Постанова № 22635871, 15.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5383/10/1770

15 червня 2011 року 16год. 57хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Яковлєв Ю.В.,

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс»(далі ТзОВ «Рівнетранссервіс») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки ТзОВ «Рівнетранссервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 07.07.2010 року по 31.07.2010 року, ДПІ у м. Рівне було складено акт № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року. На підставі даного акту перевірки, не врахувавши письмові заперечення платника податків, відповідачем 05.11.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 000842344/0/23-318, яким ТзОВ «Рівнетранссервіс»зменшено суму бюджетного відшкодування на 64814 грн. 00 коп.. Дане рішення позивач вважає необґрунтованим і таким, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

В акті перевірки на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний висновок про завищення бюджетного відшкодування через відсутність відповідей (матеріалів зустрічних перевірок постачальників) з інших податковий інспекцій та порушення податкового законодавства контрагентами.

Достовірність та правильність нарахування бюджетного відшкодування ТзОВ «Рівнетранссервіс»за липень-серпень 2010 року підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин з постачальниками товарів, у тому числі податковими накладними, що засвідчують факт проведення господарських операцій, і були підставою для формування у відповідних податкових періодах податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, позивачем були виконані умови, визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правомірно задекларовано у червні-липні 2010 року податковий кредит по господарських операціях придбання товарів у субєктів господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «НКС Торговий Дім Євростандарт»(далі ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Союз»(далі ТзОВ «Онікс Союз»), а в подальшому заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму податку, фактично сплачену постачальникам в ціні товарів. Відшкодування податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»не потребує підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом та не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг). Норми Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять право платника податку на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування в залежність від виконання постачальником (контрагентом) своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податку до державного бюджету. Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, суду пояснив, що при проведені позапланової виїзної перевірки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень-серпень 2010 року встановлено формування позивачем податкового кредиту по двох контрагентах, які не задекларували у відповідний період податкові зобовязання.

Одним із контрагентів позивача виступав субєкт господарювання ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт», від якого у червні 2010 року ТзОВ «Рівнетранссервіс»отримало нафтопродукти (дизпаливо) на загальну суму 150624 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 25104 грн. 00 коп., у липні 2010 року на загальну суму 193920 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 332320 грн. 00 коп. На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит у червні 2010 року в розмірі 25104 грн. 00 коп., а в липні 2010 року на суму 23816 грн. 00 коп. За даними співставлення автоматизованої розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України, встановлено відсутність податкових зобовязань по таких операціях у постачальника ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року.

Аналогічна ситуація по іншому контрагенту ТзОВ «Онікс Союз», у якого позивач у липні 2010 року придбав нафтопродукти (дизпаливо) на загальну суму 95363 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 15893 грн. 97 коп., а суму податку включив до складу податкового кредиту липня 2010 року.

На підставі цього та враховуючи, що на порушення пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»немає фактичної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, ДПІ у м. Рівне зроблено висновки про завищення ТзОВ «Рівнетранссервіс»у липні-серпні 2010 року бюджетного відшкодування по операціях з такими контрагентами. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Рівнетранссервіс»є субєктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість.

ТзОВ «Рівнетранссервіс»здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, організацію перевезення вантажів, має відповідні дозволи та ліцензії на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, та надає послуги перевезення вантажів на митній території України, про що зазначено в акті перевірки № 1674/301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року та додатку 1 до нього - довідці про загальну інформацію щодо ТзОВ «Рівнетранссервіс» та результати його діяльності за період з 01.06.2010 року по 30.08.2010 року і не заперечується сторонами.

ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Рівнетранссервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок у банку, за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 07.07.2010 року по 31.07.2010 року, про що складено акт № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року. За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року на 25104 грн. 00 коп., за серпень 39710 грн. 00 коп.

Висновки про непідтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що податковим органом на підставі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено відсутність у таких постачальників позивача як ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»і ТзОВ «Онікс Союз»податкових зобовязань (податкові декларації з ПДВ за спірний період не подавались) по операціях поставки нафтопродуктів ТзОВ «Рівнетранссервіс», на запити до податкових інспекцій, за місцем реєстрації постачальників, щодо проведення зустрічних перевірок відповіді не отримано.

05.11.2010 року на підставі акту перевірки № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року, залишивши без задоволення заперечення платника податку до даного акту, ДПІ у м. Рівне прийняла податкове повідомлення-рішення № 000842344/0/23-318, яким ТзОВ «Рівнетранссервіс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за липень 2010 року (вхідний № 9003521852 від 20.08.2010 року) на 25104 грн. 00 коп., за серпень 2010 року (вхідний № 9003899944 від 20.09.2010 року) на 39710 грн. 00 коп., а всього на 64814 грн. 00 коп. В адміністративному порядку дане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 000842344/0/23-318 від 05.11.2010 року, не спростував правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у червні-липні 2010 року по господарських операціях з ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»і ТзОВ «Онікс Союз», з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.06.2010 року між ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»(постачальник) та ТзОВ «Рівнетранссервіс»(покупець) було укладено договір поставки № 159, відповідно до якого продавець зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки та в обумовлених обємах другій стороні ПММ (паливно-мастильні матеріали), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (нафтопродукти) в обємі згідно рахунку-фактури. На поставку товару постачальником виписано видаткові накладні № РН-0000424 від 11.06.2010 року, № РН-0000540 від 30.07.2010 року та податкові накладні № 460 від 10.06.2010 року на суму 150624 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 25104 грн. 00 коп., № 597 від 30.07.2010 року на суму 193920 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 32320 грн. 00 коп., які позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у червні в розмірі 25104 грн. 00 коп., у липні 2010 року на суму 23816 грн. 00 коп.

В акті перевірки № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року зазначено, що отримані від ТзОВ «НКС Торговий Дім Євростандарт»нафтопродукти оприбутковані по дебету рахунку 203, у відповідності до карток рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі, що також підтверджується платіжними дорученнями № 187 від 10.06.2010 року на суму 150624 грн. 00 коп., № 379 від 30.07.2010 року на суму 193920 грн. 00 коп., долученими до матеріалів справи.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 309 серії 12 ААА на від 09.06.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 26150 літрів, на замовлення ТзОВ «Рівнетранссервіс», вантажовідправник ТзОВ «Торговий Дім Євростандарт», автотранспортне підприємство ТзОВ «Автопромсервіс»та № 1471 сер 12 ААА від 30.07.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 32000 літрів, на замовлення ТзОВ «Рівнетранссервіс», вантажовідправник ТзОВ «Торговий Дім Євростандарт», автотранспортне підприємство підприємець ОСОБА_6

Ще один договір поставки № 05/10 було укладено 27.05.2010 року між ТзОВ «Онікс Союз» (продавець) та ТзОВ «Рівнетранссервіс»(покупець), відповідно до якого продавець протягом строку дії цього договору зобовязується на замовлення покупця, за умови їх підтвердження, поставляти ти передати у власність (господарське відання) покупцю світлі нафтопродукти належно якості, що відповідає державним стандартами, а покупець зобовязується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору. На одну з поставок товару було виписано видаткову накладну № 455 від 13.07.2010 року та податкову накладну № 461 від 13.07.2010 року на суму 95363 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 15893 грн. 97 коп., яку позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2010 року на суму 15897 грн. 97 коп.

В акті перевірки № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року зазначено, що отримані від ТзОВ «Онікс Союз»нафтопродукти оприбутковані по дебету рахунку 203, у відповідності до карток рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі, що також підтверджується платіжним дорученням № 322 від 13.07.2010 року на суму 95363 грн. 84 коп., долученим до матеріалів справи.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується копією ТТН 1-03 СП № 224602 від 13.07.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 16672 літрів, на замовлення ТзОВ «Рівнетранссервіс», вантажовідправник ТзОВ «Онікс Союз», автотранспортне підприємство ТзОВ «Камазтранс-Сервіс».

В подальшому позивач суми податку на додану вартість за червень-липень 2010 року, сплачені постачальникам товарів ТзОВ «Торговий Дім Євростандарт»та ТзОВ «Онікс Союз»заявив до бюджетного відшкодування, що відобразив у відповідних рядках декларацій з податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року.

Відповідачем ініціювалось проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ТзОВ «Торговий Дім Євростандарт»та ТзОВ «Онікс Союз», про що направлялись відповідні листи до державних податкових інспекцій за місце взяття їх на облік платниками податків, проте відповіді не надійшли. Як вбачається з акту перевірки, висновки про завищення бюджетного відшкодування ТзОВ «Рівнетранссервіс»зроблені лише на підставі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівне про відсутність декларування податкових зобовязань з податку на додану вартість постачальниками позивача через неподання за відповідні періоди податкових декларацій з податку на додану вартість, судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо дотримання ТзОВ «Рівнетранссервіс»умов формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначених статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також реального здійснення господарських операцій, по яких визначено суму податкового кредиту, використання в господарській діяльності придбаного товару, належного оформлення первинних документів, проведення розрахунків між сторонами договорів поставок.

Судом встановлено, що предметом діяльності ТзОВ «Рівнетранссервіс»є, зокрема, здійснення перевезень, організація автомобільного транспорту, а тому придбання нафтопродуктів здійснювалось позивачем для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарські операції оформлені належними первинними документами, податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформленими податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками податків. Розрахунки між постачальниками проведені на повні суми поставок.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом також враховано, що податковим органом не заперечується реальний характер поставок нафтопродуктів позивачу від ТзОВ «НСК Торговий дім Євростандарт»та ТзОВ «Союз Онікс», також відповідачем не надано будь-яких відомостей, що такі юридичні особи припинили діяльність, скасовані як платники податку на додану вартість, не здійснюють господарської діяльності тощо, а тому у разі невиконання податкових зобов'язань контрагентами та не проведенні розрахунків з бюджетом, саме вони повинні нести відповідальність, а не добросовісний платник податків.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у червні-липні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні товару у ТзОВ «НСК Торговий дім Євростандарт»та ТзОВ «Союз Онікс».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2010 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктами 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави прийти до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав проведення перевірки контрагента платника податку на додану вартість як обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість, а повязував можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагенту платника в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосувалося саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (робіт, послуг) їх постачальникам, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону). Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця товару (замовника робіт, послуг) та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивач не може отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість через відсутність податкових зобовязань у постачальників по операціях з позивачем та відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податку на додану вартість, які мають право на бюджетне відшкодування, та дає достатні можливості податковим органам своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування і, як наслідок, втрат бюджету.

Як встановлено судом, ТзОВ «Рівнетранссервіс»були дотримані вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при відображенні показників податкової звітності за період з червня по серпень 2010 року по спірних господарських операціях, за результатами перевірки податковим органом не було виявлено ознак фіктивності господарської операції між позивачем та його контрагентами, сторонами проведені реальні операції, по яких заявлено бюджетне відшкодування, а тому, на думку суду, висновки ДПІ у м. Рівне щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року на 64814 грн. 00 коп. є неправомірними, в звязку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000842344/0/23-318 від 5 листопада 2010 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.