Постанова № 22659473, 06.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 р. (12:20) Справа №2а-5161/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектіва»

до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень,

за участю:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №000524330 від 10.12.2010р. на суму 23715,00грн. та №000523330 від 10.12.2010 р. на суму 3400,00 грн.

Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства з тих підстав, що висновки, зроблені відповідачем під час проведення перевірки, про порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» є необґрунтованими та зроблені по неповно зясованим обставинам, крім того відповідачем при проведенні перевірки порушені норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо порядку її проведення.

Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважав, що ним не було допущено порушень закону при проведенні перевірки, а зроблені висновки щодо порушень позивачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» відповідають дійсності та є обґрунтованими, тому прийняте на підставі висновків акту перевірки рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. В обґрунтування правової позиції відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.39-41).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.1999р. Виконавчим комітетом Судакської міської ради АР Крим здійснено державну Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектіва» (а.с.10).

Працівниками ДПІ в м. Судак в АРК проведена планова перевірка з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій бару, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Ушакова 3, у якому здійснює господарську діяльність Позивач

За наслідком перевірки був складений акт №272/01/10/23/30601753 від 05.08.10р. (а.с.07-09.

Як свідчать матеріали справи, згідно до висновків акту перевірки, у ході перевірки були встановлені порушення п.1, 2, 12,13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме:

- не ведення обліку товарних запасів, у порядку встановленого законодавством, а саме: відсутність за місцем реалізації товару в магазині по адресу м. Судак, вул. Ушакова 3, на загальну 11857,50 грн., накладних, податкових накладних, товаро транспортних накладних або інших документів на товар. (Чим, на думку відповідача, порушено п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», «…вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку...», відповідальність за дане порушення передбачена ст.21 Закону № 265-95-ВР, а саме до позивача були застосовані фінансові санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менш десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

- проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій. Розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався, чим порушено п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». (Як вказує відповідач, відповідальність за дане порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»;

- не забезпечена відповідність сум грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а саме: невідповідність склала 400 грн. (На думку відповідача цим порушено п. 13 ст. 3 Закону № 265-95-ВР, відповідальність за дане порушення передбачена ст.22 Закону № 265-95-ВР).

- реалізація тютюнових виробів здійснена за ціною вище встановленої максимальної цини заводом виробником, а саме реалізація пачки сигарет «Парламент» за ціною 18,0 грн.;

- відсутнє спеціально відведене місце для куріння, в якому повинна розміщуватися наглядна інформація, яка складається з відповідного графічного знаку і тексту «Місце для куріння», «Куріння шкодить вашому здоровю».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000524330 від 10.12.2010р. на суму 23715,00грн. за не ведення обліку товарних запасів, у порядку встановленому законодавством (а.с.10) та №000523330 від 10.12.2010 р. на суму 3400,00 грн. за відсутність спеціально відведеного місця для куріння, в якому повинна розміщуватися наглядна інформація, яка складається з відповідного графічного знаку і тексту «Місце для куріння», «Куріння шкодить вашому здоровю» (а.с. 9).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

Як зазначалося, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилось у відсутності за місцем реалізації накладних, податкових накладних, товаро транспортних накладних або інших документів на товар, на місці реалізації та/або зберігання товарів в магазині по адресу: м. Судак, вул. Ушакова, 3 на загальну суму 11857,50 коп.

Відповідно до п. 4 акту перевірки, зазначено зауваження до акту, а саме те, що накладні на товар знаходяться в бухгалтерії, за місцем реєстрації позивача.

Пунктом 12 ст. 3 Закону про РРО встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивач пояснив, що облік товарних запасів на підприємстві ведеться на підставі накладних за місцем реалізації товару і так як бухгалтерія позивача знаходиться за місцем його державної реєстрації, то первинні документи на час перевірки знаходилися в бухгалтерії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має документи бухгалтерського обліку на товари, наявність яких перевірялася відповідачем. Вказане підтверджується товарними звітами (а.с. 11-14) та накладними (а.с.15-19).

За таких підстав суд приходить до висновку, що позивачем додержані вимоги діючого законодавства щодо зобов'язання ведення обліку товару, здійснення продажу тих товарів, які відображені в такому обліку.

Таким чином, висновок відповідача щодо здійсненні позивачем реалізації товарів с порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки накладних, або інших документів, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону про РРО зобовязують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством.

Досліджуючи це питання, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265. Вказана норма надає можливість підприємцю обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Позивач не позбавлений права зберігати відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товару, за місцем реєстрації.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності.

Крім того слід вказати, що відповідно до ст. 21 Закону про РРО, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ця норма передбачає відповідальність за не ведення суб'єктом підприємницької діяльності обліку товарів взагалі, а також за порушення ведення такого обліку за місцем реалізації та зберігання.

При цьому положення даної норми не містять положень щодо відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за відсутність обліку товарів безпосередньо за місцем їх реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, під час перевірки не вчинено дій направлених на встановлення наявності у позивача документів обліку товарів взагалі.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

За таких обставин, суд вважає рішення суб'єкта владних повноважень в цій частині незаконним і необґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відповідача №000524330 від 10.12.2010р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23715,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3400 гр. грн. за відсутність спеціально відведеного місця для куріння, в якому повинна розміщуватися наглядна інформація, яка складається з відповідного графічного знаку і тексту «Місце для куріння», «Куріння шкодить вашому здоровю», не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлений факт відсутності спеціально відведеного місця для куріння, в якому повинна розміщуватися наглядна інформація, яка складається з відповідного графічного знаку і тексту «Місце для куріння», «Куріння шкодить вашому здоровю».

Відповідно до пункту 3.10 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №219, забороняється куріння тютюнових виробів у закладах (підприємств) ресторанного господарства (незалежно від типу і класу), за винятком спеціально відведених для цього місць.

Субєкт господарювання зобовязаний відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжкою, вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити в куточку споживача наочну інформацію про розташування таких місць про шкоду, яку завдає здоровю людини куріння тютюнових виробів.

Статтею 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року481/95-BP встановлено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!"

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону,у сумі 3400 гривень.

Позивач в судовому засіданні підтвердив факт того, що він є власником приміщення в якому було встановлено вказане порушення.

Суд зазначає, що незважаючи на той факт, що згідно договору оренди нежилого приміщення від 06.02.2008 р. укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, у приміщеннях, де було встановлено порушення, здійснює господарську діяльність, саме фізична особа-підприємець ОСОБА_1, відповідним договором оренди не передбачено обовязок орендаря щодо обладнання приміщення спеціально обладнаними місцями для куріння.

За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 10.06.2011р.

Керуючись ст.ст. 98,160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим №000524330 від 10.12.2010р. у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектіва» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23715,00грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектіва» (АР Крим, м. Судак, вул. Ушакова, 3) 0,45 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис Алексєєва Т.В.

< Текст >