Рішення № 22620924, 05.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/3046-201205.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-446 від 28.12.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 05 квітня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровекс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс»(відповідач) заборгованості в сумі 21 874,20 грн. з них основного боргу 13 663,82 грн., пені 1 397,11 грн., 16% річних 4 833,94 грн. та втрат від інфляції 1 979,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором на поставку товарів № 1433 від 19 червня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 05.04.2012 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір на поставку товарів № 1433 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 16 134,65 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 2 470,83 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 13 663,82 грн., тобто 16 134,65 грн. 2 470,83 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 19 червня 2009 року між сторонами укладено договір на поставку товарів № 1433 згідно п. 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна товару, що постачається, визначається у відповідності з ціною вказаною у Прайс-листах Постачальника, які діють на момент виконання Постачальником заявки Покупця і вказується в накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з жовтня по листопад 2009 року позивач передав товар на загальну суму 16 134,65 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН № 287237 від 29.10.2009р. на суму 5 010,76 грн., ТТН № 288415 від 05.11.2009р. на суму 2 788,52 грн., ТТН № 288414 від 05.11.2009р. на суму 4 942,45 грн. та ТТН № 288740 від 06.11.2009р. на суму 3 392,92 грн. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампа Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2.3. Договору поставки, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах тридцять (30) календарних днів.

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що Покупець лише частково розрахувався з Продавцем за отриманий по товарно-транспортній накладній ТТН № 287237 від 29.10.2009р. товар на суму 2 470,83 грн., що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи переліком накладних на поставку товарів (оригінал міститься в справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2011р. позивача було зобовязано надати суду, в тому числі, довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання вимог відповідної ухвали суду позивачем було представлено довідки № 01-506 від 04.04.2012р. та 01-508 від 04.04.2012р. зі змісту яких вбачається, що станом на 04.04.2012р. у Покупця існує заборгованість за Договором перед Продавцем в розмірі 13 663,82 грн. (оригінали довідок містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали суду від 12.03.2012р. відзиву на позов, контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на квітень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 13 663,82 грн. з розрахунку 16 134,65 грн. (сума поставленого товару) 2 470,83 грн. (вартість частково оплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1. Договору поставки встановлено, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 397,11 грн. пені за прострочення строків оплати вартості отриманого товару.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у всьому, що не передбачено договором, сторони керуються чинним законодавством України.

У відповідності до п. 6.1. Договору поставки у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити шістнадцять процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4 833,94 грн. 16% річних та 1 979,33 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс»(ідентифікаційний код: 31490840, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 А, р/р 26007000110060, МФО 338879 в ПАТ «Укрексімбанк», Свідоцтво платника ПДВ 26744803, Інд. под. номер 314908419183), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровекс»(ідентифікаційний код: 30690822, адреса: 46006, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Подільська, буд. 38А, р/р 26007053056566, МФО 321767 в ПАТ ВТБ Банк, Інд. под. Код № 306908219186, Свідоцтво № 26739464), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 13 663,82 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят три гривні 82 копійки), пені 1 397,11 грн. (одна тисяча триста девяносто сім гривень 11 копійок), 16% річних 4 833,94 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 94 копійки), втрат від інфляції 1 979,33 грн. (одна тисяча девятсот сімдесят девять гривень 33 копійки) та судові витрати - 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот девять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 10.04.2012р.