Постанова № 22661721, 11.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3415/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріПоддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес», м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Ковальова Д.В. директор, ОСОБА_2 за дов. від 17.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 20.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2010 року № 0000691701/0/21098/10/17-113, від 11 червня 2010 року № 0000691701/1/24010/10/17-113, від 21 серпня 2010 року № 0000691701/2/33838/10/17-113, від 30 листопада 2010 року № 0000691701/3/49092/10/17-113 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18000 грн., в тому числі за основним платежем 6000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12000 грн. (з урахуванням ухвали про роз'єднання позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що позивач не може виступати податковим агентом, оскільки передання засновником підприємства майна до статутного капіталу не є його доходом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на те, що позивач, яке в обмін на внесене до його статутного капіталу рухомого майна надає фізичній особі корпоративні права згідно з нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом щодо вартості такого майна.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34877332, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 7 травня 2010 року № 968/23-2-34877332 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року № 0000691701/0/21098/10/17-113, від 11 червня 2010 року № 0000691701/1/24010/10/17-113, від 21 серпня 2010 року № 0000691701/2/33838/10/17-113, від 30 листопада 2010 року № 0000691701/3/49092/10/17-113, якими визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 18000 грн., в тому числі за основним платежем 6000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12000 грн.

Правовою підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, пунктів 12.1, 12.2 статті 12, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі Закон № 889), чинного на час виникнення спірних правовідносин. Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб у лютому 2007 року в сумі 6000 грн. Зі статуту позивача, рішення засновника від 9 лютого 2007 року № 1, акту приймання-передачі майна між ТОВ «Грандпроектбізнес» та Ковальовим Д.В. від 9 лютого 2007 року судом встановлено отримання майна на баланс підприємства (бухгалтерська проводка Дт 10 Кт 40) від учасника ТОВ «Грандпроектбізнес» Ковальова Д.В. на загальну вартість 40000 грн., у тому числі: системний блок, монітор, голосовий факс, колонки, компютерна миша, клавіатура, принтер, наушники, обігрівач, процесор, монітор, телефони, мобільні телефони, плотер. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес» було зареєстровано державним реєстратором 13 лютого 2007 року. Від державного реєстратора до податкового органу надійшли відомості про державну реєстрацію юридичної особи та про внесення до статутного фонду 40000 грн. Акт приймання-передачі майна позивачем суду наданий не був, за поясненнями представників позивача даний акт ними не був знайдений, однак як вбачається з акту перевірки відповідача та висновку експерта від 1 грудня 2011 року даний акт був наданий позивачем під час перевірки податковому органу та експерту для дослідження, внаслідок чого його наявність суд приймає як не спірну обставину, враховуючи також відображення такої передачі майна в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону. Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна врегульовано статтею 12 Закону № 889, відповідно до пункту 12.1 якої дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Пункт 12.3 статті 12 Закону № 889 передбачає, що якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334) інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Згідно з підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334 до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп. Згідно зі статтями 715 та 716 Цивільного кодексу України кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Суд зазначає, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, яке, в обмін на внесене рухоме майно до його статутного фонду, надає фізичній особі корпоративні права, є згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889 податковим агентом щодо вартості такого майна.

Суд не приймає посилання позивача на те, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є тільки інвестиційний прибуток, який фізична особа отримає при подальшому відчуженні корпоративного права з огляду на те, що об'єктом оподаткування може бути як отримане корпоративне право в обмін на майно (тобто у даному випадку об'єктом оподаткування буде вартість переданого майна в обмін на корпоративне право), так і інвестиційний прибуток, який отримує фізична особа після подальшого відчуження корпоративного права. Суд зазначає, що це є два різновиди обєкту оподаткування, у спірних правовідносинах має місце перший, тобто об'єктом оподаткування є саме отримане фізичною особою корпоративне право в обмін на передане майно.

Судом також встановлено, що в межах адміністративної справи № 2а-28659/10/0570 за позовом ТОВ «Грандпроектбізнес» до ДПІ у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, й тих, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі, була проведена судова економічна експертиза. В адміністративній справі № 2а-28659/10/0570 позивач відкликав позовну заяву та ухвалою суду позов був залишений без розгляду, після чого позивачем повторно була подана позовна заява про визнання протиправними та скасування тих же податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вищезазначеного акту перевірки від 7 травня 2010 року. Як вбачається з висновку експертизи, за результатами проведеного експертного дослідження експерт підтвердив висновки акту перевірки від 7 травня 2010 року щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 6000 грн. Суд приймає даний висновок експерта як один із письмових доказів, які підтверджують заперечення відповідача на позов, з огляду на те, що дослідження експертом було проведено з урахуванням первинних документів позивача та за висновками акту перевірки від 7 травня 2010 року, на підставі якого прийняті спірні у даній адміністративній справі податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2010 року № 0000691701/0/21098/10/17-113, від 11 червня 2010 року № 0000691701/1/24010/10/17-113, від 21 серпня 2010 року № 0000691701/2/33838/10/17-113, від 30 листопада 2010 року № 0000691701/3/49092/10/17-113 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18000 грн., в тому числі за основним платежем 6000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12000 грн., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 13 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.