Ухвала суду № 226614, 26.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“26” липня 2006 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Конюшка К.В.

суддів:                                               Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі:  Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача-1:  Демченка О.С., Лесечко Л.В.

відповідача-2: не явка

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі                                      м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р.

у справі  №  33/233-29/17

за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю «Оклі Лтд»

до                                1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

                                    2.Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оклі Лтд» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до 1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, 2.Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2003р. № 1988/23-4  та стягнення бюджетної заборгованості  і процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в січні 2003р. позивач відчужив право власності на папір шпалерний ТОВ «Магона» частково за договором купівлі-продажу, а частково за договором міни. На думку позивача, фінансової результати вказаних господарських операцій було відображено у податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач зазначав, що вимог податкового законодавства України він не порушував, а спірне повідомлення-рішення прийняте відповідачем-1 неправомірно.

В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Ухвалою господарського суду м. Києва у справі  №  33/233-29/17 від 07.04.2005р. провадження у справі в частині стягнення з Державного бюджету України  суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1909 639 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості в розмірі 108 925,81 грн. припинено.

 Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2005р. (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005р. (судді: Коваленко В.М., Вербицька О.В., Малетич М.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.10.2003р. № 1988/23-4.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва оскаржила її в касаційному порядку.

Вкасаційній скарзі скаржник просить скасувати дану постанову, з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у позові. В ході розгляду касаційної скарги скаржник уточнив вимоги і просив суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005р. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Оклі ЛТД». 

В судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з‘явились. Представники відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги з урахуванням уточнень до неї та просили її задовольнити. 

Справу розглянуто у відповідності з ч.4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2003р. № 1988/23-4, яким позивачу згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIта відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2777460,00 грн., з яких 1851640,00 грн. - основний платіж і 925820,00 грн. - штрафні санкції.

            Спірне повідомлення-рішення було прийняте на підставі висновків Акту перевірки № 2551/23-4/0302/19259930 від 15.10.2003р., яким встановлено, що  ТОВ «Оклі ЛТД» придбало папір шпалерний у ТОВ «Торгіндустрія» на суму 11127847,20 грн., в т.ч. ПДВ 1854641,20 грн. з подальшою його реалізацією ТОВ «Магона». В розрахунок за одержаний товар на підставі договору міни № 2 від 09.01.2003р. ТОВ «Магона» передає ТОВ «Оклі ЛТД» цінні папери (ощадні сертифікати на пред'явника) на суму 11109840,00 грн., в т.ч. ПДВ 1851640,00 грн. В свою чергу, ТОВ «Магона» придбало вищевказані ощадні сертифікати у ПП «Інна-ТТ» згідно податкової накладної № 0901 від 09.01.2003р. на загальну суму 11109840,00 грн., в т.ч. ПДВ 1851640,00 грн. На думку контролюючого органу, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Оклі ЛТД» в січні 2003р. віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 1851640,0 грн., оскільки суму, на яку придбано ощадні сертифікати, не віднесено до складу валових витрат.

            Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про те, що: при операції міни позивачем правомірно було визначено ощадні сертифікати як товар, і що витрати на їх придбання мали відноситись на валові витрати, а сума нарахованого ПДВ – до податкового кредиту; сума податкового кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Гея», ТОВ «Торгіндустрія», ТОВ «Магона». А наявність вказаних податкових накладних у позивача, а також право ПП «Гея», ТОВ «Торгіндустрія», ТОВ «Магона» видати податкові накладні відповідачем-1 в Акті перевірки № 2551/23-4/0302/19259930 від 15.10.2003р. під сумнів не ставилась, оскільки названі контрагенти позивача належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість; відповідачами не надано судам доказів визнання недійсними в установленому законом порядку договору купівлі-продажу № 41/12/2 від 12.12.2002р., договору купівлі-продажу № 3 від 30.12.2002р., договору міни № м2 від 09.01.2003р.; оскільки позивач не відчужував цінні папери іншим особам, господарську операцію позивача за договором міни неможливо класифікувати як торгівлю цінними паперами.

За вказаних обставин, оскільки висновки Акту перевірки не підтверджуються дослідженими матеріалами справи, спірне повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість та штрафні санкції, правомірно визнано судами попередніх інстанцій недійсним. 

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з п.1.6, 1.19, 1.31 ст.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами і доповненнями); п.1.11, п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3, п.4.2. ст.4, п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» № 448/96-ВР від 30.10.1996р.

Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2005р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005р. у даній справі – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

ГоловуючийКонюшко К.В.

Судді

Ланченко Л.В.                

Нечитайло О.М.                

Пилипчук Н.Г.                

Степашко О.І.