Рішення № 22619918, 06.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/1598-201206.04.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Тера, м.Вишгород

до Приватного виробничого підприємства Сіріус, м.Київ

про стягнення 35 550,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Ю.В. - юрисконсульт

від відповідача: Шворак О.М. юрисконсульт

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 09.02.12р. передано справу № 8/511 до розгляду судді Підченку Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тера звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства Сіріус про стягнення інфляційних в сумі 26071, 00 грн. та трьох процентів річних в сумі 9479, 00 грн., згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання.

В позовні заяві позивач вказує на невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.11р. у справі № 13/556 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.11р. в звязку з чим вважає що його права порушені.

Відповідач, письмово на листі надав суду пояснення, в яких проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що інфляційні та три проценти річних підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом із сумою боргу та спірні правовідносини між сторонами виникли не з порушення грошового зобовязання, а з примусового виконання рішення суду, тому положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до вказаних правовідносин.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи, наведені в позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.02.2011р. Господарським судом м. Києва прийнято рішення по справі № 13/556 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА" до Приватного виробничого підприємства "Сіріус" про стягнення заборгованості в розмірі 649 943,23 грн., яким позов задоволено частково: стягнуто з Приватного виробничого підприємства "Сіріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА" 320 002,00 грн. основного боргу, 32 398,79 грн. 3% річних, 148 300,42 грн. інфляційних втрат, 5 007,01 грн. витрат по сплаті державного мита, 124,49 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.11 р. вказане рішення скасовано частково та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера»419372,00 грн. основного боргу, 161870,00 грн. інфляційних, 37077,41 грн. 3% річних, 6183,19 грн. державного мита та 153,73 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовлено. Крім того, встановлено, що стягнення інфляційних проводився за період з грудня 2007р. по листопад 2010р. а трьох процентів річних за період з 06.01.11р. по 24.10.11р., відповідно до наданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог.

На виконання вказаної постанови Господарським судом м. Києва 12.05.11р. видано наказ.

Оскільки зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, тому позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього інфляційних в сумі 26071, 00 грн. за інший період з грудня 2010р. по червень 2011р. та трьох процентів річних в сумі 9479, 00 грн. за за інший період з 06.01.2011р. по 24.10.2011р.

Основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду, що встановлено в п. 9. ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Статтею 115 ГПК України визначено обовязковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили на всій території України у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобовязання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Факти встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 13/356 від 12.05.11р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.11р. не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 2. ст. 35 ГПК України.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обовязку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина пята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Як свідчать фактичні обставини справи №8/511 та докази на їх підтвердження рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.11р. у справі № 13/556 підтверджено факт часткового виконання Приватним виробничім підприємством "Сіріус" своїх зобовязань згідно акту виконаних робіт від 30.12.07 на суму 415000,00 грн., а саме в розмірі 20000, 00 грн.

Втім, відповідач доказів сплати наданих послуг за виконаний обсяг робіт суду не надав, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача не припинилися виконанням проведеним належним чином.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне:

Як встановлено вказаним рішенням суду, на виконання своїх зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг, відповідач перерахував останньому 20000, 00 грн. що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками про надходження 10000,00 грн. 10.06.09р. і 10000,00 грн. від 10.12.09р.

Слід зазначити, що часткова сплата основного боргу, не припиняє обовязків відповідача щодо виконання грошового зобовязання, як це зазначено у частині другій статті 631 ЦК України.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобовязання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Зокрема те, що інфляційні та три процента річних не є додатковими вимогами за законодавством, на що і звертає увагу позивач у своїх додаткових поясненнях. Також в цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним ними зобовязанням - обґрунтовані.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем доведено, а судом оцінено, що до наступного часу рішення Господарського суду м. Києва 12.05.11р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.04.11р. у частини стягнення з відповідача основного боргу не виконане, обставини у справі та докази на їх підтвердження свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання. Тому, посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобовязання. Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобовязання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 26071, 00 грн. та трьох процентів річних в сумі 9479, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 235, 55 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн. покладаються на відповідача у справі Приватне виробниче підприємство Сіріус згідно ст.ст. 44,49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.04.12 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 526, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 33, 36, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" до Приватного виробничого підприємства "Сіріус" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства "Сіріус", 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 65-Б, код ЄДРПОУ 21487555, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера", 07300, м.Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 31704207, інфляційні в сумі 26071, 00 грн. та три проценти річних в сумі 9479, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 235, 55 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено 11.04.12р.