Постанова № 22637302, 02.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. 14 год.35 хв.Справа № 2-а-639/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Мельничук М.М., представника відповідача Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Елена" (позивач, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач, ДПІ) від 16.02.2012 № 0000320700 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1452 грн. та застосування до підприємства штрафної санкції в сумі 363 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обвинувачення ДПІ у відсутності товарно-транспортних накладних на транспортування товару на ПП ВФК "Елена" від постачальника ТОВ "ВТФ "Авіас" є безпідставним, оскільки підприємство згідно договору № 33/44 ТОВ ВТФ "Авіас" відпускався товар (бензин, дизпаливо) з автозаправної станції за скетч-картками відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997. Позивачем при складанні декларації з ПДВ за квітень 2010 року враховано податкову накладну ТОВ, податок на додану вартість сплачено постачальнику у повному обсязі у складі вартості поставленого товару. Позивачем правомірно включено до податкового кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 1452,00 грн., податковій інспекції були надані всі необхідні документи в підтвердження господарської операції з ТОВ ВТФ "Авіас", тому спірне рішення є необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні, що підтверджується наказом ДПС України від 10.10.11 № 49, випискою з ЄДР.

ДПІ у м. Херсоні (відповідач, ДПІ) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що у квітні 2010 року згідно договору поставки бензину та дизпалива ТОВ ВТФ "Авіас" від 26.01.10 № 33/44, ПП "ВКФ "Елена" було придбано у контрагента товару на загальну суму 8712 грн., в т.ч. ПДВ 1452 грн., що було включено позивачем до податкового кредиту квітня 2010 року, але під час перевірки господарської діяльності позивача податковою інспекцією не встановлено наявність товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичну поставку товару у зв'язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту по декларації за квітень 2010 року у розмірі 1452 грн., а також завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року у сумі 1452 грн. Позивачем під час постачання товару від ТОВ ВТФ "Авіас" не дотримано вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон України "Про автомобільний транспорт", Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 № 128/2568, щодо оформлення товарно-транспортних накладних, які є єдиною формою документів, що підтверджують поставку товару, підтверджує обсяг виконаних робіт водієм автотранспорту під час перевезення вантажу, є підставою для розрахунків між постачальником та покупцем.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, спірне рішення вважає законним та обґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Елена" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість. ПП "ВКФ "Елена" є виробником послуг, основним видом діяльності на час перевірки було ремонт власних суден та придбання запчастин та матеріалів для проведення цього ремонту.

Посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "ВКФ "Елена" щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень 2010 року. За результатами даної перевірки було складено акт від 14.02.12 № 521/07-0/14124668, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168), а саме: завищено суму податкового кредиту по декларації за квітень 2010 року у сумі 1452 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року у сумі 1452 грн..

В акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що одним із постачальників по І ланцюгу постачання у квітні 2010 року було ТОВ ВТФ "Авіас" (код 32560942, м. Дніпропетровськ). ПП "ВКФ "Елена" було придбано у ТОВ ВТФ "Авіас" бензин А95 та дизпаливо згідно договору від 26.01.10 № 33/44 (дослідженого в судовому засіданні). Всього придбано в квітні 2010 року товару на загальну суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн., підприємством включено до податкового кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 1452,00 грн., фактично сплачено в сумі ПДВ 1452,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 21.04.10 № 409 на суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн. Податкова інспекція зазначає, що згідно договору № 33/44 умовами поставки є самовивезення, у зв'язку з чим транспортування здійснювалось за рахунок ПП ВКФ "Елена", товарно-транспортні накладні на підприємстві відсутні. Таким чином, податковою інспекцією зафіксовано в акті перевірки завищення показників в рядках 10.1 та 17 Декларації за квітень 2010 року у сумі ПДВ 1452,00 грн. у зв'язку з включенням ПП ВКФ "Елена" до податкового кредиту операцій з ТОВ ВТФ "Авіас", по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято спірне рішення від 16.02.2012 № 0000320700, яким зменшено ПП "ВКФ "Елена" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1452 грн. та застосовано 363 грн. штрафної санкції.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та наданих сторонами пояснень вбачається, що спірне рішення ґрунтуються на позиції податкової інспекції щодо порушення ПП "ВКФ "Елена" вимог до оформлення факту перевезення палива, відсутності товарно-транспортних накладних.

Відповідно до наданого представником позивача договору від 26.01.10 № 33/44 купівлі-продажу нафтопродуктів вбачається, що ТОВ ВТФ "Авіас" (Продавець) передав у власність товар (бензин А-95, дизельне паливо) ПП ВКФ "Елена" (Покупець), останній зобов'язаний сплатити і прийняти вказаний товар. Згідно пункту 1.8 вказаного договору продаж товару здійснювався відповідно до абз. 25 п. 7 "Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженого постановою КМУ від 19.11.2008 № 1017. За пунктом 1.9 відпуск товару з АЗС здійснювався за скетч-картками відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997. Умовами постачання товару було самовивезення (пункт 2.3 договору).

Суду надано платіжне доручення № 409 від 21.04.2010 щодо оплати ПП "ВКФ "Елена" вартості придбаного у ТОВ ВТФ "Авіас" товару (бензин А-95 15 л., дизтопливо 67 л.) в сумі 8712,00 грн. згідно рахунку № 1186 скетч/карти ХТ від 20.04.10 в т.ч. ПДВ 1452,00 грн.

Згідно положень ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ст. 265 ГК України). У відповідності до п. 5 ст. 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

В даному випадку за договором № 33/44 ПП "ВКФ "Елена" здійснювало самовивезення продукції з ТОВ ВТФ "Авіас", позивач (Покупець) самостійно забирав товар у місці, де перебуває постачальник, і самостійно його транспортував. Порядок податкового обліку витрат на доставку товару залежить, зокрема, від того, як сформульовано таку умову в договорі. Спеціальне застереження щодо способу доставки у випадку самовивезення не потрібне.

Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442 визначено порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами, а також регламентують вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування. Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані в установленому порядку. Згідно пункту 10 вказаних Правил розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі Інструкція № 281). Підприємство в порядку та на умовах, визначених договором, викупає в АЗС певну кількість талонів. Водночас відповідно до пп. 10.3.3 п. 10.3 Інструкції № 281 зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами талона є наявність серійного та порядкового номерів. Відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата). Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі тощо). Передача талонів покупцеві здійснюється після пред'явлення ним довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів. Талони на бензин видаються водіям, які є матеріально відповідальними особами, під звіт. Наприкінці місяця вони складають авансові звіти про використання талонів (талони переводяться в бензин на підставі позначки в подорожньому листі про заправку або відомості з АЗС, де зазначено дата заправки, марки машин, кількість відпущеного пального). Пальне, отримане за паливними картками чи за талонами, обліковується як і пальне, що отримують без карток і талонів.

Таким чином, скретч-картка є різновидом забезпечення права покупця на отримання замовленого товару на прикладі тих же талонів. За договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 33/44 ПП "ВКФ "Елена" здійснило оплату одержаного товару в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ ВТФ "Авіас" протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку та накладних на товар. Таким чином, позивачу було видано рахунок - фактуру № СФ-0001186/Скретч-карта ХТ від 20.04.10 на оплату вартості нафтопродукту на загальну суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн. Згідно наданого суду платіжного доручення № 409 від 21.04.2010 ПП "ВКФ "Елена" було здійснено оплату за бензин згідно вказаного рахунку на суму 8712,00 грн. Як наслідок виписано податкову накладну від 21.04.10 № 0001420/33 та видаткову накладну № РН-0001798 від 22.04.2010. Факт здійснення сплати за надані послуги представником ДПІ не заперечується, як і не заперечується сплата позивачем ПДВ в розмірі 1452,00 грн. в квітні 2010 року.

Виходячи з умов договору № 33/44 та норм діючого законодавства, суд вважає необґрунтованим вимогу відповідача щодо необхідності оформлення товарно-транспортних накладних як підтвердження поставки товарів від продавця до покупця, оскільки скретч-картки, які були передбачені вищевказаним договором, не є документами бухгалтерської звітності, вони дають право на отримання нафтопродукту у кількості та вартості згідно умов договору. Позивачем було надано податкову та видаткову накладні, які є документами бухгалтерської звітності та можуть бути використанні під час формування податкового кредиту та визначення бюджетного відшкодування за результатами господарської діяльності підприємства.

Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний в редакції на час виникнення спірних відносин, далі Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Згідно пункту 1.7 та пункту 1.8 1.7 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. У відповідності до положень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Положення Закону № 168 чітко визначає право на бюджетне відшкодування в разі наявності передбачених законодавством документів, саме даним Законом передбачено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168) Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168).

Суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту в декларації за квітень 2010 року 1452,00 грн. та визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 1452,00 грн., оскільки право на податковий кредит підтверджується наданими суду документами. Суд також приймає до уваги відсутність акту перевірки постачальника позивача ТОВ ВТФ "Авіас" та відсутність доказів того, що даний постачальник не декларував податкові зобов'язання в податковій звітності квітня 2010 року по господарським операціям з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16.02.2012 № 0000320700.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ПП "Виробничо-комерційна фірма "Елена" (пр. Адм. Сенявіна, 3, м. Херсон, код ЄДРПОУ 14124668) витрати по сплаті судового збору в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 квітня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1