Постанова № 22659476, 19.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2011 р. (15:23) Справа №2а-4477/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання дій незаконними та визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача представник за довіреністю №б/н від 26.04.11 р., ОСОБА_1

від відповідача представник за довіреністю №94/10 від 16.04.11 р., ОСОБА_2, представник за довіреністю №51/10 від 19.08.11 р., ОСОБА_3

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.11 р. №0002491502/0, а також визнати дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення суми, яка підлягає до зарахуванню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1398011,00 грн., які зафіксовані в акті камеральної перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване повідомлення рішення, відповідач дійшов не вірних висновків щодо дій позивача по складанню податкової декларації.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого на час виникнення правовідносин законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем порядку подання декларації з податку на додану вартість та, як наслідок, зменшено податковий кредит та визначено розмір податкового зобовязання.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.28). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши надані докази, та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р. (а.с.100-103) (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту встановлено порушення Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 р. №166, а саме: завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 496 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.11р. №0002491502/0 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 620 грн., в тому числі: 496,00 грн. за основним платежем та 124 грн. штрафних санкцій, (а.с.6,98).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту у розмірі 1398011,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому факті, що відповідачем з 11.05.2010 по 14.05.2010 р. було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2009 р. за результатами якої, 14.05.2010 р. складено Акт № 6415/23-7/34309368. Перевіркою встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначає відповідач, позивачем протиправно, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня по грудень 2010 р., не були відображені дані за висновками вказаного акту перевірки від 14.05.2010 р.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, на них розповсюджувалися норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями:п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назва юридичної особи; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг); повна та скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача;

ж) ціну продажу без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Положеннями п.п. 7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Додані до матеріалів справи податкові накладні, оформленні відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

З огляду на викладене, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача, викладені в Акті перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р., щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 1398011,00 грн.

Поряд з цим, враховуючи необхідність всебічного зясування обставин, що мають значення для вирішення справи, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач повинен діяти в порядку та у спосіб визначений Законами України.

Судом встановлено, що висновки, покладені за основу прийнятого оскаржуваного рішення, було зроблено відповідачем під час проведення камеральної перевірки.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу

Єдиним місцем проведення камеральної перевірки є приміщення контролюючого органу. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Особливістю камеральної перевірки є спрощений процесуальний порядок її проведення. Посадові особи контролюючого органу мають право здійснювати камеральну перевірку без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Законодавець не визначає підстав проведення камеральних перевірок, а це означає, що всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці. Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Отже, при проведенні камеральної перевірки, відповідач мав можливість зробити висновок щодо правильності суми податкового кредиту, сформованого позивачем, тільки на підставі даних, що містяться в податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Такі ж самі повноваження органам податкової служби надано, відповідно до Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 за № 197/18935, яким затверджено форму Акту Камеральної перевірки декларації з ПДВ платника податку.

Так, відповідно до Додатку 3 до Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість можливими порушеннями, які можуть бути встановлені при проведені камеральної перевірки з боку платника податку на додану вартість є :

1.Неподання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України;

2. Несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України;

3. Порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що не вплинула на розрахунки з бюджетом;

4. Порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Як вбачається з акту перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р., відповідач дійшов висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту з податку на додану вартість не вивчаючи первинні документи позивача, які стали підставою для його формування, що є не припустимим.

Висновки щодо обґрунтованості та повноти формування позивачем податкового кредиту відповідно до приписів ст.ст. 198,75,77,78 ПК України можливо зробити лише під час проведення документальної перевірки такого платника податку, оскільки такий висновок потребує вивчення інших документів, не віднесених до податкової звітності.

При цьому в Листі ДПА України від 23.03.2011 вих № 8073/7/16-1617 на адресу Голів державних податкових адміністрацій в АР Крим , областях, м.м. Києві та Севастополі, зазначено, що за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо) формуються лише висновки, які можуть бути підставою для їх направлення до відповідних структурних підрозділів податкової служби для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження.

Отже, відповідачем було зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ необґрунтовано та при порушенні встановленого порядку проведення камеральних перевірок.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.11 р. №0002491502/0 протиправно.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача в частині зменшення суми, яка підлягає до зарахуванню до складу податкового кредиту з Податку на додану вартість у розмірі 1398011,00 грн., про що зазначено в акті камеральної перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи правомірність дій держаного органу під час складання акту перевірки, суд оцінює дотримання посадовими особами субєкта владних повноважень, процедури здійснення безпосередньо перевірки. В даному випадку, суд перевіряє та оцінює правомірність дій посадових осіб Державної податкової інспекції, під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд», тобто виконання вказаними особами, процедури перевірки, встановленої законодавчими нормативними актами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно акту перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р. вказаним актом були оформлені результати камеральної перевірки субєкта господарювання.

Відповідно до п.1.2. Порядку «Оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно до п. 1.3. вказаного порядку результати проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляються актом, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідкою.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм інформації про результати перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення субєкта владних повноважень являє собою нормативний акт розпорядчого характеру, що ухвалюється субєктом владних повноважень для розв'язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність відповідного закону про нормативно-правовий акт згідно з вимогами ч. 7 ст. 9 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Теорія права виходить з того, що нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених субєктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Правовий акт індивідуальної дії це рішення субєкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або що стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування. Обовязковою ознакою нормативно-правового акту та правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обовязковість їх приписів для відповідного субєкта (субєктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

При цьому актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами (Наказ|Методичні рекомендації, Державна податкова адміністрація, від 12.08.2008, № 534).

З огляду на зазначене вище, суд зазначає, що акт перевірки не є по своїй суті рішенням субєкта владних повноважень в розумінні п. 1ч.1 ст. 17 КАС України, оскільки, по-перше, він не є нормативним актом, так як не містить ніяких норм, по-друге, акт не є розпорядчим документом, так як не містить приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.

Відтак, суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій податкової інспекції в частині зменшення суми, яка підлягає до зарахуванню до складу податкового кредиту з Податку на додану вартість у розмірі 1398011,00 грн., про що зазначено в акті камеральної перевірки №1011/15-2/33077185 від 16.02.2011 р. не підлягають задоволенню, оскільки акт про результати камеральної перевірки позивача підтверджує сам факт перевірки, а висновки про зменшення суми, яка підлягає до зарахуванню до складу податкового кредиту з Податку на додану вартість у розмірі 1398011,00 грн. є логічним завершенням такої перевірки.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частини постанови, постанова складена в повному обсязі 24.08.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.02.11 р. №0002491502/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 496 грн. основного платежу та 124 грн. штрафних санкцій, а разом 620 грн.

3. В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя < підпис > Алексєєва Т.В.

< Текст >