Постанова № 22659883, 22.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12221/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріТелешові В.О.

за участю:

представника позивача Чекменьова Д.М.

представника відповідача - Гришиної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄДА - ДОНБАС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 16550/10/23-213 від 08.07.2011 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 20.06.2011 року № 3869/23-4/33489638. Даний акт складено за результатами невиїзної перевірки ТОВ «ЛЄДА ДОНБАС» з питання правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Транс Грейн» за період вересень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Крініум» за період липень 2010 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесені позивачем з придбання послуг у ПП «Транс Грейн» та ТОВ «Крініум», в результаті чого відбулося завищення податку на прибуток на загальну суму 43 112 грн., а також податку на додану вартість у сумі 34 490 грн. по господарськім операціям за нікчемними право чинами договорами від 26.05.2010 року б/н та від 26.08.2010 року б/н про надання послуг. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначених угод підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 16550/10/23-213 від 08.07.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкові повідомлення рішення № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 16550/10/23-213 від 08.07.2011 року прийняті у звязку з порушенням позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в сумі 34 490 грн. та податку на прибуток в сумі 43 112 грн., оскільки до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно включені витрати понесені позивачем з придбання послуг у ПП «Транс Грейн» та ТОВ «Крініум». Такі висновки зроблені виходячи з того, що зустрічними перевірками зазначених контрагентів встановлена відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, з цього податковим органом було зроблено висновок про те, що договори поставок укладені з іншими контрагентами є нікчемними.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну податкову службу в Україні органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Київському районі м. Донецька не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЄДА ДОНБАС» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 20.06.2011 року державними податковими інспекторами ДПІ у Київському районі м. Донецька, була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЛЄДА ДОНБАС» з питань правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Транс Грейн» за період вересень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Крініум» за період липень 2010 року, про що складено акт № 3869/23-4//33489638 від 20.06.2011 року.

Проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Крініум», ПП «Транс Грейн» встановлено порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з чим відбулося заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 43112 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 43 112 грн., а також порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим відбулось заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34490 грн. у тому числі за липень 2010 року на суму 14 687 грн., вересень 2010 року на суму 19 803 грн.

За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року № 16549/10/23-213, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 34 490,00 грн. та застосовано штраф у розмірі - 8 623, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року № 16550/10/23-213, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 43 112,00 грн. та застосовано штраф у сумі 10 778,00 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з того, що між ТОВ «ЛЄДА ДОНБАС» (Замовник), ТОВ «Крініум»(Виконавець) та ТОВ «Транс Грейн» (Виконавець) були укладені договори від 26.05.2010 року б/н та від 26.08.2010 року б/н, які відповідач за наслідками проведеної перевірки вважає нікчемними.

Предметом вказаних договорів стала підборка зернових (провіяння, сушіння по показниками, вибраковка, утилізація по показникам); вантажно-розвантажувальні роботи; експедиційні роботи.

Згідно п. 2 Договорів, за вказані в п. 1 цього Договорів роботи Виконавець виставляє рахунки та складає акт виконаних робіт. Вартість робіт погоджується Сторонами в Додатку до Договору.

Пунктами 3 Договорів передбачено, що робота вважається виконаною після підписання Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Фактичне виконання умов договорів про надання послуг від 26.08.2010 б/н та від 26.05.2010 року б/н. підтверджено наступними матеріалами справи: випискою банку про проведення розрахункових операцій від 17.09.2010 року, платіжним дорученням № 318 від 17.09.2010 року, податковою накладною № 5257 від 30 липня 2010 року, актом приймання-передачі робіт № 5257 від 30 липня 2010 року, випискою банку про проведення розрахункових операцій від 22.10.2010 року; платіжним дорученням № 369 від 22.10.2010 року; актом приймання-передачі № 2329 від 30 вересня 2010 року; податковою накладною від 30 вересня 2010 року № 2329.

Крім того, факт понесення таких витрат підтверджується документами на подальше оприбуткування товару (пшениці), (податкові та видаткові накладні, виписки з банку про проведення розрахункових операцій, платіжні доручення).

В матеріалах справи також наявний договір укладений між ПП «Гордінг Трейд» (Виконавець) та ТОВ «ЛЄДА-ДОНБАС» (Замовник) про транспортне обслуговування, що підтверджує факт перевезення продукції (зерна), щодо якої позивач здійснює послуги.

Крім того, слід зазначити, що статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Крініум» та ТОВ «Транс Грейн» від 26.05.2010 року б/н та від 26.08.2010 року б/н. Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаних угод відповідач посилається на зустрічні перевірки, які були проведені у відношенні контрагентів ТОВ «Крініум» та ПП «Транс Грейн», згідно з якими була встановлена відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, а тому угоди укладені з вказаними контрагентами є нікчемними, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обовязкових платежів.

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини стосовно відсутності на підприємствах контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не повязують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Крініум» та ПП «Транс Грейн». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Крініум» та ПП «Транс Грейн» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорам ТОВ «Крініум» та ПП «Транс Грейн» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагенти позивача є платником податку на додану вартість, що зазначено у договорах про надання послуг та актами зустрічних перевірок, щодо вказаних контрагентів. Таким чином, вказане підприємство мало право видавати податкові накладні позивачу.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом ТОВ «ЛЄДА-ДОНБАС» податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року та № 16550/10/23-213 від 08.07.2011 року.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, а отже з урахуванням приписів Податкового кодексу України та на підставі статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року та № 16550/10/23-213 від 08.07.2011 року.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄДА - ДОНБАС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 16549/10/23-213 від 8 липня 2011 року, № 16550/10/23-213 від 8 липня 2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄДА - ДОНБАС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 27 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.