Рішення № 22645283, 12.04.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2012 Справа № 5008/177/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ в особі філії „Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Ужгород, м. Ужгород

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Золотарево Хустського району

Про стягнення 765003,94 грн., з яких 732260,00 грн. заборгованість по кредиту, 18506,58 грн. відсотки за користування кредитом, 13,17 грн. пеня та 14224,19 грн. штраф

Суддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3, головний юрисконсульт, довіреність від 16.06.2011.

від відповідача - ОСОБА_4, представник по дов. від 10.04.2012.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, за договором про іпотечний кредит № 80 від 12.07.2004, суму 765003,94 грн., з яких 732260,00 грн. заборгованість по кредиту, 18506,58 грн. відсотки за користування кредитом, 13,17 грн. пеня та 14224,19 грн. штраф.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Пояснює, що заборгованість у розмірі 765003,94 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, Договором про іпотечний кредит №80 від 12.07.2004, Договором про внесення змін №1 від 07.09.2004, Договором про внесення змін №2 від 09.09.2004, Договором про внесення змін №3 від 20.12.2004, Договором про внесення змін №4 від 16.02.2005, Договором про внесення змін №2/1 від 03.05.2006, Договором про внесення змін №5 від 18.10.2006, Договором про внесення змін №6 від 20.12.2006, Договором про внесення змін №7 від 25.08.2008, Договором про внесення змін від 10.07.2009, розрахунком заборгованості, банківськими виписками.

Представник відповідача визнав позов у частині стягнення 732260,00 грн. заборгованості по кредиту, 18506,58 грн. відсотків за користування кредитом, однак заперечив проти позову у частині стягнення 13,17 грн. пені та 14224,19 грн. річних (3%) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вважає, що кредитор не має права на стягнення пені, з огляду на те, що чинником невиконання зобовязання є світова криза, а тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за порушення зобовязання на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України.

Нараховані позивачем річні на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України також вважає необґрунтованими, з огляду на те, що договором передбачено інший розмір відсотків та те, що вказані відсотки за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а не фінансовою санкцією.

Ознайомившись з письмовим відзивом на позов, представник позивача повністю заперечив проти викладених у ньому обґрунтувань.

Зазначає, що правова природа відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені у договорі, та відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, є різною, оскільки перші не є санкцією, а є грошовим зобовязанням, а ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за невиконання грошового зобовязання.

Тому представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір про іпотечний кредит №80 від 12.07.2004 з подальшими змінами і доповненнями, внесеними Договором про внесення змін №1 від 07.09.2004, Договором про внесення змін №2 від 09.09.2004, Договором про внесення змін №3 від 20.12.2004, Договором про внесення змін №4 від 16.02.2005, Договором про внесення змін №2/1 від 03.05.2006, Договором про внесення змін №5 від 18.10.2006, Договором про внесення змін №6 від 20.12.2006, Договором про внесення змін №7 від 25.08.2008, Договором про внесення змін від 10.07.2009.

За умовами договору з внесеними до нього змінами банк надає позичальнику кредит у сумі 1000000 грн. (пункт 2.1 договору) з кінцевим терміном його повернення 11 травня 2010 року за наступним графіком:

-серпень-вересень 2009 року по 10000 грн. щомісячно;

-жовтень-листопад 2009 року по 50000 грн. щомісячно;

-грудень 2009 року-лютий 2010 року по 100000 грн. щомісячно;

-березень 2010 року 180000 грн.;

-квітень-травень 2010 року по 200000 грн. щомісячно (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18% річних.

Згідно з пунктом 4.1 договору одним з обовязків банку є видати кредит, а позивальник, у свою чергу, зобовязаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом (пункт 4.2.2) та своєчасно повернути кредит (пункт 4.2.7)

На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит на суму 1000000 грн.

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань у частині повернення кредиту у сумі 732260,00 грн. та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 18506,58 грн., позивач звернувся до суду для стягнення такої заборгованості у примусовому порядку.

Суд вважає, що позов належить задоволити частково з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У даному випадку, відповідачем порушено умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (пункти 2.2, 3.3, 3.4, 3.7, 4.2.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1049 цього ж кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі наведених норм права, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість по кредиту у розмірі 732260,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 18506,58 грн., яка повністю підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Відповідно до п.5.3 договору, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.03.2012 по 02.03.2012, яка складає 13,17 грн., перевірена судом та підлягає до стягнення.

Поряд з цим, заявлені позивачем вимоги в порядку ст. 625 ЦК України щодо стягнення 14224,19 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Вказані платежі за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а не фінансовими санкціями.

У даному випадку кредитним договором передбачено інший розмір процентів річних як плати за користування грошовими коштами, заборгованість за якими заявник також просить стягнути з відповідача, а тому застосовувати ще й стягнення передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних немає підстав. За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення суми 14224,19 грн. трьох відсотків річних слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (90441, АДРЕСА_1, ід.код: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, Шевченківський район, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ: 00039002) суму 750779,75 грн. (сімсот пятдесят тисяч сімсот сімдесят девять грн. 75 коп.) заборгованості, у тому числі 732260,00 грн. заборгованості по кредиту, 18506,58 грн. заборгованості по відсотках та 13,17 грн. пені, а також 15015,56 грн. (пятнадцять тисяч пятнадцять грн. 56 коп.) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 17.04.2012.

Суддя Л. М. Якимчук