Рішення № 22622085, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/3241-201211.04.12За позовом Приватного підприємства "Ліком"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Войцех В.І. - директор - рішення № 3 від 16.07.2008 року

від відповідача не зявилися

В судовому засіданні 11.04.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Приватного підприємства "Ліком" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 11 927,01 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у звязку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару за Договором поставки № 486 від 15.07.2011 року.

Позов прийнято до провадження, розгляд справи призначений в судове засідання.

11.04.2012 року в судове засідання зявився директор позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 року між Приватним підприємством "Ліком" (надалі позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) було укладено договір № 486 від 15.07.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставляти покупцю товари народного споживання, а покупець зобовязується приймати їх та оплачувати.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого за поставлені товари покупець зобовязаний сплатити постачальнику протягом 14 днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобовязань, передбачених Договором, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 747,10 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 1 000,00 грн.

Крім того, 02.11.2011 року відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 54,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00074 від 02.11.2011 року.

20.01.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 20.01.2012 року.

З метою погашення заборгованості 20.02.2012, 28.02.2012, 29.02.2012 та 12.03.2012 відповідачем на рахунок позивача було перераховано грошові кошти на загальну суму 1 899,96 грн., що підтверджується належним чином засвідченими прибутково-касовими ордерами.

Отже, станом на час звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем склала 10 792,33 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений, але частково неоплачений товар є належним чином доведеною, документально підтвердженою та складає 10 792,33 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 792,33 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 583,87 грн. пені.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 10 792,33 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу та пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 550,81 грн. 24% грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобовязання покупець на вимогу постачальника зобовязаний сплатити 24% річних.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 550,81 грн. 24% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 10 792,33 грн. основного боргу, 583,87 грн. пені та 550,81 грн. 24% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 ід.код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Радищева, буд. 3, код ЄДРПОУ 30638249) 10 792,33 грн. основного боргу, 583,87 грн. пені, 550,81 грн. 24% річних, 1 609,50 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 13.04.2012