Рішення № 22645179, 12.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/7/39/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

при секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства «Макіївугілля», м. Макіївка

Предмет спору: стягнення заборгованості в розмірі 173460,00грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. на підставі довіреності

від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 04.04.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 12.04.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВІ», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіївугілля», м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 173460,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №2837 від 14.04.2008р. в частині здійснення оплати за таким договором.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, зазначив, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки акт звірки з боку відповідача підписаний уповноваженою особою та скріплено печаткою такої установи, отже відповідачем чинені дії направлені на визнання суми боргу.

Наполягає на позовних вимогах, вважає, що строк позовної давності перервався підписанням відповідачем акту звірки від 30.06.2009р.

Відповідач підтвердив факт отримання від позивача рахунків на оплату в дату, яка зазначена на самих рахунках, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності в 3 роки (ще в травні 2011 року), вважає, що підписані обома сторонами акти звірки не є доказом переривання строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд СТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №2837 від 14.04.2008р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.05.2008р. (п.12.1 Договору).

Таким чином, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

У відповідності з цим Договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування залізничні на піввагони (далі власні вагони). Список вагонів із зазначенням по кожному номеру, моделі, міста побудування, вартості, плати, дати проведення планових видів ремонтів, основні параметри номерних вузлів та деталей та інші істотні умови приведені в додатку №1 до цього Договору (р.1 Договору).

Згідно п.3.2 Договору, датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. Орендна плата складає 210 грн. з урахуванням ПДВ на добу за один вагон. Розмір орендної плати може бути переглянутий за письмовою згодою однієї із сторін у випадках, передбачених нормативними актами Міністерства транспорту та звязку України, Розпорядженнями Укрзалізниці та законодавством України, що оформлюється відповідними додатковими угодами до цього договору.

Орендні платежі здійснюються орендатором за 3 банківських дні до початку місяця шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок орендодавця, згідно розрахункової суми орендної плати, що підлягає сплаті в запланованому місяці на підставі рахунку орендодавця (п.3.4 Договору).

Орендар зобовязаний проводити щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, взаємні звірки виконання сторонами зобовязань та оплати належних сум платежів з оформленням відповідного акта звірки (п.5.5 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У виконання умов Договору, позивач передав відповідачу обєкти оренди (напіввагони), що підтверджено двостороннім актом прийому-передачі в оренду б/н.

У виконання умов Договору позивачем та відповідачем також були підписані двосторонні акти виконаних робіт за квітень травень 2008р. та позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату від 30.04.2008р. та від 09.05.2008р. Факт отримання від позивача рахунків на оплату в дату, яка зазначена на самих рахунках відповідачем підтверджено.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору, визнання ним суми боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути борг в сумі 173 460, 00 грн. в примусовому порядку.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності в 3 роки (по рахунку від 30.04.2008р. строк позовної давності сплив 30.04.2011р., за рахунком від 09.05.2008р. строк сплив 09.05.2011р.), просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи наполягав на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права щодо стягнення боргу в сумі 173 460, 00 грн., суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач заперечив проти закінчення строку позовної давності щодо стягнення з відповідача боргу, посилаючись на переривання цього строку, в результаті вчинення відповідачем дій, направлених на визнання спірного боргу, а саме, підписання акту звірки від 30.06.2009р.

Згідно ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

В обґрунтування факту переривання строку позовної давності, позивач посилається на акт звірки розрахунків від 30.06.2009р.

Судом досліджено вказаний акт звірки та зясовано, що його підписано керівниками підприємств, зокрема, з боку відповідача ДП «Макіїввугілля» його підписано генеральним директором Толчіним С.М. та скріплений печаткою підприємства.

Факт підписання вказаного акту звірки повноважною особою відповідачем по справі не спростовано.

Тобто, особа (керівник), яка підписала акт звірки від 30.06.2009р., має право представляти інтереси сторони відповідача, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими субєктами господарювання. Підписавши акт звірки від імені відповідача, керівник підприємства ДП «Макіїввугілля» здійснив дії, направлені не тільки на перевірку стану бухгалтерського обліку на підприємстві, але, в силу своїх повноважень, прав та обовязків, й дії, направлені на визнання спірної заборгованості в сумі 173 460, 00 грн.

Вчинені дії з боку відповідача свідчать про надання вищевказаному акту звірки юридичної сили документа, яким субєкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для переривання строку позовної давності в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про вчинення відповідачем дій, направлених на визнання спірної суми боргу 173 460, 00 грн., тобто про переривання строку позовної давності 30.06.2009р. та початку його перебігу заново, у звязку з чим строк позовної давності для спірних взаємовідносин не є пропущеним, оскільки спливає лише 30.06.2012р., а вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 283 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м. Донецьк до Державного підприємства «Макіївугілля», м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 173 460, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Макіївугілля» (86157, Донецька обл.., м.Макіївка, пл.Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ» (83001, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 174, ЄДРПОУ 20367116) заборгованість в сумі 173 460, 00 грн., судовий збір в сумі 3 649, 20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.04.2012р.

Суддя Сгара Е.В.