Постанова № 22629944, 10.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2012 р. (15:12) Справа №2а-2064/08/5 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Ківа А.С,

за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 07/01-10 від 06.01.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001531502/0 від 12.08.2008 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 73350,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем у визначені законодавством строки сплачені податкові зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2007 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, відповідачем в порушення норм закону було змінено призначення платежу, вказане у платіжних дорученнях, та сплачена відповідно до них сума була перерахована в рахунок погашення попередньої календарної заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.08.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі, по справі призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2008 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду АР Крим у адміністративній справі №2-27/7158-2008А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.03.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.04.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Сакську обєднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.04.2012 року підготовче провадження по справі закінчено та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 10.04.2012 року, наполягав на задоволенні позовних у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Надав суду заперечення на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що сума самостійно узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за вересень 2007 року сплачена позивачем з порушенням граничних строків, встановлених законом. У звязку з чим, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до позивача були застосовані штрафні санкції. На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (що, діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Сакська обєднана державна податкова інспекція АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 14.11.1995 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 038408 від 17.08.2007 року (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на податковому обліку у Сакській ОДПІ в АР Крим, є платником податків і зборів, у тому числі податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 00389572 від 03.09.1997 року.

Позивачем 19.10.2007 року до податкового органу в порядку податкової звітності було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 146700,00 грн., яка зареєстрована в податковому органі за № 24305 (а.с.12-13).

Посадовими особами Сакської ОДПІ в АР Крим 12.08.2008 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобовязань по ПДВ за вересень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 1284/15-02/03347678 від 12.08.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань за вересень 2007 року (а.с.11).

Так, за терміном сплати 30.09.2007 року по декларації № 24305 від 19.10.2007 року узгоджена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 146700,00 грн. фактично сплачена платіжними дорученнями:

№ 976 від 07.07.2008 року в сумі 23066,01 грн. з порушенням терміну сплати на 251 день,

№ 1005 від 11.07.2008 року в сумі 4685,18 грн. з порушенням терміну сплати на 255 днів,

№ 1031 від 18.07.2008 року в сумі 9321,49 грн. з порушенням терміну сплати на 262 дні,

№ 1081 від 25.07.2008 року в сумі 4727,71 грн. з порушенням терміну сплати на 269 днів,

№ 1092 від 29.07.2008 року в сумі 47256,33 грн. з порушенням терміну сплати на 273 дні,

№ 1095 від 30.07.2008 року в сумі 15883,64 грн. з порушенням терміну сплати на 274 дні,

№ 1116 від 01.08.2008 року в сумі 41759,64 грн. з порушенням терміну сплати на 276 днів.

На підставі даних акту перевірки відповідачем зроблено розрахунок штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого зобовязання, що становить 73350,02 грн.

За наслідками виявлених в ході перевірки порушень відповідачем 15.08.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001531502/0 про застосування до позивача 73350,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було оскаржено його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення спірних правовідносин було встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон № 2181).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону № 168 платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість за вересень 2007 були зменшені податковим органом на підставі платіжних доручень № 976 від 07.07.2008 року, № 1005 від 11.07.2008 року, № 1031 від 18.07.2008 року, № 1081 від 25.07.2008 року, № 1092 від 19.07.2008 року, № 1095 від 30.07.2008 року, № 1116 від 01.08.2008 року.

Позивач наполягав на тому, що відповідачем неправомірно змінено призначення платежу, визначене у перелічених вище платіжних документах, оскільки вказані платежі були здійснені в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень та червень 2008 року, а також червень 2007 року. В той час, як податкові зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2007 року сплачені на підставі наступних платіжних доручень (ас.14-15):

№ 1435 від 03.10.2007 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу «ПДВ за вересень 2007 року»,

№ 1537 від 29.10.2007 року на суму 96700,00 грн. за призначенням платежу «ПДВ за вересень 2007 року».

На перелічених вище платіжних дорученнях проставлена відмітка філії КРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 384436) про проведення операцій за призначенням платежу.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних доручень, були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача, що є правомірним відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано змінено призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях № 1435 від 03.10.2007 року та № 1537 від 29.10.2007 року.

Відтак, необґрунтованими є висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1284/15-02/03347678 від 12.08.2008 року, щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, оскільки такі висновки зроблені на підставі неналежних первинних документів (платіжних доручень з іншим призначенням платежу).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, протиправним є також притягнення його до відповідальності на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» шляхом нарахування 73350,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001531502/0 від 12.08.2008 року.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001531502/0 від 12.08.2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 13.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим №0001531502/0 від 12.08.2008 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (96500, АР Крим. М. Саки, вул. Промислова,9) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Сакської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.