Постанова № 22631698, 15.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року 13:20 Справа № 2а-0870/11061/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників:

позивача: Гальки Н.О.;

відповідача:Малахова В.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція»

до Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» (далі позивач або ТОВ «Проммонтажвентиляція») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області (далі відповідач або ДПІ у м.Енергодар) в якій просить суд визнати не чинним податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року №0001211601.

Ухвалою суду від 30 листопада 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 грудня 2011 року.

За клопотанням представників сторін розгляд справи неодноразово зупинявся, для надання додаткових доказів.

Представник позивача, в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що строк подачі уточнюючого розрахунку не є пропущеним та складає 1095 днів, а не 365, як стверджує відповідач, у звязку з тим, що у січні 2009 року позивачем було вже сформовано податковий кредит з врахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» який діяв на той час.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні. Вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 15.03.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що 11.07.2011 відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача за результатами якої складено акт за №218/16-011/32715691 “Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість” (далі Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п. 50.1 ст. 50 та абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України несвоєчасно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2009 року податкову накладну на загальну суму 20262,00 грн. ( ПДВ 4052,40) виписану постачальником за період, що перевищив 365 календарних днів з дати виписки (період виписки податкової накладної 01.01.2009, граничний термін включення до складу податкового кредиту 01.01.2010, фактична дата включення до складу податкового кредиту 17.06.2011). Дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми податкового кредиту, в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2009 року (від 17.06.2011 №903936701) в частині неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок «прострочених» податкових накладних у сумі 4052,40грн.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобовязаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з абзацом 3 пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Енергодар прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0001211601, яким збільшено позивачу суми грошових зобовязань з ПДВ на загальну суму 5065,00 грн. в т. ч. за основним платежем на 4052,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1013,00грн.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 23.09.2011 №4266/10/25-020 та Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №4673/6/10-2115 скаргу ТОВ «Проммонтажвентиляція» залишено без задоволення.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, керуючись наступним.

У січні 2009 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на основі оформленої у 2009 році податкової накладної, виписаної Приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» 01.01.2009, на суму 20262 грн. (ПДВ 4052,40грн.), діяльність якого була визнана фіктивною.

У червні 2011 року позивач надав уточнюючий розрахунок, в якому змінив податкову накладну, виписану Приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ», на суму 20262,00 грн. (ПДВ 4052,40 грн.), на іншого контрагента, яким було виписано податкову накладну у 2009 році, а саме ТОВ «РЕДІЛ-1».

Щодо визначення нормативно-правових актів, які регулюють вище зазначені правовідносини слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Що стосується законних підстав подавати уточнюючий розрахунок у червні 2011 році по податковій накладній, яка виписана у 2009 році, про що зазначає позивач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що була чинною під час виникнення правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, що була чинною під час виникнення правовідносин, визначено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно до п.5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Наведеною нормою також встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлений строк давності 1095 днів.

Відповідно, саме з моменту виписки податкової накладної тобто з 01.01.2009 року у позивача виникло право на податковий кредит, яке він мав право реалізувати протягом 1095 днів, шляхом включення цієї податкової накладної до податкової декларації та саме протягом цього періоду вносити уточнення до податкової декларації.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що дійсно право на подачу уточнюючого розрахунку зберігається протягом 1095 днів по податковим накладним, які виписані до набрання чинності ПК України.

Відповідно, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо застосування до позивача п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого у разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, у звязку з тим, що слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент вчинення відповідних дій.

Що стосується застосування ст.198 ПК України слід зазначити, що ця норма не помякшує відповідальність особи, тому застосовувати цю норму, можливо до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності ПК України, тобто до податкових накладних, які виписані після набрання чинності ПК України.

Не погоджується суд і з обґрунтуванням відповідача щодо неналежності оформлення податкових накладних Приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ», діяльність якого визнано фіктивною, та ТОВ «РЕДІЛ-1», реєстрацію якого скасовано 10 травня 2011 року, а з 03 червня 2011 року ліквідовано як платника податків.

Належних доказів, щодо фіктивності господарської діяльності позивача з Приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ», відповідачем суду надані не були, крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення було не фіктивність господарської діяльності зазначеного підприємства, тому суд не приймає цей факт, як належне обґрунтування правової позиції відповідача. Щодо припинення реєстрації іншого контрагента у 2011 році, після оформлення податкової накладної у 2008 році, суд вважає, що ніяким чином це не порушує порядок оформлення податкових накладних.

Крім того, посилання відповідача щодо фіктивності господарської діяльності позивача з Приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» є некоректним, оскільки вищезазначене питання не досліджувалось під час проведення перевірки ТОВ «Проммонтажвентиляція» і ґрунтується лише на припущеннях податкового органу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області від 28 липня 2011 року №0001211601.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» судові витрати у розмірі 108 грн. (сто восьми) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко