Рішення № 22620396, 09.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/119-34/109-201209.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства Західенерго

до Державного підприємства Вугілля України

про стягнення 151 194,24 грн.,

СуддяСташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_3, представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Західенерго до Державного підприємства Вугілля України про стягнення з останнього збитків, завданих поставкою неякісного вугілля у сумі 151 194,24 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2011 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011, рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату від 29.02.2012 №04-1/202 призначено повторний автоматичний розподіл справи №2/119 за результатами чого справу №2/119 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 03.03.2012 прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй номер №2/119-34/109-2012, розгляд справи призначено на 21.03.2012.

Представники позивача та відповідача надали письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2012.

У судовому засіданні 21.03.2012 оголошено перерву на 09.04.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 16.02.2012, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" (далі позивач або Покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (далі відповідач або Постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісним характеристиками, приведеними у договорі, а Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором.

Загальна сума даного договору орієнтовано становить 5 820 000 грн. (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1, 4.1 Договору на відповідача покладений обов'язок поставити вугілля з якісними характеристиками, які погоджені сторонами та відповідають умовам цього Договору.

Базова якість вугілля та граничні показники за марками та фракціями, зокрема по вологості та виходу летких речовин, визначені у пункті 7.1 Договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, згідно із накладними, що додані до матеріалів справи, на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля у кількості 1075860 кг, вантажовідправником якого було ТОВ "Вуглеінвестсервіс".

При прийманні спірного вугілля за якістю позивачем виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, оскільки фактичні показники виходу летких речовин та вологи у поставленому вугіллі перевищують гранично допустимі показники за Договором. Дане вугілля є непридатним для спалювання в котлах Бурштинської ТЕС.

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля № № 6534, 6535 від 04.10.2010.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника запрошувались позивачем факсограмами від 03.10.2010 №№914,915.

Відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у звязку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику, про що свідчать факсограми №916 від 04.10.2010, №917 від 04.10.10, № 06/2720 від 04.10.2010.

Пунктом 3.4.5 Договору передбачено, що покупець має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором.

З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 10.11.2010 №119-172 з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у звязку з поставкою вугілля неналежної якості позивач поніс збитки на загальну суму 151194,24 грн., у вигляді сплати Укрзалізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

У постанові від 16.02.2012 Вищий господарський суд України при скасуванні рішення місцевого суду та постанови апеляції вказав, що судами попередніх інстанції у прийнятих ними рішеннях зазначено про поставку відповідачем вугілля неналежної якості, а саме, з перевищенням гранично допустимого показника вологи (не більше 14%).

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи акту приймання вугілля за якістю від 04.10.2010 №6534 показник вологи не перевищує гранично допустимого рівня та становить 13,8%.

Як вбачається з акту приймання вугілля за якістю №6534 від 04.10.2010 відповідачем поставлено вугілля неналежної якості, а саме вихід летких речовин ставить 35,1%, що не відповідає гранично допустимим нормам (37-46%).

Відтак, вугілля, що надійшло на Бурштинську ТЕС за актом №6534 від 04.10.2010 за якістю не відповідає умовам Договору щодо граничнодопустимого значення виходу летких речовин.

Відповідно до акту приймання вугілля за якістю №6535 від 04.10.2010 відповідачем поставлено вугілля неналежної якості, а саме вихід летких речовин ставить 36,0%, що не відповідає гранично допустимим нормам (37-46%), а також волога становить 14,6%, тоді як гранично допустимий значення вологи становить 14,0%.

Відтак, вугілля, що надійшло на Бурштинську ТЕС за актом №6535 від 04.10.2010 за якістю не відповідає умовам Договору щодо граничнодопустимого значення загальної вологи та виходу летких речовин.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне вугілля, що надійшло від відповідача 01.10.2010 приймалось позивачем за якістю відповідно до розділу 5 Договору, з дотриманням вимог нормативних актів, зазначених в пункті 5.1 Договору.

Відповідно до пункту 5.5 Договору якість вугілля партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію та результатів приймання у Покупця.

Відповідно до пункту 5.6 Договору, покупець перевіряє якість вугілля у партіях і якщо різниця між показниками посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача (Бурштинська ТЕС) більша за встановлену допустиму похибку випробовування згідно з ДСТУ 4096-2002, вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля.

Згідно з пунктом 5.7 Договору, представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Виявивши, при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, позивач факсограмами від 03.10.2010 №№ 914, 915 повідомив відповідача та вантажовідправника вугільної продукції про поставку вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі норми та запросив їх для участі у проведенні контрольного випробовування. Копії вказаних факсограм та докази їх направлення містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач та вантажовідправник не забезпечили протягом 24 годин з моменту отримання виклику прибуття своїх представників на Бурштинську ТЕС для проведення спільного опробування вугілля та залишили факсограми від 03.10.2010 р. №№ 914, 915 без відповіді.

Пунктом 20 Інструкції «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція), передбачено, що у випадку неявки представника виробника (відправника) по виклику отримувача (покупця) у встановлений строк, перевірка якості продукції проводиться за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства із числа осіб, затверджених рішенням профспілкового комітету.

Таким чином, для приймання спірного вугілля за якістю, заступником директора Бурштинської ТЕС було призначено компетентних представників громадськості та видано їм посвідчення на право участі в прийманні спірного вугілля за якістю від 04.10.2010 №№ 12, 13.

Результати приймання спірного вугілля за якістю оформлені Актами приймання вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС від 04.10.2010 №№6534, 6535, складеними та підписаними відповідно до пункту 30 Інструкції всіма особами, що брали участь в перевірці якості вугільної продукції. Зазначеними актами встановлено та засвідчено неналежну якість спірного вугілля.

Відповідно до пункту 5.13 Договору Постачальник і Покупець мають право залучати до визначення кількісних та якісних показників вугілля, яке надходить на ТЕС незалежного експерта. Строки залучення, обсяги, партії Вантажовідправники/Вугледобувні підприємства, особа незалежного експерта та ін. погоджується сторонами письмово. Погоджений незалежний експерт самостійно проводить дії по встановленню кількісних та якісних показників вугілля та результати його експертизи приймаються до розрахунку беззаперечно обома сторонами.

Разом з тим, обовязку залучати незалежного експерта умовами пункту 5.13 не передбачено. Крім того, такий експерт може бути залучений виключно за письмовим погодженням сторін. Такого письмового погодження матеріали справи не містять, а тому позивачем правомірно приймалось спірне вугілля за якістю відповідно до розділу 5 Договору, з дотриманням вимог нормативних актів, зазначених в пункті 5.1 Договору, а саме Інструкції «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 із змінами та доповненнями.

Також, суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що позивачем повернуто спірне вугілля з порушенням положень Статуту залізниць України. Так, статті 44, 45 Статуту залізниць України, на які відповідач посилається не передбачають будь-яких додаткових обов'язків вантажовідправника щодо узгоджень дій з повернення вантажу. Не передбачають такого обов'язку також норми чинного законодавства та укладений сторонами договір.

Пунктом 8.6.2 договору саме на Постачальника покладено обов'язок направити телеграму з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Також, як було зазначено раніше, позивач факсограмами від 04.10.2010 р. №№ 916, 917, 06/2720 просив відповідача та вантажовідправника розпорядитись спірним вугіллям або дати згоду на його повернення вантажовідправнику.

04.10.2010 спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в залізних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36674444, 36484649. Доказів того, що товар загубився або не надійшов до вантажовідправника немає.

Відповідно до статей 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частинами 1 та 4 статті 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

За вимогами статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, Постачальник несе відповідальність перед Покупцем у вигляді відшкодування його витрат повязаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу прибирання, маневрові роботи).

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби б її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статі 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Як було зазначено раніше, позивач поніс збитки на загальну суму 151 194,24 грн., зокрема сплатою Укрзалізниці:

- провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці в сумі 140 731,20 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу від 04.10.2010 №№ 36484649, 36674444 та довідкою ТехПД-4 Львівської залізниці від 04.10.2010 №647 про проведення платежів;

- плати за користування вагонами в сумі 9 762,48 грн. з урахуванням ПДВ, що стверджується відомостями плати за користування вагонами від 04.10.2010 №№ 041018612, 04101861 та довідками ТехПД-4 Львівської залізниці від 04.10.2010 № 647, від 05.10.2010 № 448 про проведення платежів;

- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 700,56 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи від 04.10.2010 № 04100532 та довідкою ТехПД-4 Львівської залізниці від 05.10.2010 № 448 про проведення платежів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 151 194 (сто пятдесят одну тисячу сто девяносто чотири) грн. 24 коп. збитків, 1 511 (одну тисячу пятсот одинадцять) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б.

Рішення підписано 10.04.2012