Рішення № 22622103, 09.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/2344-201209.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімагніт»

про стягнення 5 841,05 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 1-ГС від 17.01.2012

від відповідача: Ткаченко В.В. генеральний директор (протокол-рішення № 1 від 20.11.2006)

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімагніт»заборгованості у розмірі 5 841,05 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач вказував, що на підставі договору № 91 на транспортно-експедиційне обслуговування від 14.06.2011, укладеного між ним (експедитором) та ТОВ "Полімагніт" (клієнтом), позивач здійснював транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажу відповідача, що був доставлений в Одеський морський торгівельний порт за коносаментом EGLV14902471583.

Посилаючись на ту обставину, що 09.11.2011 року відповідачу було направлено рахунок № 1111070 на оплату транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 18 370,40 грн., однак, в порушення умов договору зобовязання по оплаті наданих послуг у строки, встановлені договором в тому числі і до сьогоднішнього часу відповідач не виконав, позивач просить стягнути з відповідача 5 601,31 грн. за зберігання вантажу з 26.10.2011 до 04.11.2011, демередж, комплекс послуг з видачі вантажу зі складу, 239,74 грн. пені та 3 000,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/2344-2012, розгляд справи призначено на 19.03.2012.

19.03.2012 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що попереднє повідомлення № 100000005/2011/8838394, на яке посилається позивач відсутнє в електронній базі митниці, тому що попереднього повідомлення з таким номером не існує. Існує попереднє повідомлення з номером № 100000005/2011/883834. Зазначення в наряді № 5720 від 17.10.2011 невірного номеру попереднього повідомлення є помилкою саме позивача, яка і спричинила ініціювання співробітниками СБУ огляду вантажу відповідача що стало наслідком затримки в митному оформленні товару відповідача.

Також через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про витребування у позивача детальної розшифровки суми у розмірі 3 145,13 грн. і що входить в «Комплекс послуг з видачі вантажу зі складу».

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в матеріалах справи вже містяться пояснення позивача з цього приводу.

В судовому засіданні 19.03.2012, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.04.2012.

Представник позивача 09.04.2012 через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 5 601,31 грн., а в частині пені в сумі 239,74 грн. прийняти відмову від позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2012 заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.04.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2011 року між ТОВ "Фарконт" та ТОВ "Полімагніт" укладений договір № 91 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого експедитор ТОВ "Фарконт" прийняв на себе зобов'язання організовувати перевезення вантажів клієнта ТОВ "Полімагніт" різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності з заявкою клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вказаний договір містить права та обов'язки експедитора та клієнта, визначає порядок розрахунків, встановлює відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, містить застереження про форс-мажор та реквізити сторін, тобто містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що клієнт оплачує рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його отримання з оплатою вказаних в рахунку сум на рахунок експедитора.

Під час розгляду справи судом встановлено, що факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг відповідачу підтверджується товаросупровідними документами, зокрема, коносаментом, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR та нарядами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: коносамент якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

Судом встановлено, що в наявному в матеріалах справи коносаменті EGLV14902471583, виписаного на бланку EVERGRIN-LINE, відповідач зазначений як одержувач вантажу, а позивач - як експедитор.

Згідно з цим коносаментом позивач організував морське перевезення вантажу з Гонконгу (Китай) в Одесу судном "CHIVAN".

Відповідно до вимог п. 2.1 договору (обовязки експедитора), експедитором 17.10.2011 (в день надходження вантажу) був складений наряд № 5720 для митного оформлення вантажу клієнта, який надійшов за коносаментом EGLV14902471583 в контейнері GLDU3840910 на контейнерний термінал Одеського морського торгового порту.

Виконуючи зобовязання по вказаному договору, експедитор організував та провів вантажно-розвантажувальні роботи, санітарно-епідеміологічний контроль, радіологічний контроль, отримав від державних контролюючих органів дозвіл на ввезення вантажу клієнта на митну територію України, що підтверджується поданим 21.10.2011 експедитором наряду № 5720 від 17.10.2011 з дозвільним пакетом документів начальнику ВМО-3 митного посту «Одеса-порт»Південної митниці Державної митної служби України для митного оформлення вантажу клієнта з відміткою митного органу про його прийняття до розгляду.

При митному оформленні вантажу клієнта приймали участь представники управління СБУ в Одеській області, про що свідчить відмітка в наряді № 5720 від 17.10.2011, зроблена рукописним текстом співробітником митного посту.

04.11.2011 Південна митниця ДМС України дозволила вивіз контейнера GLDU3840910 з терміналу Одеського морського торгового порту.

До матеріалів справи залучена копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR, за якою здійснювалося перевезення вантажу відповідача з Одеси до Києва.

Факт одержання вантажу підтверджується печаткою вантажоодержувача ТОВ "Полімагніт" на зазначеній міжнародній товарно-транспортній накладній.

За час зберігання вантажу у контейнерах на терміналі порту позивачу, як експедитору, додатково було нараховано морським агентом суднохідної контейнерної лінії "EVERGREEN MARINE CORPORATION", "ITALIA MARITTIMA S.p.A.","HATSU MARINE LTD" та суміжними учасниками обслуговування цих контейнерів платежі за зберігання, понаднормативне користування контейнером, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки № 7168/2011 від 13.10.2011 на суму 100,00 грн., № 7169/2011 від 13.10.2011 на суму 3 219,66 грн., 7423/2011 від 21.10.2011 на суму 133,99 грн., № 7505/2011 від 25.10.2011 на суму 290,88 грн., № 7700/2011 від 31.10.2011 на суму 484,80 грн., № 7699/2011 від 31.10.2011 на суму 526,43 грн., № 7504/2011 від 25.10.2011 на суму 449,83 грн., № 7827/2011 від 02.11.2011, № 7828/2011 від 02.11.2011, № 0000001509 від 26.10.2011 на суму 4 914,00 грн., № 0000001567 від 01.11.2011 на суму 2 443,13 грн.

Вказані вище рахунки в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 2587 від 13.10.2011 на суму 3 319,66 грн., № 2669 від 21.10.2011 на суму 133,99 грн., № 2716 від 25.10.2011 на суму 290,88 грн., № 2755 від 31.10.2011 на суму 1 011,23 грн., № 2706 від 25.10.2011 на суму 449,83 грн., 2786 від 02.11.2011 на суму 538,52 грн., № 2761 від 31.10.2011 на суму 7 722,00 грн., № 23 від 09.11.2011 на суму 5 953,13 грн.

Згідно з п. 2.2.7 договору у випадку митного огляду вантажу клієнта в портах призначення, останній зобовязується відшкодувати експедитору вартість вантажних операцій згідно з виставленими експедитором рахунками.

Клієнт сплачує експедитору демередж (штраф за понаднормативний простій контейнерного обладнання) у відповідності з умовами коносамента/лінії (п. 4.3.7 договору).

Судом також встановлено що 09.11.2011 позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок № 1111070 на суму 18 370,40 грн., з яких 10 640,91 грн. (ПДВ 2 128,18 грн.) за навантажувально-розвантажувальні роботи, ТЕО, автоперевезення, 1 238,45 грн. (ПДВ 247,69 грн.) зберігання з 20.10.2011 до 04.11.2011, 808,37 грн. (ПДВ 161,67 грн.) демередж з 26.10.2011 до 04.11.2011, 2 620,94 грн. (ПДВ 524,19 грн.) комплекс послуг з видачі вантажу зі складу.

Згідно з поясненнями ТОВ «Фарконт»за № 808 від 16.03.2012 в рахунку № 1111070 від 09.11.2011 вказана позиція «Комплекс послуг по видачі вантажу зі складу»в сумі 3 145,13 грн. Комплекс послуг по видачі вантажу включає в себе подачу контейнера для огляду технологічним транспортом порту, здійснення повного вивантаження вантажу та його наступне завантаження в контейнер, оплата робочої бригади. Сума у розмірі 3 145,13 грн. підтверджується рахунками ДП «Совмортранс»№ 000001567 від 01.11.2011 на суму 2 443,13 грн. та № 0000001509 від 26.10.2011 на суму 4 914,00 грн. Сума 4 914,00 грн. є сумою оплати послуг по 7 контейнерам, в тому числі і по контейнеру ТОВ «Полімагніт»GLDU3840910. Таким чином загальна сума складає 3 145,13 грн. (2 443,13 грн.+702,00 грн.).

Однак, до теперішнього часу вказаний рахунок відповідачем оплачений частково на суму 12 769,09 грн.

Несплаченим залишився борг у розмірі 5 601,31 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Зокрема положення ст.8 Закону визначають, що експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно зі ст. 170 Кодексу торговельного мореплавства України одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії - зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Перевізник може не видавати вантаж до виплати сум або надання забезпечення, зазначених у частині третій цієї статті.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач у встановлений договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості наданих транспортних послуг належним чином не виконав.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та поданими доказами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5 601,31 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарконт»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 239,74 грн. пені.

У судовому засіданні 09.04.2012 представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення пені.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Подана заява підписана представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 1-ГС від 17.01.2012, виданої генеральним директором ТОВ «Фарконт»Малишкіним А.М.

Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Перевіривши повноваження представника, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позову.

Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені підлягає припиненню.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімагніт» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, ідентифікаційний код 34716215), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт»(65026, м. Одеса, вул. Приморська, 16, к. 307, ідентифікаційний номер 33721837) 5 601,31 грн. (пять тисяч шістсот одна гривня 31 коп.) боргу, 1 543,44 грн. (одна тисяча пятсот сорок три гривні 44 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В частині стягнення пені провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 13.04.2012