Постанова № 22637481, 30.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2012 р. 10 год.12 хв.Справа № 2-а-5817/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Сторчеус Р.О., представника відповідача Шевченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, нечинними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Херсоні по складанню акта перевірки від 12.10.11 № 3468/07-0/00901631, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 24.10.2011 №№ 0002510700, 0002530700, 0002520700, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 213676,08 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69781 грн., збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 59889 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 14972 грн. 25 коп. Позивач вказує на те, що перевіряюча посадова особа податкової служби вийшла за межі періоду, який був предметом перевірки, та дослідила господарські операції квітня 2010 року. На думку позивача, відсутність контрагентів позивача за своїми юридичними адресами та неможливість проведення зустрічних перевірок не впливає на право позивача на включення до податкового кредиту сплаченого в ціні товару податку на додану вартість. Законодавчими нормами на позивача не покладений обов'язок контролювати своїх постачальників щодо сплати податків, перевіряти наявність у них трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування. Право на податковий кредит виникає внаслідок фактичного проведення господарської операції за наявності первинних бухгалтерських документів та податкових накладних. Зі сторони позивача господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими та податковими документами, документами про транспортування придбаної продукції. Позивач стверджує, що чинним законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати правочини недійсними та застосовувати наслідки недійсності правочинів, в тому числі й тих, які орган державної податкової служби вважає нікчемними. Таке право належить виключно суду.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні, що підтверджується наказом ДПС України від 10.10.11 № 49, випискою з ЄДР.

ДПІ у м. Херсоні заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні за необгрунтованністю. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, прийняті відповідно до фактичних обставин справи. У постачальників ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", ТОВ "Міжгалузева промислова група", ПП "Стилет-Юг" не виявлено транспорту, основних засобів, трудових ресурсів, які приймали б участь у постачанні продукції. Ці юридичні особи є посередниками, вони відсутні за юридичними адресами, фактичне місцезнаходження їх невідомо, що унеможливлює їх перевірку, мають ознаки "фіктивності", не подавали податкової звітності або звітували з показниками про відсутність господарської діяльності в тих періодах, коли позивач декларував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", ТОВ "Міжгалузева промислова група", ПП "Стилет-Юг". Таким чином, податкова інспекція не має підстав для підтвердження факту сплати позивачем ПДВ в ціні придбаної продукції. ДПІ зазначає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування є факт надмірного надходження відповідних сум ПДВ до державного бюджету, а тому відсутність належних доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету виключає можливість задоволення позову. Операції з купівлі-продажу даними контрагентами продукції не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким є в даному випадку є позивач. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" є юридичною особою, платником податків, в тому числі платником податку на додану вартість, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Державною податковою інспекцією у м. Херсоні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, якою було виявлено порушення п. 1.8, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення суми податкового кредиту у розмірі 385427,42 грн., порушення п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 325538,75 грн., порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, що підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 59888 грн. 67 коп., завищення суми бюджетного відшкодування на 213676 грн. 08 коп. За наслідками перевірки складено акт від 12.10.11 № 3468/07-0/00901631. Розглянувши висновки перевірки, податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 24.10.2011, які є предметом спору, а саме:

- № 0002510700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 213676,08 грн., в тому числі по декларації травня на 44984 грн., серпня 2010 року на 7133 грн. 33 коп., жовтня 2010 року на 56055 грн. 51 коп., листопада 51344 грн. 34 коп., грудня 2010 року на 54158 грн. 90 коп.,

- № 0002520700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 59889 грн. та застосування штрафних санкції в сумі 14972 грн. 25 коп.,

- № 0002530700 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 69781 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69781 грн.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а ДПІ, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що вказані в акті перевірки порушення стались через включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені в ціні товару таким постачальникам, як ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", ТОВ "Міжгалузева промислова група", ПП "Стилет-Юг".

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались в 2010 році виключно Законом про ПДВ, а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону, з 01.01.11 Податковим кодексом України (ст. 200). Виходячи із положень пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час декларування позивачем бюджетного відшкодування) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, на момент здійснення господарських відносин визначались пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Податковий кодекс України містить аналогічні норми.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював експорт продукції за межі митної території України, поставка якої нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, отже, перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Порядок перевірки податковим органом задекларованого платником податків бюджетного відшкодування передбачався підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

В декларації по податку на додану вартість травня 2010 року позивач задекларував до відшкодування суму 44984 грн. на рахунок в банку. При цьому було враховано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду рядок 22.2 декларації за квітень в сумі 44984 грн. Перевірити правомірність бюджетного відшкодування по декларації травня 2010 року неможливо без дослідження правомірності формування податкового кредиту за квітень 2010 року, оскільки це законодавчо врегульовано. Тому суд вважає, що податкова інспекція обґрунтовано дослідила правильність формування податкового кредиту квітня 2010 року. Перевіркою було виявлено, що до податкового кредиту квітня 2010 року включено суму 59450 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", від 16.04.10 № 82 на суму податку 14397,23 грн., від 19.04.10 № 84 на суму 14750,62 грн., від 23.04.10 № 86 на суму 12534,99 грн., від 26.04.10 № 88 на 3333,33 грн., від 27.04.10 № 89 на 14433,82 коп. Позивач вважає правомірним включення суми ПДВ до податкового кредиту, в якості доказів реального здійснення господарських операцій придбання продукції у ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" суду наданий договір купівлі-продажу труб, платіжні документи, видаткові накладні, довіреності осіб, які отримували труби, шляхові листи, посвідчення про відрядження водіїв-експедиторів, прибуткові ордери та інші документи.

Відповідачем наданий суду акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.12.11 № 1159/23-3/33159765 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", в якому зазначено, що ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" відсутнє за юридичною адресою, що підтверджується записом в ЄДР, остання декларація з ПДВ подана за травень 2011 року, декларація з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, за серпень 2010 року підприємство декларувало нульові показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, 11.05.11 анульовано свідоцтво платника ПДВ. За таких обставин суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на норми статті 7 Закону про ПДВ про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, є така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Закон про ПДВ покладає обов'язок позивача як покупця сплатити ПДВ в ціні придбання постачальнику, а останній має задекларувати цей податок в своїй декларації в розділі "податкові зобов'язання". Доказів того, що суми ПДВ, які позивач сплатив ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" в ціні придбання труб, задекларовані останнім та надійшли до бюджету, немає. Податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс". ДПІ не має можливості через недобросовісність даного контрагента (відсутність за місцем знаходження, недекларування господарських операцій) перевірити факт відображення ними у відповідних податкових періодах суми ПДВ в податкових деклараціях, та відповідну сплату задекларованих зобов'язань. За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ щодо висновку про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 44984 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 14466 грн., та як наслідок - завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2010 року на 44984 грн. Відшкодування сум ПДВ, які не надійшли до бюджету навіть не з вини платника, а з вини його постачальника (продавця) неможливо, оскільки це призведе до необґрунтованих втрат Державного бюджету.

В декларації червні 2010 року позивач заявив до відшкодування на рахунок у банку суму 351101 грн. Перевіркою було виявлено завищення суми податкового кредиту червня 2010 року на 49214,67 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 49214,67 грн. Судом встановлено, що до податкового кредиту позивач відніс суму 49214,67грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" від 01.06.10 № 120 на суму податку 6300 грн., від 09.06.10 № 151 на суму 10000 грн., від 10.06.10 № 153 на суму 10000 грн., 11.06.10 № 156 на суму 14408 грн., 30.06.10 № 160 на суму 8506,67 грн. Декларації по ПДВ за червень ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" визнано недійсною, підприємство відсутнє за юридичною адресою, перевірити його неможливо. Цей факт підтверджується актом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.12.11 № 1159/23-3/33159765 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс".

Правовідносини з даним контрагентом були зафіксовані податковою інспекцією і в наступних періодах. В липні 2010 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму 7133,33 грн. на підставі податкової накладної від 01.07.10 № 162, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 7133,33 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2010 року на 7133,33 грн.

До податкового кредиту декларації по ПДВ за серпень 2010 року позивач включив суму 60406 грн. по постачальнику ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" на підставі податкових накладних від 06.08.10 № 180 на суму 6166,67 грн., від 06.08.10 № 181 на суму 10666,67 грн., від 10.08.10 № 184 на суму 9908 грн., від 12.08.10 № 187 на суму 7666,67грн., від 13.08.10 № 189 на суму 6666,67грн., від 16.08.10 № 193 на суму 11666,67 грн., від 18.08.10 № 196 на суму 7664,67 грн. ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" не звітувало по податку на додану вартість за серпень 2010 року, податковий кредит позивача не співпадає з податковими зобов'язаннями продавця, підприємство відсутнє за юридичною адресою, перевірити його неможливо.

Отже, надання позивачем всіх первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс" та оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з урахуванням ПДВ є необхідною, але не достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Суд може погодитись з доводами платника, якщо податковим органом не буде встановлено та не доведено, що продавцем товарів не задекларовано та не сплачено податок до бюджету, що є обов'язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту покупцем товару.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач не надав всіх документів, які підтверджують фактичне отримання товарів у даного постачальника. Надані суду подорожні листи не містять найменування постачальників, а тільки назву міста (Дніпропетровськ. Нікополь, Запоріжжя). По деяким поставкам взагалі не надано подорожніх листів. Так, наприклад, не надано подорожнього листа на перевезення продукції водієм ОСОБА_3 від Альянсу за довіреністю № 646 від 31.07.10, продукція була оприбуткована п/ордером № 836. В деяких посвідченнях про відрядження, які були надані як докази отримання представником позивача труб у ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", взагалі немає печатки даного підприємства, отже, неясно, чи відвідував водій-експедитор цього постачальника. Наприклад, у посвідченні про відрядження № 306 від 13.08.10 водію ОСОБА_3, який мав довіреність № 737 від 13.08.11 на отримання продукції, відсутня печатка ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", а є відмітка іншого підприємства АТ "Дніпропетровський трубний завод", у посвідченні про відрядження № 341 водію ОСОБА_3 (довіреність № 845 від 13.09.10) також немає відмітки або печатки ТОВ "Український торгово-промисловий Альянс", але є печатки інших підприємств ТД "Метизи", ТОВ "Мостплюсс".

У серпні 2010 року позивач також мав господарські стосунки з іншими постачальниками ТОВ "Міжгалузева промислова група", ПП "Стилет-Юг", до податкового кредиту віднесені суми 25998 грн. по ТОВ "Міжгалузева промислова група" (податкова накладна від 31.08.10 № 390), 21666,67 грн. по ПП "Стилет-Юг" (податкова накладна від 26.08.10 № 17). Надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи свідчать, що позивач придбавав труби у ТОВ "Міжгалузева промислова група" самовивозом, що підтверджується накладними, подорожніми листами, відрядженнями водіїв-експедиторів, прибутковими ордерами та іншими документами. Відповідач надав суду акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.07.11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міжгалузева промислова група", з якого вбачається, що 26.10.10 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням даної юридичної особи, остання декларація з ПДВ була подана до податкової інспекції за травень 2010 року, по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, в періоді серпень-грудень 2010 року підприємство не декларувало будь-якої господарської діяльності, 01.07.11 анульовано свідоцтво платника ПДВ. Таким чином, доказів того, що суми ПДВ, які позивач сплатив ТОВ "Міжгалузева промислова група", в ціні придбання труб, задекларовані останнім у податковій звітності та відповідно прийняли участь у визначенні податкових зобов'язань, немає. Податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями ТОВ "Міжгалузева промислова група", ДПІ не має можливості через недобросовісність даного контрагента (відсутність за місцем знаходження, недекларування господарських операцій) перевірити факт сплати ПДВ по операціям купівлі-продажу труб позивачу.

Що стосується такого постачальника позивача як приватне підприємство "Стилет-Юг", слід зазначити, що дане підприємство надало позивачу послуги по поточному ремонту виробничого обладнання на суму 130000 грн., що підтверджується договором від 26.08.10, актом здачі прийняття робіт від 26.08.10. В наданому суду примірнику договору відсутні істотні умови, немає ні назви обладнання, яке буде ремонтуватись, ні вартості або ціни послуг. Термін ремонту за договором до 1 жовтня 2010 року, але відповідно до акту здачі-приймання робіт вони були виконані за один день 26.08.10, оплачена робота 30.08.10. Доказів того, що у ПП "Стилет-Юг" є необхідне обладнання та спеціалісти для проведення поточного ремонту обладнання в такі стислі строки та на значну суму, немає. Відповідач надав суду акт ДПІ у м. Херсоні від 24.05.11 № 1700/15-2/37048886 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "Стилет-Юг" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками за період серпень 2010 року, відомості якого свідчать, що підприємство було зареєстровано 31.03.10, адреса м. Херсон, вул. Фрітаун, буд. 155, кв. 63, загальна чисельність працюючих 3 особи, в тому числі керівник та бухгалтер, відсутні будь-які основні засоби, складські приміщення, транспорт, обладнання. Послуги по ремонту обладнання не входять до основного виду діяльності. До ЄДР внесено запис про відсутність ПП за місцезнаходженням, всі правочини даного підприємства в цей період визнані нікчемними, а податковий кредит та податкові зобов'язання недійсними. 10.03.11 анульовано свідоцтво платника ПДВ. Крім того, в діях осіб, які організували створення ПП "Стилет-Юг", слідчими органами виявлені ознаки кримінального злочину (фіктивне підприємництво), засновника ПП "Стилет-Юг" Прокопівнюка притягнули як обвинуваченого по кримінальній справі № 330302-11 за те, що створив фіктивне підприємство "Стилет-Юг" з метою незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків.

Загальна сума завищення податкового кредиту по декларації серпня 2010 року становить 108553 грн. 58 коп.

До податкового кредиту декларації за вересень 2010 року позивачем було включено суму 56055,51 грн. по податковим накладним ТОВ "Міжгалузева промислова група" від 15.09.10 № 424 на суму 25690 грн., від 16.09.10 № 425 на суму 10500 грн., від 16.09.10 № 448 на суму 3415,51 грн., від 24.09.10 № 427 на суму 16450 грн. Це призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 56055 грн. 51 коп. та завищення на цю ж суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року.

В жовтні 2010 року позивач включив до податкового кредиту суму 51344,34 грн. на підставі податкових накладних ТОВ "Міжгалузева промислова група" від 14.10.10 № 496 на суму податку 16600 грн., від 19.10.10 № 548 на суму 9150 грн., від 20.10.10 № 551 на суму 4194,34 грн., від 21.10.10 № 553 на суму 8533,33 грн., від 22.10.10 № 558 на суму 2166,67 грн., від 25.10.10 № 561 на суму 7200 грн., № 586 від 29.10.10 на суму 3500 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 51344 грн. 34 коп. та до завищення бюджетного відшкодування декларації листопада 2010 року на таку ж суму.

До податкового кредиту листопада 2010 року позивачем включено суму 54158,90 грн. на підставі податкових накладних ТОВ "Міжгалузева промислова група" від 01.11.10 № 592 на суму податку 36190 грн., від 04.11.10 № 593 на суму 1518,90 грн., від 12.11.10 № 856 на сум 3333,33 грн., від 16.11.10 № 896 на сум 3333,33 грн., від 17.11.10 № 906 на суму 6666,67 грн., від 18.11.10 № 916 на суму 3116,67 грн., це призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 54158 грн. 90 коп. та до завищення бюджетного відшкодування декларації грудня 2010 року на таку ж суму.

Як суд зазначив вище, даний постачальник не задекларував податкові зобов'язання по вказаним господарським операціям з позивачем, податковий кредит позивача має розбіжності з податковими зобов'язаннями ТОВ "Міжгалузева промислова група", м. Дніпропетровськ.

Позивач не надав всіх документів, які підтверджують фактичне отримання товарів у даного постачальника. Надані суду подорожні листи не містять найменування постачальників, а тільки назву міста Дніпропетровськ. По деяким поставкам взагалі не надано подорожніх листів. Так, наприклад, не надано подорожнього листа на перевезення продукції водієм ОСОБА_3 від ТОВ "Міжгалузева промислова група", який діяв за довіреністю № 903 від 27.09.10, товар оприбуткований п/ордером № 1168 від 06.10.10, відсутній подорожний лист та посвідчення про відрядження ОСОБА_5, яка отримала довіреність № 849 від 13.09.10 на отримання товару від ТОВ "МПГ", який в подальшому був оприбуткований п/ордером № 1079 від 17.09.10. Не надано суду подорожні листи та посвідчення про відрядження по отриманню ОСОБА_3 труб від ТОВ "МПГ" за довіреністю № 1008 від 07.11.10, товар оприбуткований п/ордером № 1291 від 03.10.10, по отриманню труб ОСОБА_6 від ТОВ "МПГ" за довіреністю № 1016 від 01.1110, товар оприбуткований п/ордером № 1317 від 12.11.10. Відсутні подорожні листи та посвідчення про відрядження по факту отримання ОСОБА_3 труб від ТОВ "МПГ" за довіреністю № 1075 від 18.11.10 та за довіреністю № 1292 від 20.12.10, хоч факт одержання труб оформлений прибутковими ордерами.

В посвідченні № 393 від 18.10.10 про відрядження водію-експедитору ОСОБА_3, який мав довіреність № 975 від 18.10 на отримання труб від ТОВ "МПГ", які в подальшому були оприбутковані п/ордером № 1244 від 21.10.10, немає відмітки ТОВ "МПГ", а є відмітки інших підприємств ТОВ "Сентравіс", м. Нікополь, АТ "Дніпропетровський трубний завод". Також у посвідченні про відрядження ОСОБА_3 № 470 від 27.10.10 також відсутня печатка та підпис уповноваженої особи ТОВ "МПГ", але є інші, як-то ВАТ "Дніпрометіз", ТОВ "Такт", АТ "Дніпропетровський трубний завод". В посвідченні про відрядження № 501 від 15.11.10, виданому ОСОБА_3 на отримання труб від ТОВ "МПГ" за довіреністю № 1066 від 15.11.10 відсутня печатка ТОВ "МПГ", а є печатка АТ "Дніпропетровський трубний завод", товар в подальшому оприбуткований п/ордером № 1359 від 19.11.10, в посвідченні про відрядження № 505 від 18.11.10 також немає печатки ТОВ "МПГ", є печатка АТ "Дніпропетровський трубний завод".

Суд приймає до уваги, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. В даному спорі податкова інспекція не мала можливості встановити місцезнаходження контрагентів позивача, перевірити правильність формування ними податкових зобов'язань. Судом встановлено, що ці постачальники не були виробниками продукції, тобто між виробником та позивачем, який відображає у своєму податковому обліку суми податкового кредиту та бюджетне відшкодування за результатами придбання товарів існує низка осіб-посередників. За документообігом, що складається під час таких операцій, товари рухаються від виробника до останнього в ланцюгу платника податків через певну кількість посередників із здійсненням відповідних розрахунків. Усі або деякі з таких посередників додають до вартості товарів певну суму, у звязку з чим утворюється різниця між ціною товару, визначеною виробником та ціною, за якою ці товари придбані останнім у ланцюгу платником податку. При цьому сума податкового кредиту в останнього з ланцюга платника податку визначається з урахуванням найвищої ціни товару. Виходячи з цього, формується сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Водночас один чи декілька із платників податку на додану вартість у ланцюгу посередників або не декларує, або не виконує свої податкові зобовязання зі сплати цього податку до бюджету. У результаті вся або частина різниці між сумами податку на додану вартість, що включені до своїх податкових зобовязань виробником товарів, та сумою податкового кредиту, який взяв участь у формуванні бюджетного відшкодування останнім у ланцюгу платника податку, виявляється не сплаченою до державного бюджету. Натомість задекларована ним (останнім у ланцюгу платником податку) сума бюджетного відшкодування формально повинна бути сплачена цьому платнику податку на додану вартість. Але така ситуація може призвести до прямих фінансових втрат державного бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено сальдовий метод визначення податкових зобовязань із цього податку. Податковими органами проводяться зустрічні перевірки всіх платників податку по всьому ланцюгу. При цьому несплата податку до бюджету принаймі одним з учасників ланцюга розглядається податковими органами як обставина, що виключає можливість формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до викладеного, відшкодування податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість. Несплата податку до бюджету одним з учасників ланцюга свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету та, виключає можливість бюджетного відшкодування.

Така правова позиція цілком узгоджується з вищевикладеними законодавчими нормами. Тому доводи податкової інспекції про те, що бюджетне відшкодування податку можливо тільки у випадку фактичної сплати даного податку по ланцюгу від виробника продукції до позивача як вигодонабувача, є правомірними. Суд вважає, що є правильною оцінка неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, у відповідача було достатньо підстав для не підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування. Позивач є суб'єктом господарювання, займається діяльністю в у сфері виробництва насосів, компресорів, гідравлічних систем, для чого і придбавав труби, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів на даному сегменті ринку, повинен вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі. Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особами, які не декларували податкові зобов'язання, тобто, використовували отриманий податок на додану вартість в інших цілях, ніж сплата до бюджету. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет.

Суд погоджується з тезою позивача, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Але виняток із зазначеного правила становлять випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України), несплата податків до бюджету суперечить інтересам держави та суспільства. Що стосується відсутності судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, то наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнане відповідне зобов'язання недійсним або нікчемним, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Якщо всі правочини постачальника позивача були визнані податковою інспекцією нікчемними, виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки. Відсутність судового рішення про визнання недійсними господарських зобов'язань або правочинів, що приховують розглядувані дії учасників операцій, не повинно розглядатися як беззаперечне підтвердження правомірності права на віднесення витрат до валових у таких ситуаціях.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії ДПІ по зменшенню бюджетного відшкодування, підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій ДПІ при проведенні перевірки суд не вбачає. В задоволенні позовних вимог відмовляється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" в задоволенні позову про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні по складанню акта перевірки від 12.10.11 № 3468/07-0/00901631, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 24.10.2011 №№ 0002510700, 0002530700, 0002520700.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 квітня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1