Постанова № 22635387, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/150/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача                     - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача                     - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Роздільнянського районного центру зайнятості до Південної митниці про стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Роздільнянський районний центр зайнятості з адміністративним позовом до Південної митниці про стягнення коштів у розмірі 1190 грн. 96 коп.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, оскільки ОСОБА_3 після звільнення з митних органів отримував допомогу по безробіттю, проте його поновлено на роботі з дати звільнення, а тому Південна митниця, як роботодавець, має повернути позивачу зазначені виплати.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та поясненнях, оскільки Південна митниця здійснює свою діяльність за рахунок бюджетного фінансування та кошторисом Південної митниці не передбачено виплату коштів, зазначених у вимогах позивача, відповідач не є належним по даній справі та позивачем неправомірно надано ОСОБА_3 статус безробітного.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом Фонду та здійснюють, зокрема, виплату забезпечення та надають соціальні послуги. Наказом Державної митної служби України №44-к від 19.01.2011 року ОСОБА_3 звільнено з митних органів відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»за порушення Присяги. На час свого безробіття ОСОБА_3 був зареєстрований у Роздільнянському районному центрі зайнятості згідно персональної картки (аркуш справи 10), отримав статус безробітного, якому центром зайнятості надавались послуги у сприянні його працевлаштування та виплачено матеріальне забезпечення по безробіттю у розмірі 1190,96 грн. за період з 01.05.2011 року по 14.07.2011 року, що підтверджується витягами з наказів (аркуш справи 21) та довідкою про суми нарахувань (аркуш справи 17).

Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року по справі №2а/1570/1611/2011 наказ про звільнення ОСОБА_3 скасовано та зобов’язано відповідача негайно поновити ОСОБА_3 на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Роздільна»Південної митниці та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць (аркуші справи 12-14).

На виконання цього рішення суду наказом ДМСУ №1582-к від 22.07.2011 року ОСОБА_3 поновлено на роботі в митних органах з 19.01.2011 року (з дати звільнення) (аркуш справи 15).

Відповідно до п. п. 5 п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року, зокрема, центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно із п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, зареєстрованого 12.03.2009 року в Міністерстві юстиції України за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Враховуючи, що ОСОБА_3 поновлено на роботі в митних органах з дати звільнення, Роздільнянським районним центром зайнятості направлено до Південної митниці претензію №814/03-04 від 12.09.2011 року про повернення у місячний термін виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг безробітному ОСОБА_3 у розмірі 1190 грн. 96 коп. (аркуш справи 18), яку 15.09.2011 року отримано відповідачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 19).

Проте, Південна митниця не погодилась з претензією та надала свої заперечення, оскільки претензію, на думку відповідача, слід направляти до Державної митної служби України та кошторисом Південної митниці не передбачено виплату таких коштів (аркуш справи 20).

Слід зазначити, що згідно із п. 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним»рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, проте Південною митницею претензію та наказ у встановленому законом порядку та строки не оскаржено та до цього часу кошти службі зайнятості не повернуті.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Права, обов’язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов’язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, суд вважає, що обов’язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи, що Одеським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення ОСОБА_3 незаконним та скасовано його, проте саме цей наказ став підставою для втрати ним заробітної плати та в подальшому ця подія стала підґрунтям для призначення та виплати йому допомоги по безробіттю, суд вважає що позивач правомірно звернувся до відповідача з претензією, а в подальшому до суду, з метою стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному з Південної митниці.

Суд не приймає твердження відповідача в запереченні на претензію центру зайнятості та на позовну заяву, що Державна митна служба України є роботодавцем ОСОБА_3, а тому вимоги щодо відшкодування допомоги по безробіттю повинні бути заявлені саме до Державної митної служби України з наступних підстав.

Відповідно до п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю. Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

З наявної в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату (аркуш справи 16) вбачається, що ОСОБА_3 працює в Південній митниці та отримує заробітну плату в цьому органі.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_3 (аркуш справи 11) також вбачається, що він працював в Південній митниці та за рішенням суду поновлений в Південній митниці.

Таким чином, в даному випадку роботодавцем, який використовує працю ОСОБА_3, є Південна митниця, яка повинна відшкодовувати відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року вартість наданих соціальних послуг безробітному.

Крім того, відсутність коштів на рахунках для відшкодування вартості наданих соціальних послуг безробітному не є підставою для відмови в задоволенні позову та не стягнення цієї суми з відповідача.

Враховуючи, що сума, яка підлягає стягненню з Південної митниці до цього часу не сплачена вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Роздільнянського районного центру зайнятості обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Роздільнянського районного центру зайнятості до Південної митниці про стягнення коштів у розмірі 1190 грн. 96 коп. –задовольнити повністю.

Стягнути з Південної митниці (код ЄДРПОУ 35819019) на користь Роздільнянського районного центру зайнятості кошти у розмірі 1190 грн. 96 коп. до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на р/р 37171300900381, одержувач Роздільнянський районний центр зайнятості, код 20995077, ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 березня 2012 року.

Суддя Л.І. Свида