Постанова № 22631645, 27.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року 12:00 Справа № 0870/83/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Татаринова Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області

про: визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1.) до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі відповідач, УПФУ в м. Бердянську), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №209 від 20 грудня 2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

У позовній заяві позивач посилається на те, що вимога про сплату боргу з посиланням на ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є такою, що не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності до СПД, що застосовують спрощену систему оподаткування згідно діючого Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 р. Крім того, зазначає, що п. й) ч. 12 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про внесення змін до Законів України про державний бюджет України на 2010 рік» та ч. 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виключено.

Позивач у судове засідання не зявився. 27.02.2012 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, до суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить розглянути справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами ст. 41, 122 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено наступне.

20.12.2011 начальником УПФУ в м. Бердянську винесено рішення №209 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 170,00 грн.

Вважаючи, що законних підстав для винесення рішення не має позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 1058 загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону № 1058 відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 статті 11 цього Закону, а саме фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами.

Відповідно до п. 2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України N 26-1, 05.11.2009, (далі - Порядок 26-1),зокрема, фізичні особи субєкти підприємницької діяльності самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Відповідно до п. 1.6 Порядку 26-1 до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1, 19.12.2003, (далі - Інструкція №21-1) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Відповідно до п. 9.3 Інструкції №21-1 фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.

Відповідно до абз. 6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі Закон №2464) передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що відповідач застосував фінансові санкції на підставі нормативного акту, що втратив чинність є помилковим, оскільки законодавцем збережено повноваження Пенсійного фонду України якими вони були наділені до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», тобто після 01.01.2011 року (в тому числі в частині застосування фінансових санкцій).

Відповідно до положень ст. 17 Закону №1058 обовязками страхувальника перед Пенсійним фондом, є, зокрема, такі: (п. 4 ч. 2) подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; (п.6 ч.2) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 6 серпня 2011 року частину пятнадцяту статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

«Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».

Суд дійшов висновку, що нормами вищевказаного Закону фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування від сплати страхових внесків звільнено не було. Крім того дані норми не встановлюють обмежень щодо застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що рішення УПФУ в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області від 20.12.2011 №275 на суму 170,00 грн. є правомірним, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)Д.В. Татаринов