Постанова № 22662329, 22.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року /12 год. 15 хв./ Справа № 2а-2611/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод»

про стягнення 9028 грн. 31 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» з вимогами стягнення 9028 грн. 31 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

В позовній заяві позивач вказав, що підприємство відповідача в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» щодо внесення підприємствами коштів, призначених на оплату праці, що покривають фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, яким призначена пільгова пенсія відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не здійснює оплату нарахованої та виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах належним чином у передбаченому розмірі пенсіонеру ОСОБА_2 за період з 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 9028 грн. 31 коп., у звязку з чим за підприємством утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Позивач в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач у судове засідання не зявився, через канцелярію суду направив заперечення на позов, в яких вказав, що рішення Позивача, викладене у протоколі № 313 від 27.05.2009 року про призначення пенсії ОСОБА_2, не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки впродовж усього часу роботи ОСОБА_2 у Відповідача (з 18.01.1984 року по 27.07.1993 року), Списків за вимогами п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не існувало взагалі. На момент роботи ОСОБА_2 у Відповідача обовязок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах був відсутній як такий. Вперше відшкодування зазначених витрат було передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» № 1461 від 17.02.2000 року. До цього моменту витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, взагалі не відшкодовувалися. Норми Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не передбачають відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах по Списку № 2 1956 року та Списку № 2 1991 року. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, справу розглядати за його відсутності.

В звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснюється.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Вільнянський маслозавод» знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області.

Матеріалами справи встановлено, що колишньому працівнику Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» ОСОБА_2 протоколом № 313 від 27.05.2009 року з 22.05.2009 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Список 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пенсію було призначено на підставі уточнюючої довідки № 227 від 23.12.2008 року, виданої Відповідачем, згідно з якою ОСОБА_2 пропрацював за Списком № 2 на підприємстві Відповідача. В довідці, уточнюючій особливий характер праці, копія якої міститься в матеріалах справи, та яка видана підприємством відповідача та містить підпис уповноваженої особи та печатку, зазначений період роботи, який було враховано при призначенні пільгової пенсії.

Відповідач оскаржив рішення про призначення пільгової пенсії ОСОБА_2, оформлене протоколом про призначення пенсії № 313 від 27.05.2009 року, в судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду. 23.09.2010 року Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 2а-3435/10/0870, винесено рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року Апеляційну скаргу ВАТ «Вільнянськимй маслозавод» - залишено без задоволення. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2010 року по справі № 2а-3435/10/0870 набрала законної сили 13.02.2012 року.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області правомірно прийнято рішення про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 по Списку № 2, оформлене протоколом про призначення пенсії № 313 від 27.05.2009 року; а отже заперечення представника відповідача щодо відсутності необхідного для призначення пільгової пенсії стажу роботи у ОСОБА_2, встановленого п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також те, що впродовж усього часу роботи ОСОБА_2 у Відповідача Списків робіт не існувало взагалі, а тому обрахування Позивачем пільгового стажу і призначення пенсії ОСОБА_2 є незаконним, суд до уваги не бере.

Правовідносини, які виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року № 1461-III, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 №21-1.

Судом встановлено, що частка плати відповідача щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_2, складає 91,60%, загальний стаж по Списку № 2 на підприємстві відповідача складає 8 років 7 місяців 14 днів, усього за період з 2009 року по квітень 2010 року відповідач повинен відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області 9028 грн. 31 коп., але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області у сумі 9028 грн. 31 коп. не перерахована.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності у останнього обовязку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, суд вважає хибними, на підставі наступного.

Як свідчить наданий до матеріалів справи протокол № 313 від 27.05.2009 року, пенсія на пільгових умовах ОСОБА_2 призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список 2).

Відповідно до п. 2. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (до 01.01.2004 року) діяв наступний порядок покриття витрат ПФУ на виплату та доставку пільгової пенсії.

З моменту прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року, до 17.02.2000 року, обовязок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за якою підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів у 1992 році, 70 процентів у 1993 році, 80 процентів у 1994 році, 90 процентів у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року № 1461-III частину 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же законом доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, обєктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"».

Також Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року абзац 3 пункту 1 статті 4 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування викладено в такій редакції: встановлено ставку збору на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від обєкту оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, зазначених у пунктах 1 та 2 статті 1 цього Закону.

Статтею 1 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтями 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначені об'єкти оподаткування та ставки збору.

Відповідно до ст. 3 цього Закону збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Так, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування мають сплачувати збір у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Отже, згідно із Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" кожен роботодавець зобов'язаний відшкодовувати державі, в особі Пенсійного фонду України, фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, що зумовлюється шкодою, заподіяною здоров'ю працівників шкідливими та важкими умовами праці.

Тому твердження відповідача стосовно того, що до 17.02.2000 року витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах взагалі не відшкодовувалися, є помилковим. Навпаки, законодавством, яке діяло до 17.02.2000 року було передбачено прямий обовязок відшкодування зазначених витрат в ч. 2 ст. 13 Законі України «Про пенсійне забезпечення», який, потім було змінено, та зобовязано підприємства відшкодовувати зазначені витрати відповідно до норм Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок та процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону. П. 6.5 визначає, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Тобто, на органи Пенсійного фонду України покладено обовязок визначати розмір відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

П.6.8. Інструкції, зазначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до п. 6.3. Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Матеріалами справи судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Вільнянський маслозавод» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод».

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за січень 2010 року та лютий 2010 року було отримано посадовими особами відповідача, про що свідчать підписи на корінці поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має всі законні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості по несплаченим до Пенсійного фонду сумам фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Проаналізувавши зазначені вище правові норми законодавства, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» 9028 грн. 31 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України; ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N1058-I, п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, абз. 4 п. 1 ст. 2, абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», п. 6.1, 6.2, 6.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (вул. Запорізька, 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 00445593) на користь Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (70002, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 6, ЄДРПОУ 20508597,) суму боргу в розмірі 9028 грн. 31 коп. (девять тисяч двадцять вісім гривень тридцять одна копійка) з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення Список №2 ОСОБА_2 за період з 2009 року по квітень 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко