Рішення № 22645035, 13.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.12р.Справа № 36/5005/1787/2012

За позовом Приватного підприємства "Технолюкс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсними та частково недійсними пунктів договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007

Суддя Соловйова А.Є

Секретар судового засідання Халамай Ю.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.03.2012

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 02-07/2295

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Технолюкс" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання недійсним пункту 6.2. Договору кредиту №М/120/091/07 від 03.04.2007, укладеного між Приватним підприємством "Технолюкс" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі його Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії, який містить третейське застереження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

27.03.2012, до початку розгляду справи по суті, Приватне підприємство "Технолюкс"подало Заяву про доповнення позовних вимог (вих. №23/03 від 23.03.2012), відповідно до якої позивач ставить на розгляд суду питання про визнання недійсними п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п. 6.2. договору кредиту №М120/091/07 від 03.04.2007; частково недійсним п. 3.2.4. вищезазначеного договору кредиту в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього Договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього Договору.

12.03.2012 від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшло клопотання про надіслання позовної заяви по підсудності до Господарського суду м. Києва, яке суд, керуючись положеннями ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, залишив без задоволення, оскільки виходячи з положень ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи в спорах, зокрема, про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобовязаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити грощі тощо. Оскільки на дату звернення до суду зобовязаною стороною за договором кредиту є Приватне підприємство "Технолюкс", місцезнаходження якого Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, дана справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невідповідність п.п.2.10.3., п.п. 3.2.4. частково, п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п. 6.2. договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007 вимогам закону. У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду договір кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007 з додатками № 1, № 2 (а.с.7-17), постанову Вищого господарського суду України від 19.01.2011 по справі № 8/346-09 (12/106-09) (а.с. 50-57).

Позивач, керуючись ст.ст. 22, 55, 64 Конституції України, ст.ст.105, 203, 634 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 44, 207 Господарського кодексу України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" просить визнати недійсними п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п. 6.2. договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007; частково недійсним п. 3.2.4. договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007 в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього Договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього Договору.

Відповідач в судовому засіданні 11.04.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Надав відзив на позовну заяву вих.№ 24/15.11.4-298 від 22.03.2012 (а.с. 66-67), відзив на уточнену позовну заяву вих. № 24/15.11.4.-382 від 09.04.2012 (а.с.83-88). Так, відповідач стверджує, що позивачем не виконуються зобовязання по поверненню кредиту та відсотків за його використання, тим самим порушуються умови пунктів 1.1., 2.4., 3.3.5., 3.3.6. договору кредиту, вимоги ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 346 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що передбачення в п.2.4. кредитного договору права кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за договором в разі неповернення позичальником кредиту в строки, передбачені кредитним договором, не суперечить діючому законодавству, а саме ст.ст. 1, 3, 7 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.589, 590, ч. 2 ст. 592 Цивільного кодексу України, яким також передбачене право звернення стягнення на предмет застави, якщо зобовязання не буде виконано у строк встановлений договором.

Крім того, відповідач зазначив, що в звязку з невиконанням зобовязань за договором кредиту щодо щомісячного погашення кредиту та відсотків у строки, передбачені кредитним договором (п.п.3.3.5., 3.3.6.), пунктами 3.2.4., 3.2.5., 3.2.6.2.. 3.3.16 договору передбачено право кредитора вимагати від позичальника дострокового повернення позичальником, позивачем за справою, кредиту, відсотків, можливих штрафних санкцій, що не суперечить вимогам ст.ст. 610, 611, п. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України.

Щодо пункту 6.2. договору іпотеки, відповідач вважає, що передбачення в кредитному договорі третейського застереження не суперечить ст. 12 ГПК України, в якій зазначено, що спір може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду та ст. 203 ЦК України.

Додатково відповідач зазначив, що договір кредиту укладався на основі примірного договору, рекомендованого банком, але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, доповнювати його зміст, як і передбачено п. 4 ст. 179 ГК України. При укладанні договорів як зобов'язання - кредитного, так і забезпечення - іпотечного, сторонам повідомлялось, що умови договорів рекомендовані АКБ "Укрсоцбанк" для використання при укладанні, але сторони мають право взаємною згодою, саме за взаємною згодою, змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Ніяких заперечень, чи зауважень до умов договору від сторони за договором не надходило. Рекомендований банком кредитний договір не є договором приєднання, як вказує позивач, оскільки відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України договір приєднання це договір, запропонований однією стороною для інших суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. В спірному договорі навпаки статтею 7.1. передбачено, що усі зміни та\або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін. Пункт 7.1. спірного договору свідчить про те, що договір не є договором приєднання. Крім того жодний пункт договору не містить умов, що в разі вступу в договір сторони не мають права наполягати на зміні його змісту, як це передбачено п. 4 ст.179 ГК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався в звязку з неявкою позивача, відповідача та подання ними відповідних клопотань про відкладення розгляду справи, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 27.03.2012 оголошувалась перерва до 05.04.2012.

У судовому засіданні 11.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2007 Приватне підприємство "Технолюкс" (позивач) та акціонерний комерційний банк "Укрсоцбанк" в особі його Криворізького відділення (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі його Криворізького відділення, відповідач) уклали Договір кредиту № М120/091/07 (надалі - Договір кредиту), відповідно до умов якого відповідач зобовязався надати позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання, у сумі 495 000,00 доларів США, зі сплатою 13 процентів комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 березня 2017 року на умовах, визначених цим Договором (ст.1 Договору кредиту).

Пунктом 6.2. Договору кредиту передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, він розглядається третейським суддею Ярошевичем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем, в порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Підпунктом 2.10.3. Договору кредиту передбачено, що у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п. 2.10.2. цього договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. При цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню у тридцяти денний строк від дня її пред'явлення.

Підпунктом 3.2.4. Договору кредиту передбачено, що у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1., 3.3.16., 3.3.17. цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3 цього Договору.

Підпунктом 3.2.5. Договору кредиту передбачено, що у випадку, передбаченому у п.п. 2.10.3. цього договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3-3.3.18. цього договору, а також, у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними, в п. 1.3. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірваній цей договір, що мас наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку позичальника всіх порушень умов цього договору, положення про його розірвання втрачає чинність.

Підпунктом 3.2.6.2. Договору кредиту передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Підпунктом 3.3.16. Договору кредиту передбачено, що на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.10.3.3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4. цього договору.

Підпунктом 3.3.17. Договору кредиту передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково, протягом 5 (пяти) робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, виконати всі свої зобов'язання за цим договором у випадках ліквідації чи реорганізації.

В своїй позовній заяві, з урахуванням уточнень, позивач ставить питання про визнання недійсними п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п. 6.2. Договору кредиту; частково недійсним п. 3.2.4. Договору кредиту в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього Договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього Договору

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Пункт 6.2. Договору кредиту підлягає визнанню недійсним, оскільки суд виходить з того, що зазначення в п. 6.2. договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін на його шкоду.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. п. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про третейські суди", положення про постійно діючий суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Положення та регламент вказаного третейського суду не були надані позивачу для ознайомлення, а відповідачем було приховано інформацію про те, що запропонований постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, який був зазначений в п. 6.2. договору, створений Асоціацією українських банків, безпосереднім членом якої є відповідач, а керівник відповідача - Тимонькін Борис Владиславович є заступником голови Ради Асоціації українських банків, яка безпосередньо затверджує склад третейського суду при Асоціації українських банків.

Зважаючи на те, що позивач не мав рівних можливостей з відповідачем на вплив при формуванні суддівського корпусу цього суду, то умови на яких відповідач змусив позивача укласти вищезазначений договір, зокрема, п. 6.2., також не відповідають принципам цивільного законодавства України, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного України, а саме справедливості, розумності та добросовісності.

Підпункти 2.10.3., 3.2.4. (частково), 3.2.5., 3.2.6.2., 3.3.16. Договору кредиту також підлягають визнанню недійсними виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту вищезазначених пунктів Договору кредиту вони надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Зі змісту п.п. 2.10.3. п.п. 3.2.4. (крім права кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені в п. 1.1 цього договору), п.п. 3.2.5. п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16. видно порушення прав позивача, оскільки положення цих пунктів суперечать загальним підставам та порядку зміни і розірвання договорів, встановлених статтями 651-654 Цивільного кодексу України, а саме: якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р., встановлено заборону банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідні зміни були внесені і до Цивільного кодексу України, який зокрема, доповнено статтею 1056-1, яка визначає порядок сплати процентів за кредитними договором, а також передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже суд приходить до висновку, що на законодавчому рівні визначено, що встановлена у договорі процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку, та як слід, такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

Щодо недійсності п.п. 3.3.17. Договору кредиту, то його вимоги про дострокове виконання всіх зобов'язань позичальника протягом п'яти робочих днів після отримання письмової вимоги кредитора не відповідає вимогам ст. 105 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 4 якої комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яках публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Таким чином, діючим законодавством України передбачений строк для пред'явлення вимог кредиторами, який не може становити менше 2 місяців з моменту публікації повідомлення. Зазначення в п. 3.3.17. договору іншого порядку задоволення вимог кредитора і строку, який значно менший строку зазначеного в ст. 105 ЦК України, свідчить про порушення прав, як можливого боржника так і інших його кредиторів, крім відповідача, а отже свідчить по недійсність цього підпункту договору.

Згідно зі ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що спірні пункти Договору кредиту не суперечать вимогам ст. ст. 610, 611, п. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України не спростовують невідповідність цих пунктів вказаним вище нормам закону, а відтак судом не приймаються.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п. 6.2. договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007, укладеного між Приватним підприємством "Технолюкс" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 8, приміщення 40) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Землячки, 1А).

Визнати частково недійсним п. 3.2.4. договору кредиту № М120/091/07 від 03.04.2007, укладеного між Приватним підприємством "Технолюкс" (50029, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Невська, 8, приміщення 40) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Землячки, 1А). в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобовязань за договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) в особі Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Землячки, 1А) на користь Приватного підприємства "Технолюкс" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 8, приміщення 40, код ЄДРПОУ 31735937) 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 копійок) - судовий збір.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Є. Соловйова Повне рішення складено 13.04.2012