Постанова № 22618683, 10.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5023/5991/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011

та постановугосподарського суду Харківської області від 17.08.2011

у справі№ 5023/5991/11

за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

провизнання банкрутом,

за участю:

боржника

ПАТ "КБ "Приватбанк"

ліквідатора - не зявилися;

ОСОБА_5, ОСОБА_6;

Попадюк І.В.;

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4.

Постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5991/11 (суддя: Швидкін А.О.) ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Тоцьку К.М., зобовязано ліквідатора здійснити відповідні дії.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 (судді: Фоміна В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) постанову місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, виходив з того, що сума кредиторської заборгованості явно перевищує вартість майна, яке належить боржнику на праві власності, окрім того, дане майно є предметом іпотеки і, як слід, на нього не може бути звернено стягнення; іншого майна, товару або виробничих запасів, що залишилися в результаті підприємницької діяльності у боржника не мається; ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду та залишив постанову господарського суду Харківської області від 17.08.2011 без змін з огляду на таке.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтями 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"визначені особливості здійснення провадження по справі про банкрутство субєкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до вимог Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 вказаного Закону.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

Звернувшись до суду із заявою про визнання його банкрутом боржник у цій заяві вказав, що 30.03.2011 ним було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності на тій підставі, що в подальшому її продовження є недоцільним, а погасити заборгованість, яка виникла перед кредиторами у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності у повному обсязі виявилося неможливим. Цим же рішенням було визначено строк для прийняття претензій кредиторів - два місяці з моменту опублікування оголошення про припинення підприємницької діяльності. На підставі вказаного рішення про припинення підприємницької діяльності 30.03.2011 було видано наказ № 30/03/11-1 про призначення ліквідаційної комісії та її голови ОСОБА_4

Також у вищезазначеній заяві боржник зазначив, що він має зобовязання перед рядом кредиторів.

Відповідно до довідки КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” №2391372 від 01.07.2011 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1; нежитлові приміщення, загальною площею 1492,9 кв.м. в літ. “А-2”по АДРЕСА_3; нежитлові приміщення, загальною площею 143,8 кв.м. в житловому будинку літ. “А-5”за адресою АДРЕСА_2.

Іншого майна, яке належить боржнику на праві власності за ФОП ОСОБА_4 не зареєстровано, про що свідчать відповідні довідки Міської інспекції Держтехнагляду (довідка № 302 від 14.06.2011), УДАІ УМВС України в Харківській області ( довідка № 4335 від 15.06.2011), Управління Держкомзему у м. Харків (довідка № 3056/07 від 24.06.2011).

ФОП ОСОБА_4 не має у власності майна, що не є предметом іпотеки, не має заборгованості із страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та зобовязань перед бюджетом по податках і зборах (обовязкових платежах), що підтверджується довідками УПФУ в Київському районі м. Харкова (№ 3825/27-03 від 14.02.2011 та № 18383-27/03 від 20.06.2011), Харківського міського центру зайнятості (№ 12702 від 24.09.2010), ДПІ у Київському районі м. Харкова (№ 2464/10/24-022 від 16.02.2011 та №276 від 29.06.2011), не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоровю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди, не має найманих працівників, а також дебіторської заборгованості.

Відповідно до довідки ПАТ КБ “Приватбанк” № 08.7.0.0.0./110214100642 від 14.02.2011 на рахунку, який належить ФОП ОСОБА_4 залишок грошових коштів складає 480,04 грн. В інших банківських установах на поточних рахунках залишок грошових коштів відсутній.

Загальна сума кредиторської заборгованості боржника складає 10921447,19 грн., в т.ч. заборгованість за товари, роботи, послуги 628180,00 грн., 10293267,19грн. заборгованість за кредитними договорами.

Загальна сума вартості майна, яке належить боржнику на праві власності складає 3075420,00 грн.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з особливостями, передбаченими ч. 1 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий господарський суд виходив з того, що "ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини".

Однак, визнані претензії, у відповідності до вимог закону, не можуть бути підтвердженням безспірності кредиторських вимог, а в матеріалах справи відсутні докази здійснення виконавчого провадження по стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_4.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк, починає свій відлік після предявлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з вимог Закону про банкрутство слідує, що процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Крім того, у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження загрози його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження, тощо).

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що борг перед ФОП ОСОБА_9 у сумі 400000,00 грн. підтверджується рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "ХАРВЕСТ ГРУП" у справі №3/3-2/2-10 від 27.09.2010 не заслуговує на увагу, оскільки як зазначено в Законі України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Таким чином, зважаючи на зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди і не може свідчити про безспірність кредиторських вимог в розумінні ст.1 Закону про банкрутство.

Крім того, кредитні угоди, які укладені між ОСОБА_4 та банками, були укладені як з фізичною особою, а не підприємцем.

При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина підприємця за ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Харківський апеляційний господарський суд, залишаючи постанову господарського суду першої інстанції від 17.08.2011 без змін, в порушення вимог ст.104 ГПК України, на зазначені вище обставини уваги не звернув та не виправив їх.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури є передчасними.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин оскаржувані постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у даній справі припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як безпідставно порушене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постанову господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5991/11 скасувати.

Провадження у справі №5023/5991/11 припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням фізичної особи підприємця відмінити державну реєстрацію припинення Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (інд. номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1, зареєстровану як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.01.2001 за №2 480 017 0000 045 963, свідоцтво про реєстрацію серії ВОО №968582), проведену відповідно до постанови господарського суду господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5991/11.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.