Постанова № 22637087, 21.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. 11 год.05 хв.Справа № 2-а-3694/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представників позивача - Саюшкіної Н.І., Гніденка М.Ю.,

представників відповідача - Міськів М.О., Гладченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Скирда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії та визнання нечинним податкове повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство « Скирда » (надалі позивач, ПП « Скирда») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі відповідач, ДПІ), у якому просить визнати незаконними дії ДПІ по проведенню позапланової виїзної перевірки відповідно ПП « Скирда » з питань взаємовідносин з ТОВ « Арс Юг », визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 000043072301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року в розмірі 2 926,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 731,50 грн.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі ДПІ).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято за наслідками незаконних дії ДПІ при проведені позапланової невиїзної перевірки ПП « Скирда », які полягають в порушені пунктів 79.1., 79.2. ст. 79, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України. Зокрема, при здійсненні вказаної перевірки відповідачем не використовувались документи фінансової, статистичної та іншої звітності позивача, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, щодо нарахування і сплати податків та зборів, що вказує на відсутність ознак документальної перевірки. Крім цього, представник позивача зазначив, що підприємству не надсилалося рекомендованим листом із повідомленням про вручення і не вручалося його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Позивач також зазначає, що вказана перевірка проведена з порушенням норм податкового законодавства в частині права податкового органу на проведення повторних перевірок, оскільки акти перевірок від 19.10.2009 року та від 30.07.2010 року свідчать про проведення позапланової та планової перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за ті ж самі звітні податкові періоди, у тому числі і стосовно взаємовідносин з контрагентом позивача ТОВ « Арс - Юг ». Вказані незаконні дії ДПІ щодо проведення перевірки ПП « Скирда » не можуть бути підставою для донарахування податку або застосування будь-яких фінансових санкцій, що відповідає ч. 3 ст. 62 Конституції України, у відповідності з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Позивач також зазначає, що висновок акту перевірки та прийняте на його підставі спірне рішення не відповідають нормам діючого законодавства та є безпідставним, оскільки господарська операція позивача з ТОВ « Арс-Юг » щодо придбання продукції є цілком законною та реальною, що підтверджується оформленими первинними документами, податковими накладними, неналежність оформлення яких не спростована податковим органом в акті перевірки. Крім цього, висновок ДПІ зроблений не за наслідками перевірки первинних документів контрагента, а на підставі листів ДПІ, датованих 2009 роком, та інформації про визнання контрагента позивача банкрутом у грудні 2008 року, що є порушенням статті 61 Конституції України щодо принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки внаслідок неспроможності податкового органу перевірити контрагента-банкрута на позивача перекладено обов'язок цього контрагента щодо сплати податку до бюджету. В обґрунтування висновку податкового органу щодо визнання нікчемною угодою з підстав фактичного нездійснення господарських операцій жодним чином не свідчить про порушення публічного порядку, оскільки об'єктивна сторона невірного відображення у податковій декларації податку на прибуток валових витрат або невірного відображення у податковій декларації з ПДВ податкового кредиту міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок ДПІ про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та його контрагентом договору, в розумінні п 1 ст. 228, ст.. 215, 203 ЦК свідчить про невірне тлумачення змісту вказаної норми матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що в ході проведеної позапланової виїзної перевірки ПП « Скирда» з питань взаємовідносин з його контрагентом ТОВ « Арс-Юг » за період з 01.11.2008 року по 01.12.2010 року встановлено, що одним із основних постачальників будівельних матеріалів у грудні 2008 року по І ланцюгу постачання є ТОВ « АРС-ЮГ» (м. Миколаїв) . Проте, відповідно до акту перевірки ДПІ у м. Миколаєві від 14 грудня 2009 р. № 5988/231-18/36201149 з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «АРС-ЮГ» за період з листопад-грудень 2008 року, січень-травень 2009 р. встановлено, що ТОВ «АРС-ЮГ» фактично не здійснювало господарську діяльність, а лише документувало операції з товаром, на які не мало права власності, а також встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРС-ЮГ». Отже, операції по формуванню податкового кредиту ПП « Скирда » за рахунок ТОВ « АРС-ЮГ» є нікчемними, а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову з наступних підстав.

Щодо правомірності дій ДПІ при проведенні позапланової виїзної перевірки ПП « Скирда », то суд зазначає про наступне.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо незаконності дій податкового органу при проведенні позапланової виїзної перевірки, позивач посилається на порушення відповідачем положень пунктів 79.1., 79.2. ст. 79, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та відсутність прав податкового органу щодо проведення повторних перевірок з однакових підстав та за аналогічні періоди.

Суд відзначає, що згідно з п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI ( далі Податковий кодекс України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовідносини щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки врегульовані статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема

- документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин ( пункт 78.1. статі 78);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.п. 78.1.4., п. 78.1. ст.. 78);

- про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. ( п. 78.4 ст. 78);

- допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу ( пункт 78.5).

Згідно статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. ( пункт 81.1. ст..81)

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних приписів Податкового кодексу України, ДПІ у м. Херсоні були прийняті наказ № 952 від 16.12.2010 року « Про проведення позапланової виїзної перевірки» з питань підтвердження взаємовідносин між ПП «Скирда» та ТОВ « АРС-ЮГ» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 року та наказ № 972 від 21.12.2010 року « Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ПП « Скирда» та вручені особисто керівнику підприємства Шеховцову О.В. направлення на перевірку № 2233/23-4 від 16.12.2010 року та № 2292/23-4 від 22.12.2010 року, після чого була проведена позапланова виїзна перевірка, за наслідками якої складно акт перевірки від 28.01.2011 року за № 173123-4/33726348 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 000043072301/0, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. Крім того, суд зазначає, що із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що висновок ДПІ за фактом встановлених порушень був зроблений також на підставі первинних документів, які були надані представником позивача в ході проведення вказаної перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ПП « Скирда » податковий орган діяв відповідно до вищевказаних приписів Податкового кодексу України і тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованим і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 000043072301/0, то суд зазначає про наступне.

ДПІ у м. Херсоні з 16.12.2010 р. по 21.12.2010 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ « АРС-ЮГ» за період з 01.11.2008 року по 01.12.2010 року, в ході якої встановлено порушення ПП « Скирда » п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1. ст. 4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст.203 Цивільного Кодексу України) та є внаслідок завищення бюджетного відшкодування в сумі 2 926,00 грн. за січень 2009 року та заниження рядку 26 податкової декларації з ПДВ на суму 2 926,0 грн. за грудень 2009 року, про що складений акт від 28.01.2011 року за № 173123-4/33726348 ( надалі Акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 000043072301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року на 2 926,00 грн. та про застосування штрафних санкцій в сумі 731,50 грн.

Підставою для відображення в акті вищевказаних порушень Закону України « Про податок на додану вартість» та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугував висновок ДПІ про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ « АРС-ЮГ », зроблений на підставі висновку за актом ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 14.12.2009 р. за № 5988/231-18/36201149 щодо невиїзної документальної перевірки ТОВ «АРС-ЮГ» з питань правових відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2008 року, січень - травень 2009 року, акту планової виїзної перевірки ДПІ у м. Херсоні від 30.07.2010 року за № 3414/23-7/33726348 з питань дотримання ПП « Скирда» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, аналізу договірних та первинних документів ПП « Скирда » стосовно господарських правовідносин з ТОВ «АРС-ЮГ».

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємому періоді ПП « Скирда » протягом грудня 2008 року - березня 2009 року мало взаємовідносини з ТОВ « АРС-ЮГ » згідно договорів купівлі-продажу від 01.12.08 р. за № 4 та від 05.01.09 р. № б\н. Факт відвантаження товару протягом грудня 2008 - лютого 2009 року підтверджується товарними накладними на суму 3 042 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 507 150,00 грн. Розрахунки за вказаний товар здійснені шляхом оплати через розрахунковий рахунок у загальній сумі 3 042 00,00 грн., у т.ч. ПДВ 507 150,00 грн. Вказану суму ПДВ включено до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів згідно отриманих від ТОВ « АРС-ЮГ » податкових накладних за № 1 від 01.12.2008 року на суму 442 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 73 816,67 грн., та за № 30 від 01.02.2009 року на суму 2 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 43 333,34 грн. Отриманий товар від ТОВ « АРС-ЮГ » було реалізовано ТОВ Торговий Дім « Новий Стиль».

Статтею 1 розділу 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні », первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, про фактичне виконання договорів сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 « Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Разом з цим суд зазначає, що в акті перевірки з боку перевіряючих також не було зауважень щодо договорів та складених позивачем та його контрагентом первинних документів.

Проте, незалежно від вказаних обставин, згідно акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 14.12.2009 р. за № 5988/231-18/36201149 щодо невиїзної документальної перевірки ТОВ «АРС-ЮГ» з питань правових відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2008 року, січень - травень 2009 року, встановлено, що 07.07.2009 року ТОВ «АРС-ЮГ» визнано банкрутом та призначено ліквідатора. Відомості щодо операцій з придбання ТОВ "Арс-Юг" у листопаді-грудні 2008 року, січні-травні 2009 року товарів та послуг від ТОВ " Голстрой-Тренд", ТОВ "Радамант Груп", ТОВ "Люкс Груп", ТОВ "Октоппус ЛТД", ТОВ "Скаволайнинг Групп", ТОВ "Атлант-Сервіс Груп", ТОВ "ТМТМЕТ", ТОВ "Компанія " "Вісан", ПП "Енергопромсвіт", ПП "Спецоптромторг'', ТОВ "Прод-ТК-Торг", ТОВ "Будоптінжен енер», ТОВ « Укрінтертех", ТОВ "ОТФ "Стабільність", ТОВ "Ленд-Плюс", ТОВ "Сантрейд-Гроуп", ПП " ПК-Ценсервіс", ТОВ "Фолгат Інжирінг", ТОВ "Гаудеамус", ТОВ "Продівіланс-Т", ТОВ "Продак Люкс», Т0В "Стані ЛТД", ТОВ " ТП "Дельтаоптторг", ТОВ "Торгова Компанія "ТА-БОР", ТОВ «Спецтехметалопром", ТОВ "Альфа-Гамма Стар", ПП "Ланом", ТОВ "Фірма Порада ЛТД", ТОВ "СФ Аскон", ТОВ "Простор-К", ПП "Фаворіт-М», ТОВ "Бізнес-Прайм 2007», ТОВ "Рудевіт", ТОВ « Посмас», ПП "Аллегро" відсутні, оскільки підприємством не надано первинні документи щодо реального виконання господарських зобовязань з придбання товарів, таким чином, податкові зобов'язання, які проведені на підставі нікчемного правочину, підлягають коригуванню ( зменшенню), а подана до податкового органу звітність вважається такою, що укладена без волевиявлення уповноваженої особи підприємства. Оскільки, вказані правочини не відповідають обовязковим умовам чинності правочину і є нікчемними, тому в результаті виконання сторонами нікчемних угод не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит. Крім цього, згідно інформації, наведеної ТОВ «АРС-ЮГ» в податкових деклараціях, не виявлено власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що право ПП «Скирда» на формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 507 150,00 грн. згідно податкових накладних, наданих ТОВ «АРС-ЮГ", не виникає та є підставою для встановлення відсутності фінансово-господарської діяльності по ланцюгу постачання ТОВ «АРС-ЮГ" - ПП « Скирда » - ТОВ « Торговий Дім « Новий Стиль» внаслідок порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Також, в акті перевірки вказано, що на висновок податкового органу щодо зменшення спірної суми бюджетного відшкодування вплинуло факт не підтвердження даною перевіркою виконання ПП « Скирда » висновку позапланової перевірки згідно акту № 2239/23-2/33726348 від 05.08.09 р., яким встановлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2009 року на суму ПДВ 70 891,00 грн., що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування на 70 891,00 грн.

Таким чином, згідно обставин, викладених в акті перевірки висновок ДПІ щодо завищення бюджетного відшкодування на 2 926,00 грн., у т.ч. числі за січень 2009 року та заниження рядку 26 податкової декларації з ПДВ на вказану суму за грудень 2009 року складається із зменшення суми податкового кредиту за податковою декларацією за грудень 2008 року в сумі 73 817,00 грн., що складає суму ПДВ, отриману за податковою накладною ТОВ «АРС-ЮГ" від 01.12.2008 року за № 1 та зменшення суми бюджетного відшкодування на 70 891,00 грн. згідно результатів акту перевірки ПП « Скирда » № 2239/23-2/33726348 від 05.08.09 р.

Суд зазначає, що вказані висновки ДПІ є неправомірними та безпідставними з огляду на наступне.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того, доводи відповідача про не встановлення у ТОВ « АРС-ЮГ » трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, будівель, витрат на транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження товарів є необґрунтованими, оскільки ДПІ не доведено, що оспорювані правочини неможливо було виконати силами однієї особи і без використання складських приміщень, транспортних засобів, будівель.

Відповідно до листа ДПА України від 29.09.2010 р. № 20289/7/16-1617 аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, наявність же лише розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв'язку з чим ПП « Скирда » не може й не повинна нести юридичну відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента.

Щодо відсутності факту реалізації товару, то таке твердження не відповідає дійсності і фактичним обставинам перевірки, адже позивач має всі документи на підтвердження товарності операції і реального настання правових наслідків, а саме: податкові накладні ( які відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для нарахування податкового кредиту) і видаткові накладні, що підтверджують факт поставки товару, завірені належним чином копії яких були наявні у інспектора ДПІ під час проведення перевірки (стор. 4 Акту перевірки). Як свідчить Акт перевірки, правильність оформлення податкових і видаткових накладних інспектор під сумнів не ставив. Товарно-транспортні накладні підтверджують, що товар доставлявся позивачу силами та за рахунок постачальника. Також позивач має банківські виписки, що підтверджують факт оплати поставленого товару. Також позивачем надані прибуткові та податкові накладні за спірним правочином, як доказ використання товару у власній господарській діяльності за спірний період з подальшою його реалізацією ТОВ « Торговий Дім « Новий Стиль» ( стор. 4 Акту перевірки).

Відповідно до п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість » не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Як зазначалось вище, що між позивачем та ТОВ «АРС-ЮГ» були укладені договори поставки, товар був поставлений та оплачений, що підтверджено відповідними податковими, видатковими накладними і банківськими виписками, товарно-транспортними накладними. Таким чином, господарська операція позивача з ТОВ «АРС-ЮГ» спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. На підтвердження поставки товару у грудні 2009 року позивачу видана податкова накладна № 1 від 01.12.2008 року на суму ПДВ в розмірі 73 816,67 грн., яка включена до складу податкового кредиту за грудень 2008 року. Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином, у відповідності до умов правочину. Товар було придбано позивачем з метою його подальшого використання у господарській діяльності - для подальшої реалізації ТОВ Торговий Дім « Новий Стиль».

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » « податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Керуючись зазначеним вище та беручи до уваги наявність належним чином оформлених податкових накладних, які включені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2008 року, позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними, за господарськими операціями, підтвердженими дійсними первинними обліковими документами, щодо придбання товарів, які прямо та безпосередньо використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, до того ж дані податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 року повністю відповідають первинним документам.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин був платником ПДВ, що підтверджується актом перевірки ТОВ « АРС-ЮГ» від 14.12.,2009 року, згідно якому підприємство був платником ПДВ до 28.08.2009 року, що відповідає вимогам пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім цього, суд зазначає, що згідно додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень ТОВ « АРС-ЮГ», товариством задекларовані податкові зобовязання по ПП «Скирда» за реалізовану будівельну продукцію в сумі ПДВ 73 816,67 грн.

З огляду на викладене, доказів щодо спростування вищевказаних обставин судовим розглядом справи не встановлено, актом перевірки не заперечуються.

Крім того, ст. 18 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд не приймає не уваги доводи ДПІ щодо визнання ТОВ « АРС-ЮГ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки на час здійснення господарських операцій ТОВ « АРС-ЮГ» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, наведених у зазначеному реєстрі за умови необізнаності щодо неї.

Крім цього, суд визнає необґрунтованим висновок ДПІ щодо зменшення спірної суми бюджетного відшкодування на 70 891,00 грн. у звязку з невиконанням ПП « Скирда » акту позапланової перевірки № 2239/23-2/33726348 від 05.08.09 р., оскільки з оглянутої в судовому засіданні податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року встановлено, що в рядку 23.4 платником податків задекларовано зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу.

Щодо посилання ДПІ на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ « АРС-ЮГ» правочинів, відсутності у позивача правових підстав для формування податкового кредиту, є необґрунтованим та безпідставним.

Адже, відповідачем при проведенні перевірки не враховано положення ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також не враховано норми ч. 1 ст.204 ЦК України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, положення статті 215 ЦК України розрізняють нікчемні та оспорюванні правочини. Замінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини вважаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно нормам Податкового кодексу України та Закону України « Про державну податкову службу в Україні », податкові органи взагалі не наділені компетенцією на встановлення фактів порушень платниками податків нормативних актів цивільного або господарського законодавства. Однак, у разі встановлення відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Так само, і правочин, що не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з комплексного аналізу приписів Цивільного кодексу України (в тому числі ст.ст. 203, 204, 215) може бути визнаний судом недійсним. Проте, ДПІ з відповідним позовом до суду не зверталось і в порушення приписів ст. ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України самостійно визнало правочини нікчемними в Акті перевірки.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 (далі - лист ВАС України), в якому відзначено норму пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків: «Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Скирда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії та визнання нечинним податкове повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000432301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2009 року в розмірі 2 926,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 731,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Скирда" (код ЄДРПОУ 33726348, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 березня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1