Постанова № 22659530, 02.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

02 квітня 2012 р. (11:37) Справа №2а-11717/11/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Публічного акціонерного товариства "Бром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер"

про стягнення коштів в сумі 892,80 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність № 665/10/10-0 від 14.03.2012 року

від відповідачів не зявились

Суть спору: Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Бром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітер» (далі відповідачі) про стягнення в дохід держави суми, одержану за нікчемним правочином, укладеним між ПАТ «Бром» та ТОВ «Ітер» у розмірі 892,80 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 148,80 грн.

Ухвалю суду від 26.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 03.11.2011 року зупинено провадження у справі № 2а-11717/11/0170/2 до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-7742/11/0170/25 за позовом Публічного акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232304, № 0000202304 та № 0000242304 від 23.06.2011 року.

Ухвалою суду від 21.03.2012 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 02.04.2012 року об 11:20 год.

Ухвалою суду від 02.04.2012 року проведено заміну позивача у справі на належного позивача Красноперекопську обєднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2012 р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час, день та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів поважності причин неможливості забезпечення участі представників відповідачів у судовому засіданні, приймаючи до уваги думку представника позивача, керуючись ст. 128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бром» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 063426. ПАТ «Бром» є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100328337 від 22.07.1997 року.

Судом встановлено, що з 26.05.2011 року по 01.06.2011 року Красноперекопською обєднаною Державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Бром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ «Ітер» та ТОВ «Бренд Строй» за листопад 2010 року, за результатами якої був складений акт № 656\23-04\05444552 від 08.06.2011 року.

Перевіркою ПАТ «Бром», зокрема, було встановлено його взаємовідносини в березні 2010 року з ТОВ «Ітер» у вигляді разової угоди на постачання стрічки тормозної.

Так, відповідно до приходного ордеру № 62 від 01.04.2010 року до ПАТ «Бром» по довіреності від ОСОБА_2 надійшла стрічка тормозна в кількості 0,96 кв. метрів.

Сплата за придбання цього товару відбулась 19.03.2010 року платіжним дорученням № 1493 на суму 892,80 гривень, в тому числі ПДВ 148,80 гривень.

До складу валових витрат віднесено вартість придбаних товару від ТОВ «Ітер» в сумі 744 гривні наступними проведеннями:

Д-т 207 К-т 37\11 744 грн. квітень 2010 року.

Стрічка тормозна встановлена на обєкт основних засобів 3 групи у квітні 2010 року, про що свідчить карточка складського обліку матеріалів та Акт списання. Витрати, які були повязані зі списанням вказаного матеріалу віднесено на собівартість готової продукції та відображені у бухгалтерському обліку наступними проведеннями:

Д-т 26 К-т 23.5 на суму 744 грн. квітень 2010 року.

При дослідженні первинних документів на придбання Стрічки тормозної перевіркою встановлено відсутність документів, які свідчать про транспортування товару. Також відсутня інформація про способи пересування товару (яким видом транспорту відбувалось транспортування, якщо автомобільним, то якою кількістю машин або кількість рейсів та ін..).

При цьому Красноперекопською ОДПІ було отримано інформацію від ДПІ у м. Харкові, згідно якої було проведено перевірку ТОВ «Ітер» та встановлено факт відсутності в підприємства постачання та продажу товарів по угодам, визнаним нікчемними.

Так, згідно акту перевірки ТОВ «Ітер», підприємством згідно поданої Декларації про прибуток підприємств за 2010 рік визначено основні фонди в незначних розмірах, тому не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, у достатній кількості для здійснення основного виду діяльності.

Також було встановлено, що підприємство не надає звіти щодо наявності транспортних засобів і звіти про забруднення навколишнього середовища, що свідчить про відсутність на підприємстві будь-яких транспортних засобів.

Таким чином, податковим органом визначено, що правочини укладені від імені ТОВ «Ітер» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства та внаслідок укладення цих угод ПАТ «Бром» було завищено валові витрати за березень квітень 2010 року на суму 744 гривні.

Встановивши вказані обставини, податкова інспекція дійшла висновку про порушення ПАТ «Бром» п. 5.1, пп. 5.2.10, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», внаслідок чого ПАТ «Бром» занизило податок на прибуток за 2010 року в сумі 186 гривень та порушення абз. «а» пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством був завищений податковий кредит на суму 149 гривень.

На підставі зазначених висновків, були прийняті податкові повідомлення рішення:

-№ 0000232304 від 23.06.2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість всього в сумі 15504 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 149 грн. та за листопад 2010 року в сумі 15355 грн. та застосовано штрафні санкції усього в сумі 11628 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 111,75 грн. та за листопад 2010 року в сумі 11516,25 грн.

-№ 0000202304 від 23.06.2011 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 111,75 грн.

-№ 0000242304 від 23.06.2011 року яким ПАТ «Бром» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 279 грн., в тому числі 186 грн. за основним платежем та 93 грн. штрафні санкції.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.10.2011 року у справі № 2а-7742/11/0170/25, що набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Бром» задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000232304 від 23.06.2011 року, винесене Красноперекопською Обєднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ «Бром» зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість усього в сумі 15504 гривні та застосовані штрафні санкції в сумі 11628 гривень. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення № 0000202304 від 23.06.2011 року, винесене Красноперекопською Обєднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ «Бром» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 111,75 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000242304 від 23.06.2011 року, винесене Красноперекопською Обєднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ «Бром» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 279 гривень, в тому числі за основним платежем 186 гривень та за штрафними санкціями 93 гривні.

Так, під час розгляду справи № 2а-7742/11/0170/25 суд встановив, що в березні 2010 року між КВАТ «Бром» та ТОВ «Ітер» було укладено разову угоду на постачання стрічки тормозної в кількості 0,96 м. загальною вартістю 892,80 гривень, в тому числі ПДВ 148,80 гривень.

На момент укладення цього договору, ТОВ «Ітер» був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, свідоцтво якого було анульовано за ініціативою податкової інспекції лише 07.04.2011 року.

19.03.2010 року ТОВ «Ітер» на імя КВАТ «Бром» було виписано витратну накладну № 76 та податкову накладну на загальну суму 892,80 гривень, в тому числі ПДВ 148,80 гривень. Згідно витратній накладній, товар був отриманий за довіреністю ОСОБА_2

Оплата придбання зазначеного товару підтверджується платіжним дорученням № 1493, відповідно до якого 19.03.2010 року ПАТ «Бром» перерахувало ТОВ «Ітер» за придбання стрічки тормозної суму у розмірі 892,80 гривень, в тому числі ПДВ 148,80 гривень.

Згідно приходного ордеру № 62 від 01.04.2010 року, товар був переданий по довіреності ОСОБА_2 на склад ПАТ «Бром» та зареєстрований на складі згідно картці складського обліку матеріалів за номером 207007145003429.

Відповідно до лімітної карти, товар за цим номенклатурним номером, а саме: тормозна стрічка в кількості 0,96 м. вартістю 775 гривень була видана зі складу для виконання робіт по заміні, тобто зазначений товар був використаний в господарській діяльності підприємства.

Податковою інспекцією всі зазначені обставини також були встановлені при проведенні перевірки ПАТ «Бром» та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.

Проте, в акті перевірки зазначено, що ПАТ «Бром» не було надано документів, які свідчать про транспортування цього товару, що на думку податкової інспекції ставить під сумнів сам факт здійснення господарської операції та відповідно неправомірного внесення зазначеної суми до валових витрат.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на момент господарських правовідносин), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мали бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонялось встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначалися статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містила будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалася дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд під час розгляду справи № 2а-7742/11/0170/25 встановив, що ПАТ «Бром» при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з придбання у ТОВ «Ітер» тормозної стрічки, використання цього товару в господарській діяльності підприємства.

Щодо ненадання документів, що підтверджують транспортування цього товару, то суд зазначив, що обсяг поставленого товару є досить незначним, не потребує значних обсягів основних фондів для здійснення діяльності щодо його реалізації та транспортування, а крім того ПАТ «Бром» не включав до валових витрат витрати щодо транспортування цього товару, а тому не було й необхідності в їх підтвердженні.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст.207 ГК України).

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ст.208 ГК України).

На думку суду, право органу податкової служби звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. має реалізовуватись виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України. Санкція, зазначена в ч. 1 ст. 208 ГК України, не можна застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку, що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Суд враховує, що ч.1 ст.207 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч.2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вивчивши рішення Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-7742/11/0170/25, суд вважає, що відповідно до ст. 72 КАС України не потребує повторного доказування факт наявності правовідносин між відповідачами, отримання товару покупцем, проведення розрахунків між ними, сплату ними податків. В силу викладеного стає зрозумілим, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що відповідачі мали намір не здійснювати нарахування та сплату податків, в тому числі ПДВ, тобто діяли з метою, яка не відповідала інтересам держави та суспільства.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.04.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.