Рішення № 22622547, 09.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/2187-201209.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ейемджи груп"доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаМале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес"простягнення 11 794,30 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Молдавська О.В.від відповідача:Петренко Р.О.від третьої особи:Романюк Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ейемджи груп" (надалі -ПАТ "СК "Ейемджи груп") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі -ПАТ "АСК "Інго Україна") про стягнення 11 794,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "Ейемджи груп" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №0601/71/013/08 від 04.12.2008 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "АСК "Інго Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/0749376), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.03.2012 р., залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. розгляд справи відкладено до 09.04.2012 р. у зв'язку із неявкою третьої особи, невиконанням сторонами вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, проти позовних вимог не заперечувала.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи, при вирішенні спору полягалася на розсуд суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп" (правонаступником якого є ПАТ "СК "Ейемджи груп") та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0601/71/013/08 (надалі -"Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є ВАТ АСТРА БАНК.

20.01.2009 р. о 10:50 год. у Київському районі міста Донецьк по вул. Собина, 115, сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіля марки ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_1, не забезпечив безпеку руху, не вибрав безпечну дистанцію, що спричинило зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23.02.2009 р. у адміністративній справі №3-178(2009), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

20.01.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу -Mitsubishi Pajero звернувся до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до висновку №290/09-02 автотоварознавчого дослідження, складеного 11.02.2009 р. суб'єктом оціночної діяльності експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 462,80 грн.

На підставі страхового акту №032, затвердженого 02.03.2009 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив вигодонабувачу за Договором суму страхового відшкодування у розмірі 11 444,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4812 від 04.03.2009 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11 444,30 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем були понесені майнові витрати на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 350,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб -ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес" та знаходився під керуванням його працівника ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із пояснень представника третьої особи та наявних в матеріалах справи документів (трудової книжки НОМЕР_3) вбачається, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес".

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, відшкодовується Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес".

Цивільно-правова відповідальність Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес", за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована ПАТ "АСК "Інго Україна" згідно із полісом №ВС/0749376.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/0749376) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Строк дії з 26.11.2008 р. (0:00) по 25.11.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВС/0749376 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кортес", судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1, належного третій особі автомобіля ГАЗ 3302, р.н. НОМЕР_1, була застрахована ПАТ "АСК "Інго Україна".

Порядок виплати страхового відшкодування страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Суд відзначає, що як спірна дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком, за договором страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №ВС/0749376), так і звернення позивача із претензією №4 про відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу мали місце до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/0749376) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 12 462,80 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 11 444,30 грн. та набуто право вимоги у розмірі 350,00 грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВС/0749376 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №54 про відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу на суму 11 444,30 грн. (вих. №552/01) від 16.08.2010 р., яка отримана відповідачем 14.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №02768208 від 13.09.2010 р.) позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, у розмірі 11 444,30 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи визначені полісом №ВС/0749376 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 934,30 грн. (11 444,30 грн. -510,00 грн.) до 14.10.2010 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 350,00 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 350,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "АСК "Інго Україна" на користь ПАТ "СК "Ейемджи груп" суми страхового відшкодування у розмірі 10 934,30 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ейемджи груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ейемджи груп" (02140, м. Київ, пр-т Бажана, 10-А; ідентифікаційний код 20783470) суму страхового відшкодування у розмірі 10 934 (десять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 492 (одна тисяча чотириста дев'яносто дві) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -13.04.2012 р.