Постанова № 22636111, 28.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2549/2011

28 вересня 2011 року 16год. 29хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тимчук В.О.,

відповідача: представник Бухта Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар"

до Державної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»(далі ТзОВ «Хлібодар») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.01.2011 року № 0000142342.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Рівне проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Хлібодар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, якою встановлено ряд порушень позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт № 1/23/100/32358874 від 05.01.2011 року. На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Рівне 14.01.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132342, яким ТзОВ «Хлібодар»визначено грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 122520 грн. 00 коп. (у тому числі, за основним платежем 98016 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 24504 грн. 00 коп.), № 0000142342 про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8175 грн. 00 коп. (у тому числі, за основним платежем 6540 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 грн. 00 коп.).

Позивач 25.01.2011 року частково сплатив нараховану суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 13652 грн. 00 коп. (з них за основним платежем 10922 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 2730 грн. 00 коп.), в іншій частині оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000132342 та повністю податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000142342 в адміністративному порядку. Рішеннями Державної податкової адміністрацій у Рівненській області та Державної податкової адміністрації України скарги платника податків залишені без задоволення, донараховані суми податків без змін. ТзОВ «Хлібодар»вважає податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000142342 необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

В акті перевірки № 1/23/100/32358874 від 05.01.2011 року податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем абзацу пятого підпункту 1.22.1, підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включення до складу валових доходів суми умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, отриману від комітентів Закритого акціонерного товариства «Рівне-Борошно», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», та не повернуту на кінець звітного періоду, в розмірі 107128 грн. 00 коп., які позивач вважає безпідставними.

Позивачем як комісіонером було укладено договори комісії з ЗАТ «Рівне-Борошно»(комітент) № 02-22/04 від 22.06.2004 року та з ТзОВ «Колос»(комітент) № 11-12 від 11.12.2006 року, за умовами яких позивач зобовязувався придбати для комітента товар, в одному випадку, пшеницю 3 класу в кількості 1500 тонн, в іншому, борошно житнє в кількості 620 тонн. За умовами таких договорів та змін до них ТзОВ «Хлібодар»виконує свої зобовязання протягом 60 календарних днів, в одному випадку, та семи днів, в іншому, з моменту перерахування комітентом грошових коштів в повному обсязі необхідному для виконання угод. Оскільки в обох випадках кошти комітентами були перераховані лише частково, то позивач не приступав до виконання своїх зобовязання по договорах комісії. В подальшому позивач повернув кошти ЗАТ «Рівне-Борошно»на його вимогу.

Податкова інспекція такі кошти, що перераховувались ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»на виконання договорів комісії, визначила як кредитні, які ТзОВ «Хлібодар»використовував на цілі не повязані з договорами комісії, та кваліфікувала їх як поворотна фінансова допомога, що в свою чергу в податковому обліку передбачає збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків на таку поворотну фінансову допомогу.

Позивач таке твердження спростовує та зазначає, що чинне законодавство не передбачає обовязку комісіонера зберігати раніше перераховані кошти до моменту повного виконання зобовязань комітента щодо повного перерахування коштів на спеціальному рахунку, не містить заборони не використовувати такі кошти. Норми Цивільного кодексу України відносять гроші до замінних речей, речей з родовими ознаки, а тому їх тимчасове використання в інших цілях не суперечить законодавству. Єдиною обставиною, що може свідчити про неналежне використання коштів, отриманих від комітента, є випадок, коли при настанні строку виконання зобовязань комісіонером його не буде виконано через відсутність грошових коштів. В спірних випадках по двох договорах комісії строк виконання зобовязань ТзОВ «Хлібодар»не настав.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що не отримував поворотну фінансову допомогу, а тому не зобовязаний був збільшувати валові доходу на суму умовно нарахованих відсотків, які склали 107128 грн. 00 коп.

Інше порушення, описане в акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року стосується не виконання ТзОВ «Хлібодар»підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включення до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року безповоротної фінансової допомоги в сумі 19212 грн. 80 коп., яка є кредиторською заборгованістю відповідно до контракту № 365-01/10, укладеного 07.10.2004 року між позивачем та фірмою «Технопек с.р.о.». Проте строк стягнення такої кредиторської заборгованості ще не настав, а тому вона не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги.

В даному випадку заборгованість виникла по зовнішньоекономічному контракту і відповідно до положень Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року строк позовної давності встановлюється в чотири роки та починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося порушення, у разі порушення однією договірною стороною умови про оплату товару частинами. Відповідно до умов контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року, з врахуванням змін до нього, оплата покупцем вартості обладнання здійснюється частинами в такому порядку: 30% - протягом тижня з моменту підписання контракту, 63,17 % - протягом тижня з моменту отримання рахунку від фірми «Технопек с.р.о», 6,83% - протягом тижня з моменту отримання позивачем від фірми «Технопек с.р.о.»письмової вимоги про здійснення кінцевого розрахунку.

На даний час письмова вимога від фірми «Технопек с.р.о.»про здійснення кінцевого розрахунку не надходила, а тому немає підстав вважати, що строк виконання зобовязання настав, тобто строк позовної давності для стягнення кредиторської заборгованості в розмірі 19212 грн. 80 коп. не минув. Відтак, ТзОВ «Хлібодар»не повинно було збільшувати валові доходи у 2 кварталі 2009 року на суму 19212 грн. 80 коп. як безповоротної фінансової допомоги.

Не погоджується позивач і з висновком акта перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року про порушення ним статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відображення у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання робіт (послуг) на суму 189335 грн. 00 коп., які не належать до витрат звітного періоду та які в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені. До таких витрат належать: сума витрат по оренді у ВАТ «Сарненський хлібзавод»цеху по випіканню хлібобулочних виробів, будівлі магазину та прохідної в розмірі 75000 грн. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), сума витрат по оренді офісного приміщення у ТзОВ «Кодекс ЛТД»в розмірі 10800 грн. 00 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), сума витрат за доставку хлібобулочних виробів, послуги по якій надані підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 36668 грн. 80 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_7 на суму 25211 грн. 20 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_8 в розмірі 41655 грн. 10 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року).

Попередньою перевіркою, яка охоплювала період 1 кварталу 2009 року, в акті № 1217/23-100/32358874 від 22.09.2009 року було зафіксовано порушення щодо завищення валових витрат на зазначену вище суму 189335 грн. 00 коп. через віднесення до їх складу витрат по послугах, які не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Отже, такі витрати за результатами податкової перевірки були виключенні зі складу валових витрат 1 кварталу 2009 року, та в подальшому після оформлення всіх первинних документів, що підтверджують отримання позивачем описаних вище послуг по орендні приміщень та доставці хлібобулочних виробів, правомірно віднесені ТзОВ «Хлібодар»до валових витрат 4 кварталу 2009 року.

Такі дії позивача узгоджуються з приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє формувати валові витрати звітного періоду з витрат минулих періодів через несвоєчасне отримання підтверджуючих документів від контрагентів.

При цьому позивач зазначає, що такі витрати в розмірі 189335 грн. 00 коп. правильніше було б відобразити в декларації з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 04.13 (інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12), а не в рядку 04.1 (витрати на придбання товарів, (робіт, послуг), проте в кінцевому результаті вони правомірно беруть участь при обчисленні скоригованих валових витрат. Технічна помилка бухгалтер через зазначенням витрат по оренді приміщень та доставці товару минулого періоду в іншому рядку декларації, не вплинуло на загальний результат і не може бути підставою для визнання такої суми витрат безпідставною.. Такі господарські операції оформлені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, витрати фактично понесені платником податків і правомірно відображені в складі валових витрат.

Ще одне порушення встановлене під час перевірки стосується донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість через включення до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року та до податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2009 року суми витрат та суми ПДВ по операції придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-цивільне будівництво», яка визначена як нікчемна угода, без її реального виконання та настання правових наслідків. Висновок податкового органу ґрунтується на даних про відсутність ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»за місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів та основних засобів.

Позивач зазначає, що підрядник ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»виконав реальні ремонті роботи в магазинах фірмової роздрібної мережі позивача, розміщених за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола 35, м. Костопіль, вул. Грушевського 26 а. Виконання таких робіт та приймання їх ТзОВ «Хлібодар»у вересні 2009 року оформлено актами виконаних робіт на суму 23451 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 3908 грн. 60 коп., та на суму 15789 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 2631 грн. 60 коп.

В акті перевірки відповідач робить висновки про завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі даних про ТзОВ «Промислово-цивільне будівництва»на момент перевірки, а не на час здійснення господарських операцій з позивачем у вересні 2009 року. Станом на момент виконання ремонтних робіт підприємство було належним чином зареєстроване, діюче, зареєстроване платником податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем не перевірялись факти проведення ремонтних робіт, не оглядались магазини, де виконувались роботи ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», не доводилась безтоварність операцій чи фальсифікація документів, що підтверджують роботи (послуги).

Так як операції були фактично проведені ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», ремонтні роботи виконані в повному обсязі, то позивач підставно включив до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми понесених витрат та сплаченого податку.

Позивач просить визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.01.2011 року № 0000142342 повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що за результатами планової виїзної перевірки встановлено порушення ТзОВ «Хлібодар»підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98016 грн. 00 коп. та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 6540 грн.00 коп.

Порушення щодо заниження податку на прибуток повязані з не включенням позивачем до складу валових доходів суми умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, отриману від комітента і неповернуту на кінець звітного періоду в сумі 107128 грн. Так, станом на 01.04.2009 року у ТзОВ «Хлібодар»обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 903095 грн. 62 коп. по договорах комісії від 22.06.2004 року № 02/22/04ДК та від 09.08.2005 року з ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»на придбання зерна пшениці, в одному випадку, і борошна житнього, в іншому. Станом на 01.04.2009 року на розрахунковому рахунку ТзОВ «Хлібодар»обліковувались кошти в сумі 226422 грн. 69 коп. (овердрафт), а 30.09.2010 року в сумі 33186 грн. 29 коп. Таким чином, кошти отримані на виконання договорів комісії використані позивачем не за цільовим призначенням, а тому є поворотною фінансовою допомогою, наданою комітентом комісіонеру, що в податкову обліку потребує збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків на таку поворотну фінансову допомогу.

В акті перевірки також зазначено, що станом на 01.04.2009 року, на 01.10.2010 року згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Хлібодар»обліковується кредиторська заборгованість перед фірмою «Технопек с.р.о.»в сумі 2780,84 євро (192212 грн. 80 коп.). Дана заборгованість виникла по виконанню контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року на поставку обладнання та запасних частин до обладнання хлібопекарської промисловості на загальну суму 40742,77 євро. Товар отримано товариством згідно з вантажними митними деклараціями № 200044 від 05.01.2005 року на суму 29071,73 євро (209824 грн. 22 коп.) та № 511 від 28.01.2005 року на суму 11671,04 євро (80635 грн. 10 коп.).

Порядок розрахунків за умовами контракту мав здійснюватися частинами в такому порядку: 30% - протягом тижня з моменту підписання контракту, 63,17 % - протягом тижня з моменту отримання рахунку від фірми «Технопек с.р.о», 6,83% - протягом тижня з моменту отримання позивачем від фірми «Технопек с.р.о.»письмової вимоги про здійснення остаточного розрахунку. Позивачем перераховано кошти частково на загальну суму 37961,93 євро.

Перевіркою зроблено висновок, що підприємство не включено до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року безповоротну фінансову допомогу в сумі 192212 грн. 80 коп. як кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності.

Ще одне порушення, яке описане в акті перевірки стосується завищення валових витрат за 4 квартал 2009 року на суму 189335 грн. 00 коп. Таке порушення допущене через відображення позивачем у 4 кварталі 2009 року у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не належать до витрат звітного періоду та в бухгалтерському обліку підприємства за цей період не відображені.

Перевіркою також встановлено віднесення ТзОВ «Хлібодар»до складу валових витрат витрат на ремонт приміщення двох магазинів в місті Рівному та місті Костополі, роботи по яких виконувались ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво». Такий підрядник ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»зареєстрований у ДПІ у Печерському районі міста Києва та має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Згідно з розрахунками комунального податку чисельність працюючих становить одну особу. У такого платника відсутні будь-які активи та наймані працівники, виробничі потужності, складські приміщення та транспортні засобі, що підтверджується даними податкової звітності. За таких обставин в акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року зроблені висновки про відсутність фактичних дій з боку підрядника на виконання взятих на себе зобовязань та відсутність правових наслідків, що позбавляє позивача права сформувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Внаслідок такого порушення ТзОВ «Хлібодар»завищено валові витрати за 3 квартал 2009 року на 32701 грн. 00 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2009 року на загальну суму 6540 грн. 00 коп.

Відтак, представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірним та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Хлібодар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року. Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98016 грн. 00 коп., у тому числі донараховано податку за дев'ять місяців 2010 року 11280 грн. 00 коп., за 2009 рік 86736 грн. 00 коп. та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і як наслідок заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 6540 грн. 00 коп.

14.01.2011 року на підставі акта перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року ДПІ у м. Рівне прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132342, яким ТзОВ «Хлібодар»збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму 122520 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 98016 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 24504 грн. 00 коп.,

- № 0000142342, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 8175 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 6540 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 грн. 00 коп.

Позивач частково визнав та сплатив донараховану суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 13652 грн. 58 коп. (з них за основним платежем 10922 грн. 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 2730 грн. 52 коп.), що підтверджується платіжними дорученням від 25.01.2011 року № 3859, № 3860 про перерахування коштів у бюджет, в іншій частині оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000132342 та повністю податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000142342 в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги № 5781/25-16/65 від 24.03.2011 року та ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 10350/6/25-0515 від 03.06.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, донараховані суми податків без змін.

Донарахування ТзОВ «Хлібодар»податку на прибуток, з якими не погодився позивач, повязані з кількома порушеннями, зокрема,

- заниженням валових доходів в розмірі 107128 грн. 00 коп. через не відображення у їх складі суми умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, надану за договорами комісії комітентами ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»та не повернуту на кінець звітного періоду,

- заниження валових доходів у розмірі 19212 грн. 80 коп. на суму безповоротної фінансової допомоги, якою визнана сума кредиторської заборгованості позивача перед фірмою «Технопек с.р.о.», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності,

- завищення валових витрат на суму 189335 грн. 00 коп. через відображення підприємством у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не належать до витрат звітного періоду та в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені.

Ще одне порушення по господарській операції придбання ремонтних робіт у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»стосується і донарахування податку на прибуток, і податку на додану вартість. Так, в акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року зазначено про завищення валових витрат у розмірі 32701 грн. 00 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6540 грн. 00 коп. через нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Хлібодар»та ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», відсутність фактичного виконання робіт та правових наслідків.

Досліджуючи докази по справі, які стосуються кожного з податкових правопорушень, суд встановив, що ТзОВ «Хлібодар»(комісіонер) укладено такі договори комісії:

- № 02-22/04 від 22.06.2004 року з ЗАТ «Рівне-Борошно»(комітент), за яким позивач зобовязувався від свого імені та за рахунок комітента придбати пшеницю 3 класу за ціною 720 грн. 00 коп. за одну тонну в кількості 1500 тонн в термін до 04.06.2005 року (пункти 1.1, 1.3), відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобовязання за чинним договором з моменту перерахування грошових коштів у повному обсязі згідно з пунктом 1.2, який в свою чергу передбачає, що для виконання договору комітент зобовязується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 1008000 грн. 00 коп. шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комісіонера. Додатковою угодою від 30.06.2004 року внесені зміни до договору комісії № 02-22/04 від 22.06.2004 року, укладеного з ЗАТ «Рівне-Борошно», пункт 1.3 договору викладено в такій редакції: комісіонер зобовязується придбати товар для комітента протягом 60 календарних днів з моменту перерахування комітентом грошових коштів, вказаних у пункті 1.2 чинного договору, у повному розмірі.

- № 11-12 від 11.12.2006 року з ТзОВ «Колос»(комітент), за умовами якого позивач зобовязувався придбати від свого імені та за рахунок комітента борошно житнє в кількості 620 тонн, на виконання договору комітент зобовязується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 600000 грн. 00 коп. шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комітента (пункти 1.1, 1.2), комісіонер зобовязується придбати товар для комітента протягом семи календарних днів з дати отримання повідомлення про таке придбання (пункт 1.3), відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобовязання за чинним договором з моменту перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 1.2 договору, в повному обсязі, але не раніше отримання повідомлення від комітента згідно з пунктом 1.3 договору.

На виконання таких договорів комітентами ТзОВ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»проведено часткове перерахування коштів на банківський рахунок позивача. В акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2009 року у ТзОВ «Хлібодар»обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 903095 грн. 62 коп. по договорах комісії від 22.06.2004 року № 02/22/04ДК та від 09.08.2005 року з ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»на придбання зерна пшениці, в одному випадку, і борошна житнього, в іншому. Станом на 01.04.2009 року на розрахунковому рахунку ТзОВ «Хлібодар»обліковувались кошти в сумі 226422 грн. 69 коп. (овердрафт), а 30.09.2010 року в сумі 33186 грн. 29 коп., тобто перераховані кошти в розмірі 903095 грн. 62 коп. на виконання договорів комісії використані позивачем не за цільовим призначенням. Тому податковою інспекцією зазначено, що використані позивачем кошти згідно до підпунктами 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважаються поворотною фінансовою допомогою, наданою комітентом комісіонеру, що в податкову обліку потребує збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договорами комісії позивачу були передані кошти на певний строк і у відповідності до умов договору. При цьому, зобовязання комітента щодо повного перерахування грошових коштів не були виконані повністю, що згідно з умовами договорів позбавляло можливості позивача як комісіонера приступити до виконання свого зобовязання.

Статтями 1011, 1014 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Будь-яких обмежень щодо використання коштів комісіонером протягом періоду, коли строк виконання зобовязань за дорученням другої сторони не настав, цивільним законодавством не встановлено.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідні такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Враховуючи наведені положення правових актів суд вважає, що платежі перераховані комітентами ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос»позивачу як комісіонеру для виконання договору комісії не можна вважати поворотною фінансовою допомогою, оскільки у них відсутні перераховані вище ознаки (умови) поворотної фінансової допомоги такі як поворотність (договір комісії не передбачав повернення коштів, такі кошти передавалися комітенту для придбання товару на користь комісіонерів, в одному випадку вони й не повернуті і у позивача діє зобовязання придбати товар для комітента при перерахуванні коштів у повному розмірі, необхідному для виконання договору), безоплатність надання та строковість.

Також суд враховує, що відповідно до умов договору комісії, строк виконання зобовязань комісіонером ТзОВ «Хлібодар»не настав, а тому висновок про нецільове використання коштів, перерахованих комітентами, є передчасним. Лише у випадку невиконання своїх зобовязань позивачем за договором комісії через відсутність коштів, які були перераховані на ці цілі ЗАТ «Рівне-Борошно»та ТзОВ «Колос», можна стверджувати про нецільове використання коштів.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

За таких обставин суд вважає, що отримані платежі за умовами договору комісії не є поворотною фінансовою допомогою, а тому у ТзОВ «Хлібодар»не було підстав збільшувати валові доходи на суму умовно нарахованих відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Ще одне порушення щодо заниження валових доходів, відображене в акті перевірки стосується не виконання ТзОВ «Хлібодар»підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включення до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року безповоротної фінансової допомоги в сумі 19212 грн. 80 коп., яка є кредиторською заборгованістю відповідно до контракту № 365-01/10, укладеного 07.10.2004 року між позивачем (покупець) та фірмою «Технопек с.р.о.»(продавець), і яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а тому вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги.

В акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року зазначено, що станом на 01.04.2009 року, на 01.10.2010 року згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Хлібодар»обліковується кредиторська заборгованість перед фірмою «Технопек с.р.о.»в сумі 2780,84 євро (192212 грн. 80 коп.).

Судом встановлено, що у ТзОВ «Хлібодар»рахується заборгованість по зовнішньоекономічному контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року, укладеному на поставку позивачу обладнання та запасних частин до обладнання хлібопекарської промисловості на загальну суму 40742,77 євро. Товар отримано товариством згідно з вантажними митними деклараціями № 200044 від 05.01.2005 року на суму 29071,73 євро (209824 грн. 22 коп.) та № 511 від 28.01.2005 року на суму 11671,04 євро (80635 грн. 10 коп.). Позивачем розрахунки проведені частково на загальну суму 37961,93 євро.

Відповідно до угоди від 19.10.2004 року про внесення змін до контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року порядок розрахунків має здійснюватися частинами в такому порядку: 30% - протягом тижня з моменту підписання контракту, 63,17 % - протягом тижня з моменту отримання рахунку від фірми «Технопек с.р.о», 6,83% - протягом тижня з моменту отримання позивачем від фірми «Технопек с.р.о.»письмової вимоги про здійснення остаточного розрахунку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає серед іншого згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безповоротна фінансова допомога це, в тому числі сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Для правильної кваліфікації заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою як безповоротної фінансової допомоги належить встановити початок перебігу та закінчення строку позовної давності для її стягнення.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальний строк позовної давності становить три роки.

Водночас статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року від 14.06.1974 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 року, яка набрала чинності 01.04.1994 року (далі - Конвенція), встановлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності становить чотири роки.

Відповідно до статті 9 Конституції України вищезазначена Конвенція є частиною національного законодавства України. Оскільки Конвенцією, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством України, то застосовуються правила Конвенції, тобто до договорів міжнародної купівлі-продажу, укладених підприємствами після набрання чинності Конвенцією про позовну давність, застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений статтею 8 цієї Конвенції.

Відповідно до статей 9, 12 Конвенції перебіг строку позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

За даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Хлібодар»в нього обліковується кредиторська заборгованість перед фірмою «Технопек с.р.о.»в сумі 2780,84 євро (192212 грн. 80 коп.), що становить 6,83% від загальної суми поставки, яка складає 40742,77 євро. Відповідно до умов поставки по контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року, з врахуванням змін від 19.10.2004 року, розрахунок за поставлений товар позивач здійснює частинами, зокрема суму, яка становить 6,83% вартості поставки покупець зобовязаний сплатити протягом тижня з моменту отримання від фірми «Технопек с.р.о.»письмової вимоги про здійснення остаточного розрахунку. Таку вимогу позивач не отримував, розрахунок не проводив.

Відтак, строк сплати позивачем заборгованості в сумі 2780,84 євро (192212 грн.) перед фірмою «Технопек с.р.о.»не настав, строк позовної давності для її стягнення не минув, так як він починає спливати від дня, коли відбулось порушення, тобто невиконання покупцем письмової вимоги постачальника про проведення кінцевого розрахунку.

Таким чином, заборгованість ТзОВ «Хлібодар»перед іншою юридичною особою (фірмою «Технопек с.р.о.») в сумі 2780,84 євро (192212 грн.) відповідач неправомірно відніс до безповоротної фінансової допомоги та збільшив на її суму валові доходи позивача.

Інше порушення в частині завищення валових витрат, яке описане в акті перевірки повязане з відображенням ТзОВ «Хлібодар»у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання робіт (послуг) на суму 189335 грн. 00 коп., які не належать до витрат звітного періоду та які в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені.

До таких витрат позивач включив: суму орендної плати по договору оренди у ВАТ «Сарненський хлібзавод»на користування цехом по випіканню хлібобулочних виробів, будівлею магазину та прохідної на суму 75000 грн. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), суму орендної плати за користування офісним приміщення, орендованим у ТзОВ «Кодекс ЛТД», на суму 10800 грн. 00 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), суму витрат за надання послуг доставки хлібобулочних виробів, які надавалися підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 36668 грн. 80 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_7 на суму 25211 грн. 20 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_8 в розмірі 41655 грн. 10 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року).

В судовому засіданні оглянуті та приєднані до матеріалів адміністративної справи всі первинні документи бухгалтерського обліку, які засвідчують проведення відповідних господарських операцій, зокрема, надання в оренду приміщень та обладнання, надання послуг перевезення (доставки) товарів. Такі документи належним чином оформленні і підтверджують реально надані послуги (роботи), фактичне отримання яких не заперечується ДПІ у м. Рівне, відсутні у контролюючого органу зауваження і щодо документального оформлення таких витрат. Не погоджується податкова інспекція лише з тим, що такі витрати позивач поніс у 1 кварталі 2009 року, а відобразив у податковій звітності в складі валових витрат 4 кварталу 2009 року. На думку суду, в даному випадку позивач діяв правомірно з огляду на таке.

У вересні 2009 року ДПІ у м. Рівне проводилась попередня планова перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом № 1217/23-100/32358874 від 22.09.2009 року. В цьому акті зазначено про завищення ТзОВ «Хлібодар»валових витрат на зазначену вище суму 189335 грн. 00 коп. через віднесення до їх складу витрат по послугах, які не підтверджені актами виконаних робіт, зокрема по таких господарських операціях: оренда у ВАТ «Сарненський хлібзавод»обєктів нерухомості (цеху по випіканню хлібобулочних виробів, будівлі магазину та прохідної) на суму 75000 грн., оренда у ТзОВ «Кодекс ЛТД»офісного приміщення на суму 10800 грн. 00 коп., доставка хлібобулочних виробів, які надавалися підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 36668 грн. 80 коп., підприємцем ОСОБА_7 на суму 25211 грн. 20 коп., підприємцем ОСОБА_8 в розмірі 41655 грн. 10 коп.

Донараховану суму податку на прибуток за результатами акту перевірки по описаному порушенні в розмірі 47333 грн. 00 коп. та ще по одному порушенню (завищення валових доходів на 12320 грн. 00 коп.) в розмірі 3080 грн. 00 коп., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.09.2009 року № 004452342/0 в сумі 60497 грн. (в тому числі за основним платежем 50414 грн. 00 коп., за фінансовими санкціями 20083 грн. 00 коп.) позивач визнав та сплатив, про що представив суду платіжні доручення на перерахування коштів № 224 від 09.10.2009 року на суму 50414 грн. 00 коп. та № 225 від 09.10.2009 року на суму 10083 грн. 00 коп., копії яких приєднані до матеріалів справи.

Таким чином, відображені ТзОВ «Хлібодар»у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання послуг на суму 189335 грн. 00 коп., з врахуванням матеріалів попередньої перевірки включені до складу валових витрат лише один раз. Такі витрати сформовані у 4 кварталі 2009 року після надходження від контрагентів та відновлення усіх первинних документів, що засвідчують факт отримання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат належать суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми закону, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат 189335 грн. 00 коп., які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яким передбачена правилами ведення податкового обліку, по реальних господарських операціях, які придбані для їх подальшого використання у власній діяльності і які лише один раз включені до складу валових витрат 2009 року. Такі дії позивача узгоджуються з приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє формувати валові витрати звітного періоду з витрат минулих періодів через несвоєчасне отримання підтверджуючих документів від контрагентів.

Відображення таких витрат у розмірі 189335 грн. 00 коп. в декларації з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 04.1 (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), а не в рядку 04.13 (інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12) не впливає на кінцевий результат обчислення загальної суми валових витрат, так як витрати беруть участь в такому розрахунку в будь-якому випадку (загальна сума валових витрат визначається сумою показників усіх рядків 04 декларації) і це порушення не тягне нарахування податку та застосування штрафних санкцій.

Ще одне порушення описане в акті перевірки стосується придбання позивачем у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»робіт по проведенню ремонту в магазинах ТзОВ «Хлібодар»в місті Рівному та місті Костополі у вересні 2009 року на загальну суму 39241 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 6540 грн. 20 коп. Податкова інспекція визначила такі угоди на виконання робіт ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»нікчемними та зменшила валові витрати та податковий кредити по даній операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТзОВ «Промислово-Цивільне будівництво»(підрядник) було укладено усний договір підряду на виконання ремонтних робіт в магазині «Румянець»в місті Рівному по вул. Чорновола 35 та в магазині в місті Костопіль по вул. Грушевського 26а. Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року їх вартість на обєкті в місті Рівному по вул. Чорновола 35 склала 15789 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 2631 грн. 60 коп., на обєкті в місті Костопіль по вул. Грушевського 26а 23451 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 3908 грн. 60 коп.

Приймання робіт оформлено актами приймання виконаних робіт на кожен з обєктів за вересень 2009 року від 30.09.2009 року за типовою формою № КБ-2в, копії яких долучені до матеріалів справи, з описом найменування робіт та витрат. На вартість придбаних робіт продавцем ТзОВ «Промислово-цивільне Будівництво»було виписано податкові накладні № 080903 від 08.09.2009 року на суму 15789 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2361 грн. 60 коп., № 080904 від 08.09.2009 року на суму 23451 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3908 грн. 60 коп., розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі. В подальшому ТзОВ «Хлібодар»віднесло до валових витрат за 3 квартал 2009 року витрати на суму 32701 грн. 20 коп., сплачений податок на додану вартість у сумі 6540 грн. 00 коп. включило до складу податкового кредиту за вересень 2009 року.

Визначення валових витрат та перелік витрат, які до них включаються, згідно з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наведене вище. Датою збільшення валових витрат відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість». Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2011 року) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівне про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, по яких ТзОВ «Хлібодар»сформовано валові витрати та визначено суми податкового кредиту, та дотримання умов формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Для реалізації власних хлібобулочних виробів позивач використовує мережу магазинів, зокрема магазин «Румянець»в місті Рівному по вул. Чорновола 35 та магазин в місті Костополі по вул. Грушевського 25а. У вересні 2009 року проводились ремонтні роботи на зазначених обєктах нерухомості, торгівля в них на цей час була зупинена, продавці тимчасово переведені на роботи в інші магазини ТзОВ «Хлібодар», про що видано наказ по основній діяльності підприємства № 31/08 від 31.08.2009 року.

Ремонтні роботи виконувалися ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»та включали в себе шпатлювання стін та стель, фарбування, улаштування цементної стяжки, улаштування покриття з керамічних плиток, влаштування укосів, очищення приміщення від сміття тощо. Матеріали для виконання підрядних робіт надав замовник (позивач), про що до матеріалів справи долучено видаткову накладну № 100901 від 10.09.2009 року, акти на списання товарно-матеріальних цінностей від 30.09.2009 року. Фактично ремонтні роботи виконані.

Судом були досліджені описані вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному усному договорі платником податку, містять усі необхідні реквізити і відомості, що ставляться до таких документів, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат у 3 кварталі 2009 року та податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2009 року.

Обґрунтовуючи висновки акта перевірки відповідач покликається на безтоварність операцій надання робіт (послуг) та вказує, що ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, такий платник податків не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих становить одну особу, тобто встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, нематеріальних активів.

Проте такі обставини встановлені податковим органом на момент перевірки позивача, після виконання підрядних робіт у вересні 2009 року. В свою чергу, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують факт реального виконання ремонтних робіт на обєктах нерухомості в місті Рівному та місті Костополі, позивач придбавав такі роботи в межах господарської діяльності, сума витрат сплачена ТзОВ «Хлібодар»підряднику правомірно включена позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених документів, що підтверджують надання робіт (послуг), та податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Надані позивачем ТзОВ «Хлібодар»документи первинного обліку (довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в) відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в акті приймання виконаних підрядних робіт наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво»відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, разом з тим зустрічна перевірка контрагента не проведена, не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, можливість залучення робітників для виконання разових ремонтних робіт за договорами підряду тощо.

До матеріалів справи долучена податкова звітність ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва, аналізуючи яку суд приходить до протилежних висновків, ніж ті, що описані в акті перевірки податковою інспекцією. Так, з податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2009 року вбачається, що кількісний склад працівників становить 3 особи, з декларації з податку на прибуток за цей же період слідує, що підприємство задекларувало валовий дохід в розмірі 31314157 грн. 00 коп., тобто відобразило доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у значних розмірах.

Разом з тим, працівниками ДПІ у м. Рівне не оглядались приміщення, де проводився ремонт, що достовірно засвідчує про виконання таких робіт.

Таким чином, в ході судового розгляду були спростовані висновки акту перевірки та заперечення відповідача в частині завищення ТзОВ «Хлібодар»валових витрат на суму 32701 грн. 20 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 6540 грн. 00 коп. по операції придбання ремонтних робіт у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво».

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не допущені порушення описані в акті перевірки та оскаржені в даній адміністративній справі, а тому у ДПІ у м. Рівне були відсутні правові підстави визначати позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 87094 грн. 00 коп. та застосовувати штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21774 грн. 00 коп., та збільшувати податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 6540 грн. 00 коп. та застосовувати штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1635 грн. 00 коп.

Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.01.2011 року № 0000142342 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 8175 грн. 00 коп. (у тому числі за основним платежем 6540 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 грн. 00 коп.) є протиправними та підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000132342 від 14 січня 2011 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108 868, 00 грн., з яких 87 094, 00 - основний платіж та 21 774, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000142342 від 14 січня 2011 року повністю.

Присудити на користь позивача ТовариствАз обмеженою відповідальністю "Хлібодар" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.