62 445,00 грн., за листопад 2010 року 196 537,00 грн., за грудень 2010 року 306 353,00 грн.; п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу, а саме не забезпечення зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Як вбачається з Акту перевірки, вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних встановлених обставин.

Білоцерківською ОДПІ отримано постанову старшого слідчого СВ Подільського РУ ГМВС України в м. Києві капітана міліції Вишневського A.B. від 15.11.2011 про призначення по кримінальній справі №07-11997 позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дока»(код за ЄДРПОУ 19261401) з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.10.2008 по 30.09.2011. проведення перевірки доручено співробітникам ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області.

Також, відповідачем встановлено, що слідчим відділом Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві розслідується кримінальна справа №07-11997, порушена за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 358 КК України. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами придбано, зокрема, субєкт господарювання - ТОВ «Дока»(код за ЄДРПОУ 19261401), зареєстроване 15.09.2003 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією із метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло великої матеріальної шкоди, розрахункові рахунки яких використовувались для легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.

Перевіркою ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 знищені підприємцем після проведення документальних планових виїзних перевірок, про що повідомила своїм листом Білоцерківську ОДПІ від 20.09.2011 (вхідний №23067/Р від 20.09.2011) та від 02.12.2011 (вхідний №39428/10 від 02.12.2011).

Таким чином, відповідно до положень ПК України ФОП повинна була відновити документи до 19.12.2011 (перше повідомлення про дострокове знищення документів від 20.09.2011).

Згідно з даними попередньої перевірки позивача за період 01.01.2010 по 31.12.2010 (акт документальної планової виїзної перевірки від 30.03.2011 №2101/17- 1/2398516202/46) встановлено, що фактичним видом діяльності ФОП є виробництво нерафінованих олій та жирів, а основною сировиною закупки - соя, крім того, на балансі позивача знаходиться тільки 1 один транспортний засіб: Камаз 55102.

ФОП до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт поставки сировини від ТОВ «Дока», в тому числі не надано видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля, книги реєстрації доручень, акти виконаних робіт на здійснення вантажних перевезень.

Таким чином, на кінець перевірки позивач документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.10.2008 по 31.12.2010 не відновленні та не надані для перевірки.

Згідно з відомостями бази автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань у розрізі контрагентів встановлено, що ФОП мала стосунки з ТОВ «Дока», зокрема, в жовтні 2010 року 62 444,80 грн., листопаді 2010 року - 196 537,00 грн., грудні 2010 року 306 352,86 грн. При цьому, відповідно до відомостей бази автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань у розрізі контрагентів податкова декларація ТОВ «Дока»за жовтень, листопад, грудень 2010 року підписана ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Старшим слідчим відділу Подольського РУ ГУМВС України в м.Києві капітаном міліції Вишневським A.B. винесено постанову про порушення кримінальної справи від 31.05.2011 за фактами фіктивного підприємництва, легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих злочинним шляхом та підробки документів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209 та ч. 1 ст.358 КК України.

Згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Дока»від 12.07.2011 ОСОБА_2, проведеного старшим слідчим СВ Подільського РУ FMBC України в м. Києві капітаном міліції Вишневським A.B., встановлено, що ОСОБА_2 після спілкування з незнайомою особою за винагороду був оформлений директором ТОВ «Дока»без виконання фактичних функцій директора та відкрив розрахунковий рахунок в ПАТ Банк «Контракт»(МФО 322465), перереєстрацію в органах державної реєстрації та органах податкової служби не проводив, на посаді директора та головного бухгалтера на підприємстві не працював, наміру проводити діяльність підприємства не мав та нікого на це не уповноважував, свідоцтво платника ПДВ не отримував, печатку не отримував, договора з іншими підприємства на постачання товару (робіт, послуг) не укладав, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та інші фінансово-господарські документи не створював та нікому доручення на це не давав, в т.ч. ФОП ОСОБА_1

Також, ДПІ у Подільському районі м. Києва складено акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дока»(код ЄДРПОУ 19261401) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку па додану вартість за період з 01.08.2010-30.09.2011 року (від 22.11.2011 М478/23-205/19261401), в якому визначено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 щодо продажу ТОВ «Дока»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В акті зазначено, що директором ТОВ «Дока» за період з 01.08.2010 по 17.12.2010 був ОСОБА_2 (код 284616103510) (протокол №17/12-01 від 17.12.2010). ДПІ у Подільському району м. Києва отримано від ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва службову записку від 11.11.2011 №981/26-7 щодо проведення відпрацювання ТОВ «Дока»(код ЄДРПОУ 19261401), у ході якого встановлено, що підприємство є фіктивним субєктом господарювання, оскільки слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві 31.05.2011 року порушено кримінальну справу №07-11997. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами придбано субєкт господарювання -ТОВ «Дока»(код ЄДРПОУ 19261401), із метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло великої матеріальної шкоди, розрахункові рахунки якого використовували для легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.

Допитані директори ТОВ «Дока»ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у показах засвідчили, що не мали відношення до реєстрації та перереєстрації субєкта господарської діяльності, ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, а підписували у нотаріальній установі документи, не усвідомлюючи їхнього змісту. Таким чином, оскільки первинні та господарські документи від імені ТОВ «Дока»підписано не уповноваженими особами, то вони не можуть бути підставою для формування податкових зобовязань чи податкового кредиту з ПДВ.

В ході перевірки ДПІ у Подільському району м. Києва дійшла висновку, що операції ТОВ «Дока»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Дока»є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Отримавши викладену вище інформацію стосовно діяльності ТОВ «Дока»та не отримавши від позивача первинних документів по взаємовідносинах із вказаним контрагентом за жовтень-грудень 2010 року, Податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладеного між цими субєктами господарювання правочину та безпідставне формування податкових зобовязань і кредиту з їхнього боку в зазначеному періоді.

В результаті викладеного та на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 №179/0000190171/21, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 989 336,00 грн., в т.ч. за основним платежем 565 335,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 424 001,00 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, штрафні санкції нараховано в сумі 75 % від розміру донарахованої суми основного платежу відповідно до положень пункту 123.1 ст. 123 ПК України, чинного на момент прийняття субєктом владних повноважень рішення.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи листа позивача від 20.09.2011 ФОП повідомила Податковий орган про факт знищення всієї первинної документації за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у звязку з відсутністю місця зберігання та проведенням планової документальної виїзної перевірки за вказаний період.

26.03.2012 позивачем на підтвердження реальності договору поставки та виконання всіх його умов надано суду завірені копії наступних первинних документів: листів, договору поставки № д-0000035 від 01.08.2010 та додаткової угоди від 10.08.2010 до вказаного договору, податкових накладних, видаткових накладних, квитанцій до прибуткового касового ордеру, актів звірки взаємних розрахунків з ТОВ «Дока».

Із вказаних документів вбачається, що на лист ФОП від 27.02.2012 директору ТОВ «Дока»ОСОБА_3 щодо відновлення та надання всіх наявних первинних документів, які повязані із здійсненням господарської діяльності з позивачем протягом жовтня-грудня 2010 року, отримано відповідь від 15.03.2012 із доданими копіями первинних документів.

Так, з наданих матеріалів судом встановлено, що 01.08.2010 між позивачем та ТОВ «Дока»укладено договір поставки №д-00000035, згідно з умовами якого ФОП купує, а ТОВ «Дока»продає товар (сою) на загальну суму 5 500 000,00 грн. Розрахунок за товар здійснюється безготівковим перерахунком коштів на розрахунковий рахунок або готівкою за фактом поставки.

Серед відновлених та наданих первинних документів містяться видаткові та податкові накладні на поставлений товар, а також квитанції до прибуткового касового ордера, видані ТОВ «Дока»за підписом директора, скріпленим печаткою, які свідчать про визнання товариством факту оплати отриманого товару з боку позивача.

Згідно з поясненнями ФОП, розрахунок за отримані поставки сої протягом жовтня-грудня 2010 року здійснювався готівковим шляхом. Загалом же, в рамках даного договору поставки позивачем на користь ТОВ «Дока»сплачено 658 000,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 14.09.2010, 23.09.2010, 28.09.2010, 01.10.2010, 14.10.2010, а сума в розмірі 4 784 407,00 грн. сплачена товариству готівковими коштами.

Із поданих документів вбачається, що податкові та видаткові накладні, квитанції від імені товариства на адресу ФОП за період з 01.10.2010 по 17.12.2010 підписані директором ОСОБА_2, а за 20.12.2010-24.12.2010, 27.12.2010-31.12.2010 та акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010 директором ОСОБА_3

Також, судом встановлено, що відповідно до отриманого 19.01.2012 Податковим органом листа ДПІ у Подільському районі м. Києва від 16.01.2012 з доданим актом перевірки ТОВ «Дока»від 22.11.2011 відповідач отримав вказаний акт перевірки для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання та врахування в роботі. В той же час, із Акту перевірки від 19.01.2012 вбачається, що в ньому відображено інформацію, викладену в акті перевірки ТОВ «Дока»від 22.11.2011, жодних інших фактів не встановлено.

Зокрема, щодо безпідставного формування ТОВ «Дока»власних податкових зобовязань з ПДВ протягом 01.08.2010 30.09.2011 у сумі 18 884 703,00 грн. по правочинах із контрагентами, серед яких і ФОП, оскільки всі правочини визнано нікчемними на підставі показів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Крім зазначеного, судом встановлено, що згідно з поданими до органів державної податкової служби додатками №5 до декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010 року ТОВ «Дока»відобразило кошти в сумі 565 335,00 грн., як податкові зобовязання за результатами взаємовідносин із позивачем.

Стосовно результатів розгляду кримінальної справи №07-119997 на час вирішення даної справи по суті відповідачем інформації суду не надано.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування ФОП податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року у сумі 565 335,00 грн. за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Дока», а також правомірність застосування штрафних санкцій на підставі норми закону, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, а не можливого вчинення порушення податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що надана відповідачем копія протоколу допиту керівника ТОВ «Дока»ОСОБА_2 та посилання на свідчення ОСОБА_3, не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер, зокрема, договору поставки між ФОП та ТОВ «Дока». Так, інформація про винесення вироку у кримінальній справі №07-11997 на момент прийняття рішення відсутня, а належних доказів того, що підписи на первинних документах, виданих ТОВ «Дока»позивачу, від імені керівників контрагента здійснено іншими особами суду не надано.

Так, посилання у постанові про порушення кримінальної справи від 31.05.2011 на висновок спеціаліста № 299 від 30.05.2011, згідно з яким підписи у договорах та первинних бухгалтерських документах від імені директорів ТОВ «Дока»ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, та, ймовірно, не ОСОБА_2, суд вважає неналежним доказом у справі та відповідно до уваги не бере.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи, що пояснення керівника контрагента позивача зафіксовано лише в протоколі допиту свідка є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у Акті перевірки, та тверджень про відсутність самого факту вчинення між позивачем та контрагентом правочину і виконання його умов поклав показання осіб, як свідків в іншій справі.

Крім того, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом договору поставки №д-0000035 як таким, що порушує публічний порядок.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) статті 203 ЦК України у звязку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на протиправні дії відповідача щодо не надання можливості поновити знищені документи протягом 90 діб з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що повідомлення позивача про знищення первинних документів Податковим органом отримано 19.09.2011, проте станом на 28.12.2011 господарські документи по взаємовідносинах з ТОВ «Дока»поновлено не було.

Згідно з пунктом 44.6 ст. 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, суд зазначає, що Податковий орган, складаючи висновок Акту перевірки щодо заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ на суму 565 335,00 грн. та приймаючи на його підставі оскаржуване рішення в частині донарахування основного платежу, діяв правомірно.

В той же час, приймаючи рішення по суті справи, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Також, в даній категорії справ дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, беручи до уваги факт здійснення ФОП розрахунку за придбаний товар, в ціні якого сплачено податок на додану вартість, визнання та формування ТОВ «Дока»зобовязань з ПДВ на відповідну суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за договором поставки.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо придбання сої, господарської обґрунтованості потреб в отриманні товару за договором поставки, а також факт попереднього здійснення Податковим органом планової документальної перевірки ФОП, за результатами якої порушень з боку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Дока»протягом 2010 року не виявлено.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дока», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення. Відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дока»підтверджується укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки, належним чином оформленими у межах виконання вказаної угоди видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, угодами оренди нежитлових приміщень тощо. Можливість транспортування придбаного товару позивачем підтверджується наявністю власного автотранспорту.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Дока»суду доведено.

Таким чином, у звязку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ФОП щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Дока»у 4 кварталі 2010 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобовязань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У звязку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном субєкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом (ТОВ «Дока»), за умови необізнаності ФОП щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Дока», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд звертає увагу, що на даний час відсутня інформація про наявність обвинувального вироку у кримінальній справі №07-11997.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, факт порушення посадовими особами ТОВ «Дока»податкового та іншого законодавства на даний час не встановлено.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на той факт, що Податковим органом в оскаржуваному рішення неправомірно визначено суму штрафних санкцій у розмірі 75% від донарахованої суми основного платежу.

Так, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 24.11.2011 №2198/11/13-11, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу Україні в редакції, що діяла до 6 серпня 2011 року, передбачав підвищення розміру штрафу до 75% у разі визначення контролюючим органом порушення податкового законодавства втретє і більше разів протягом 1 095 днів.

Оскільки повторність у вигляді вчинення відповідного правопорушення втретє та більше разів не була передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який установлював на момент виникнення взаємовідносин ФОП та ТОВ «Дока», серед іншого, нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, то штраф у розмірі 75 відсотків може бути застосовано лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені втретє і більше разів у період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем у своєму рішенні протиправно застосовано штрафну санкцію у розмірі 75 % від донарахованої суми ПДВ.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між ФОП та ТОВ «Дока», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту коштів, відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах, визнання податкових зобовязань з ПДВ на відповідні суми постачальником товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 07 лютого 2012 року №179/0000190171/21.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2012 р.