Рішення № 22623929, 17.04.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2/550/426/2012р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року. Харцизький міський суду Донецької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі Романенко Н.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3, представників третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харцизьку Донецькій області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою», треті особи - ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО- Донбас Північний »,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Свій позов мотивує тим, що йому на праві власності належить легковий автомобіль «ВАЗ-217030-110-01», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керує на підставі довіреності ОСОБА_3- третя особа у справі.

26 листопада 2011 року, приблизно о 00.30 годин ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ, рухався в м. Харцизьку по головній дорозі і на перехресті нерівнозначних доріг вул. Совєтська вул. Інтернаціоналістична, з боку вул. Інтернаціоналістична сталася дорожньо - транспортна пригода між автомобілем НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7 У результаті ДТП у належному йому автомобілю було пошкоджено : заднє ліве крило, задню блок-фару, задній бампер та інші внутрішні деталі. Згідно рахунку СТО на відновлення автомобілю необхідне сплатити 7320 грн.

2 грудня 2011 року постановою судді Харцизького міського суду Донецької області, ОСОБА_7 був визнаний винним у ДТП, що сталася 26.11.2011 р. та притягнутий до адміністративній відповідальності за скоєння ним правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зазначає, що довгий час він вів переговори з ОСОБА_7, щодо відшкодування шкоди, але марно. Страхова компанія відмовила йому у відшкодуванні шкоди , так як ОСОБА_7 отримав страховий полюс лише час тому, та сплачена сума на полюс ще не надійшла.

У зв*язку з тим, що власником автомобілю ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3, яким на підставі довіреності керував ОСОБА_7 є ОСОБА_2 ( співвідповідач по справі) , вважає, що вони повинні солідарно відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він у результаті пошкодження його автомобіля втратив душевний спокій, не має можливості використовувати автомобіль у господарстві, відчув негативні зміни порушенням його привичного життєвого ритму, вимушений докладати додаткові зусилля.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 7320 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

У судове з засіданні позивач не з*явився , надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та його представництво у суді буде представляти адвокат ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, за обставин зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_7 до судового засіданні неодноразово не з*явився, про час, місце та дату розгляду справи, повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що дійсно йому на праві власності належить автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3, який він придбав на біржі. У липні 2006 року він видав ОСОБА_8 генеральну довіреність на зазначений автомобіль. З зазначеного часу доля його автомобіля йому не відома. Відповідача ОСОБА_7 він не знає. У зв*язку з тим, що вини його у скоєні ДТП не має, тому вимоги позивача щодо нього незаконні. Просить відмовити у задоволені позовних вимог в частині солідарного стягнення з нього сум у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважає , що відшкодовувати зазначені суми повинен лише ОСОБА_7

Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що він управляє автомобілем належним на праві власності позивачу на підставі довіреності, та займається наданням населенню послуг таксі. Він за власні кошти відремонтував автомобіль після ДТП .

Представники третьої особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , судовому засіданні зазначили, що відповідати за шкоду , що спричинена ДТП 26.11.2011 р., повинен лише ОСОБА_7, який визнаний винним.

Відповідно до ч.2 ст.224 ЦПК України, у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засіданні всіх відповідачів. У зв*язку з чим, суд, з урахуванням думки присутніх у судовому засіданні учасників цивільного процесу, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_7

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи і представників третьої особи, вивчивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтований та такий , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної чинності , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постановою судді Харцизького міського суду Донецької області від 2 грудня 2011 року, ОСОБА_7 був визнаний винним та притягнутий до адміністративній відповідальності за скоєння ним правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за порушення ним п.п.2.3,16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело 26.11.2011 р. о 00.30 хв. у м.Харцизьку на перехресті вул.. Совєтська - вул. Інтернаціоналістична, до дорожньо - транспортної пригоди між автомобілем ВАЗ -2107, державний номерний знак НОМЕР_3, яким він керував та автомобілем ВАЗ 2107, під керуванням водія ОСОБА_3

Постановою судді Апеляційного суду Донецької області від 5 січня 2012 року, постанова судді першої інстанції була залишена без змін.

Таким чином, вище вказаною постановою судді Харцизького міського суду Донецької області від 2 грудня 2011 року, яка набрала законної чинності 13 грудня 2011 року, встановлена винність ОСОБА_7 у скоєні ДТП, що сталася 26.11.2011р.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З вимог ст. 1187 ЦК України, вбачається що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З аналізу зазначених норм Закону, суд прийшов до висновку що відповідач ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі, тому що його винність у скоєнні ДТП , що сталося 26.11.2011 р. не встановлена, в свою чергу, встановлена винність ОСОБА_7

Доводи позивача та його представник про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 повинні нести солідарну відповідальність лише з підстав того, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу , не ґрунтуються на законі та суперечать вимогам ст. 1190 ЦК України, згідно якої ,особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У зв*язку з чим, суд вважає, належним відповідачем по справі є ОСОБА_7

Відповідно до частини 1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати , яких особа зазнала у зв*язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

З рахунку-фактури суб*єкту підприємницької діяльності ОСОБА_9 від 6 грудня 2011 року ( а.с. 13) , вбачається що замовником робіт на відновлюваний ремонт автомобілю ВАЗ , який на праві власності належить позивачу, пошкодженого у результаті ДТП 26.11.2011 р. та запасних частин у загальному розмірі 7329 грн. є ОСОБА_3 ( третя особа без самостійних вимог на предмет спору по справі).

З довіреності виданої приватним нотаріусом ОСОБА_10 від 5 квітня 2011 року, реєстровий № 1358, вбачається , ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у різних організація, в органах ДАІ з питань пов*язаних з експлуатацією, користуванням, проходженням техогляду, сплатою необхідних платежів щодо належного йому на праві власності автомобілем «ВАЗ-217030-110-01», державний номерний знак НОМЕР_1 , строком на п*ять років. ( а.с.12)

У судовому засіданні тертя особа ОСОБА_3 пояснив, що він управляє автомобілем належним на праві власності позивачу на підставі довіреності, та займається наданням населенню послуг таксі. Він за власні кошти відремонтував автомобіль після ДТП .

Представник позивача ОСОБА_1 не заперечував проти того, що на час звернення до суду автомобіль позивача був відремонтований третьою особою ОСОБА_3 за власні кошти та що автомобіль використовується ОСОБА_3 для послуг таксі.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,вбачається , що згідно діючого законодавства, положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3.( третя особа без самостійних вимог на предмет спору по справі), володіє транспортним засобом, який був пошкоджений в результаті ДТП, на законних підставах (довіреність ) ( а.с. 12) , фактично за власні кошти відремонтував автомобіль (що не суперечить умовам довіреності), то він має право на відшкодування у даному випадку матеріальної шкоди.

Об*єктиних доказів на те, що саме позивач сплатив на відновлений ремонт належного йому автомобілю та купівлю запчастин суму у 7329 грн. та на те, що він вимушений сплатити дану суму у майбутньому ,суду не надано.

У зв*язку з чим, слід відмовити у задоволені позовної вимог про стягнення на користь позивача з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 7329 грн.

Доводи позивача та його представника у обґрунтування розміру шкоди про те, що відповідач ОСОБА_7 керував автомобілем у день скоєння ДТП у нетверезому стані, суду доведено не було.

Стаття 23 ЦК України, передбачає право особи на відшкодування морального збитку, заподіяного внаслідок порушення його прав. Моральний збиток, зокрема, полягає в душевних стражданнях, що фізична особа випробувала в зв'язку із знищенням чи ушкодженням його майна.

Згідно ст..1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. „ Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру страждань позивача ( моральних, психічних та ін.), матеріального становища відповідача, характеру порушення, глибини моральних страждань позивача.

В судовому засіданні суд встановив, що в результаті ДТП 26 листопада 2011 року, що сталося з вини відповідача ОСОБА_7, позивачу заподіяна моральна шкода в тому, що позивач переніс нервово-емоційні переживання пошкодженням його власності.

Але враховуючи наведене суд, вважає розмір моральної шкоди у сумі 10000 гривень занадто великим, у звязку з чим, застосовуючи принцип справедливості, достатності та розумності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розмір моральної шкоди у сумі у 2000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Згідно до ст.84 ЦПК України, витрати, пов*язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Відповідності із ст.88 ЦПК України, сторін на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно наданої довідки адвоката ОСОБА_1 ., розмір його гонорару за надання правової допомоги позивачу по справі склав 2500 грн.(а.с.20) Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що набув чинності з 01 січня 2012 року, у ст.1 передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевішувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плату у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Адвокат ОСОБА_1 надавав правову допомогу позивачу у суді згідно журналів судового засідання: 16.02.2012 р. з 09.00 год. по 09.35 год., 01.03.2012 р. з 9.35 год. по 10.10 год., 11.04.2012 р. з 09.55 по 10.10 год., а разом використований час склав 1 час 25 хвилин.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»мінімальна заробітна плата на 01.01.2012 р. складає 1073 грн., із яких 40% складає 429 грн.20 коп. тобто один час праці адвоката у суді. В свою чергу 1 час 25 хвилин складає-429,20 грн. + 107,30 грн.= 532 грн.50 коп, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 17.01.1997 р., вбачається , що позивач є учасником ліквідації наслідків ЧАЕС категорії 1 ( а.с.8), у зв*язку з чим, відповідно до п.10 ч.5 Закону України «Про судовій збір», він звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

У зв*язку з чим, суд, у відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 214 грн.60 коп.

Керуючись ст. 22,23,1166,1167,1187,1190 ЦК України , положеннями п. 4, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. „ Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що набув чинності з 01 січня 2012 року,, ст.ст.10,11,60,61,84,88,213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШІВ:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди заяв даної дорожньо-транспортною пригодою», треті особи - ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО- Донбас Північний »,- задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харцизьку Донецької області , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди дві тисячі гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харцизьку Донецької області , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави (р/р 31218206700088, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДК у м.Харцизьку (м.Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»символ звітності 206, код ЄРДПОУ суду 02895679) судовій збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Стягнути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харцизьку Донецької області , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 532 грн.50 коп.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: