Постанова № 22635442 від 12.03.2012 , Одеський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 2а/1570/6344/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Кулішенко Є.С.

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреностями);

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за № 0001422301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 144104 грн. та частково податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за № 0001432301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4305676 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. відповідачем складено акт від 13 липня 2011р. за №3033/231/32093824, в якому зроблені необґрунтовані висновки, зокрема, про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.6 п.7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України, п.п.5.3.3 п.5.3, п.5.11, п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.7 п.5.2; п.п.5.5.1 п.5.5; п.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1,п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.6 “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, затвердженого наказом ДПА України 29.03.2003 за №143, зареєстрованого в Мін`юсті 08.04.2003 за №271/7592, п.2 ст.3, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. В результаті встановлених порушень ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011року № 0001422301 та № 0001432301 про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень вказаних норм податкового законодавства, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту та при віднесені до валових витрат, амортизаційних відрахувань відповідних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій підтверджується первинними та іншими супутніми документами. Разом з тим, позивач послався на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат з податку на прибуток, амортизаційних відрахувань, а також, формування податкового кредиту з податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання контрагентами позивача. Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток є безпідставними, а отже, податкові повідомлення-рішення, прийняті підставі цього акту перевірки є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2, а.с.174-183), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Грегорі Арбер», за результатами якої складено акт від 13.07.2011р.№3033/231/32093824 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., в ході якої були використані акти перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо контрагентів позивача. Як зазначає відповідач, в ході проведення перевірок контрагентів позивача встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вказаними контрагентами позивача з постачальниками та покупцями. Враховуючи викладене, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.6 п.7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.п.5.3.3 п.5.3, п.5.11, п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.7 п.5.2; п.п.5.5.1 п.5.5; п.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1,п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.6 “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, затвердженого наказом ДПА України 29.03.2003 за №143; п.2 ст.3, п.1,п.2, п.5 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. На підставі встановлених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011року №0001422301 та №0001432301. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

Під час розгляду справи позивачем надано до суду заяви про уточнення позовних вимог стосовно визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, яку визнає позивач, у звязку з чим, в останній редакції позовних вимог позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 0001422301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 144104 грн. 00 коп. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 0001432301 в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3422764 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 855690,75 грн.

В судовому засіданні 06.03.2012 року судом в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, зазначені в заяві про уточнення позовних вимог від 06.03.2012 року, підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер»(надалі ТОВ «ТД «Грегорі Арбер») зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.07.2002 року, номер запису 15561050009001706, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 265120 серії А00 (т.1, а.с.17-18).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 492284, основними видами діяльності ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»за КВЕД є: 18.22.0 виробництво верхнього одягу; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.43.0 роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна; 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (т.1, а.с.15-16).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість та платником податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень, виданих державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси від 31.05.2011 року № 1189/23-1, № 1191/35-0, № 1190/35-0, № 1167/17-1, № 1047/22-0, №1177/24-1, у відповідності до п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового Кодексу України та згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 26.04.2011 № 854 «Про проведення перевірки», Наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 14.06.2011 № 1267 «Про продовження терміну планової виїзної перевірки», Наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 21.06.2011 № 1327 «Про продовження терміну планової виїзної перевірки»(т.3, а.с.40, 43), посадовими особами ДПА в Одеській області та посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з 31.05.2011 року по 28.06.2011 року проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.

Судом встановлено, що про проведення перевірки позивач був завчасно повідомлений, копії наказів та направлень на перевірку були вручені головному бухгалтеру підприємства, а перевірку проведено з відома директора ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»та в присутності фінансового директора та головного бухгалтера товариства.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 13 липня 2011р. за №3033/23-1/32093824 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер», код ЄДРПОУ 32093824, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011»(т.2, а.с.184-250, т.3, а.с.1-38). У висновках вказаного акту встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.6 п.7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.п.5.3.3 п.5.3, п.5.11, п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3444541, в тому числі: за лютий 2010 року на суму 38326 грн., за квітень 2010 року на суму 21777 грн., за липень 2010 року на 635651грн., за серпень 2010 року на 596896 грн., за вересень 2010 року на 526758 грн., за жовтень 2010 року на 399458 грн., за листопад 2010 року на 352900 грн., за грудень 2010 року на 866295 грн., за січень 2011 року на 6147 грн., за лютий 2011 року на 333 грн. та порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.7 п.5.2; п.п.5.5.1 п.5.5; п.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1,п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.6 “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, затвердженого наказом ДПА України 29.03.2003 за №143; п.2 ст.3, п.1,п.2, п.5 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 115283 грн., в тому числі, за 1 кв.2010 року заниження на суму 592075 грн., за 3 кв. 2010 року заниження на суму 420077 грн., за 4 кв. 2010 року завищення на суму 909196 грн., за 1 кв. 2011 року заниження на суму 12327 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення № 0001422301 від 27.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 144104 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 115283 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у сумі 28821 грн. (т.2, а.с.141) та податкове повідомлення № 0001432301 від 27.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4350676 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 3444541грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 861135 грн. (т.2, а.с.142).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001432301 від 27.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в оскаржуваній позивачем частині, суд виходить з наступного.

В акті перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 4кв.2009, 1,2,3,4 кв.2010 та 1кв.2011 років встановлено його завищення на 3384438 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2010 року на 635651грн., за серпень 2010 року на 596896 грн., за вересень 2010 року на 526758 грн., за жовтень 2010 року на 399458 грн., за листопад 2010 року на 352900 грн., за грудень 2010 року на 866295 грн., за січень 2011 року на 6147 грн., за лютий 2011 року на 333 грн.

Доходячи висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та вимог Податкового кодексу України, відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.04.2011 року № 432/23-513/36612865 «Про неможливість проведення документальної перевірки субєкта господарювання ПП «КЛИН-МАРКЕТ»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року (т.3, а.с.74), в якому вказується, що враховуючи те, що у ПП «КЛИН-МАРКЕТ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності у відповідному перевіряємому періоді.

Також, перевіряючими при проведенні перевірки взято до уваги акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 502/23-513/36921440 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Орвіл-Трейдінг»з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за березень-жовтень 2010 року»(т.3,а.с.75-79), в якому вказується, що відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»основним видом діяльності ПП «Орвіл-Трейдінг»є посередництво в торгiвлi товарами широкого асортименту, фактично, у звязку з відсутністю податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року не можливо встановити фактичний вид діяльності ПП «Орвіл-Трейдінг»у аналізуємому періоді. Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством ПП «Орвіл-Трейдінг»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих за 4 квартал 2010 становить 1 особа, та разом з цим у вказаному акті також зазначається, що згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством ПП «Орвіл-Трейдінг»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих за 4 квартал 2010 становить 6 осіб. Як висновок зазначається, що враховуючи те, що у ПП «Орвіл-Трейдінг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами-покупцями (серед яких є позивач), мають ознаки нікчемності у відповідному перевіряємому періоді.

Разом з тим, як підставу для висновків відповідача прийнято до уваги акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси: від 18.03.2011 року № 1105/23-512/37351391 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Оск Компані»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за січень 2011 року», від 04.03.2011 року №271/23-513/37351391 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Оск Компані»щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року», від 05.04.2011 року №452/23-5/37351391 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Оск Компані»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у листопаді 2010 року»(т.3, а.с.58-64), у висновках яких зазначено, що враховуючи те, що у ПП «ОСК КОМПАНІ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період листопад 2010 року мають ознаки нікчемності, угоди з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності та угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Крім того, взято до уваги акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2011 року №503/233-37213815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спрінгфілд»(код ЄДРПОУ 37213815), з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.»(т.3, а.с.65-68), в якому зазначено, що згідно довідки по формі 1 ДФ за I кв. 2011р. штатна чисельність на підприємстві становить 4 особи, основні засоби відсутні, а також зазначено, що враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи, відсутні; підприємство за адресою (вказаною в реєстраційних документах) м. Дніпропетровськ, вул. Воззєднання, 25 не знаходиться; місцезнаходження посадових осіб, які б надали ці документи не відомо, тому встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобовязань за лютий 2011р. на загальну суму 989 617 грн., та податкового кредиту за лютий 2011р. на загальну суму 954 436 грн. І як висновок зазначено, що враховуючи те, що у ТОВ «Спрінгфілд», відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1 ст.203, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

На підставі викладеного, в акті перевірки відповідачем зазначено, що ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ТОВ «Спрінгфілд», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»не могли поставити товар на адресу ТОВ «ТД «Грегорі Арбер», але при цьому виписували податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість (податкового зобовязання), які до бюджету не сплачувалися, тому податковий кредит з податку на додану вартість, предявлений покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету не приймається, оскільки податковий кредит не підтверджується податковим зобовязанням продавця цих товарів (робіт, послуг), а податкові накладні не виконують своєї функції і не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як висновок, відповідач в акті перевірки зазначає, що внаслідок вищенаведеного, на підставі матеріалів перевірок контрагентів, у звязку відсутністю здійснення оплат за відповідними договорами на користь контрагентів, відсутністю підтвердження податкового кредиту ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»податковими зобовязаннями постачальників, відсутністю утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість контрагентами з операцій щодо продажу ТМЦ та ОФ ТОВ «ТД «Грегорі Арбер», на порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.6 п.7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України, ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 3384438 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, та зазначає наступне.

Одними з основних видів діяльності позивача за КВЕД, як вже встановлено судом, є зокрема, виробництво верхнього одягу; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року між ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(«Покупець») та ПП «КЛИН-МАРКЕТ»(«Постачальник», код ЄДРПОУ 36612865) укладений договір поставки товару (т.1, а.с.19-21). Згідно з п. 1.1.,1.2. вказаного Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах Договору товар. Асортимент, ціна за одиницю товару, кількість визначаються в накладних, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п.4.1,4.3,4.4 Договору, перевезення здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Датою поставки товару вважається дата прийому товару Покупцем, яка вказана у накладних. При поставці товару, Постачальник зобовязаний забезпечити Покупця усіма документами, передбаченими діючим законодавством України, включаючи податкові та товаротранспортні накладні. Згідно з п.5.3 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. З п.8.1 Договору вбачається, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року.

Передача товару від ПП «КЛИН-МАРКЕТ»до ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»підтверджується відповідними видатковими накладними: № 2222 від 02.08.10 року, №2960 від 06.10.2010 року, №1833 від 14.07.2010 року, №1970 від 20.07.2010 року, №2152 від 30.07.2010 року (т.1, а.с.22-23,28,31,34, 37), поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 261/1, №347/1, №252, №256, № 260 (т.1,а.с.24,29,32,35,38) та подорожніми листами від 06.10.2010 року, 06.08.2010 року, 30.07.2010 року, 20.07.2010 року, 14.07.2010 року (т.5, а.с.124-128).

Матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника товарів - ПП «КЛИН-МАРКЕТ», які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: № 2222 від 02.08.10 року, №2960 від 06.10.2010 року, №1833 від 14.07.2010 року, №1970 від 20.07.2010 року, №2152 від 30.07.2010 року (т.1, а.с.25-27,30,33,36,39).

На підтвердження здійснення часткової оплати за отримання товару в матеріалах справи знаходяться банківська виписка (т.1, а.с.40-41) та платіжні доручення № 7148, №7613, №7600, №7341, №7329, №7036, №7306, № 6968, №7033, № 6924, № 6921, № 6892, №7470, № 7552 (т.5, а.с.86-92), що в свою чергу не заперечувалось відповідачем.

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у ПП «КЛИН-МАРКЕТ»одяг, взуття, сумки, портмоне, ремені, тканини.

Судом також досліджено оборотно-сальдові відомості по рахункам: 281, 282 (місця зберігання, ТМЦ) за 3, 4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року (т.2, а.с.110-134), які є документами електронної програмної системи обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, які у тому числі свідчать про наявність ТМЦ, отриманих за договором від 14.07.2010 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства, придбаних з метою використання в господарській діяльності.

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ: за липень 2010 року ПДВ у розмірі 635651, 31 грн., за серпень 2010 року ПДВ у розмірі 88961,20 грн. та за жовтень 2010 року ПДВ у розмірі 103726,67 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками до них за липень, серпень та жовтень 2010 року (т.4, а.с.196-200, 186-191, 175-179).

Також, як встановлено судом між ПП «ОСК-КОМПАНІ»(«Постачальник») та ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(«Покупець») 08.11.2010 року укладено договір поставки обладнання (т.1, а.с.45-47). Згідно з п. 1.1.,1.2. вказаного Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах Договору товар. Асортимент, ціна за одиницю товару, кількість визначаються в накладних, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п.4.1,4.3,4.4 Договору, перевезення здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Датою поставки товару вважається дата прийому товару Покупцем, яка вказана у накладних. При поставці товару, Постачальник зобовязаний забезпечити Покупця усіма документами, передбаченими діючим законодавством України, включаючи податкові та товаротранспортні накладні. Згідно з п.5.3 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. З п.8.1 Договору вбачається, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Передача товару від ПП «ОСК-КОМПАНІ»до ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»підтверджується відповідними видатковими накладними: №635 від 15.12.2010 року, №739 від 21.12.2010 року, №275 від 23.11.2010 року, №151 від 08.11.2010 року, №223 від 17.11.2010 року, №428 від 03.12.2010 року (т.1,а.с.52,55,58,61,64,67); актами приймання-передачі обладнання від 03.12.2010 року, від 15.12.2010 року, від 21.12.2010 року (т.1, а.с.48-51), поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 456/1, №469/1, №437/1, №416/1, №431/1, №450/1(т.1,а.с.53,56,59,62,65,68) та подорожніми листами від 21.12.2010 року, 15.12.2010 року, 03.12.2010 року, 23.11.2010 року, 17.11.2010 року, 08.11.2010 року (т.5, а.с.118-123).

Матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: № №635 від 15.12.2010 року, №739 від 21.12.2010 року, №275 від 23.11.2010 року, №151 від 08.11.2010 року, №223 від 17.11.2010 року, №428 від 03.12.2010 року (т.1,а.с.54,57,60,63,66,69).

На підтвердження здійснення часткової оплати за отримання товару в матеріалах справи знаходяться банківська виписка (т.1,а.с.84) та платіжні доручення № 8016, №8099, №8004, № 8018, № 8030 (т.5, а.с.93-95).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у ПП «ОСК-КОМПАНІ»швейні машини та інше швейне обладнання.

Про оприбуткування вказаного товару свідчать зокрема, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які прийняті в експлуатацію від ПП «ОСК-КОМПАНІ»(т.1, а.с.249-250, т.2, а.с.1-86), накази № 15-12 від 15.12.2010 року, №21-12 від 21.12.2010 року, №03-12 від 03.12.2010 року, якими з 31.12.2010 року введено в експлуатацію швейне обладнання, яке придбано у ПП «ОСК-КОМПАНІ»та передано до розкрійного та піджачного цехів (т.5, а.с.103-106), акт інвентаризації основних засобів станом на 10.06.2011 року (т.3, а.с.80-87). В судовому засіданні судом оглянуті оригінали технічних паспортів на вказане швейне обладнання, проти наявності яких у позивача, не заперечував представник відповідача.

Судом також досліджено оборотно-сальдові відомості по рахункам: 15, 13 за 4 квартал 2010 року (т.2, а.с.106, т.5, а.с.14-56), які є документами електронної програмної системи обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, які у тому числі свідчать про наявність ТМЦ, отриманих за договором від 08.11.2010 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства, придбаних з метою використання в господарській діяльності. Разом з тим, в матеріалах справи наявна картка руху:15 за 4 квартал 2010 року (т.5, а.с.157-165), підписана перевіряючим та відповідальними особами підприємства, з якої також вбачається рух ТМЦ, отриманих за договором від 08.11.2010 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства.

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ: за листопад суму ПДВ у розмірі 200058,01 грн. та за грудень 2010 року ПДВ у розмірі 866295,17 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками до них (т.4, а.с.220-225, а.с.243-250).

Разом з цим, судом встановлено, що 20.01.2011 року між ПП «ОСК-КОМПАНІ»(«Постачальник») та ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(«Покупець») укладено договір поставки обладнання №20.01 (т.5, а.с.64-66), згідно якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах Договору торгове та офісне обладнання. Відповідно до п.4.1,4.3,4.4 Договору, перевезення здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Датою поставки товару вважається дата прийому товару Покупцем, яка вказана у накладних. При поставці товару, Постачальник зобовязаний забезпечити Покупця усіма документами, передбаченими діючим законодавством України, включаючи податкові та товаротранспортні накладні. Згідно з п.5.3 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця.

Передача товару від ПП «ОСК-КОМПАНІ»до ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»підтверджується відповідними видатковими накладними: №812 від 27.01.2011 року, №550 від 20.01.2011 року (т.1,а.с.70, 73); актом приймання-передачі обладнання від 27.01.2011 року (т.5,а.с.67), поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 519/2 та № 519/1 (т.1,а.с.72,75) та подорожнім листом від 20.01.2011 року (т.5, а.с.117).

Матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: №812 від 27.01.2011 року, №550 від 20.01.2011 року (т.1,а.с.71,74).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у ПП «ОСК-КОМПАНІ»кондиціонери, монтаж кондиціонерів, столи офісні, вхідний ролет, фасадні скляні вітрини.

Про оприбуткування вказаного товару свідчать зокрема, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які прийняті в експлуатацію від ПП «ОСК-КОМПАНІ»(т.1, а.с.230-247), наказ №27-01 від 27.01.2011 року, яким з 27.01.2011 року введено в експлуатацію, зокрема, кондиціонери, які придбані у ПП «ОСК-КОМПАНІ»(т.1, а.с.248), акт інвентаризації основних засобів станом на 10.06.2011 року (т.3, а.с.80-87). В судовому засіданні судом оглянуті оригінали технічних паспортів на кондиціонери, проти наявності яких у позивача не заперечував представник відповідача.

Судом також досліджено оборотно-сальдову відомість по рахунку: 15 за 1 квартал 2011 року (т.2, а.с.109), яка є документом електронної програмної системи обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, яка у тому числі свідчить про наявність ТМЦ, отриманих за договором від 20.01.2011 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства, придбаних з метою використання в господарській діяльності.

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 26347,26 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатками до неї (т.5, а.с.2-9).

Доказом використання вказаного товару у подальшій господарській діяльності позивача є, зокрема, договір поставки № ост-91 від 02.03.2011 року, укладений між ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(Постачальник) та ТОВ «Остін»(Покупець), згідно з специфікацією до якого позивач передав у власність ТОВ «Остін»вхідний ролет, фасадні скляні вітрини (т.1, а.с.76-79), довіреність від 21.03.2011 року №74 (т.1, а.с.80), видаткова та податкова накладні від 21.03.2011 року (т.1, а.с.81-82), банківська виписка щодо оплати за товар (т.1, а.с.83).

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Орвіл-Трейдінг»(«Постачальник») та ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(«Покупець») 10.08.2010 року укладено договір поставки обладнання №10/08 (т.1,а.с.85-87). Згідно з п. 1.1.,1.2. вказаного Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах Договору товар. Асортимент, ціна за одиницю товару, кількість визначаються в накладних, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п.4.1,4.3,4.4 Договору, перевезення здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Датою поставки товару вважається дата прийому товару Покупцем, яка вказана у накладних. При поставці товару, Постачальник зобовязаний забезпечити Покупця усіма документами, передбаченими діючим законодавством України, включаючи податкові та товаротранспортні накладні. Згідно з п.5.3 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. З п.8.1 Договору вбачається, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Передача товару від ПП «Орвіл-Трейдінг»до ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»підтверджується відповідними видатковими накладними: № 1691 від 10.08.2010 року, №1811 від 16.08.2010 року, №1908 від 20.08.2010 року, №2810 від 29.09.2010 року, №2721 від 21.09.2010 року, №3534 від 29.10.2010 року, №3359 від 21.10.2010 року, №3190 від 14.10.2010 року, №2289 від 07.09.2010 року (т.1, а.с.88, 91,94,97,100,103,106,109,112); поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 264/1, № 275/1, №285/1, №342/1, №328/1, №403/1, №374/1, №365/1, №307/1 (т.1,а.с.89,92, 96,98,101,104,108,110,113) та подорожніми листами від 10.08.2010 року, 29.10.2010 року, 21.10.2010 року, 14.10.2010 року, 29.09.2010 року, 21.09.2010 року, 07.09.2010 року, 20.08.2010 року, 16.08.2010 року (т.5, а.с.108-116).

Матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: № 1691 від 10.08.2010 року, №1811 від 16.08.2010 року, №1908 від 20.08.2010 року, №2810 від 29.09.2010 року, №2721 від 21.09.2010 року, №3534 від 29.10.2010 року, №3359 від 21.10.2010 року, №3190 від 14.10.2010 року, №2289 від 07.09.2010 року (т.1, а.с.90,93,95,99,102,105,107,111,114).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних: № 8 за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. (т.3, а.с.216-228), № 9 за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р. (т.3, а.с.198 -215), № 10 за період з 01.10.2010р. по 30.10.2010р. (т.3, а.с.181-198). Разом з тим, суд зазначає, що податкова накладна №3190 від 14.10.2010 року була отримана позивачем у листопаді 2010 року, про що свідчить реєстр отриманих та виданих податкових накладних: № 11 за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. (т.3, а.с.167).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у ПП «Орвіл-Трейдінг»швейні машини, інше швейне обладнання, торгівельне обладнання, офісні меблі.

Про оприбуткування вказаного товару свідчать зокрема, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.1,а.с.123-226), наказ № 31-08 від 31.08.2010 року, яким з 31.08.2010 року введено в експлуатацію швейне обладнання, яке та передано до розкрійного цеху (т.5, а.с.100), акт інвентаризації основних засобів станом на 10.06.2011 року (т.3, а.с.80-87) В судовому засіданні судом оглянуті оригінали технічних паспортів на вказане швейне обладнання, проти наявності яких у позивача не заперечував представник відповідача.

Судом також досліджено оборотно-сальдові відомості по рахункам: 15, 13 за 3, 4 квартали 2010 року (т.2, а.с.106-108, т.5, а.с.14-56), які є документами електронної програмної системи обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, які у тому числі свідчать про наявність ТМЦ, отриманих за договором від 10.08.2010 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства, придбаних з метою використання в господарській діяльності. Разом з тим, в матеріалах справи наявна картка руху:15 за 3, 4 квартали 2010 року (т.5, а.с.153-165), підписана перевіряючим та відповідальними особами підприємства, з якої також вбачається рух ТМЦ, отриманих за договором від 08.11.2010 року та відображених в бухгалтерському обліку підприємства.

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ: за серпень 2010 року суму ПДВ у розмірі 507934,81 грн., за вересень 2010 року суму ПДВ у розмірі 526758,31 грн., за жовтень суму ПДВ у розмірі 295731,05 грн., за листопад суму ПДВ у розмірі 152841,62 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками до них (т.4, а.с.186-190, 180-185, 175-179, 220-225).

Як вбачається з усіх вище перелічених товарно-транспортних накладних на перевезення товару, отриманого від ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»та наявних подорожніх листів, перевезення товару здійснювалось на транспорті Mitsubishi Canter НОМЕР_1 водієм ОСОБА_4, який з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року працював на посаді водія в ТОВ «ТД «Грегорі Арбер», що підтверджується довідкою від 18.07.2011 року № 01/07 (т.5, а.с.107). На підтвердження наявності вказаного транспортного засобу у позивача в матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Mitsubishi Canter НОМЕР_1 (фургон вантажний) за ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»(т.5, а.с.84).

Тобто, як вбачається з викладеного перевезення товару, отриманого від контрагентів позивача - ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»здійснювалось водієм позивача та транспортним засобом, який належить позивачу.

На підтвердження наявності складських приміщень у позивача, останнім надано копію договору найму приміщення № АП-01/12/10, укладеного між ТОВ «Технопарк 2007»та ТОВ «ТД «Грегорі Арбер», згідно якого ТОВ «Технопарк 2007»передає позивачу у найом приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 111, яке має загальну площу 558,51 кв.м., і складається з приміщення під офіс 180,21 кв.м та складського приміщення 378,30 кв.м., та передається ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»з метою здійснення останнім виробничої, комерційної діяльності та розміщення офісу, складу та копію акта приймання передачі за вказаним договором (т.5, а.с.96-99).

Крім того, судом встановлено, що на підставі заявки на закупку від 07.02.2011 року (т.5, а.с.63), позивачем було придбано у ТОВ «Спрінгфілд»61 одиницю щіток для розкрійного комплексу, що підтверджується видатковою накладною № 13 від 21.02.2011 року (т.1, а.с.44).

Матеріали справи містять копію належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від постачальника товарів № 105 від 21.02.2011 року (т.1, а.с.43), яка підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оплата за вказаний товар підтверджується банківською випискою (т.1, а.с.42) та платіжним дорученням № 7354 від 18.02.2011 року (т.5, а.с.85).

При цьому, стосовно визначення відповідачем заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 333 грн. суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. При цьому, судом встановлено, що позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 333,33 грн. відповідно до вищевказаної податкової накладної не була включена до складу податкового кредиту з ПДВ ні у лютому 2011 року, ні у березні 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками до них за вказані періоди.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, як вбачається з викладеного, позивач за перевіряємий період ще не скористався своїм правом на віднесення відповідної суми до податкового кредиту. В свою чергу, відповідач, без зазначення в акті перевірки відповідних даних, на підставі яких він дійшов висновку, що позивачем була віднесена сума ПДВ у розмірі 333,33 грн. до податкового кредиту, визначив неправомірність її віднесення позивачем, посилаючись на нікчемність угоди позивача з його контрагентом. При цьому період, у якому позивач, на думку відповідача, скористався правом на віднесення цієї суми до податкового кредиту, відповідачем у акті перевірки визначений не був, відповідач лише зазначив у висновку акту перевірки, що позивачем занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 333 грн.

Враховуючи викладене, оскільки позивач у перевіряємому періоді не відносив до складу податкового кредиту суму у розмірі 333,33 грн., суд приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено в акті перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 333 грн.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011 року (далі - Закон про ПДВ), з 01.01.2011 року Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обовязок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1. ст.4 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг)визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України (ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість спірних сум за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Разом з цим, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував той факт, що з боку відповідача не було висунуто зауважень до оформлення отриманих позивачем від його контрагентів податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договорів на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладених угод, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, часткова сплата або відсутність розрахунків позивача за продукцію, отриману у перевіряємому періоді від його постачальників, не може свідчити про відсутність у нього права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних постачальників товару, а лише позбавляє його права згідно приписів пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР та норм Податкового кодексу України на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість при відємному значенні такої суми.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагентів-постачальників товару, подальшого використання його у власній господарській діяльності.

Разом з тим, стосовно посилання відповідача на те, що угоди, укладені між ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»та його контрагентами - ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ТОВ «Спрінгфілд», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено в акті перевірки заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 333 грн., оскільки позивач у перевіряємому періоді не відносив до складу податкового кредиту суму у розмірі 333,33 грн., з огляду на викладене, суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність угоди між позивачем та його контрагентом ТОВ «Спрінгфілд».

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори поставки укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договори поставки, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також данні договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 06.03.2012 року вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "КЛИН-МАРКЕТ", ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»не вносилось записів щодо відсутності вказаних юридичних осіб за місцезнаходженням.

Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»не знаходилися за адресою, що зазначена у податкових накладних. Поряд із тим, суд враховує, що акти перевірки контрагентів, на які посилається відповідач, зазначаючи, що деякі контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, складені після отримання позивачем відповідних податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обовязкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. Таким чином, посилання в акті перевірки на той факт, що у ПП "КЛИН-МАРКЕТ", ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Разом з тим, як вже встановлено судом доставка товару від вказаних постачальників здійснювалась транспортним засобом та водієм позивача.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг», за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними постачальниками, та звязок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ПП "КЛИН-МАРКЕТ", ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг» , а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, виходячи з норм законодавства, чинного на час формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП "КЛИН-МАРКЕТ", ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг», слід зазначити, що законодавство не зобов'язує позивача перевіряти сплату контрагентами податків; несплата податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту) та Податковий кодекс України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету. Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «КЛИН-МАРКЕТ», ПП «Оск Компані», ПП «Орвіл-Трейдінг»і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.6 п.7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, в частині безпідставного віднесення ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 3384438 грн. є безпідставними та необґрунтованими, і зробленими при довільному тлумаченні положень наведених норм, без дослідження фактичних обставини, повязаних з реальним наданням послуг (постачанням товару), та приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вищевказаних вимог законодавства віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Разом з тим, в п.3.2.3 акту перевірки зазначається, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період 4кв.2009, 1,2,3,4 кв.2010 та 1кв. 2011 років встановлено його завищення на 3444541 грн., у т.ч. по періодах: за лютий 2010 року на суму 38326 грн., за квітень 2010 року на суму 21777 грн., за липень 2010 року на 635651грн., за серпень 2010 року на 596896 грн., за вересень 2010 року на 526758 грн.,за жовтень 2010 року на 399458 грн., за листопад 2010 року на 352900 грн., за грудень 2010 року на 866295 грн., за січень 2011 року на 6147 грн., за лютий 2011 року на 333 грн. в результаті допущеного порушення податкового законодавства, визначеного в розділі 3.2.2 акту перевірки та невідображення результатів попередньої планової документальної перевірки у деклараціях поточного року.

Суд зазначає, що правомірність формування податкового кредиту, та відповідно відсутність порушень податкового законодавства позивачем в частині завищення податку на додану вартість за липень 2010 року на 635651грн., за серпень 2010 року на 596896 грн., за вересень 2010 року на 526758 грн., за жовтень 2010 року на 399458 грн., за листопад 2010 року на 352900 грн., за грудень 2010 року на 866295 грн., за січень 2011 року на 6147 грн., за лютий 2011 року на 333 грн. вже встановлена судом, а отже, з приводу завищення позивачем податку на додану за лютий 2010 року на суму 38326 грн. та за квітень 2010 року на суму 21777 грн., слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення позивачем п.п.5.11 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, ТОВ «ТД Грегорі Арбер»завищено показники по рядку 23 «залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду»всього у сумі 38392 грн., у тому числі, за жовтень 2009 року 38392 грн. А також, зазначено, що в порушення «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, що ТОВ «ТД Грегорі Арбер»при розрахунку податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет не враховані данні уточнюючого розрахунку від 27.01.2010 року (за жовтень 2009 року) збільшення рядка 18(18.2) «різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ на суму 60 грн., не враховані у листопаді 2009 року та від 27.01.2010 року (за листопад 2009 року) - збільшення рядка 18(18.2) «різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ на суму 6 грн., не враховані у грудні 2009 року. За результатами чого, у висновку акту перевірки зазначено, що позивачем завищено податок на додану вартість за лютий 2010 року на суму 38326 грн.

Суд не погоджується з вказаним висновком перевіряючих, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість, та уточнюючих розрахунків до них, в акті попередньої перевірки зроблено помилку, а саме, помилково не враховано суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 38392 грн. Крім того, декларація за жовтень 2009 року подана у встановленому порядку та прийнята ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, про що свідчить відмітка на декларації.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, ТОВ «ТД Грегорі Арбер»завищено показники по рядку 23.4 «зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу»всього в сумі 21777 грн., в тому числі за березень 2010 року 21777 грн.

При цьому, як вбачається з уточнень до позовної заяви та наданих пояснень представника позивача, ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»визнає, що ним було завищено податок на додану вартість на суму 21777 грн., та відповідно визнає застосовану за це порушення суму штрафної (фінансової) санкції, а отже, відповідачем правомірно визначена позивачу сума грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 21777 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 5444,25 грн., згідно надано розрахунку (т.5, а.с.129-130).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0001432301 в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3422764 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 855690,75 грн. підлягає скасуванню, як таке, що винесено протиправно.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001422301 від 27.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.рн.

При цьому, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період 4кв.2009, 1,2,3,4 кв.2010 та 1кв.2011 років встановлено завищення задекларованих ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»показників у рядку 05.2 Декларацій «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»у сумі 2368299, у т.ч., 4 кв. 2009 року - 2368299грн., та вказано, що при заповнені 05.2 Декларацій необхідно керуватись нормами пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а суми виданих авансів необхідно відобразити у рядку 04.1 Декларацій. А також, зазначено, що в порушення п. 5.1; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»до складу валових витрат віднесло вартість ТМЦ, від постачальника - ПП «КЛИН-МАРКЕТ»(код ЄДРПОУ 36612865) на суму - 4141696 грн. (крім того ПДВ), у т.ч. у 3кв.2010р. на 3623063грн., у 4кв.2010р. на 518633грн.

Разо11 року заниження на 556812грн.

Крім того, в п.3.1.3 акту перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період 4кв.2009 року, 1,2,3,4 кв.2010 року та 1кв. 2011 років встановлено завищення задекларованих ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»показників у рядку 07 Декларацій „Сума амортизаційних відрахувань” всього у сумі - 949555 грн., у т.ч. за 4кв.2010 року завищення на суму 343437 грн., за 1кв.2011 року завищення на суму 606118 грн., чим порушено п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з викладених порушень, у п.3.1.4 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 4кв.2009 року, 1,2,3,4 кв.2010 року та 1кв.2011 років встановлено його заниження на 115283 грн., в тому числі: за 1 кв. 2010 року заниження на суму 592075 грн., за 3 квартал 2010 року заниження на суму 420077 грн., за 4 квартал 2010 року завищення на суму 909196 грн., за 1 квартал 2011 року заниження на суму 12327 грн.

Суд не погоджується з визначеним податковим органом грошовим зобовязанням з податку на прибуток, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та висновку акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток, за перевіряємий період у позивача було як завищення валових витрат так і їх заниження, а також, завищення амортизаційних відрахувань та збільшення валових доходів, що в результаті дало заниження податку на прибуток у розмірі 115283 грн. без урахування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: позивачем було збільшено валові доходи у розмірі 4331475 грн., завищено валові витрати у розмірі 4141696 грн. та 2368299 грн., занижено валові витрати у розмірі 2666944 грн., та завищено амортизаційні відрахування у розмірі 949555 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” правомірно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 4141696 грн. за господарськими операціями з ПП "КЛИН-МАРКЕТ". Правомірність здійснення господарських операцій вже встановлена судом при дослідженні питання щодо формування податкового кредиту за перевіряємий період, а отже, визначення відповідачем порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставним.

Суд також не погоджується з висновком перевіряючих про встановлення завищення задекларованих ТОВ «ТД «Грегорі Арбер»показників у рядку 07 Декларацій „Сума амортизаційних відрахувань ” всього у сумі - 949 555 грн., у т.ч. - за 4кв.2010 року завищення на суму 343 437 грн., - за 1кв.2011 року завищення на суму 606 118 грн., чим порушено п.п.8.1.2 п.8.1,п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з наступного.

Згідно п.п. 8.1.2. п.8.1 ст.8 амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Порядок визначення балансової вартості групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи на початок розрахункового кварталу визначено п.п. 8.3.2. п. 8.3. ст.8 Згідно п.п. 8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. Судом встановлено, що всі придбані основні фонди, вартість яких було віднесено до збільшення балансової вартості основних фондів на початок розрахункового кварталу (відповідно: на початок 4 кварталу 2010р. у сумі 4807635 грн. та на початок 1 кварталу 2011р. у сумі 3399685 грн.) було введено в експлуатацію у встановленому порядку, що підтверджується відповідними документами, зокрема, актами внутрішнього переміщення.

При цьому, наявність вказаних основних фондів (за винятком кількості реалізованих) підтверджується даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризації. Вказані обставини вже були встановлені судом при дослідженні питання щодо фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Оск Компані», а також судом досліджувалось питання щодо нікчемності вказаних правочинів, у звязку з чим, суд вважає безпідставним посилання перевіряючих в акті перевірки на те, що правочини з придбання основних фондів, містять ознаки нікчемності.

Таким чином, як вбачається з викладеного, позивачем було правомірно віднесено до валових витрат та амортизаційних відрахувань відповідні суми за проведеними господарськими операціями.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в оскаржуваній частині та з податку на прибуток.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 0001422301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 144104 грн. 00 коп. та податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 0001432301 про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, як такі, що винесені протиправно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163,167,254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грегорі Арбер» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 00001422301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 144104 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.07.2011 року № 00001432301 в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3422764 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 855690,75 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 березня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 22635442 ?

Документ № 22635442 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 22635442 ?

Дата ухвалення - 12.03.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 22635442 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 22635442 ?

В Одеський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 22635442, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 22635442, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 12.03.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 22635442 відноситься до справи № 2а/1570/6344/2011

Це рішення відноситься до справи № 2а/1570/6344/2011. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 22635412

Наступний документ : 22635460

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Постанова № 22635442, 12.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд